Ухвала суду № 82609499, 25.06.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 УХВАЛА

25 червня 2019 року м. Київ № 640/9140/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Келеберди В.І., розглянувши у порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до Національного банку України, АТ КБ «Приватбанк», Міністерства фінансів України про визнання протиправними бездіяльність, дії та рішення,

ВСТАНОВИВ:

до Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Національного банку України, АТ КБ «Приватбанк», Міністерства фінансів України про визнання протиправними бездіяльність, дії та рішення.

Водночас разом із позовною заявою ОСОБА_1 подано заяву про забезпечення позову.

Ухвалою суду від 30.05.2019 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення адміністративного позову. Дана ухвала обгрунтована тим, що заявником не надано жодного доказу, що виникне необхідність докласти значних зусиль та витрат для відновлення прав та інтересів при виконанні у майбутньому судового рішення, якщо його буде прийнято на користь позивача. Також в ході розгляду даної заяви судом не виявлено фактів існування, на час подання даної заяви, очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам заявника, або неможливості захисту таких прав та інтересів без вжиття заходів забезпечення позову.

Ухвалою суду від 11.06.2019 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху, встановлено позивачу десятиденний строк з дня вручення даної ухвали для усунення недоліків позовної заяви.

21.06.2019 року ОСОБА_1 вдруге подано заяву про забезпечення позову.

Заявник вважає, що посадові особи ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_10, ОСОБА_13 , ОСОБА_7 за підтримки Петр Крумханзл АТ КБ «Приватбанк» здійснив незаконне (передання) персональних даних заявника та інших 40 тисяч громадян України колекторським компаніям. У зв`язку з тим, що на його думку, існує ймовірність подальшого передання даних клієнтів та з метою захисту порушених прав, просить:

- заборонити AT КБ «ПРИВАТБАНК» передавати будь-які дані осіб (клієнтів банку) третім компаніям, в тому числі колекторським компаніям до вирішення даної справи та ухвалення остаточного рішення;

- зупинити виконання наказу про передачу активів, та персональних даних клієнтів банку за наказом AT КБ «ПРИВАТБАНК» СП-2019-6746604 від 20.04.19 року до вирішення даної справи та ухвалення остаточного рішення;

- заборонити вчиняти будь які дії ОСОБА_2 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_7 та ОСОБА_12 щодо відчуження/передання персональних даних клієнтів колекторським компаніям до розгляду даної справи та ухвалення остаточного рішення.

Суд, за наслідком розгляду заяви про забезпечення позову, вважає, що заява є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Статтею 154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначено, що заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи. Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.

Відповідно до положень статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно з приписами статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку. Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Аналіз наведених норм дозволяє дійти висновку, що забезпечення адміністративного позову - це вжиття адміністративним судом, в провадженні якого знаходиться справа або до якого має бути поданий позов, певних процесуально-правових заходів щодо охорони прав, свобод та інтересів позивача, які б гарантували виконання рішення суду у разі задоволення позову; для задоволення судом заяви про забезпечення позову заявник має обґрунтувати необхідність задоволення такої заяви, подати докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову, а також довести, що незадоволення заяви призведе хоча б до одного із наслідків, передбачених частиною другою статті 150 КАС України.

Суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, повинен пересвідчитися в тому чи існує реальна загроза невиконання, чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати заявник, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд враховує інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Суд також враховує співмірність вимог заяви про забезпечення позову заявленим позовним вимогам та обставинам справи.

Згідно ч. 2 ст. 151 КАС України, заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

З аналізу вказаних норм вбачається, що прийняття рішення про забезпечення позову доцільно та можливе лише в разі наявності достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття заходів забезпечення може у майбутньому ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду чи привести до потреби докладати значні зусилля та витрати для відновлення прав та інтересів позивача або є очевидними ознаками протиправності оскаржуваного рішення та порушення прав позивача цим рішенням.

Однак, заявником не надано жодного доказу, що виникне необхідність докласти значних зусиль та витрат для відновлення прав та інтересів при виконанні у майбутньому судового рішення, якщо його буде прийнято на користь позивача.

Також, суд зазначає, що існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або неможливість захисту цих прав, свобод та інтересів без вжиття таких заходів чи необхідність докладання значних зусиль та витрат для їх відновлення, як підстава для забезпечення адміністративного позову, полягає в тому, що на момент подання такого позову у позивача наявні обґрунтовані підстави, підтверджені належними та допустимими доказами, вважати можливим настання юридичних фактів, які призведуть до порушення його прав та законних інтересів.

Таким чином, на час розгляду судом заяви відсутні ознаки очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача; суду не доведено неможливість захисту прав позивача без вжиття таких заходів; не доведено, що для відновлення прав необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Обґрунтовуючи необхідність вжиття заходів забезпечення позову, позивач зазначає, що на його переконання є очевидним порушення з боку посадових осіб АТ КБ «Приватбанк» його прав, тому забезпечення позову не є блокуванням роботи банку, а забезпечення уже порушеного права передачі даних позивача до однієї колекторської компанії та не передачі даних іншим колекторським компаніям.

Наголошує, що незабезпечення даного позову призведе до масового порушення не тільки прав та свобод позивача, а й інших громадян України, персональні дані яких будуть і надалі передаватися АТ КБ «Приватбанк» в колекторські компанії, що унеможливить в подальшому відновлення порушених прав.

Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що у справі «Беєлер проти Італії» Європейський суд з прав людини зазначив, що будь-яке втручання органу влади у захищене право не суперечитиме загальній нормі, викладеній у першому реченні частини 1 статті 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, лише якщо забезпечено «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогам захисту основоположних прав конкретної особи. Питання щодо того, чи було забезпечено такий справедливий баланс, стає актуальним лише після того, як встановлено, що відповідне втручання задовольнило вимогу законності і не було свавільним.

Крім того, у рішенні від 09.01.2007 року у справі «Інтерсплав» проти України» Суд наголосив, що втручання має бути пропорційним та не становити надмірного тягаря, іншими словами воно має забезпечувати «справедливий баланс» між інтересами особи і суспільства.

У межах визначеної нормативної регламентації спірних правовідносин суд приходить до висновку, що забезпечення позову шляхом, що вказаний заявником за відсутності об`єктивних та достатніх підстав вважати, що такі дії обов`язково будуть здійснені протягом розгляду даної справи, зумовить виникнення невиправданого судового втручання у діяльність суб`єкта владних повноважень, що, у свою чергу, йде у розріз з метою інституту забезпечення позову.

Суд наголошує, що доводи заяника, викладені у заяві про забезпечення позову є припущеннями щодо можливого порушення його прав чи прав інших громадян у подальшому, доказів на підтвердження вчинення у подальшому певними особами даних порушень не надано, тому підстави вважати, що відновлення порушених прав стане неможливим або ускладненим відсутні.

Крім того, суд вказує, що три вимоги у заяві про забезпечення позову від 21.06.2019 року дублюються із трьома вимогами з чотирьох у заяві про забезпечення позову від 27.05.2019 року, оцінку яким було надано в ухвалі суду від 30.05.2019 року.

Отже, з урахуванням викладеного, суд не вбачає підстави для задоволення заяви про забезпечення позову.

При цьому, суд зауважує, що позивач не позбавлена можливості зініціювати питання перед судом про доцільність забезпечення її позову на будь-якій стадії розгляду справи у разі встановлення відповідних підстав для цього.

Відтак, в ході розгляду даної заяви судом не виявлено фактів існування, на час подання даної заяви, очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам заявника, або неможливості захисту таких прав та інтересів без вжиття заходів забезпечення позову, або необхідності докласти значних зусиль та витрат для відновлення таких прав та інтересів при виконанні у майбутньому судового рішення, якщо його буде прийнято не на користь позивача, а тому правових підстав для задоволення заяви про забезпечення позову немає.

Керуючись статтями 150-154, 241, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення адміністративного позову.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, передбаченими ст. ст. 294-297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.І. Келеберда