Рішення № 82605722, 10.06.2019, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

10 червня 2019 р. Справа № 120/759/19-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дмитришеної Руслани Миколаївни, розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Хмільницької районної державної адміністрації Вінницької області (22000, Вінницька область, м. Хмільник, вул. Столярчука, 3) про зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Хмільницької районної державної адміністрації Вінницької області (22000, Вінницька область, м. Хмільник, вул. Столярчука, 3) про зобов`язання вчинити дії.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначила, що відповідно до постанови Верховного Суду від 21.03.2018 ОСОБА_1 поновлено на посаді заступника начальника Управління соціальної та молодіжної політики Хмільницької районної державної адміністрації та виплачено середній заробіток за час вимушеного прогулу. Однак, виплачена заробітна плата не коригувалась на коефіцієнти підвищення посадового окладу, доплати за ранг та надбавки за вислугу років, хоча за вказаний період в установі відбулось підвищення заробітної плати, в зв`язку із чим позивач звернулась до суду із даним позовом.

Ухвалою суду від 11.03.2019 відкрито провадження у даній справі та вирішено розгляд здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, відповідно до положень ст. 262 КАС України. Даною ухвалою також надано відповідачу строк на подання відзиву на позовну заяву.

На виконання вимог ухвали суду від 11.03.2019 та відповідно до положень ст. 162 КАС України, стороною відповідача подано до суду відзив щодо заявлених позовних вимог, з якого слідує, що відповідач заперечує щодо задоволення адміністративного позову з огляду на наступне.

Постановою Верховного Суду від 21.03.2018 у справі №802/651/16-а, постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 13.09.2016 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 20.10.2016 у справі №802/651/16 скасовано. Прийнято нову постанову, якою позовні вимоги задоволено частково, визнано протиправним та скасувано розпорядження голови Хмільницької районної державної адміністрації Вінницької області "Про увільнення ОСОБА_1 " від 14.04.2016 № 37-рк. Поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Управління соціальної та молодіжної політики Хмільницької районної державної адміністрації Вінницької області з 15.04.2016 та стягнено з Хмільницької районної державної адміністрації Вінницької області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 57452,85 грн. (п`ятдесят сім тисяч чотириста п`ятдесят дві гривні 85 копійок).

Представник відповідача вказує, що позовні вимоги ОСОБА_1 , як предмет спору розглянуто Верховним Судом та винесено постанову, яка не підлягає оскарженню.

Попередньо позивачем було подано до Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області цивільний позов про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу. Рішенням Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 22.11.2018 у справі 149/1599/18 позов задоволено. Постановою Вінницького апеляційного суду від 23.01.2019 рішення Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 22.11.2018 скасовано та закрито провадження у цивільній справі.

09.04.2019 на адресу суду надійшла відповідь на відзив відпозивача в якій остання виклала свої пояснення щодо наведених відповідачем у відзиві заперечень та мотиви їх відхилення, які полягають у наступному.

Питання коригування оплати праці за час вимушеного прогулу не було предметом розгляду Вінницького окружного адміністративного суду, Вінницького апеляційного суду та Верховного Суду по справі №802/651/16-а.

Крім того, підвищення посадового окладу та надбавки за вислугу років відбулися після ухвалення рішень судами.

Окремо, позивач вказала, що стягнуті Верховним Судом 57452,85 грн. враховані останньою у розрахунку заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Протокольною ухвалою суду від 09.04.2019 витребувано матеріали адміністративної справи №802/651/16-а з архіву Вінницького окружного адміністративного суду задля встановлення обставин справи, на які покликалась сторона позивача.

16.05.2019 на адресу суду від позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог. Згідно поданої заяви остаточними позовними вимогами є:

- стягнути з Хмільницької районної державної адміністрації Вінницької області на користь позивача 77034,71 грн втраченої заробітної плати за час вимушеного прогулу за період з 16.04.2016 по 21.03.2018 з врахуванням коригування на коефіцієнти її підвищення;

- стягнути з Хмільницької районної державної адміністрації Вінницької області на користь позивача 4000 грн понесених витрат на професійну правничу допомогу.

27.05.2019 на адресу суду від представника відповідача надійшло заперечення на заяву про збільшення розміру позовних вимог. Із даних письмових пояснень вбачається, що відповідач вважає суму втраченого заробітку за час вимушеного прогулу, що становить 55 539,35грн.

В подальшому, 27.05.2019 на адресу суду надійшло клопотання від представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду.

10.06.2019 позивачем подано заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити. Окремо вказала, що клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду задоволенню не підлягає, оскільки, даний спір підпадає під строки звернення до суду визначенні у ч. 2 ст. 233 Кодексу законів про працю України, згідно якого, у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Ухвалою суду від 10.06.2019 прийнято заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог.

Ухвалою суду від 10.06.2019 відмовлено в задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду.

В призначене судове засідання учасники процесу не з`явились, про дату, час і місце повідомленні належним чином.

За наведеного вище, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів, що передбачено статтею 194 КАС України, в силу якої учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Дослідивши подані сторонами документи, з`ясувавши фактичні обставини справи, суд встановив наступне.

Постановою Верховного Суду від 21.03.2018 у справі №802/651/16-а за позовом ОСОБА_1 до Хмільницької районної державної адміністрації Вінницької області про визнання протиправним та скасування розпорядження голови Хмільницької РДА Буткевича Є.В. "Про увільнення ОСОБА_1 " від 14.04.2016 №36-рк; поновлення на посаді заступника начальника управління соціальної та молодіжної політики Хмільницької РДА; стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 15.04.2016 по день поновлення на роботі; стягнення з Хмільницької РДА 3000,00 гривень понесених витрат на оплату правової допомоги, касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 13.09.2016 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 20.10.2016 у справі №802/651/16 скасовано. Прийнято нову постанову, якою позовні вимоги задоволено частково, визнано протиправною та скасовано розпорядження голови Хмільницької районної державної адміністрації Вінницької області "Про увільнення ОСОБА_1 " від 14.04.2016 № 37-рк. Поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Управління соціальної та молодіжної політики Хмільницької районної державної адміністрації Вінницької області з 15.04.2016 та стягнено з Хмільницької районної державної адміністрації Вінницької області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 57452,85 грн. (п`ятдесят сім тисяч чотириста п`ятдесят дві гривні 85 копійок), в решті позовних вимог відмовлено.

Розпорядженням Хмільницької районної державної адміністрації "Про поновлення на посаді ОСОБА_1 " №27-рк від 03.04.2018, поновлено позивача на попередній роботі на посаді заступника начальника управління соціальної та молодіжної політики районної державної адміністрації з 15.04.2016 та зобов`язано виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 57452,85 (відповідно до постанови Верховного Суду).

Розпорядженням "Про внесення змін до розпорядження голови районної державної адміністрації від 03.04.2018 №27-рк "Про поновлення на посаді ОСОБА_1 " внесено зміни до пункту 3 доповнивши словами "а також виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 22.03.2018 по 10.04.2018 включно.

Рішенням Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 22.11.2018 у справі №149/1599/18 позовні вимоги задоволено. Стягнуто з Хмільницької районної державної адміністрації Вінницької області на користь ОСОБА_1 втраченої заробітної плати за час вимушеного прогулу за період з 16.04.2016 по 21.03.2018 з врахуванням коригування на коефіцієнти її підвищення та стягнуто з Хмільницької районної державної адміністрації Вінницької області 2000 (дві тисячі) грн понесених витрат на правничу допомогу.

Постановою Вінницького апеляційного суду від 23.01.2019 скаргу Хмільницької районної державної адміністрації Вінницької області задоволено частково. Рішення Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 22.11.2018 скасовано та закрито провадження у справі. Вінницький апеляційний суд, скасовуючи рішення Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 22.11.2018 вказав, що зазначений спір є публічно-правовим та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Оскільки виплата втраченої заробітної плати за час вимушеного прогулу за період з 16.06.2016 по 21.03.2018 з врахуванням коригування на коефіцієнти її підвищення ОСОБА_1 не була здійснена, остання звернулась по суду із даним адміністративним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 49 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Статтею 235 КЗпП України визначено, що виплата середнього заробітку за час вимушеного прогулу здійснюється у випадках, зокрема звільнення без законної підстави. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

При цьому вимоги ч. 2 ст. 235 КЗпП України не звільняють роботодавця від обов`язку здійснити оплату вимушеного прогулу у разі звільнення працівника без законної підстави.

Згідно ч. 1 ст. 27 Закону України "Про оплату праці" порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати, який застосовується у випадку виплати середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу. Відповідно до абз. 3 п. 2 Порядку у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Абзацом 3 пункту 3 Порядку визначено, що усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі. Згідно з п.5 Порядку, нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Відповідно до абз. 8 розділу ІІ Порядку №100, у разі коли зміна структури заробітної плати з одночасним підвищенням посадових окладів працівників органів державної влади та органів місцевого самоврядування відбулася у період, протягом якого за працівником зберігається середня заробітна плата, а також коли заробітна плата у розрахунковому періоді не зберігається, обчислення середньої заробітної плати провадиться з урахуванням виплат, передбачених працівникові згідно з умовами оплати праці, що встановлені після підвищення посадових окладів.

Відповідно до п. 10 Постанови №100 у випадках підвищення тарифних ставок і посадових окладів на підприємстві, в установі, організації відповідно до актів законодавства, а також за рішеннями, передбаченими в колективних договорах (угодах), як у розрахунковому періоді, так і в періоді, протягом якого за працівником зберігається середній заробіток, заробітна плата, включаючи премії та інші виплати, що враховуються при обчисленні середньої заробітної плати, за проміжок часу до підвищення коригуються на коефіцієнт їх підвищення. На госпрозрахункових підприємствах і в організаціях коригування заробітної плати та інших виплат провадиться з урахуванням їх фінансових можливостей.

Крім того, положеннями розділу ІІІ Порядку №100 передбачені види виплат, які підлягають урахуванню, і які не підлягають урахуванню при обчислені середньої заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплати за час вимушеного прогулу.

Судом встановлено, що відповідно до постанови Верховного Суду від 21.03.2018 ОСОБА_1 було поновлено на посаді заступника начальника Управління соціальної та молодіжної політики Хмільницької районної державної адміністрації Вінницької області з 15.02.2016 та виплачено середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 57452,85 грн. Втім, питання коригування середнього заробітку за час вимушеного прогулу не було предметом розгляду Верховного Суду.

Таким чином, у справі, яка переглядається, з урахуванням тієї обставини, що за період від часу звільнення позивача до часу поновлення її на роботі відбувалось підвищення розміру тарифних ставок і посадових окладів, при обчисленні середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу в період затримки виконання рішення суду заробітна плата позивача підлягає коригуванню на коефіцієнт підвищення тарифних ставок і посадових окладів.

Факт підвищення заробітної плати (посадового окладу та доплати за ранг державного службовця) заступника начальника управління соціальної та молодіжної політики Хмільницької РДА за період з квітня 2016 року по березень 2018 року підтверджується листом №01-20-707 від 21.02.2019.

У відповідності до наданого позивачем розрахунку втраченої заробітної плати за час вимушеного прогулу, із вирахуванням стягнутої Верховним Судом заробітної плати за час вимушеного прогулу (57452,85 грн), розмір втраченого заробітку із врахуванням коефіцієнтів підвищення за період з 16.04.2016 по 21.03.2018, становить 77034, 71 грн.

Середній заробіток за час вимушеного прогулу складає за періоди: з 16.04.2016 по 30.04.2016 - 118,95 грн * 10 днів = 1189,50 грн; з 01.05.2016 по 31.12.2016 - 259,34 * 168 днів = 43569,12 грн; з 01.01.2017 по 28.02.2017 - 279,28 грн * 40 днів = 11171, 20 грн; з 01.03.2017 по 31.12.2017 - 284,80 грн * 208 днів = 59238,40 грн; з 01.01.2018 по 28.02.2018 - 349,96 грн * 41 день = 14348,36 грн; з 01.03.2018 по 21.03.2018 - 355,07 грн * 14 днів = 4970,98 грн.

Тобто, загальна заробітна плата за час вимушеного прогулу складає 134487,56 грн, із вирахуванням стягнутої постановою Верховного суду від 21.03.2018 та складає - 77034,71 грн.

Отже, з огляду на те, що позивача було звільнено з посади заступника начальника управління праці та соціального захисту населення Хмільницької РДА без законної підстави, заява про її поновлення на роботі розглядалась більше одного року не з її вини, за час її вимушеного прогулу в установі неодноразово підвищувались посадові оклади згідно актів законодавства відповідних постанов КМУ та беручи до уваги те, що питання коригування середнього заробітку з час вимушеного прогулу не було предметом розгляду Верховного Суду при вирішенні питання про поновлення позивача на роботі в силу приписів ч. 2 ст. 341 КАС України, суд приходить до висновку про задоволення позову.

Така позиція суду відповідає також правовій позиції Верховного Суду України, висловленій у справі № 6-203цс14 від 21.01.2015.

При цьому, при прийняті рішення щодо суми стягнення з відповідача 77034,71 грн., суд враховує, що останній вважає, що сума втраченого заробітку за час вимушеного прогулу становить 55 539,35грн., на відміну від заявленої суми позивачем. З приводу спірного питання щодо застосування коефіцієнту підвищення надбавки за вислугу років, то суд враховує наступне.

Згідно із статтею 52 Закону України "Про державну службу", надбавка за вислугу років на державній службі встановлюється на рівні 3 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 50 відсотків посадового окладу.

Коригування на коефіцієнт підвищення посадового окладу передбачено постановами Кабінету Міністрів України №292 від 06.04.2016, №15 від 18.01.2017, №24 від 25.01.2018.

Позивач вказує, що коефіцієнт підвищення надбавки за вислугу років за останні два календарних місяця роботи, а саме за лютий та березень 2016 становить 465,53грн., а середньомісячна надбавка за вислугу років становить відповідно 232,77грн. При розрахунку обчислення коефіцієнту коригування у періодах з 01.05.2016 по 31.12.2016 коефіцієнт надбавки за вислугу років становить 7,66.

Натомість, відповідач зазначає, що застосування при розрахунку коефіцієнта підвищення надбавки за вислугу років за період з 01.05.2016 по 31.12.2016 середньомісячної надбавки у сумі 232,77грн. є завищеним, оскільки позивачем використано розміри посадових окладів та доплат за повністю відпрацьований місяць. Коефіцієнт підвищення надбавки за вислугу років за вказаний 2016 року період становить 4,00, а не 7,66, так як позивачем за лютий 2016 при нормі 21 робочий день відпрацьовано 10 днів, а за березень 2016 при нормі 22 робочих дні - відпрацьовано 13 днів.

Суд не погоджується з позицією відповідача з огляду на те, що пунктом 10 Порядку №100 передбачено, що коефіцієнт коригування застосовується до зарплати (включаючи премії та інші виплати, які враховуються при обчисленні середньої зарплати), нарахованої в розрахунковому періоді за проміжок часу до підвищення. Доплата, індексація, відпускні за минулі періоди і лікарняні беруть участь у розрахунку відпускної середньої зарплати, а отже, підлягають коригуванню.

Пунктом 3 Порядку визначені виплати, які мають враховуватись при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження. Згідно з абзацом четвертим пункту 3 Порядку при обчисленні середньої заробітної плати для оплати за час відпусток або компенсації за невикористані відпустки, зокрема враховуються виплати за час, протягом якого працівнику зберігається середній заробіток (за час попередньої щорічної відпустки, виконання державних і громадських обов`язків, службового відрядження тощо), та допомога у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю.

Враховуючи вищевикладене, при підвищенні окладів (тарифних ставок) у розрахунковому періоді чи періоді, коли за працівником зберігається середня заробітна плата, всі виплати, які враховуються при обчисленні середньої заробітної плати (у тому числі суми індексації, середньої заробітної плати, яка зберігається за час відпусток, періоду тимчасової непрацездатності тощо), коригуються на коефіцієнт підвищення окладів (тарифних ставок).

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Положеннями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

В рішенні Європейського суду з прав людини від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України» (заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268). У зазначеному рішенні ЄСПЛ також підкреслено, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (269).

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону № 5076-VI). Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону № 5076-VI).

Відповідно до ст. 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; захист прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування у кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення; надання правової допомоги свідку у кримінальному провадженні; представництво інтересів потерпілого під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб, держави, органів державної влади, органів місцевого самоврядування в іноземних, міжнародних судових органах, якщо інше не встановлено законодавством іноземних держав, статутними документами міжнародних судових органів та інших міжнародних організацій або міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; надання правової допомоги під час виконання та відбування кримінальних покарань.

Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

Відповідно до положень п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 1- 3 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 4 ст. 134 КАС України).

Згідно з ч. 5, 7 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч. 1, 7 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Згідно з ч. 1, 5 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі. У випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно із свідоцтвом про зайняття адвокатською діяльністю №313 Поворознюк Борис Миколайович є особою, яка має право на зайняття адвокатською діяльністю.

18.02.2019 між адвокатом Поворознюком Б.М. та ОСОБА_1 було укладено договір про надання правової допомоги по адміністративній справі. Відповідно до договору, адвокат бере на себе зобов`язання провести досудову підготовку матеріалів справи, скласти адміністративний позов та представляти інтереси клієнта у Вінницькому окружному адміністративному суді, а клієнт зобов`язується виплатити адвокату гонорар за надання правової допомоги в сумі 4000 грн.

Згідно квитанції до прибуткового ордера №48 від 18.02.2019 від ОСОБА_1 на підставі договору про надання правової допомоги по адміністративній справі від 18.02.2019 прийнято 4000 грн.

09.04.2019 актом наданих послуг по договору про надання правової допомоги по адміністративній справі від 18.02.2019 підтверджується надання наступної правової допомоги: співбесіда, надання консультації, вивчення документів - 1 год.; ксерокопія документів - 30 хв.; складення розрахунку відкоригованої заробітної плати за час вимушеного прогулу з 16.04.2016 по 21.03.2018 - 3 год.; складення позовної заяви - 2 год.; ведення справи в Вінницькому окружному адміністративному суді - 1 год.

Тобто, всього адвокатом витрачено на надання правової допомоги по договору від 18.02.2019 - 6 год. 30 хв.

Оплату за виконану роботу в розмірі 4000 грн проведено у відповідності до прибуткового ордера №48 від 18.02.2019.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача понесені ним витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4000 грн, що підтверджується належними доказами.

Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Частиною 1 ст. 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно зі ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовну заяву ОСОБА_1 - задовольнити.

2. Стягнути з Хмільницької районної державної адміністрації Вінницької області (22000, Вінницька область, м. Хмільник, вул. Столярчука, 3, код ЄДРПОУ - 04051158) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) 77034,71 грн (сімдесят сім тисяч тридцять чотири гривні 71 копійка) втраченої заробітної плати за час вимушеного прогулу за період з 16.04.2016 по 21.03.2018 з врахуванням коригування на коефіцієнти її підвищення.

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Хмільницької районної державної адміністрації Вінницької області (22000, Вінницька область, м. Хмільник, вул. Столярчука, 3, код ЄДРПОУ - 04051158) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) понесені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4000 грн (чотири тисячі гривень).

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Реквізити: Волошина Майя Борисівна ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ); Хмільницька районна державна адміністрація Вінницької області (22000, Вінницька область, м. Хмільник, вул. Столярчука, 3, код ЄДРПОУ - 04051158)

Рішення у повному обсязі сторони можуть отримати: 21.06.2019

Суддя Дмитришена Руслана Миколаївна