Рішення № 82605763, 19.06.2019, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

19 червня 2019 р. Справа № 120/1444/19-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Слободонюка М.В.,

за участю:

секретаря судового засідання: Кулика В.В.

позивача: ОСОБА_1

представника відповідачів 1 та 2: Козій О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_1

до: Вінницького приміського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області, Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області

про: визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі – позивач, ОСОБА_1 ) із позовом до Вінницького приміського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області (далі - відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі - відповідач 2), за вимогами якого позивач просить суд:

- визнати дії відповідача 1 та відповідача 2 в нарахуванні та виплаті йому пенсії по підробленій заяві від 13.01.2012 року та доданих до неї документів протизаконними;

- зобов`язати відповідача 1 та відповідача 2 виплатити йому заборгованість по недоплаченій пенсії з 01.01.2012 року по 30.05.2019 року в сумі 454359,58 грн. як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, особі з інвалідністю 2 групи згідно постанови Замостянського районного суду м. Вінниці від 07.04.2011 року по справі № 2-а-1485/2011.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що постановою Замостянського районного суду м. Вінниці від 07.04.2011 року по адміністративній справі №2-а-1485/11 зобов`язано УПФ України у Вінницькому районі Вінницької області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 відповідно до ст.ст. 49, 50, 54, 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» починаючи з 14 грудня 2010 року та зобов`язано відповідача виплатити заборгованість по недоплаченій пенсії з різницею отриманих сум з 14 грудня 2010 року.

На виконання даного рішення йому було проведено перерахунок пенсії згідно ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії згідно ст. 50 цього Закону в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком починаючи з 14.12.2010 року. Такий розмір пенсії в сумі 7049,77 грн. відповідач 1 виплачував по листопад 2011 року. В подальшому відповідач самостійно провів перерахунок його пенсії, у зв`язку з чим її розмір суттєво зменшився, зокрема в листопаді 2011 році йому було виплачено 1685,60 грн., за грудень 2011 року – 1720 грн.

В травні – червні 2017 року він, ознайомившись із матеріалами своєї пенсійної справи, з`ясував, що з 01.01.2012 року відповідач 1 провів перерахунок його пенсії на підставі підробленої від його імені заяви від 13.01.2012 року, що підтверджується висновком судового експерта за результатами проведення судово-почеркознавчої та технічної експертизи від 20.09.2018 року, яким встановлено, що заяву від 13.01.2012 року про перерахунок пенсії подано та підписано не ним, а іншою особою.

Позивач вважає, що у відповідачів не було жодних правових підстав проводити з 01.01.2012 року перерахунок його пенсії на підставі заяви, яку він особисто не писав та не подавав, а підлягало виконанню рішення національного суду від 07.04.2011 року по справі № 2-а-1485/11, яке набрало законної сили та є безтерміновим, тобто не обмежене дією в часі.

На неодноразові його звернення до відповідачів із вимогою здійснити перерахунок пенсії в порядку і розмірах, що передбачені рішенням суду, він отримував відмови. Таким чином вважаючи протиправними дії відповідачів, позивач вказує, що за період з 01.01.2012 року по 30.05.2019 року органом пенсійного фонду недоплачено йому пенсію у сумі 454359,58 грн., обов`язок по виплаті якої просить покласти на обох відповідачів.

Ухвалою від 21.05.2019 року відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з повідомленням сторін. Крім того, відповідачам встановлені строки для подання відзиву на позовну заяву.

31.05.2019 року на адресу суду надійшов відзив (вх. № 29126) на позовну заяву від відповідача 1, в якому останній зазначає, що на виконання постанови Замостянського районного суду м. Вінниці від 07.04.2011 року по справі №2-а-1485/11 управлінням було проведено перерахунок пенсії ОСОБА_1 згідно статтей 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії в розмірі 75% мінімальної пенсії, починаючи з 14.12.2010 року. Вказує, що на даний час відсутні підстави для відновлення позивачу виплати призначеної пенсії за рішенням суду, адже Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік»» доповнено пунктом 4 Прикінцевих положень та встановлено, що норми положень статей 39, 50, 51, 52, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» застосовуються в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік. На виконання вказаного Закону прийнято постанову Кабінету Міністрів України від 06.07.2011 року №745 «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету», де встановлено розміри виплат особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. З 01.01.2012 р. вступила в силі інша постанова Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 р. №1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Таким чином, представник відповідача 1 зазначає, що позивач отримує пенсію відповідно до положень чинного законодавства. Окрім цього, наголошує, що питання виплати заборгованості у розмірі 454359,58 грн. не можуть бути покладенні на виконання Вінницького приміського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області з огляду на відсутність правових підстав для такого перерахунку. Більше того, відповідач 1 звертає увагу на те, що позивач ввів в оману суд та приховав факт перебування на розгляді в Сьомому апеляційному адміністративному суді справи №120/4643/18-а з аналогічними позовними вимогами до відповідача 1, з огляду на що допустив порушення передбачене пунктом 11 частини 5 статті 160 КАС України. З урахуванням викладеного вважає позов ОСОБА_1 необґрунтованим та просить відмовити у його задоволенні.

31.05.2019 року на адресу суду надійшов відзив (вх. № 30823) на позовну заяву від відповідача 2, в якому зазначається, що Головне управління ПФУ у Вінницькій області не в праві здійснювати перерахунок та виплату пенсії у відповідності до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», позаяк, органом на який покладено функції з призначення (перерахунку) та виплаті пенсії, зокрема пенсії встановленій ОСОБА_1 , є відповідач 1 в особі Вінницького приміського об`єднаного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області. За твердженням відповідача 2 питання зменшення пенсійних виплат встановлене за результати надання підробленої від його імені заяви від 13.01.2012 року ніяким чином не погіршило умов пенсійного забезпечення позивача, адже призначена пенсія була приведена у відповідність саме до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що виключає факт проведення перерахунку у зменшеному розмірі в тому числі погіршення умов пенсійного забезпечення позивача. За таких обставин відповідач 2 вважає, що Вінницьке приміське об`єднане управління Пенсійного фонду України Вінницької області при нарахування та виплаті позивачу пенсії діяло на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України, у зв`язку з чим у задоволенні позовним вимог просить відмовити.

У судовому засіданні 11.06.2019 року судом оголошувалась перерва у зв`язку з необхідністю подання відповідачем 1 додаткових доказів до 19.06.2019 року.

Ухвалою суду від 19.06.2019 року частково задоволено клопотання представника відповідача 1 та на підставі п. 3 ч. 1 ст. 240 КАС України позовні вимоги ОСОБА_1 в частині позовних вимог до Вінницького приміського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області щодо визнання протиправними дій Вінницького приміського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області в нарахуванні та виплаті пенсії ОСОБА_1 по підробленій від його імені заяві від 13.01.2012 року та доданих до неї документів залишено без розгляду.

Заслухавши пояснення сторін, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

ОСОБА_1 , 1956 року народження є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (1 категорія) та особою з інвалідністю 2 групи у зв`язку із захворюванням, пов`язаним з впливом аварії на Чорнобильській АЕС.

З 14.12.2010 року ОСОБА_1 перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України у Вінницькому районі Вінницької області (реорганізовано шляхом злиття у Вінницьке приміське об`єднане управління Пенсійного фонду України Вінницької області) та отримує пенсію по 2 групі інвалідності відповідно до статті 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» при загальному стажі 23 роки 8 місяців 24 дні.

Постановою Замостянського районного суду м. Вінниці від 07.04.2011 року по адміністративній справі №2-а-1485/2011 позовну заяву ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Вінницькому районі Вінницької області про визнання дій неправомірними та зобов`язання здійснити перерахунок пенсії задоволено та зобов`язано провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 згідно статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії згідно статті 50 цього Закону в розмірі 75% мінімальної пенсії, починаючи з 14.12.2010 року. Дана постанова залишена без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 29.04.2013 року по справі №2-а-1485/11.

Як свідчать матеріали справи на виконання даної постанови відповідачем 1 проведено перерахунок як основної так і додаткової пенсії ОСОБА_1 та за період з 14.12.2010 року по 07.04.2011 року виплачено 20170,59 грн. (дата виплати 25.06.2011 року), за період з 08.04.2011 року по 31.05.2011 року нараховано пенсії в сумі 9536,46 грн. Перерахована пенсія по даному судовому рішенню виплачувалась по листопад 2011 року. З листопада 2011 року виплата коштів у відповідному розмірі припинилася у зв`язку з припиненням державного фінансування таких виплат.

З 01.01.2012 року пенсія ОСОБА_1 була перерахована та виплачується у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 23.11.2011р. № 1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з урахуванням заробітної плати в зоні відчуження.

На переконання позивача, перерахунок пенсії з 01.01.2012 року здійснено відповідачем 1 на підставі заяви від 13.01.2012 року з доданими до неї документами, поданої від його імені, яку він особисто не підписував.

Згідно висновку судового експерта за результати судово-почеркознавчої експертизи від 20.09.2018 року №4845/4846/18-21, що проведена в державній експертній установі Вінницькому відділенні Київського науково-дослідного інституту судових експертиз у м. Вінниці встановлено, що у заяві від 13.01.2012 року підпис виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою.

Таким чином позивач вважає, що відповідачі допустили протиправну бездіяльність, здійснивши перерахунок пенсії на підставі підробленої від його імені заяви.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами суд враховує таке.

Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Законом України Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 р. № 796-XII, Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік»» від 14.06.2011 року №3491-VI, постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 року №1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Відповідно до статті 49 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 р. № 796-XII (далі - Закон № 796), в редакції закону від 19.12.2006 р., пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Розмір додаткових пенсій за шкоду, заподіяну здоров`ю, особам, віднесеним до категорії 1 був визначений приписами статті 50 Закону № 796, та для інвалідів II групи становив 75 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Розмір державних пенсій особам, віднесеним до категорії 1 та у зв`язку з втратою годувальника був передбачений у статті 54 Закону № 796, та для інвалідів II групи становив 8 мінімальних пенсій за віком.

Згідно з частиною 3 статті 67 Закону № 796 у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до статті 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4, розмір щомісячної компенсації сім`ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.

Як встановлено судом, виплата перерахованої згідно постанови Замостянського районного суду м. Вінниці від 07.04.2011 року по справі №2-а-1485/2011 пенсії проводилась Катеренюку ОСОБА_2 . по листопад 2011 року.

19.06.2011 р. набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік»» від 14.06.2011 р. №3491-VI, яким встановлено, що норми і положення статтей 39, 50, 51, 52, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» застосовується у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи із наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік.

На виконання вказаного Закону прийнято постанову Кабінету Міністрів України від 06.07.2011 р. №745 «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету», де установлено розміри виплат особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Вказана постанова набрала чинності 23.07.2011 року, а тому саме із цієї дати органами пенсійного фонду були переглянути усі судові рішення на предмет можливого закінчення їх виконання у зв`язку зі зміною правового регулювання та розмірів здійснених виплат.

З 01.01.2012 року постанова Кабінету Міністрів України від 06.07.2011 р. №745 припинила свою дію у зв`язку із прийняттям постанови Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 року №1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (Постанова № 1210).

Пунктом 2 вказаної Постанови №1210 зобов`язано Пенсійний фонд України забезпечити здійснення перерахунку пенсій, призначених особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, до набрання чинності цією постановою, за матеріалами пенсійних справ.

Суд наголошує, що постановою КМ України № 1210 було затверджено Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та визначені мінімальні розміри основної пенсії для інвалідів, щодо яких встановлено причинний зв`язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, а також щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Тобто з 01.11.2011 року позивачу пенсія підлягала виплаті відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України №745, а з 01.01.2012 року - відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України №1210.

01.01.2015 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» від 28 грудня 2014 року № 79-VIII, пунктом 63 якого, зокрема розділ VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України доповнено пунктом 4, яким установлено, що норми і положення статтей 39, 50, 51, 52, 54, 50, 54 Закону № 796-XII застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно із новою редакцією статті 50 Закону № 796-ХІІ особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.

Статтею 54 Закону № 796-ХІІ визначено, що умови, порядок призначення та мінімальні розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначаються актами Кабінету Міністрів України з відповідних питань.

При цьому, положення Закону України «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» від 28.12.2014 року № 79-VІІІ неконституційними не визнавались, положення Постанови КМУ № 1210 є також чинними.

Крім того, суд звертає увагу на те, що згідно пункту 3 статті 116 Конституції України Кабінет Міністрів України забезпечує, зокрема, проведення політики у сфері соціального захисту. Згідно з бюджетними призначеннями Кабінет Міністрів України встановлює розмір окремих видів компенсацій і допомог.

Конституційний Суд України у рішенні від 26.12.2011 року № 20-рп/2011 наголосив, що передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з ч. 1 ст. 17 Конституції України є найважливішою функцією держави.

У Рішенні № 3-рп/2012 від 25 січня 2012 року Конституційний Суд України зазначив, що надання Верховною Радою України права Кабінету Міністрів України встановлювати у випадках, передбачених законом, порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, пов`язується з його функціями, визначеними в пункті 2, 3 статті 116 Конституції України. Отже, Кабінет Міністрів України регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України.

Таким чином, в аспекті конституційного подання положення частини 2 статті 96, пунктів 2, 3, 6 статті 116 Конституції України треба розуміти так, що повноваження Кабінету Міністрів України щодо розробки проекту закону про Державний бюджет України та забезпечення виконання відповідного закону пов`язані з його функціями, в тому числі щодо реалізації політики у сфері соціального захисту та в інших сферах. Кабінет Міністрів України регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України.

Відтак, Конституційний Суд України визнав конституційним регулювання Кабінетом Міністрів України розміру соціальних виплат та допомог, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України.

Крім того, право встановлювати законодавчі обмеження щодо виплати пенсії узгоджується з правовою позицією Європейського суду з прав людини, викладеною в рішенні від 03 червня 2014 року у справі «Великода проти України» (заява №43331/12), в якому суд розглянувши скаргу, зокрема, за ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод на припинення виплати заявниці державними органами пенсії у розмірах, встановлених рішенням національного суду після внесення у 2011 році змін до законодавчих актів, вказав на відсутність втручання у право заявниці на мирне володіння майном внаслідок внесення змін до законодавства щодо зменшення розміру соціальних виплат. Суд у цій справі констатував, що подальша дія судового рішення закінчилася, коли у законодавство, яке регулювало пенсійні виплати, було внесено зміни, відповідно, судове рішення не може бути гарантією проти законодавчих змін у майбутньому.

У іншому рішенні від 09 жовтня 1979 року у справі "Ейрі проти Ірландії" Європейський суд з прав людини вказав, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового. Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат (рішення від 12 жовтня 2004 року у справі "Кйартан Асмудсон проти Ісландії").

Таким чином за висновками суду розміри пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, передбачені статтями 39, 50, 51, 52, 54 Закону № 796-XII, були змінені відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №745, а з 01.01.2012 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №1210.

Суд наголошує, що на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 06.07.2011 року №745, а з 01.01.2012 р. на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 р. №1210 встановлено інший порядок визначення та виплат розмірів пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. А тому твердження позивача про те, що виплата йому пенсії згідно постанови Замостянського районного суду м. Вінниці від 07.04.2011 року по справі №2-а-1485/2011 має здійснюватися безстроково є безпідставним, позаяк судове рішення не може бути гарантією щодо законодавчих змін регулювання пенсійних виплат у майбутньому.

З урахуванням наведеного суд доходить висновку, що постанова Замостянського районного суду м. Вінниці від 07.04.2011 року по справі №2-а-1485/2011, у зв`язку зі зміною правового регулювання пенсійних виплат, фактично припинила свою дію на спірні правовідносини, у зв`язку з чим в органах пенсійного фонду відсутній обов`язок в її подальшому виконанні.

Аналогічного висновку дійшов Верховий Суд у постановах від 06.06.2018 по справі № 816/4614/15, від 19.06.2018 по справі № 344/14522/17, від 25.10.2018 по справі № 629/4376/16.

Щодо заявлених вимог позивача в частині визнання протиправними дій відповідачів в нарахуванні та виплаті йому пенсії по підробленій заяві від 13.01.2012 року, то суд першочергово зазначає, що за змістом пункту 2 Постанови КМУ № 1210 на органи Пенсійного фонду України покладено обов`язок забезпечити здійснення перерахунку пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, до набрання чинності цією постановою, за матеріалами пенсійних справ. Тобто факт подання заяви від 13.01.2012 року не вплинув на законодавчо визначений обов`язок відповідача 1 здійснити перерахунок пенсії в порядку та розмірах, що встановлені Постановою КМУ № 1210 з 01.01.2012 року.

У той же час така вимога ОСОБА_1 у цій частині позову, яка адресована до Вінницького приміського об`єднаного управління ПФУ Вінницької області, ухвалою суду від 19.06.2019 року залишена без розгляду на підставі п. 3 ч. 1 ст. 240 КАС України, позаяк уже розглядається судом у іншій справі № 120/4643/18-а, що перебуває у провадженні Сьомого апеляційного адміністративного суду.

А заявлена вимога до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області задоволеною бути не може, оскільки останнє не здійснювало перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2012 року. Більше того, відповідно до підпунктів 2, 4 пункту 4 Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 № 28-2 (далі - Положення № 28-2), головне управління відповідно до покладених завдань: планує у відповідному регіоні доходи та видатки коштів Фонду, у межах своєї компетенції забезпечує виконання бюджету Фонду та забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування пенсій та виплату пенсій, щомісячного довічного утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством, здійснює з цією метою перерозподіл коштів між районами (містами).

Законодавством на головні управління Пенсійного фонду України в областях не покладено обов`язку щодо призначення та поновлення виплати пенсій таким категоріям пенсіонерів, до яких відноситься ОСОБА_1 Головне управління відповідно до покладених на нього завдань здійснює призначення (перерахунок) та виплату пенсій військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу та іншим особам (крім військовослужбовців строкової служби та членів їх сімей), які мають право на пенсію згідно із Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (пп. 5 п. 4 Положення № 28-2).

Щодо позовної вимоги в частині зобов`язання відповідачів виплатити заборгованість по недоплаченій пенсії згідно постанови Замостянського районного суду м. Вінниці від 07.04.2011 року по справі №2-а-1485/2011 за період з 01.01.2012 року по 30.05.2019 року, то суд звертає увагу, що така вимога позивача фактично є похідною від попередньої, а оскільки судом встановлено, що підстав для виконання відповідачем 1 згаданого судового рішення з 01.01.2012 року не має, тому і підстав для задоволення позову в цій частині також не має.

Необхідності у виході судом за межі позовних вимог згідно ч. 2 ст. 9 КАС України не встановлено, як і не має підстав для здійснення судового контролю в порядку статті 382 КАС України.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. А згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладені обставини суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 139, 241, 242, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні вимог адміністративного позову відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судове рішення складено 25.06.19 .

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , ідент. номер НОМЕР_1 .

Відповідач 1: Вінницьке приміське об`єднане управління Пенсійного фонду України Вінницької області, місцезнаходження: вул. Винниченка, 29, м. Вінниця, 21009, код ЄДРПОУ 41247096.

Відповідач 2: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, місцезнаходження: вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21100, код ЄДРПОУ 13322403.

Суддя Слободонюк Михайло Васильович