Ухвала суду № 82613088, 25.06.2019, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaУХВАЛА

м. Київ

25.06.2019Справа № 910/1389/18

За заявою Комунального підприємства "Київпастранс" (м. Київ)

Про розстрочення виконання постанови та рішення

У справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарант Ойл Групп" (Полтавська обл., Пирятинський район, Шлях Київ-Харків)

до Комунального підприємства "Київпастранс" (м. Київ)

про стягнення 2.756.775,92 грн.

Суддя Ващенко Т.М.

Секретар судового засідання Шаповалов А.М.

Представники сторін:

від Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарант Ойл Групп": не з`явився

від Комунального підприємства "Київпастранс": Веремієнко В.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Гарант Ойл Групп" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Комунального підприємства "Київпастранс" про стягнення 2.756.775,92 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.08.18. (яке залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 04.12.18.) позов задоволено повністю.

Постановою Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 05.03.19. вказані постанову та рішення скасовано в частині позовних вимог про стягнення 249.780,50 грн. інфляційних втрат та 26.256,35 грн. 3% річних нарахованих на заборгованість за договором-1 (№ 06/129-14 від 29.08.14.), та у вказаній частині справу направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

За результатами нового розгляду справи рішенням Господарського суду міста Києва від 28.05.19. позов задоволено частково, стягнуто з Комунального підприємства "Київпастранс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарант Ойл Групп" 219.269 (двісті дев`ятнадцять тисяч двісті шістдесят дев`ять) грн. 03 коп. інфляційних втрат та 24.606 (двадцять чотири тисячі шістсот шість) грн. 69 коп. 3% річних, в іншій частині в позові відмовлено.

До Господарського суду міста Києва від Комунального підприємства "Київпастранс" надійшла заява про розстрочення виконання постанови Верховного суду від 05.03.19. та рішення Господарського суду міста Києва від 28.05.19. у справі № 910/1389/18 відповідно до визначеного заявником графіку.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.06.19. заяву призначено до розгляду в судовому засіданні на 25.06.19.

В судовому засіданні 25.06.19. заявник (відповідач) підтримав подану ним заяву.

Позивач в судове засідання 25.06.19. явку свого повноважного представника не забезпечив, однак 24.06.19. подав заперечення проти задоволення заяви відповідача про розстрочення виконання рішення суду в даній справі.

Розглянувши заяву та додані до неї матеріали Господарський суд міста Києва встановив:

Відповідно до ч. 1 ст. 18 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Згідно з ч. 1, ч. 5 ст. 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо (ч. ч. 3, 4 ст. 331 ГПК України).

Вищезазначені норми визначають процесуальну можливість вирішення питань, пов`язаних із проблемами, що виникають під час виконання рішення господарського суду.

Таким чином, ухвала про розстрочення виконання судового рішення може бути винесена судом лише у виняткових випадках за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його виконання неможливим.

При цьому, такі виняткові обставини визначаються судом з огляду на матеріали справи, у тому числі подані стороною докази на обґрунтування такої заяви.

Суд оцінює докази, які підтверджують зазначені обставини, за правилами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України і лише за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення чи унеможливлюють його, господарський суд має право відстрочити виконання рішення чи постанови.

Як на підставу для розстрочки виконання рішення суду боржник посилається на те, що фінансово-господарську діяльність він здійснює за рахунок власних доходів та коштів міського бюджету, які отримує у вигляді компенсації пільгового проїзду окремих категорій громадян, яке здійснюється не в повному обсязі. Також заявник посилається на наявність у нього заборгованості за спожиту електроенергію, заборгованість перед АТ «українська залізниця» та заборгованість за договорами поставки палива.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України № 16-рп/2009 від 30.06.09., виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової держави.

Суд відзначає, що Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення від 13.12.12. Конституційного суду України по справі № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини рішення від 25.04.12. Конституційного суду України по справі № 11-рп/2012). Аналогічну позицію наведено в рішенні від 26.06.13. Конституційного Суду України по справі № 1 7/2013.

Виходячи з того, що згідно із ст. 1 Конституції України Україна є правовою державою, то обов`язковість виконання судових рішень є обов`язковою гарантією, дотримання якої є визначальним для утвердження авторитету України.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.04. по справі "Шмалько проти України" (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей ст. 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина "судового розгляду".

У рішенні від 17.05.05. по справі "Чіжов проти України" (заява № 6962/02) Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов`язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії, передбаченої параграфом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

З урахуванням викладеного, відповідно до вимог Конституції України судові рішення по справі № 910/1389/18, які набрали законної сили, є обов`язковими до виконання та мають бути виконані.

Частина 2 ст. 617 ЦК України та ч. 2 ст. 218 ГК України передбачають, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов`язань контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від відповідальності за порушення зобов`язання.

Окрім того, статтею 1 ЦК України визначено, що однією із ознак майнових відносин є юридична рівність їх учасників, в тому числі й органів державної влади, а тому самі лише обставини, пов`язані з фінансуванням установи чи організації з місцевого бюджету та відсутністю у ньому коштів, не виправдовують замовника та не заперечують обов`язку такого органу, який виступає стороною зобов`язального правовідношення, від його виконання належним чином.

Крім вказаного судом враховано, що спірні поставки, за якими у заявника перед позивачем виникла заборгованість, що була предметом судового розгляду, мали місце ще в 2014 році.

Подані заявником довідки за підписом власних посадових осіб про наявність заборгованості відповідача перед контрагентами та заборгованості державного та міського бюджетів перед Комунальним підприємством "Київпастранс" не є належними та допустимими доказами наявності такої заборгованості, оскільки до них не додано відповідних первинних бухгалтерських документів.

Отже, відповідачем не подано суду жодних належних доказів, в розумінні приписів ст. 76 ГПК України, на підтвердження викладених в заяві обставин, зокрема, того, що фінансовий стан останнього покращиться, результати господарської діяльності будуть позитивними, та що розстрочення наявної у відповідача заборгованості забезпечить виконання рішення Господарського суду міста Києва в даній справі і у майбутньому надасть можливість заявнику щомісячно сплачувати позивачу необхідну грошову суму на виконання судового рішення.

При цьому суд звертає увагу на те, що за змістом ст. 331 ГПК України тяжкий фінансовий стан відповідача на є підставою для розстрочення виконання судового рішення.

Оскільки, господарський суд повинен враховувати можливі негативні наслідки для боржника при виконання рішення у встановлений строк, але перш за все повинен враховувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення та не допускати їх настання, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено, що розстрочка виконання постанови Верховного суду від 05.03.19. та рішення Господарського суду міста Києва від 28.05.19. у справі № 910/1389/18 зробить реальною можливість отримання боргу позивачем, та не зашкодить матеріальним інтересам та фінансовому стану останнього.

Про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена (ч. 7 ст. 331 ГПК України).

Розглянувши мотиви поданої заяви, врахувавши ступінь вини боржника у виникненні спору, дослідивши наявні докази, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні заяви Комунального підприємства "Київпастранс" про розстрочення виконання постанови Верховного суду від 05.03.19. та рішення Господарського суду міста Києва від 28.05.19. у справі № 910/1389/18 відповідно до визначеного заявником графіку.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 234, 235, 331 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

УХВАЛИВ:

Відмовити в задоволенні заяви Комунального підприємства "Київпастранс" про розстрочення виконання постанови Верховного суду в складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 05.03.19. та рішення Господарського суду міста Києва від 28.05.19. у справі № 910/1389/18 відповідно до визначеного заявником графіку.

Ухвала набирає законної сили 25.06.19. та її може бути оскаржено в порядку та строк, встановлені ст. ст. 254-256 Господарського процесуального кодексу України.

Повну ухвалу складено 25.06.19.

Суддя Т.М. Ващенко