Рішення № 82609195, 20.06.2019, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

20 червня 2019 року м. Рівне №460/905/19

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Недашківської К.М., за участю: секретаря судового засідання Самкової Т.А.; позивача – ОСОБА_1 ; представника відповідача – Друзюка Б.В.; розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Рівненській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинення певних дій.

У провадженні Рівненського окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 (далі іменується – позивач) до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Рівненській області (далі іменується – відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати позивачу допомоги (матеріального забезпечення) по вагітності та пологах на підставі листка непрацездатності серії АГФ №043613 від 21.05.2018 і заяви-розрахунку від 07.03.2019 в сумі її залишку 215292,42 грн. від загального розміру допомоги 230703,48 грн.; зобов`язати відповідача надати та виплатити позивачу допомогу по вагітності та пологах на підставі листка непрацездатності серії АГФ №043613 від 21.05.2018 і заяви-розрахунку від 07.03.2019 в сумі її залишку 215292,42 грн. від загального розміру допомоги 230703,48 грн. за вирахуванням вже сплаченої частини допомоги в сумі 15411,06 грн.

Заяви по суті справи.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач перебуваючи в статусі фізичної особи-підприємця є застрахованою особою, яка сплачує єдиний внесок, а отже має право на отримання страхових виплат (послуг) за видами загальнообов`язкового державного соціального страхування, зокрема, у випадку вагітності та пологів. Відповідно до вимог чинного законодавства України розрахунок матеріального забезпечення фізичними особами – платниками єдиного внеску до закінчення терміну подання звітності щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування здійснюється із розміру мінімальної заробітної плати. В подальшому, після подання річної звітності фізичними особами – платниками єдиного внеску, вони мають право на здійснення перерахунку раніше виплаченого забезпечення, розрахованого із розміру мінімальної заробітної плати, за страховими випадками, які настали у звітному рот, з урахуванням нарахованого єдиного внеску за звітний рік. Так, згідно з поданою позивачем заяви від 05.06.2018 та доданими до неї документами, на підставі листка непрацездатності серії АГФ №043613 від 21.05.2018, їй було призначено допомогу у зв`язку з вагітністю та пологами у мінімальному розмірі, тобто виходячи з розміру мінімальної заробітної плати за розрахунковий період. Після закінчення річного звітного періоду по нарахуванню та сплаті єдиного внеску, позивачем 24.01.2019 подано до територіального органу ДФС річний звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2018 рік, зі змісту якого слідує, що за березень-квітень 2018 року нею нараховано та сплачено єдиного внеску в сумі по 12285,90грн за місяць із максимально дозволеної законодавством бази для нарахування єдиного внеску 55845,00грн. Факт сплати вказаних сум за березень-квітень 2018 року підтверджується також, крім платіжних документів, інформацією Пенсійного фонду з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, наданою у вигляді довідки Форми ОК-7 від 20.02.2019. Враховуючи положення чинного законодавства розрахунковим періодом, за який обчислюється середня заробітна плата ОСОБА_1 , для нарахування їй допомоги по вагітності та пологам є з 01.03.2018 по 30.04.2018, тобто з першого до першого числа за останнім основним місцем роботи застрахованої особи, що передують місяцю, в якому настав страховий випадок. Зазначає, що розрахунок матеріального забезпечення для виплати їй Фондом допомоги по вагітності та пологах на підставі листка непрацездатності серії АГФ №043613 від 21.05.2018 має здійснюватися наступним чином: 55845,00 х 2 / 61 х 126 = 230703,48 грн. З використанням вищенаведених показників мною було проведено розрахунок допомоги по вагітності та пологах у заяві-розрахунку від 07.03.2019, долученої до заяви про перерахунок раніше виплаченої допомоги по вагітності та пологах та поданої відповідачу 07.03.2019. Вважає, що прийнявши заяву позивача від 07.03.2019, разом із заявою-розрахунком та підтверджуючими правильність наведених в ній цифрових даних, документами, відповідач зобов`язаний був виконати приписи Постанови правління Фонду соціального страхування України №12 від 19.07.2018, а саме: протягом десяти робочих днів після надходження заяви-розрахунку здійснити перевірку достовірності інформації, наведеної в ній, та у разі відсутності зауважень протягом десяти робочих днів здійснити фінансування сум, зазначених у заяві-розрахунку. Всупереч наведеним правовим нормам відповідачем передбачених Порядком №12 дій здійснено не було, фінансування сум, зазначених у заяві-розрахунку не проведено. Натомість, через місяць після подання нею відповідачу заяви-розрахунку, 08.04.2019, на її електронну адресу надійшов лист, датований 22.03.2019 №14-01-15/190, в якому позивачу запропоновано подати заяву-розрахунок на суму 67211,89 грн. Вважає, що відповідач не провів належної перевірки наданої позивачем заяви-розрахунку та протиправно не здійснив фінансування вказаної в ній суми допомоги по вагітності та пологах в законодавчо встановлений строк, чим допустив по відношенню до неї протиправну бездіяльність. Просила позов задовольнити повністю.

Відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, у якому він заперечив проти заявлених позовних вимог. Зокрема, зазначив, що відповідно до вимог чинного законодавства України розрахунок матеріального забезпечення фізичними особами – платниками єдиного внеску до закінчення терміну подання звітності щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування здійснюється із розміру мінімальної заробітної плати. В подальшому, після подання річної звітності фізичними особами – платниками єдиного внеску, вони мають право на здійснення перерахунку раніше виплаченого забезпечення, розрахованого із розміру мінімальної заробітної плати, за страховими випадками, які настали у звітному рот, з урахуванням нарахованого єдиного внеску за звітний рік. Так, згідно з поданою позивачем заяви від 05.06.2018 та доданими до неї документами, на підставі листка непрацездатності серії АГФ №043613 від 21.05.2018, їй було призначено допомогу у зв`язку з вагітністю та пологами у мінімальному розмірі, тобто виходячи з розміру мінімальної заробітної плати за розрахунковий період. Після закінчення річного звітного періоду по нарахуванню та сплаті єдиного внеску, позивач звернулася до відповідача із заявою-розрахунком, у якій зазначає, що матеріальне забезпечення для виплати їй Фондом допомоги по вагітності та пологах має здійснюватися в сумі 230703,48грн, однак такий розрахунок здійснено із сум, які не відповідають базі нарахування єдиного внеску сплаченого за розрахунковий період (березень-квітень 2018 року). Так, ФОП ОСОБА_1 в період з 15.02.2018 по 21.05.2018 сплачувала єдиний внесок з порушенням норм чинного законодавства. Єдиний соціальний внесок згідно з даними Державної фіскальної служби України ФОП ОСОБА_1 сплатила: 04.05.2018 – 819,06 грн.; 04.05.2018 – 2200,00 грн.; 18.05.2018 – 6600,00 грн. Зважаючи на те, що платники, які обрали спрощену систему оподаткування, визначають базу нарахування самостійно для себе і зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований на самостійно визначену базу за календарний квартал до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок, то ФОП ОСОБА_1 сплачуючи єдиний внесок в таких розмірах своїми діями підтвердила самостійно визначену базу нарахування єдиного внеску. Відтак, фактична сплата єдиного внеску відбулась за лютий 2018 року 04.05.2018 в розмірі 819,06 грн., за березень 2018 року 04.05.2018 – 2200,00 грн. Враховуючи норми Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» ФОП ОСОБА_1 станом на 21.05.2018 повинна була сплатити єдиний внесок за лютий-березень 2018 року (що було зроблено лише 04.05.2018, з порушенням законодавчо визначених строків). В свою чергу ФОП ОСОБА_1 подаючи заяву-розрахунок, повинна була підтвердити свій статус «застрахованої особи» на момент настання страхового випадку (тобто в травні 2018 року) шляхом сплати єдиного внеску за квітень та травень 2018 року відповідно із самостійно визначеної бази нарахування єдиного внеску, що було нею зроблено 18.05.2018 та 05.06.2018. Отже, ФОП ОСОБА_1 подаючи заяву-розрахунок підтвердила свій статус застрахованої особи сплативши єдиний внесок: за квітень 2018 року 18.05.2018 в сумі 6600,00 грн., за травень 2018 року 05.06.2018 – 3485,90 грн., та 12285,90 грн., оскільки суми сплачувалися окремими квитанціями. Враховуючи зазначене, обчислення суми допомоги по вагітності та пологах за страховим випадком від 21.05.2018 повинно здійснюватися із сум бази нарахування єдиного внеску, сплаченого за розрахунковий період (березень-квітень 2018 року), а саме: березень – 10000,00 грн. (2200 грн. сума сплаченого єдиного внеску), квітень – 30000,00 грн. (6600 грн. сума сплаченого єдиного внеску). Сума допомоги по вагітності та пологах може складати 82622,95 грн., а враховуючи, що вже було профінансовано таку допомогу в сумі 15411,06 грн., то на сьогодні у разі звернення ФОП ОСОБА_1 така допомога повинна бути додатково профінансована в залишку, на суму 67211,89 грн. Вважає, що діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

У відповіді на відзив позивач повністю підтримав позицію, викладену в адміністративному позові зазначаючи, що відповідач протиправно ігнорує наявні щодо мене відомості в Реєстрі застрахованих осіб стосовно сплаченого єдиного внеску, хоча саме ці відомості мають виключне значення при призначенні та визначенні розміру страхових виплат (зокрема допомоги по вагітності та пологах) застрахованим особам. Зазначає, що прострочення сплати єдиного внеску має наслідком застосування пені та штрафу. При цьому жодна правова норма українського законодавства не передбачає у якості наслідку за прострочення сплати єдиного внеску відмови у виплаті допомоги по вагітності та пологах чи зміни її розміру, адже така допомога виплачується в залежності від факту реальної сплати єдиного внеску та бази нарахування, з якої його сплачено.

Ухвалою суду від 17.04.2019 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні).

Ухвалою суду від 11.05.2019 розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи та призначено судове засідання.

11 червня 2019 року судом постановлено ухвалу про витребування додаткових доказів у Головного управління ДФС у Рівненській області. Разом з тим, у судовому засіданні оголошено перерву до 20.06.2019.

У судове засідання 20.06.2019 прибув позивач, підтримав заявлені позовні вимоги та просив суд задовольнити їх у повному обсязі.

До суду прибув також представник відповідача, який заперечив проти позову, та просив суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог повністю.

На підставі статей 243, 250 КАС України, вступна та резолютивна частини рішення проголошені у судовому засіданні 20.06.2019.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд при вирішенні справи керується принципами верховенства права, законності, рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з`ясування всіх обставин, гласності і відкритості адміністративного процесу.

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 з 15 лютого 2018 року зареєстрована як фізична особа-підприємець, перебуває на обліку в органі доходів і зборів як платник єдиного податку ІІІ групи та є платником єдиного соціального внеску (а.с. 14-15, 62-63).

05 червня 2018 року позивач звернувся до Дубенського відділення Управління ВД ФСС України у Рівненській області за призначенням державної допомоги у зв`язку з вагітністю та пологами на підставі листка непрацездатності серії АГФ №043613 від 21.05.2018. У зв`язку з чим їй було виплачено допомогу у зв`язку з вагітністю та пологами в мінімальному розмірі в сумі 15411,06 грн., виходячи з розміру мінімальної заробітної плати за розрахунковий період (а.с. 20-21).

24 січня 2019 року позивачем як фізичною особою – підприємцем подано до територіального органу ДФС звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2018 рік, зі змісту якого слідує, що за березень-квітень 2018 року мною нею сплачено єдиного внеску із сум більших за розмір мінімальної заробітної плати, а саме: нараховано та сплачено єдиний внесок із максимальної бази для його нарахування 55845,00 грн. за місяць (а.с. 26-27).

07 березня 2019 року ОСОБА_1 звернулася із заявою до Дубенського відділення Управління ВД ФСС України у Рівненській області про здійснення перерахунку раніше виплаченої їй допомоги по вагітності та пологах на підставі листка непрацездатності АГФ №043613 від 21.05.2018, виходячи з фактичного розміру сум, з котрих нею сплачено єдиний соціальний внесок за розрахунковий період. До вказаної заяви було подано заяву-розрахунок на загальну суму допомоги по вагітності та пологах в розмірі 230703,48 грн. (а.с. 22-25).

Листом від 22.03.2019 №14-01-15/190 Дубенським відділенням Управління ВД ФСС України у Рівненській області повідомлено позивача про перерахунок розміру раніше сплаченої допомоги по вагітності та пологах в сумі 82622,95 грн., що за мінусом вже сплачених 15411,06 грн. становить 67211,89 грн., а не в сумі вказаній у заяві-розрахунку позивача. У зв`язку з чим запропоновано позивачу подати заяву-розрахунок на суму 67211,89 грн. (а.с.31-34).

Вказаний лист було доведено до відома ОСОБА_1 шляхом надсилання його копії на електронну адресу позивача.

Вважаючи, що відповідач не провів належної перевірки наданої позивачем заяви-розрахунку та протиправно не здійснив фінансування вказаної в ній суми допомоги по вагітності та пологах в законодавчо встановлений строк, чим допустив по відношенню до неї протиправну бездіяльність, ОСОБА_1 звернулася до суду з даним позовом.

Перевіривши правову та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб`єктом владних повноважень в основу оскаржуваної бездіяльності, на відповідність вимогам частини другої статті 2 КАС України, яка визначає, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку; суд зазначає наступне.

Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов`язкового державного соціального страхування, гарантії працюючих громадян щодо їх соціального захисту у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, охорони життя та здоров`я, визначає Закон України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 23 вересня 1999 року №1105-XIV (далі – Закон України №1105-XIV).

Частиною першою статті 18 Закону України №1105-XIV встановлено, що страхуванню у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності підлягають, зокрема, фізичні особи - підприємці.

Відповідно до частини першої статті 19 Закону України №1105-XIV, право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за страхуванням у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності мають застраховані особи - громадяни України, іноземці, особи без громадянства та члени їх сімей, які проживають в Україні, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Це право виникає з настанням страхового випадку в період роботи (включаючи час випробування та день звільнення), зайняття підприємницькою та іншою діяльністю, якщо інше не передбачено законом.

В силу положень частини другої статті 1 Закону №1105-XIV термін «застрахована особа» вживається у цьому Законі у значенні, наведеному у Законі України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VI (далі - Закон України №2464-VI).

Так, пункт 3 частини першої статті 1 Закону України №2464-VI визначає, що застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 1 Закону України №2464-VI, єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до статті 3 Закону України №2464-VI, збір та ведення обліку єдиного внеску здійснюються за принципами: законодавчого визначення умов і порядку його сплати; обов`язковості сплати; законодавчого визначення розміру єдиного внеску; прозорості та публічності діяльності органу, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску; захисту прав та законних інтересів застрахованих осіб; державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску; відповідальності платників єдиного внеску та органу, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, за порушення норм цього Закону, а також за невиконання або неналежне виконання покладених на них обов`язків.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 4 Закону України №2464-VI, платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Пунктом 1 частини другої статті 6 Закону України №2464-VI встановлено, що платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 7 Закону України №2464-VI, єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Таким чином, Законом України №2464-VI на платника єдиного внеску, який перебуває на спрощеній системі оподаткування, покладено обов`язок визначення та сплати єдиного внеску, сума якого визначається не більше як максимальної величини його бази нарахування та не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Пунктом 1 Розділу 1 Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 №449, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 07.05.2015 за №508/26953 (далі – Інструкція №449), встановлено, що дана Інструкція визначає процедуру нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування страхувальниками, визначеними Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів.

Згідно з пунктом 4 Розділу ІІІ Інструкції №449, для платників, зазначених у підпункті 3 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, які обрали спрощену систему оподаткування, єдиний внесок встановлюється у розмірі 22 відсотків на суму, що визначається такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Пунктом 12 Розділу ІІІ Інструкції №449 регламентовано, що нарахування єдиного внеску здійснюється в межах максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, що дорівнювала з 01 січня 2018 року - п`ятнадцяти розмірам мінімальної заробітної плати, встановленої Законом, на яку нараховується єдиний внесок.

Статтею 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» від 7 грудня 2017 року №2246-VIII установлено, що мінімальна заробітна плата у 2018 році у місячному розмірі з 1 січня становить - 3723 гривні.

Таким чином, максимальний розмір страхового внеску у 2018 році складав 12285,9?0? грн. ((3723 х 15) х 22%).

Відповідно до абзацу 3 частини восьмої статті 9 Закону України №2464-VI, платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Згідно з абзацом 4 частини восьмої статті 9 Закону України №2464-VI, періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до органу доходів і зборів (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік.

Відтак, платник єдиного внеску, який перебуває на спрощеній системі оподаткування, у 2018 році має обов`язок зі сплати єдиного внеску, сума якого визначається не більше як 22% від максимальної величини його бази нарахування (12285,9?0 грн. за 1 місяць) та не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (819,06 грн. за 1 місяць), сплачується щоквартально з терміном сплати до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.?? А також обов`язок подачі звітності до контролюючого органу за звітний календарний рік.

Як вбачається з матеріалів справи, 24.01.2019 ОСОБА_1 подано до органів доходів і зборів звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2018 рік (а.с.26-27), згідно з яким позивачем у 2018 році:

1) самостійно визначені суми доходу, на які нараховується єдиний внесок: за лютий – 3723,00 грн.; за березень – 55845,00 грн.; за квітень – 55845,00 грн.; за травень – 3723,00 грн.; за червень – 3723,00 грн.; за липень – 3723,00 грн.; за серпень – 3723,00 грн.; за вересень – 3723,00 грн.; за жовтень – 3723,00 грн.; за листопад – 3723,00 грн.; за грудень – 3723,00 грн. Вказані суми також відображені у індивідуальних відомостях про застраховану особу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування від 20.02.2019 №144/06 (а.с. 28-29);

2) нараховано єдиного внеску: за лютий – 819,06 грн.; за березень – 12285,90 грн.; за квітень – 12285,90 грн.; за травень – 819,06 грн.; за червень – 819,06 грн.; за липень – 819,06 грн.; за серпень – 819,06 грн.; за вересень – 819,06 грн.; за жовтень – 819,06 грн.; за листопад – 819,06 грн.; за грудень – 819,06 грн.

Вказані суми єдиного внеску були сплачені позивачем згідно з квитанціями (а.с.16-19): від 04.05.2018 №56 на суму 819,06 грн. (за лютий 2018 року); від 04.05.2018 №57 на суму 2200,00 грн., від 18.05.2018 №68 на суму 6600,00 грн., від 05.06.2018 №83 на суму 3485,90 грн.(за березень 2018 року); від 05.06.2018 №84 на суму 12285,90 грн. (за квітень 2018 року); від 10.07.2018 №18 на суму 819,06 грн. (за травень 2018 року); від 10.07.2018 №19 на суму 819,06 грн. (за червень 2018 року); від 20.08.2018 №202 на суму 819,06 грн. (за липень 2018 року); від 20.09.2018 №85 на суму 819,06 грн. (за серпень 2018 року); від 22.10.2018 №96 на суму 819,06 грн. (за вересень 2018 року); від 20.11.2018 №140 на суму 819,06 грн. (за жовтень 2018 року); від 20.12.2018 №103 на суму 819,06 грн. (за листопад 2018 року); від 10.01.2019 №24 на суму 819,06 грн. (за грудень 2018 року).

Крім того, з індивідуальних відомостей з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування від 20.02.2019 №743/02 про застраховану особу ОСОБА_1 вбачається, що її страховий стаж у 2018 році становить 12 місяців 0 днів (а.с. 30).

Таким чином, в розумінні Закону України №2464-VI ОСОБА_1 у 2018 році є застрахованою особою.

При цьому, посилання відповідача про те, що сплата ОСОБА_1 єдиного внеску за період лютий – березень 2018 року з порушенням строків свідчить про непідтвердження позивачем статусу застрахованої особи на момент страхового випадку, суд не бере до уваги, оскільки відповідно до вимог статті 25 Закону України №2464-VI невчасна сплата єдиного внеску є питанням застосування до платника штрафних санкцій та пені, а не визнання особи, на користь якої такі внески сплачувалися, незастрахованою особою.

Водночас, суд звертає увагу відповідача на те, що в силу вимог Закону України №2464-VI адміністрування єдиного внеску шляхом його збору, ведення обліку надходжень від його сплати та здійснення контролю за сплатою єдиного внеску, здійснює виключно орган доходів і зборів, в той час як органи фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування наділені лише правом безоплатного отримання від органів доходів і зборів відомості про суми надходжень від сплати єдиного внеску, фінансових санкцій та суми коштів, перерахованих на їхні рахунки, а в разі виявлення розбіжностей - письмову інформацію про причини таких розбіжностей.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 20 Закону України №1105-XIV, за страхуванням у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності надаються такі види матеріального забезпечення та соціальних послуг допомога по вагітності та пологах.

Частиною першою статті 31 Закону України №1105-XIV визначено, що підставою для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах є виданий у встановленому порядку листок непрацездатності.

Підставою для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах ОСОБА_1 є листок непрацездатності від 21.05.2018 серії АГФ №043613 (а.с.20).

Згідно зі статтею 26 Закону України №1105-XIV, допомога по вагітності та пологах надається застрахованій особі у розмірі 100 відсотків середньої заробітної плати (доходу), обчисленої у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, і не залежить від страхового стажу.

Сума допомоги по вагітності та пологах у розрахунку на місяць не повинна перевищувати розміру максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, з якої сплачувалися страхові внески до Фонду, та не може бути меншою за розмір допомоги, обчислений із мінімальної заробітної плати, встановленої на час настання страхового випадку.

Відповідно до частини першої статті 33 Закону України №1105-XIV, при обчисленні середньої заробітної плати (доходу) для забезпечення допомогою по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах враховуються всі види заробітної плати (доходу) в межах граничної суми місячної заробітної плати (доходу), на яку нараховуються страхові внески на страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності.

Таким чином, визначальною ознакою, що слугує підставою для обчислення допомоги по вагітності та пологам є база нарахування єдиного внеску, з якої сплачувалися страхові внески.

Так, на виконання вимог, зокрема, статті 33 Закону України №1105-XIV постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 №1266 затверджено Порядок про обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням (далі – Порядок №1266), згідно з пунктом 32 якого середня заробітна плата для розрахунку допомоги по вагітності та пологах і допомоги по тимчасовій непрацездатності, оплати перших п`яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів роботодавця обчислюється роботодавцями на підставі відомостей, що включаються до звіту про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що подаються до ДФС.

Згідно з абзацом 4 частини восьмої статті 9 Закону України №2464-VI, періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до органу доходів і зборів (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік.

Оскільки страховий випадок виник до закінчення звітного періоду, то розрахунок матеріального забезпечення фізичними особами - платниками єдиного внеску до закінчення терміну подання звітності щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування здійснюється органами Фонду соціального страхування із розміру мінімальної заробітної плати.

В подальшому, після подачі річної звітності фізичними особами - платниками єдиного внеску, вони матимуть право на здійснення перерахунку раніше виплаченого матеріального забезпечення, розрахованого із розміру мінімальної заробітної плати, за страховими випадками, які настали у звітному році, з урахуванням нарахованого єдиного внеску за звітний рік.

Викладене узгоджується з роз`ясненнями Міністерства соціальної політики та Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування, наданих у листах від 12.03.2016 №72/18/99-16 та від 29.04.2016 №2.4-46-674.

Відповідно до пункту 25 Порядку №1266, розрахунковим періодом, за який обчислюється середня заробітна плата, є 12 календарних місяців перебування у трудових відносинах (з першого до першого числа) за останнім основним місцем роботи застрахованої особи, що передують місяцю, в якому настав страховий випадок; для осіб, у яких через деякий час погіршився стан здоров`я у зв`язку з раніше отриманим ушкодженням здоров`я внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, - перед настанням тимчасової непрацездатності.

Пунктом 26 Порядку №1266 визначено, що якщо застрахована особа перебувала у трудових відносинах менше 12 календарних місяців за останнім основним місцем роботи, розрахунковий період визначається за фактично відпрацьовані календарні місяці (з першого до першого числа).

З матеріалів справи вбачається, що позивач здійснює підприємницьку діяльність з 15.02.2018, а відпустка по вагітності та пологах відповідно до листка непрацездатності серії АГФ №043613 розпочалася з 21.05.2018 тривалістю 126 днів (по 23.09.2018). Відтак, враховуючи положення пунктів 25-26 Порядку №1266, розрахунковим періодом, за який обчислюється середня заробітна плата ОСОБА_1 , для нарахування їй допомоги по вагітності та пологам буде з 01.03.2018 по 30.04.2018.

Так, на виконання вимог чинного законодавства та на підставі заяви позивача від 05.06.2018, а також листка непрацездатності від 21.05.2018 серії АГФ №043613, відповідачем здійснено розрахунок та виплату матеріального забезпечення позивача у зв`язку з вагітністю та пологами виходячи із розміру мінімальної заробітної плати на суму 15411,06 грн.

Вказана обставина сторонами не заперечується, суд не має обґрунтованого сумніву щодо її достовірності або добровільності її визнання, а тому в силу вимог частини першої статті 78 КАС України не потребує доказуванню.

Як зазначалося судом раніше, 24.01.2019 ОСОБА_1 було подано до органів доходів і зборів звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2018 рік (а.с.26-27), згідно з яким позивачем у 2018 році самостійно визначені суми доходу, на які нараховується єдиний внесок, зокрема, за березень – 55845,00 грн.; за квітень – 55845,00 грн. Вказані суми також відображені у індивідуальних відомостях про застраховану особу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування від 20.02.2019 №144/06 (а.с. 28-29).

Відповідачем як особою, яка в силу вимог статті 23 Закону України №2464-VI має право отримувати безоплатно відомості про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого і сплаченого єдиного внеску, не надано суду будь-яких зауважень органу, що здійснює адміністрування єдиного внеску (органу доходів і зборів), щодо невідповідності інформації, зазначеної позивачем у звіті про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2018 рік.

З огляду на викладене, суд відхиляє посиланнями відповідача про те, що матеріальне забезпечення для виплати ОСОБА_1 допомоги по вагітності та пологах за період з 21.05.2018 по 23.09.2018 повинно становити в сумі 82622,95 грн. та з урахуванням виплачених коштів (15411,06 грн.) до виплати підлягає 67211,89 грн., оскільки обрахунок такого забезпечення ґрунтується не на показниках задекларованого позивачем доходу та сплаченого єдиного внеску за 2018 рік, а відтак, не у спосіб передбачений законом.

Таким чином, враховуючи відомості, зазначені позивачем у звіті про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2018 рік, матеріальне забезпечення для виплати ОСОБА_1 допомоги по вагітності та пологах повинно становити: 55845 х 2 / 61 х 126 = 230703,48 грн., де: 55845 – величина бази нарахування з якої сплачено єдиного внеску за розрахунковий період березень-квітень 2018 року; 2 - кількість місяців розрахункового періоду (березень-квітень 2018 року); 61 – кількість днів розрахункового періоду (з 01.03.2018 по 30.04.2018); 126 днів – тривалість відпустки по вагітності та пологах з 21.05.2018 по 23.09.2018.

Саме з розрахунком таких показників позивачем було подано до відповідача заяву-розрахунок від 07.03.2019 (а.с.23-25).

Відповідно до частини першої статті 34 Закону України №1105-XIV, фінансування страхувальників для надання матеріального забезпечення застрахованим особам здійснюється робочими органами Фонду в порядку, встановленому правлінням Фонду.

Підставою для фінансування страхувальників робочими органами Фонду є оформлена за встановленим зразком заява-розрахунок, що містить інформацію про нараховані застрахованим особам суми матеріального забезпечення за їх видами.

На виконання вимог статті 34 Закону України №1105-XIV постановою Правління Фонду соціального страхування від 19.07.2018 №12 затверджено Порядок фінансування страхувальників для надання матеріального забезпечення застрахованим особам у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та окремих виплат потерпілим на виробництві за рахунок коштів Фонду соціального страхування України (далі – Порядок №12), який визначає механізм та умови фінансування страхувальників для надання за рахунок коштів Фонду соціального страхування України (далі - Фонд) матеріального забезпечення у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності застрахованим особам, передбаченого статтею 20 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон), зокрема, допомоги по вагітності та пологах.

Відповідно до пункту 4 Порядку №12, фінансування страхувальників для надання матеріального забезпечення застрахованим особам та окремих виплат потерпілим на виробництві здійснюється робочими органами виконавчої дирекції Фонду або їх відділеннями.

Підставою для фінансування страхувальників робочими органами виконавчої дирекції Фонду або їх відділеннями є оформлена за встановленим зразком заява-розрахунок, що містить інформацію про нараховані застрахованим особам суми матеріального забезпечення та окремих виплат потерпілим на виробництві за їх видами. Форма заяви-розрахунку наведена у додатку 1до цього Порядку.

Згідно з пунктом 5 Порядку №12, страхувальник подає заяву-розрахунок до робочого органу виконавчої дирекції Фонду або його відділення за своїм місцезнаходженням чи місцем проживання.

За змістом пункту 6 Порядку №12 заява-розрахунок надається страхувальником в паперовому вигляді особисто до робочого органу виконавчої дирекції Фонду або його відділення, або надсилається в електронному вигляді із застосуванням електронного цифрового підпису.

Пунктом 7 Порядку №12 визначено, що заява-розрахунок готується у двох примірниках, один з яких разом із наданими застрахованими особами документами, на підставі яких призначається матеріальне забезпечення та окремі виплати потерпілим на виробництві (членам їх сімей), зберігається у страхувальника, а другий подається до робочого органу виконавчої дирекції Фонду або його відділення.

У разі подання документа в електронному вигляді із застосуванням електронного цифрового підпису роздрукована заява-розрахунок разом із наданими застрахованими особами документами, на підставі яких призначались окремі виплати та матеріальне забезпечення, зберігається у страхувальника.

Інформація, внесена страхувальником до заяви-розрахунку, повинна повністю відповідати документам, на підставі яких здійснено призначення матеріального забезпечення та окремі виплати потерпілим на виробництві (членам їх сімей), та бути відображена в реєстрах бухгалтерського обліку. Відповідальність за достовірність даних, наведених у заяві-розрахунку, несе страхувальник.

Відповідно до пункту 8 Порядку №12, робочий орган виконавчої дирекції Фонду або його відділення після надходження заяви-розрахунку здійснює перевірку інформації, наведеної у ній, перевіряє правильність заповнення реквізитів, наявність даних про страхувальника в Державному реєстрі загальнообов`язкового державного соціального страхування, дані про сплату ним єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, наявність у Фонді зареєстрованого нещасного випадку або профзахворювання (у разі проведення виплат потерпілим на виробництві (членам їх сімей), правильності нарахування виплат та у разі відсутності зауважень протягом десяти робочих днів здійснює фінансування сум, зазначених у заяві-розрахунку.

Робочий орган виконавчої дирекції Фонду або його відділення у разі потреби має право здійснювати обмін інформацією зі страхувальником шляхом направлення запиту щодо уточнення інформації, наведеної у заяві-розрахунку.

У разі виявлення помилок та/або недостовірних відомостей заява-розрахунок повертається страхувальнику з відповідними рекомендаціями щодо їх усунення.

Перевірка заяви-розрахунку, надання рекомендацій за її результатами, фінансування заяви-розрахунку або надання обґрунтованої відмови у її прийнятті здійснюється робочими органами Фонду або їх відділеннями протягом десяти робочих днів після надходження заяви-розрахунку.

Всупереч викладеним правовим нормам, відповідачем надано рекомендації за результатами перевірки заяви-розрахунку від 07.03.2019 лише 22.03.2019, та які надіслано позивачу на електронну адресу лише 08.04.2019, тобто поза межами строку, визначеного Порядком №12.

Крім того, такі рекомендації надані відповідачем незважаючи на те, що інформація, внесена позивачем до заяви-розрахунку повністю відповідає документам, на підставі яких здійснено призначення матеріального забезпечення.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Зважаючи на викладене та те, що відповідачем не надано суду жодних доказів на підтвердження своїх заперечень, а тому не виконано процесуального обов`язку доказування правомірності своєї бездіяльності щодо не фінансування заяви-розрахунку ОСОБА_1 від 07.03.2019, чим фактично перекладено тягар доказування у їх протиправності на самого позивача. Відтак, адміністративний позов підлягає до задоволення повністю.

Враховуючи положення частини першої статті 139 КАС України, суд стягує на користь позивача понесені ним судові витрати, які підлягають відшкодуванню, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду з даним позовом, позивачем сплачена сума судового збору у сумі 1921,00 грн. згідно з квитанцією від 12.04.2019 №87, оригінал якої знаходиться в матеріалах справи (а.с.4), що підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Рівненській області (33028, місто Рівне, вулиця Кавказька, 2; код ЄДРПОУ 41313357) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинення певних дій – задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Рівненській області щодо не надання ОСОБА_1 допомоги (матеріального забезпечення) по вагітності та пологах на підставі листка непрацездатності серії АГФ №043613 від 21.05.2018 і заяви-розрахунку від 07.03.2019 в сумі її залишку 215292 грн. 42 коп. від загального розміру допомоги 230703 грн. 48 коп.

Зобов`язати Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Рівненській області надати ОСОБА_1 допомогу по вагітності та пологах на підставі листка непрацездатності серії АГФ №043613 від 21.05.2018 і заяви-розрахунку від 07.03.2019 в сумі її залишку 215292 грн. 42 коп. від загального розміру допомоги 230703 грн. 48 коп. за вирахуванням вже сплаченої частини допомоги в сумі 15411 грн. 06 коп.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) суму судового збору у розмірі 1921 грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Рівненській області (код ЄДРПОУ 41313357).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений 25 червня 2019 року.

Суддя Недашківська К.М.