Рішення № 82605961, 25.06.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2019 року Справа № 160/4207/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі судді Ніколайчук С.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Державної фіскальної служби України у Дніпропетровській області (49005, м. Дніпро, вул. сімферопольська, 17-а, код ЄДРПОУ 39394856) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

08.05.2019 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Державної фіскальної служби України у Дніпропетровській області, у якій позивач просить скасувати податкове повідомлення-рішення від 20.03.2019 року № 0049207-5353-0417, прийняте Головним управлінням Державної фіскальної служби України у Дніпропетровській області.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що податкове повідомлення-рішення від 20.03.219 року №0049207-5353-0417 прийнято неправомірно, без урахування норм чинного законодавств, оскільки позивач є інвалідом ІІ групи, пенсіонер по інвалідності та має пільги по сплаті податків, у зв`язку з чим податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню, а позовні вимоги задоволенню у повному обсязі.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.05.2019 року відкрито провадження в адміністративній справі № 160/4207/19 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання, за наявними у справі матеріалами.

У відповідності до п.3 ч.6 ст.12 КАС України дана справа є справою незначної складності та згідно з ст. ст. 257, 263 КАС України розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Згідно з ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі (ст.258 КАС України).

Враховуючи, що справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу згідно з приписами ч. 4 ст. 229 КАС України не здійснювалося.

29.05.2019 року на адресу суду від відповідача надійшов відзив, де останнім зазначено, що відповідно до рішення Дніпровської міської ради від 06.12.2017 року № 12/27 «Про ставки та пільги на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на території міста встановлено ставки податку для об`єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних та юридичних осіб на 2018 рік» позивачу нараховано податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, та прийнято податкове повідомлення-рішення, оскільки у ОСОБА_1 у власності перебуває об`єкт нежитлової нерухомості: нежитлове приміщення, їдальня №1717, адреса: АДРЕСА_2 . 6, номер РПВН: 17070314. Просить в задоволенні позову відмлвити.

Суд, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення позову по суті, встановив наступне.

Згідно з базою даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстр Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчудження об`єктів нерухомого майна податковим органом встановлено, що у приватній власності ОСОБА_1 перебуває об`єкт нежитлової нерухомості: нежиле приміщення, їдальня АДРЕСА_3 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . 6 номер РПВН: 17070314.

Відповідно до відомостей з реєстру прав власності на нерухоме майно загальна площа об`єкта складає 571,4 кв.м.

Рішення Дніпровської міської ради від 06.12.2017 року № 12/27 «Про ставки та пільги на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на території міста встановлено ставки податку для об`єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних та юридичних осіб на 2018 рік» встановлено ставки податку для об`єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних та юридичних осіб на 2018 рік, яка складає 1% від розміру мінімальної заробітної плати (розмір мінімальної заробітної плати у 2018 р. склав 3723 грн), тобто ставка податку становить 37,23 грн за 1 квадратний метр бази оподаткування.

20.03.2019 року Головним управління Державної фіскальної служби України у Дніпропетровській області на підставі п.п.5.3.3 п.5.3 ст.5, п.п.266.7.2 п.266.7 ст. 266 Податкового Кодексу України прийнято податкове повідомлення-рішення №0049207-5353-0417, яким визначено суму податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичною особою які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості у розмірі 21273,22 грн.

Податкове повідомлення-рішення отримано позивачем 18.05.2018 року, що підтверджується копією рекомендованого повідомлення, яка наявна в матеріалах справи.

Позивачем не заперечується факт володінням вказаним вище нерухомим майном, проте, на думку останнього, він повинен мати пільги по сплаті податків, оскільки має інвалідність ІІ групи та є пенсіонером по інвалідності, на підтвердження чого в матеріалах справи наявна копія висновку медико-соціальних експертних комісій про умови і характер праці інвалідів та пенсійне посвідчення, видане по інвалідності 2 грп. загальне захворювання.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд врахував такі норми чинного законодавства, які діють на момент виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою статті 143 Конституції України визначено, що територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування, зокрема, встановлюють місцеві податки і збори відповідно до закону.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

За приписами ст. 16.1.4 Податкового кодексу України до обов`язків платників податків входить сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Статтею 8 Податкового кодексу України визначено, що в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори. До загальнодержавних належать податки та збори, що встановлені цим Кодексом і є обов`язковими до сплати на усій території України, крім випадків, передбачених цим Кодексом. До місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних, міських рад та рад об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, у межах їх повноважень і є обов`язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.

Відповідно до п. 10.1 ст. 10 Податкового кодексу України до місцевих податків належать: податок на майно та єдиний податок.

Згідно з ст. 15 Податкового кодексу України визначено, що платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Статтею 265 Податкового кодексу України встановлено, що податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку; плати за землю.

Відповідно до пп. 1 п. 1 ст. 266 ПК України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (ст. 266.2.1 Податкового кодексу України).

Відповідно до положень підпунктів 266.3.1 та 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України, базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Дніпровською міською радою VII скликання прийнято рішення від 06.12.2017 року № 12/27 «Про ставки та пільги зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на території міста» (рішення № 12/27), додатком до якого є ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Рішення набрало чинності з 01.01.2018 року.

В пункті 1.2 рішення 12/27 зазначено, що пільги для фізичних та юридичних осіб, надані відповідно до п. 266.4 ст. 266 Податкового кодексу України зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, згідно з переліком (додаток 2).

Між тим, у цьому додатку 2 пільга для фізичних осіб інвалідів 2 групи на об`єкти нерухомості нежитлофого фонду не надана, наявна пільга для такої категорії фізичних осіб лише на житлові приміщення.

Згідно з п.п. 266.4.1, п. 266.4 ст. 266 Податкового кодексу України база оподаткування об`єкта/об`єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи - платника податку, зменшується:

а) для квартири/квартир незалежно від їх кількості - на 60 кв. метрів;

б) для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості - на 120 кв. метрів;

в) для різних типів об`єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток), - на 180 кв. метрів.

Таке зменшення надається один раз за кожний базовий податковий (звітний) період (рік).

З аналізу вищезазначених правових норм не вбачається пільги зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки для фізичних осіб, які мають статус інваліда ІІ групи, стосовно нежитлових приміщень.

З 01 січня 2016 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році» від 24 грудня 2015 року №909-VІІІ, згідно з яким підпункт 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 Податкового кодексу України викладено у такій редакції: ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Пунктом 12.3 статті 12 ПК України визначені повноваження сільських, селищних, міських рад та рад об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.

Підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України встановлено, що рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Таким чином, законодавець встановив чіткий строк до якого органами місцевого самоврядування необхідно прийняти рішення про встановлення місцевих податків та зборів.

Матеріалами ж справи підтверджується, що рішення Дніпровської міської ради прийнято поза межами цього строку.

В той же час пунктом 4 розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році» установлено, що в 2016 році до прийнятих рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів на 2016 рік не застосовуються вимоги, встановлені підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України та Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".

Отже, у 2016 році зупинено дію підпункту 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України, а, відповідно, відсутні обмеження для органів місцевого самоврядування щодо строків прийняття рішення про встановлення місцевих податків та зборів.

Окрім того, підпунктом 12.3.5 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України визначено, що у разі якщо сільська, селищна, міська рада або рада об`єднаних територіальних громад, що створена згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, не прийняла рішення про встановлення відповідних місцевих податків і зборів, що є обов`язковими згідно з нормами цього Кодексу, такі податки до прийняття рішення справляються виходячи з норм цього Кодексу із застосуванням їх мінімальних ставок, а плата за землю справляється із застосуванням ставок, які діяли до 31 грудня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування плати за землю.

Таким чином, Податковим кодексом України встановлений обов`язок громадянина сплатити податок за 2018 рік незалежно від наявності рішення органу місцевого самоврядування про встановлення відповідних податків і зборів.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 24.04.2018р. у справі №803/1307/17, яка відповідно до ч.5 ст.242 КАС України має бути врахована судом при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин.

У відзиві на позовну заяву відповідач надав розрахунок суми податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 22018 рік, а саме: 571,4 кв.м. - загальна площа об`єкта відповідно до відомостей з реєстру прав власності на нерухоме майно; 3723 грн. - розмір мінімальної заробітної плати у 2018 році; 1% - ставка податку на 1 кв.м. (відсотків розміру мінімальної заробітної плати) відповідно до рішення міської ради, що дорівнює 571,4 кв.м.*37,23=21273,22 грн.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи усе вищевикладене, суд зроби висновок, що застосування контролюючим органом положень Податкового Кодексу України з метою оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у 2018 році є законним, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України.

Від-так, позовні вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.241-246, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Державної фіскальної служби України у Дніпропетровській області (49005, м. Дніпро, вул. сімферопольська, 17-а, код ЄДРПОУ 39394856) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 20.03.2019 року № 0049207-5353-0417 – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.В. Ніколайчук