Рішення № 82608704, 24.06.2019, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/2214/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2019 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Стефанова С.О.,

за участю секретаря судового засідання - Мельника Ю.В.,

представника позивача - Шаповал Р.Ю. (на підставі ордеру),

представника відповідача - Чакір В.О. (за довіреністю),

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ЛБВ КАРГО» до Одеської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA500000/2019/000195/2 від 27.01.2019 року, -

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «ЛБВ КАРГО» (надалі по тексту - позивач або ТОВ «ЛБВ КАРГО» до Одеської митниці ДФС (надалі по тексту - відповідач) в якому позивач просить визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №UA500000/2019/000195/2 від 27.01.2019 року.

Адміністративний позов обґрунтовано наступним

Позивачем під час розмитнення товарів, придбаних відповідно до укладеного Контракту №LZ1 від 22.11.2018 року, до Одеської митниці ДФС подано митну декларацію, в якій було зазначено вартість товарів 44099,7 USD. Митна вартість товарів, заявлена позивачем за основним методом, тобто за ціною Контракту щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). Для підтвердження митної вартості товарів позивач надав до Одеської митниці ДФС всі необхідні документи, що підтверджують вартість таких товарів. Проте, не зважаючи на надані документи, відповідачем було прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів №UA500000/2019/000195/2 від 27.01.2019 року. Вказаним Рішенням було скореговано вартість товарів за резервним методом. Позивач зазначає, що відповідачем не доведено наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товарів за першим методом, так як усі необхідні документи на підтвердження заявленої митної вартості товарів надано. Зазначене, в свою чергу, свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованого позивачем товару та протиправність прийнятого відповідачем рішення про коригування митної вартості товарів, у зв`язку з чим позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Процесуальні дії

Ухвалою судді від 06 травня 2019 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження по справі. Справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження. Судове засідання по справі призначено на 27 травня 2019 року.

27 травня 2019 року від Одеської митниці ДФС надійшов відзив на позовну заяву (вхід. №18838/19), згідно якого відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог ТОВ «ЛБВ КАРГО» в повному обсязі.

05 червня 2019 року від ТОВ «ЛБВ КАРГО» надійшла відповідь на відзив (вхід. №20228/19).

10 червня 2019 року від Одеської митниці ДФС надійшли заперечення на відповідь на відзив (вхід. №20759/19).

Відзив на адміністративний позов обґрунтовано наступним

Під час митного контролю товарів за митною декларацією №UА500060/2019/001119 від 17.01.2019 року програмним комплексом автоматизованої системи аналізу та управління ризиками (АСАУР) сформовані форми контролю, які у зв`язку з можливим заниженням митної вартості товарів, передбачали необхідність здійснення митницею перевірки правильності визначення митної вартості із зверненням уваги на митну вартість ідентичних або подібних (аналогічних) товарів; проведення перевірки відомостей, що містяться в документах, які підтверджують митну вартість товарів; здійснення запиту додаткових документів; а у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 Митного кодексу України - прийняття рішення про коригування митної вартості.

Також під час здійснення Одеською митницею ДФС контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митною декларацією №UА500060/2019/001119 від 17.01.2019 року було встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності, а також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а саме:

1) у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, тощо) відсутня інформація щодо вартості упаковки та пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних з пакуванням як складової частини митної вартості товарів;

2) до митної декларації №UА500060/2019/001119 від 17.01.2019 року додані рахунок - фактура (інвойс) №L5-1 від 22.11.2018 року та пакувальний аркуш №L5-1 від 22.11.2018 року, які не відповідали даним, вказаним у графі 44 митної декларації №UА500060/2019/001119 від 17.01.2019 року (рахунок-фактура (інвойс) №LZ1 від 22.11.2018 року, пакувальний лист №LZ1 від 22.11.2018 року.

Таким чином, відповідач зазначає, що надані позивачем документи містили розбіжності та не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Зазначені обставини виключали можливість перевірки органом доходів і зборів числового значення заявленої митної вартості у відповідності до умов частини 1 статті 54 Митного кодексу України від 13.03.2012 року №4495-VІ, та обумовлювали необхідність запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості.

Додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів товариство з обмеженою відповідальністю «ЛБВ КАРГО» або його уповноваженими представниками до Одеської митниці ДФС надано не було.

Таким чином, Одеська митниця ДФС під час здійснення контролю митної вартості товарів позивача та прийняття оскаржуваного рішення про коригування митної вартості №UА500000/2019/000195/2 від 27.01.2019 року, картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА500060/2019/00041 діяла у відповідності до вимог законів та інших нормативно-правових актів України, не порушувала права та законні інтереси позивача, а тому відсутні підставі для задоволення адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю «ЛБВ КАРГО».

Відповідь на відзив обґрунтована наступним

Надані позивачем документи до митного оформлення містили відомості про вартість пакування, яка входить у загальну ціну товару, пакування не оплачувалось окремо і відповідно не виносилося в окрему графу. Щодо відсутності документів на підтвердження оплати, позивач зазначає, що ТОВ «ЛБВ КАРГО» не надало таких документів, оскільки ним не було здійснено вказаної оплати за товар, що узгоджується з умовами Контракту. Позивач також зазначає, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції), таким чином у відповідача були наявні всі документи для визначення митної вартості товару за цим методом. Кожним наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Заперечення Одеської митниці ДФС на відповідь на відзив повністю відтворюють зміст відзиву на позовну заяву.

У судовому засіданні призначене на 12 червня 2019 року о 12 год. 00 хв. представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив позов задовольнити з підстав викладених у позовній заяві та відповіді на відзив. Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечувала та просила в задоволенні позову відмовити в повному обсязі з підстав викладених у відзиві на адміністративний позов та у запереченнях на відповідь на відзив.

Вивчивши матеріали справи, вислухавши пояснення осіб, які брали участь у розгляді справи, а також дослідивши обставини, якими обґрунтовувалися позовні вимоги, відзив, відповідь на відзив, та заперечення, перевіривши їх доказами, суд встановив наступні факти та обставини.

Обставини справи встановлені судом

22.11.2018 року між ZHEJIANG RRR OPTOELECTRONIC TECHNOLOGY CO., LTD (продавець) та ТОВ «ЛБВ КАРГО» (покупець) укладено Контракт №LZ1 (а.с.20-22).

Відповідно до п.1 Контракту №LZ1 від 22.11.2018 року продавець продає, а покупець купує товари зазначені в проформу-інвойсі, який є невід`ємною частиною цього Контракту.

У п.3 Контракту №LZ1 від 22.11.2018 року зазначено, що маючи на меті просування свого товару на споживчому ринку України, продавець надає покупцеві відстрочку платежу за товар. Оплата товару повинна бути проведена після реалізації поставленої покупцеві партії, але не пізніше, ніж 365 календарних днів з моменту поставки товару. Фактом поставки є оформлена вантажна митна декларація в Україні.

Відповідно до п.5 Контракту №LZ1 від 22.11.2018 року продавець відвантажить товари за цим Контрактом на умовах СРТ - Одеса, Україна, відповідно до міжнародних правил Інкотермс - 2010.

Згідно Специфікації №1 до Контракту №LZ1 від 22.11.2018 року загальна вартість товарів, що поставляються складає 44099,7 доларів США (а.с.23).

В подальшому, на виконання умов Контракту №LZ1 від 22.11.2018 року, ТОВ «ЛБВ КАРГО» до Одеської митниці ДФС подано митну декларацію №UA500060/2019/002384, на умовах поставки - СРТ, код товару - 94054010 (а.с.14-16).

З митної декларації №UA500060/2019/002384 вбачається, що митна вартість товару, заявлена позивачем за основним методом, тобто за ціною Контракту щодо товарів, які імпортуються, а саме за ціною у розмірі 44099,7 доларів США.

Разом з митної декларацією №UA500060/2019/002384 до Одеської митниці ДФС, позивачем було надано: Контракт №LZ1 від 22.11.2018 року (а.с.20-22); специфікацію №1 до Контракту №LZ1 від 22.11.2018 року (а.с.23); пакувальний лист №L5-2 від 22.11.2018 року (а.с.24); митна декларація відправника (а.с.25); інформація про ціну (а.с.26); міжнародна товарно-транспортна накладна №286580/1 (а.с.27); акт №WGT129800 (а.с.28); довіреність (а.с.29); коносамент №WMS18103963 (а.с.30); інвойс №L5-2 від 22.11.2018 року (а.с.31); лист від 21.01.2019 року ZHEJIANG RRR OPTOELECTRONIC TECHNOLOGY CO., LTD (а.с.32).

Одеською митницею ДФС були опрацьовані подані декларантом документи, які підтверджують митну вартість товарів, і встановлено, що вони не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а також у поданих до митного оформлення документах містяться розбіжності, а саме: 1) відповідно до пп.в) п.1 ч.10 ст.58 Митного кодексу України при визначення митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки, або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням. Проте у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі, тощо) відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару; 2) до митної декларації додано інвойс №L5-1 від 22.11.2018 року та пакувальний аркуш №L5-2 від 22.11.2018 року, які не відповідають даним, вказаним в графі 44 даної митної декларації.

Враховуючи зазначене, відповідачем було зобов`язано позивача протягом 10 календарних днів надати додаткові документи: 1) виписку з бухгалтерської документації; 2) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 3) копію митної декларації країни відправлення; 4) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.

На вимогу Одеської митниці ДФС, позивачем надано: копію декларації країни відправлення (а.с.108); прайс-лист виробника товару (а.с.110); висновок про вартісні характеристики товарів (а.с.109); заява про купівлю іноземної валюти (а.с.11).

За результатами перевірки митної декларації або документа, що її замінює, а також інших документів, наданих відповідно до Митного кодексу України, поданих 17.01.2019 року до вантажної митної декларації №UA500060/2019/001119 (а.с.86-88), Одеською митницею ДФС прийнято картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500060/2019/00041 (а.с.115-116).

27 січня 2019 року Одеською митницею ДФС прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA500000/2019/000195/2, відповідно до рядка 30, загальна вартість товарів склала 68260,09 доларів США (а.с.117-119).

Джерела права та висновки суду

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до статті 49 МК України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ч.1 ст.51 МК України передбачено, що митна вартість товарів, що переміщується через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно ст.52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право: 1) надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації; 2) на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі визнання органом доходів і зборів заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу; 3) проводити цінову експертизу договору (контракту) шляхом залучення експертів за власні кошти; 4) оскаржувати у порядку, визначеному главою 4 цього Кодексу, рішення органу доходів і зборів щодо коригування митної вартості оцінюваних товарів та бездіяльність органу доходів і зборів щодо неприйняття протягом строків, встановлених статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення, рішення про визнання митної вартості оцінюваних товарів; 5) приймати самостійне рішення про необхідність коригування митної вартості після випуску товарів; 6) отримувати від органу доходів і зборів інформацію щодо підстав, з яких орган доходів і зборів вважає, що взаємозв`язок продавця і покупця вплинув на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари; 7) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від органу доходів і зборів надання письмової інформації про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 8) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від органу доходів і зборів надання письмової інформації щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих при коригуванні заявленої митної вартості, а також щодо підстав для здійснення такого коригування.

У випадках, визначених цим Кодексом, для заявлення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту, органу доходів і зборів, який проводить митне оформлення цих товарів, разом з митною декларацією та іншими необхідними для митного оформлення зазначених товарів документами в установленому порядку подається декларація митної вартості.

Декларація митної вартості подається у разі: 1) якщо до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються витрати, зазначені у частині десятій статті 58 цього Кодексу, і якщо вони не включалися до ціни; 2) якщо з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, виділено витрати, зазначені у частині одинадцятій статті 58 цього Кодексу; 3) якщо покупець та продавець пов`язані між собою.

В інших випадках декларація митної вартості подається за власним бажанням декларанта або уповноваженої ним особи.

Декларація митної вартості не подається, у тому числі у випадках, передбачених частиною п`ятою цієї статті, у разі декларування партій товарів, митна вартість яких не перевищує 5000 євро.

У декларації митної вартості наводяться відомості про метод визначення митної вартості товарів, числове значення митної вартості товарів та її складових, умови зовнішньоекономічного договору, що мають відношення до визначення митної вартості товарів, та надані документи, що підтверджують зазначене.

Відомості, зазначені у частині восьмій цієї статті, є відомостями, необхідними для митних цілей.

Форма декларації митної вартості та правила її заповнення встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Заявлення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України в режимах, відмінних від режиму імпорту, здійснюється при декларуванні цих товарів шляхом заявлення в митній декларації відомостей про числове значення їх митної вартості та про документи, що його підтверджують.

Відповідно до ст.53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Відповідно до ч.2 ст.54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Системний аналіз наведених правових норм вказує на те, що митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Відповідно до ч.3 ст.54 Митного кодексу України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до статті 55 Митного кодексу України письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду. На вимогу декларанта консультації проводяться у письмовому вигляді.

У випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів митний орган за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.

Протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати митному органу додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.

У разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів митний орган розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому випадку надана фінансова гарантія відповідно повертається (вивільняється) або реалізується в порядку та у строки, визначені цим Кодексом.

Якщо митний орган протягом строку, зазначеного у частині дев`ятій цієї статті, не надає обґрунтованої відмови у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів, вважається, що декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість товарів визначено правильно. У такому випадку митний орган скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості, а надана фінансова гарантія повертається (вивільняється) у порядку та строки, визначені цим Кодексом.

Як вбачається з оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів, підставою для його прийняття стали висновки митного органу про те, що документи, надані позивачем не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а також у поданих до митного оформлення документах містяться розбіжності, а саме: 1) відповідно до пп.в) п.1 ч.10 ст.58 Митного кодексу України при визначення митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки, або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням. Проте у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі, тощо) відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару; 2) до митної декларації додано інвойс №L5-1 від 22.11.2018 року та пакувальний аркуш №L5-2 від 22.11.2018 року, які не відповідають даним, вказаним в графі 44 даної митної декларації. Враховуючи зазначене, відповідачем було зобов`язано позивача протягом 10 календарних днів надати додаткові документи: 1) виписку з бухгалтерської документації; 2) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 3) копію митної декларації країни відправлення; 4) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.

Як було встановлено судом, позивачем для митного оформлення товарів, окрім іншого надано також пакувальний лист №L5-2 від 22.11.2018 року (а.с.24), в якому зазначено вага брутто (вага товару із упаковкою), вага нетто (вага товару без упаковки) та вага пакування. З зазначеного вбачається, що вартість пакування включена в загальну ціну товару. Також позивачем надано до суду та відповідачу лист виробника товару довільного змісту від 21.01.2019 року (а.с.32), в якому також зазначено, що вартість пакування включена в загальну ціну контракту.

Таким чином, суд приходить до висновку про необґрунтованість твердження відповідача про неможливість встановити вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням, оскільки вартість пакування входить у загальну ціну товару, пакування не оплачувалось окремо і відповідно не виносилося в окрему графу декларації.

Також, суд критично відноситься до твердження відповідача, що декларантом не надано банківських платіжних документів, що стосуються оплати за товар з огляду на наступне.

Судом було встановлено, що відповідно до п.3 Контракту №LZ1 від 22.11.2018 року зазначено, що маючи на меті просування свого товару на споживчому ринку України, продавець надає покупцеві відстрочку платежу за товар. Оплата товару повинна бути проведена після реалізації поставленої покупцеві партії, але не пізніше, ніж 365 календарних днів з моменту поставки товару. Фактом поставки є оформлена вантажна митна декларація в Україні.

Таким чином, суд погоджується з твердженнями позивача, що ТОВ «ЛБВ КАРГО» не мало можливості надати банківські платіжні документи за придбаний товар, оскільки відповідно до умов Контракту №LZ1 від 22.11.2018 року позивачу надано відстрочку платежу за товар, а тому оскільки 365 календарних днів з моменту поставки не пройшло, обов`язку по оплаті товару у позивача не виникло.

Судом також було встановлено, що при формування митної декларації №UA500060/2019/002384 позивачем у графі 44 було допущено технічну описку та зазначено номер контракту за яким сформовані інвойс та пакувальний лист, проте суд погоджується з твердженням позивача, що наявність технічної описки не може слугувати підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товарів.

Посилання відповідача на те, що декларантом не подані документи згідно з переліком та відповідно до умов зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 МКУ спростовується насамперед змістом картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500060/2019/00041 (а.с.115-116), яка містить посилання на подання позивачем з митною декларацією основних документів, які підтверджують митну вартість товарів згідно вимог статті 53 Митного кодексу України. Зазначене також спростовується рішенням про коригування заявленої митної вартості товарів №UA500000/2019/000195/2 від 27.01.2019 року із змісту якого вбачається про надання позивачем на вимогу митного органу додаткових документів (а.с.117-119).

Отже, зазначені відомості не ставлять під сумнів числові значення складових митної вартості товарів, зазначених позивачем у митній декларації та не свідчать, що у документах декларанта є розбіжності, які не дозволяють встановити вартість товару за основним методом.

У зв`язку із цим суд вважає висновок митного органу про те, що у поданих до митного оформлення документах містяться розбіжності та не міститься всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів - необґрунтованим.

Так, митним органом не наведено достатнього обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визначено та не визначено інформацію, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом.

При цьому, розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару. В цьому випадку митниця повинна здійснити дослідження документів щодо поставки товару з метою встановлення доказів, які підтверджують або спростовують цей сумнів.

За встановлених судом обставин, митний орган фактично залишив поза увагою документи, надані представником позивача для митного оформлення товару. При цьому, досліджені судом документи, які містяться в матеріалах справи, є належними та в повній мірі відповідають вимогам МК України до документів, які підтверджують митну вартість товарів, однак останні не тільки не спростовані митним органом, але й взагалі залишені без уваги, а тому Одеською митницею ДФС безпідставно застосовано інший метод визначення митної вартості у спірному рішенні Одеської митниці державної фіскальної служби про коригування митної вартості товарів №UA500000/2019/000195/2 від 27.01.2019 року.

В разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

Суд зазначає, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

Крім того, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 08 лютого 2019 року по справі 825/648/17 зазначено, що рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися виключно на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено. Також слід врахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв`язку з чим така інформаційна база не містить всіх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.

В даному випадку митним органом використано МД №UA100010/2019/306815 від 15.01.2019 року (а.с.124-125), яка передбачає умови поставки DAP, тоді як згідно митної декларації №UA500060/2019/002384 та документів поданих ТОВ «ЛБВ КАРГО» поставка товару відбувалась на умовах CPT.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що позивач під час митного оформлення надав усі необхідні документи, які чітко ідентифікували оцінюваний товар та містили об`єктивні і достовірні дані, що підтверджували заявлену декларантом митну вартість товарів за ціною договору, водночас відповідач не довів наявність у Митниці обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товарів за основним методом, що свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованого ТОВ «ЛБВ КАРГО» товару та протиправність оскаржених рішень.

Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (ч.1 ст.2 КАС України).

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Згідно з ч.1 ст.86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх рішень та докази, надані позивачем, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ «ЛБВ КАРГО» є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі, а рішення Одеської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №UA500000/2019/000195/2 від 27.01.2019 року, таким що підлягає скасуванню.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на зазначене та згідно із ст.139 КАС України судові витрати ТОВ «ЛБВ КАРГО» у загальній сумі 1921,00 грн., сплачені згідно платіжного доручення №183 від 15.04.2019 року підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці ДФС.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 8, 9, 12, 14, 44, 139, 242-246 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «ЛБВ КАРГО» до Одеської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA500000/2019/000195/2 від 27.01.2019 року - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці Державної фіскальної служби про коригування митної вартості товарів №UA500000/2019/000195/2 від 27.01.2019 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці ДФС (код ЄДРПОУ 39441717) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ЛБВ КАРГО» (код ЄДРПОУ 42435771) суму сплаченого судового збору в розмірі 1921,00 грн. (тисячу дев`ятсот двадцять одна гривня нуль копійок).

Рішення суду набирає законної сили, згідно ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено, згідно ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляд справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. При цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Повний текст рішення складений та підписаний суддею 24 червня 2019 року.

Суддя С.О. Cтефанов

.