Рішення № 82605953, 07.06.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 червня 2019 року Справа № 160/3054/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Боженко Н.В. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) про зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

04 квітня 2019 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - відповідач), в якій просить:

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, з 01.11.2018 року провести перерахунок пенсії за віком ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , з розрахунку середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з три останні роки, що передували зверненню, а саме 2015-2017 роки, обчисленої відповідно із Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058, як особі, яка звернулась із заявою про призначення пенсії за віком вперше та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області провести зазначений перерахунок з урахуванням показника підвищення розміру пенсії у разі відстрочення часу її призначення, який становить 13%.

Обґрунтовуючи позовні вимоги зазначив, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, та з 15.10.1998 року отримував пенсію за вислугу років згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 р. № 2262-ХII. Після звільнення з військової служби ОСОБА_1 продовжував працювати, та з отриманого доходу сплачувались внески на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Позивач отримав право на пенсію за віком 02.10.2015 року. Позивач 12.01.2018 року звернувся до відповідача із заявою про призначення ОСОБА_1 пенсії за віком згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 р. № 1058-IV, у зв`язку із чим, відмовився від пенсії за вислугу років згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 р. № 2262-ХII. Позивач до жовтня 2018 року включно отримував пенсію за віком у розмірі 7 716 грн. 56 коп., з листопада 2018 року пенсія надійшла у розмірі 4 824 грн. 21 коп., що підтверджується інформацією з реєстру зареєстрованих осіб. Позивач 27.11.2018 року звернувся із письмовою заявою про надання відповіді про підстави зменшення розміру пенсії та надати її розрахунок. Листом від 05.12.2018 року № 1/18579-18 Лівобережний відділ обслуговування громадян (сервісний центр) Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повідомив, що через недосконалість програмного забезпечення в автоматичному режимі, про розрахунку пенсії за віком за нормами Закону України № 1058 невірно було застосовано показник середньої заробітної плати працівників, зайнятих в галузях національної економіки України. На думку позивача Головним управлінням Пенсійного фонду України невірно застосований показник середньої заробітної плати, оскільки позивач звернувся 12.01.2018 року, то для розрахунку середня заробітна плата (дохід) України, відповідач повинен був врахувати три останні роки, що передували зверненню, а саме 2015-2017 роки. Крім того, відповідач необґрунтовано не врахував, передбачений ч.1 ст. 29 Закону України № 1058 показник підвищення пенсії за віком, оскільки позивач набув право на призначення пенсії за віком 02.10.2015 р., а звернувся 12.01.2018 року. Таким чином, позивач, як працюючий пенсіонер, який сплачував страхові внески, набув право на підвищення розміру пенсії у разі відстрочки часу її призначення на 0.5% за кожний повний місяць страхового стажу, починаючи з місяця, наступного за місяцем досягнення пенсійного віку, що складає 13 %, які відповідач необґрунтовано не врахував під час перерахунку.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у адміністративній справі №160/3054/19. Розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами (письмове провадження).

Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

25 квітня 2019 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в обґрунтування якого зазначено, що позивач 12.01.2018 року звернувся з заявою щодо переходу з пенсії за вислугу років, призначену відповідно Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», на пенсію за віком згідно із Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». З 01.10.2017 року проведено осучаснення пенсії відповідно до Закону № 2148, виходячи із середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015, та 2016 роки (3 764 грн. 40 коп.) із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%. Розмір пенсії позивача обчислено, виходячи із загального стажу, зарахованого по 31.12.2017 рік, що склав 43 роки 1 місяць 27 днів, заробітної плати за період роботи з 01.07.2000 року по 31.12.2017 рік. У даному випадку застосовується показник середньої плати для обчислення пенсій з 2014-2016 роки, так як пенсія за вислугу років згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» позивачу була призначена 15.10.1998 року. Стосовно зменшення розміру пенсії повідомило, що через недосконалість програмного забезпечення, в автоматизованому режимі, при розрахунку пенсії за віком невірно було застосовано показник середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях національної економіки України. На даний час пенсійна справа приведена у відповідність. З огляду на що, вважає позов необґрунтованим, та таким, що не підлягає задоволенню.

Згідно положень ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 є громадянином України (паспорт № НОМЕР_2 виданий 26.10.2017) та перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.

З 15.10.1998 року отримував пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 р. № 2262-ХII.

З 12.01.2018 року позивач звернувся до відповідача з заявою № 108/23 про призначення/перерахунок пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Атестатом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про зняття з обліку від 19.01.2018 року № 175 підтверджено припинення виплати пенсії ОСОБА_1 по причині: Перехід на пенсію за іншим Законом. Окрім того, в атестаті вказано, пенсійну справу (особовий рахунок) № 3864 перенесено до архіву.

27.11.2018 року позивач звернувся до відповідача з письмовою заявою, в якій зазначив, що з січня 2018 року, після переходу з отримання військової пенсії на отримання пенсії, розрахованої згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», отримував щомісячно 7 716 грн. 56 коп. до жовтня 2018 року, включно. Пенсія за листопад 2018 року надійшла у сумі 4 824 грн. 21 коп. Просив, письмово роз`яснити на якій підставі позивачу зменшено розмір пенсії, та надати розрахунки пенсії, яку позивач отримував протягом десяти місяців 2018 року.

Листом від 05.12.2018 року №Н18579-18 Лівобережний відділ обслуговування громадян (сервісний центр) управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за результатами розгляду звернення від 27.11.2018 року повідомив, що розмір пенсії обчислено, виходячи із загального стажу зарахованого по 31.12.2017 р., що складав 43 роки 1 місяць 27 днів, заробітної плати за період роботи з 01.07.2000 по 31.12.2017 роки. У випадку позивача застосовувався показник середньої заробітної плати для обчислення пенсій за 2014-2016 рік (після осучаснення визначений на рівні 3 764 грн. 40 коп.), так як пенсія за вислугу років згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» позивачу була призначена 15.10.1998.

Не погодившись з такими діями відповідача, з метою захисту своїх прав позивач звернувся до суду

При вирішенні справи по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 1-1 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» законодавство про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, базується на Конституції України і складається з цього Закону, Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та інших нормативно-правових актів України, прийнятих відповідно до цих законів.

Статтею 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» встановлено, що особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.

Згідно зі статтею 7 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей, які одночасно мають право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором. У разі якщо особа має право на отримання пенсії відповідно до цього Закону та Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», призначається одна пенсія за її вибором. При цьому різниця між розміром пенсії, на який особа має право відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», і розміром пенсії із солідарної системи відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», яка визначається в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, фінансується за рахунок коштів державного бюджету.

Тобто, у разі якщо особа має право на отримання пенсії відповідно до Закону №2262-XII та Закону №1058-IV призначається одна пенсія за її вибором.

У частині першій статті 9 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 2) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Відповідно до ч. 2 ст. 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», в редакції, чинній на момент звернення позивача із заявою про призначення пенсії за віком, заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою:

Зп = Зс х (Ск : К), де:

Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях;

Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Тимчасово, з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року, заробітна плата (дохід) для призначення пенсії визначається із середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016 та 2017 роки;

Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз1 + Кз2 + Кз3 + ... + Кзn);

К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.

У разі відсутності на день призначення пенсії даних про заробітну плату (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії, для визначення середньої заробітної плати (доходу) враховується наявна заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії, з наступним перерахунком заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії після отримання даних про заробітну плату (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії.

Частиною третьою статті 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що частиною третьою статті 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії на інший, призначеного саме за цим Законом.

Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», однак у випадку із заявою позивача мало місце призначення іншої пенсії за іншим законом.

Так, ОСОБА_2 було призначено пенсію відповідно до Закону №2262-ХІІ, котрий передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а за призначенням пенсії відповідно до Закону №1058-ІV у січні 2018 року він звернувся вперше. Крім того, після звільнення з військової служби, позивач продовжував працювати та сплачував у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та до накопичувальної системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування.

Отже, суд приходить до висновку про неправомірність застосування відповідачем частини третьої статті 45 Закону № 1058-ІV до спірних правовідносин.

При цьому, відповідно до ч.2 ст.40 Закону №1058-IV (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин), заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп – заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс – середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Тимчасово, з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року, заробітна плата (дохід) для призначення пенсії визначається із середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016 та 2017 роки; Ск – сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз1 + Кз2 + Кз3 + ... + Кзn ); К – страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.

Отже, вищезазначеною нормою чітко встановлено, що саме з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року, заробітна плата (дохід) для призначення пенсії визначається із середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016 та 2017 роки, проте, в порушення ч.2 ст.40 Закону №1058-IV, відповідачем при розрахунку пенсії за віком позивачу було застосовано середню заробітну плату за 2014, 2015 та 2016 роки.

У зв`язку із тим, що за призначенням пенсії за віком на умовах Закону №1058-IV позивач звернувся вперше у січні 2018 року, до вказаних правовідносин, в частині визначення розміру пенсії, належить застосовувати саме норми ч.2 ст.40 Закону №1058-IV, якою передбачено, що тимчасово, з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року, заробітна плата (дохід) для призначення пенсії визначається із середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016 та 2017 роки.

Згідно з абзацом 2 пункту 4-4 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV, з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року при призначенні пенсії застосовується середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчислена як середній показник за 2016 та 2017 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%.

Отже, середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчислена як середній показник за 2016 та 2017 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%, згідно з положеннями пункту 4-4 Прикінцевих положень Закону 1058-IV застосовується лише при призначенні особам пенсії у період з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року.

Таким чином, при призначенні позивачу у 2018 році пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" підлягає застосуванню середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчислена як середній показник за 2016 та 2017 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%, починаючи з 12.01.2018.

Про дані порушення щодо умов нарахування пенсії відповідачем позивачу стало відомо в листопаді 2018 року, таким чином строк звернення до суду позивачем не пропущено.

Щодо вимоги позивача про проведення перерахунку з урахуванням показника підвищення розміру пенсії у разі відстрочення часу її призначення, який становить 13% суд зазначає, що для підвищення пенсії на підставі ст. 29 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» необхідна наявність наступних умов: звернення за призначенням пенсії за віком з більш пізнього віку, ніж передбачено абзацом 1 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»; не одержання жодного виду пенсії після досягнення пенсійного віку; наявність страхового стажу після досягнення пенсійного віку, передбаченого абзацом 1 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

В даному випадку позивач реалізував право виходу на пенсію у 1998 році, отримуючи пенсію за вислугу років згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», тому звернення позивача із заявою про призначення пенсії за віком у 2018 році у віці 63 років 4 місяців не може вважатись відстроченням виходу на пенсію за віком, оскільки з 1998 року по 2017 рік позивач отримував пенсію за вислугу років.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 25 вересня 2018 року у справі № 686/10709/17, 11 грудня 2018 року у справі № № 752/13469/16-а, 18 вересня 2018 року у справі №336/4385/17(2-а/336/421/2017).

За приписами статті 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що відповідачем не доведено та не надано доказів на підтвердження правомірності застосування розміру середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2014-2016 роки під час призначення пенсії позивачу.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, а саме для ефективного захисту прав позивача: зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок та виплату призначеної ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 пенсії за віком з 12 січня 2018 року, згідно Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2016 та 2017 роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.

Слід зазначити, що частиною 4 статті 45 вказаного вище Закону визначено, що перерахунок призначеної пенсії, крім випадків, передбачених частиною першою статті 35, частиною другою статті 38, частиною третьою статті 42 і частиною п`ятою статті 48 цього Закону, провадиться в такі строки: у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа.

Право на перерахунок пенсії реалізується особою на підставі власного волевиявлення шляхом подання до органу Пенсійного фонду України відповідної заяви.

Судом встановлено, що за перерахунком пенсії позивач не звертався, а 28.11.2018 року звернувся до відповідача із заявою про роз`яснення підстав зменшення пенсії.

Таким чином, в задоволенні позовних вимог про зобов`язання відповідача провести перерахунок пенсії за віком з 01.11.2018 року, з розрахунку середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з три останні роки, що передували зверненню, а саме 2015-2017 роки, обчисленої відповідно із Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058, як особі, яка звернулась із заявою про призначення пенсії за віком вперше та провести такий перерахунок з урахуванням показника підвищення розміру пенсії у разі відстрочення часу її призначення, який становить 13% слід відмовити.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Отже, на користь позивача слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області судовий збір у розмірі 384,20 грн., сплачений згідно квитанції від 04.04.2019 року, оригінал якої знаходиться в матеріалах справи.

Згідно ч.3 ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд.26, код ЄДРПОУ 21910427) про зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок та виплату призначеної ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 пенсії за віком з 12 січня 2018 року, згідно Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2016 та 2017 роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у сумі 384 (триста вісімдесят чотири) гривні 20 копійок.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Боженко