Рішення № 8261326, 22.02.2010, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

22.02.2010 справа № 5020-7/041

За позовом Закритого акціонерного товариства «Солді і Ко», м. Київ, в особі Сімферопольської філії Закритого акціонерного товариства «Солді і Ко»- «Солді-Крим», м. Сімферополь,

до відповідача –Товариства з обмеженою відповідальністю «Максимум», м. Севастополь,

про стягнення 73410,01 грн.,

Суддя С. М. Альошина

П Р Е Д С Т А В Н И К И:

Від позивача – Пахомов Г.Ю. –представник по довіреності № 25 від 15.01.2010 (довіреність у справі)

Від відповідача –Опанасенко Н.С. –представник по довіреності від 15.01.2009 (к/копія довіреності у справі)

Сутьспору:

Закрите акціонерне товариство «Солді і Ко», м. Київ, в особі Сімферопольської філії Закритого акціонерного товариства «Солді і Ко»- «Солді-Крим», м. Сімферополь, звернулось до господарського суду міста Севастополя із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Максимум», м. Севастополь, про стягнення 73410,01 грн. боргу, з урахуванням пені, штрафу та 3% річних.

Представник позивача у судовому засіданні надав суду уточнення № 24 від 15.02.2010 до позовної заяви, в якому позивач вказав на те, що відповідачем було здійснено часткове погашення заборгованості у сумі 2100,00 грн., у зв’язку з чим просив провадження у справі в цій частині припинити на підставі п. 4 частини першої ст. 80 ГПК України, вказавши, що наслідки часткової відмови від позову позивачу відомі.

З урахуванням викладеного, позивач уточнив позовні вимоги і просив суд стягнути з відповідача 63484,76 грн. заборгованості, 2041,58 грн. пені, 6428,47 грн. штрафу та 3% річних у розмірі 299,36 грн.

Таким чином судом було винесено ухвалу від 22.02.2010 про припинення провадження у справі в частині стягнення 2100,00 грн. основного боргу на підставі п. 4 частини першої ст. 80 ГПК України.

Представник відповідача у засіданні суду представив відзив № 34 від 22.02.2010, в якому відповідач визнав позовні вимоги в частині стягнення 63284,76 грн. основного боргу, вказавши на те, що 19.02.2010 ним було погашено 200,00 грн. заборгованості, що підтверджено копією відповідного платіжного доручення № 9999 від 18.02.2010.

За таких обставин судом було винесено ухвалу від 22.02.2010 про припинення провадження у справі в частині стягнення 200,00 грн. заборгованості на підставі п. 1-1 частини першої ст. 80 ГПК України.

Представник позивача у судовому засіданні решту уточнених позовних вимог підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача у засіданні суду з уточними позовними вимогами в частині стягнення 63284,76 грн. основного боргу погодився, а у решті позовних вимог просив відмовити.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

В С Т А Н О В И В :

05.10.2006 між сторонами був укладений договір постачання № 102.

Відповідно до п. 1.1. цього договору постачальник (позивач) зобов’язувався передавати (поставляти) у зумовлені строки другій стороні –покупцеві (відповідачу) товар, а покупець - приймати товар і сплачувати на нього певні грошові суми.

Предметом поставки є визначений товар з найменуванням, зазначеним у специфікаціях (або інших аналогічних документах), підписаних постачальником та покупцем (п. 1.2. договору).

Згідно з п. 8.2. договору відстрочка оплати за кожну партію товару становить до 30 (тридцяти) календарних днів, починаючи з дати, вказаної у накладній .

На виконання умов вказаного договору, позивач свої зобов’язання виконав у повному обсязі.

Проте, відповідач, у порушення умов договору, свої зобов’язання перед позивачем виконував несвоєчасно та не у повному обсязі.

Зокрема, 20.08.2009 між сторонами було укладено угоду про залік зустрічних вимог, в якій сторони дійшли згоди про те, що, з урахуванням заліку зустрічних однорідних вимог відповідача до позивача, заборгованість відповідача становить 65584,76 грн. та має бути погашена протягом чотирьох місяців з моменту підписання даної угоди.

Також відповідачем було здійснено часткове погашення заборгованості, у зв’язку з чим за відповідачем утворилась заборгованість перед позивачем у сумі 63284,76 грн. основного боргу, що також не заперечується відповідачем.

Вищевикладене свідчить про наявність зобов’язання у відповідача перед позивачем.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до ст. ст. 526, 530 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином і у встановлений строк відповідно до умов договору.

Підпунктом 4.5. угоди про залік зустрічних вимог від 20.08.2009 передбачено, що за порушення строку оплати, визначеного п.п. 4.4. даної угоди, покупець (відповідач) зобов’язаний сплатити продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на момент заборгованості від несплаченої суми за кожен день прострочення платежу, а при простроченні більше 5 календарних днів додатково штраф у розмірі 10% (десяти відсотків) від вартості неоплаченого вчасно товару.

У зв’язку з викладеним, позивачем нараховано відповідачу 2041,58 грн. пені та 6428,47 грн. штрафу, які і підлягають стягненню з відповідача.

Згідно зі ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином відповідачу, згідно розрахунку позивача, нараховано 3% річних у розмірі 299,36 грн., які також підлягають стягненню з відповідача.

Контррозрахунків сум пені, штрафу та 3% річних відповідачем суду надано не було.

Факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем в сумі 72254,17 грн., у тому числі 63484,76 грн. заборгованості, 2041,58 грн. пені, 6428,47 грн. штрафу та 3% річних у розмірі 299,36 грн., документально встановлений, підтверджений матеріалами справи, а в частині стягнення 63284,76 грн. основного боргу –визнаний відповідачем у вищевказаному відзиві № 34 від 22.02.2010 на позовну заяву.

За таких обставин позов підлягає задоволенню.

Витрати на державне мито та інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають стягненню з відповідача пропорційно задоволеним вимогам відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

За згодою представників сторін, згідно зі ст. 85 ГПК України, у засіданні суду були оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Рішення оформлене у відповідності до ст. 84 ГПК України і підписане 01.03.2010.

Керуючись ст. ст. 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1). Позов задовольнити.

2). Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Максимум»(юридична адреса: 99007, м. Севастополь, вул. М. Музики, 58, кв. 74, фактична адреса: 99038, м. Севастополь, вул. Соловйова, 10, кім. 2, ідентифікаційний код 31005009, п/р 26002055024101 у ВАТ «Сведбанк», МФО 300164, або з інших рахунків) на користь Закритого акціонерного товариства «Солді і Ко»(04073, м. Київ, вул. Сирецька, 28/2, ідентифікаційний код 23162981, п/р 26002100297001 у ЗАТ «Альфа-Банк»м. Київ, МФО 300346, п/р 26003000372001 у ВАТ «КБ «АкордБанк», МФО 380634, або на інші рахунки) 72254,17 грн., у тому числі 63484,76 грн. заборгованості, 2041,58 грн. пені, 6428,47 грн. штрафу та 3% річних у розмірі 299,36 грн., а також 724,54 грн. державного мита та 232,93 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням господарського суду міста Севастополя законної сили.

Суддя С. М. Альошина