Рішення № 82605715, 06.06.2019, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

06 червня 2019 р. справа № 120/1339/19-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Дончика В.В.,

за участю:

секретаря судового засідання: Слободянюка В.О.,

представника позивача: ОСОБА_1 -Короп С.Ю.,

представника відповідача: Ільчика О.В.,

представника третьої особи: Зорогляна А.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Міністерства оборони України, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Вінницький обласний військовий комісаріат про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії

в с т а н о в и в :

18.04.2019 року ОСОБА_2 звернувся в суд з адміністративним позовом до Міністерства оборони України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

Обґрунтовуючи позовні вимоги вказав, що був звільнений з військової служби 19.02.2004 року. 02.08.2013 року йому первинно було встановлено другу групу інвалідності з подальшим повторним оглядом, причиною якої є захворювання, пов`язане з проходженням військової служби. Вподальшому, при повторному огляді з 29.08.2014 року, йому підтверджено другу групу інвалідності безстроково, а з 14.08.2018 року встановлено першу «Б» групу інвалідності довічно. Причиною встановлення інвалідності позивачу є захворювання, пов`язане з проходженням військової служби. Відповідно до Свідоцтва про хворобу № 477 від 05.08.2003 року встановлено, що захворювання пов`язані з проходженням військової служби.

З метою вирішення питання про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням інвалідності першої групи, позивачем подано заяву до Вінницького об`єднаного міського військового комісаріату. За наслідками розгляду поданих документів комісією з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, було ухвалено протокол №32 від 15.03.2019 року про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги у зв`язку із тим, що ОСОБА_2 групу інвалідності змінено понад дворічний термін після встановлення первинної групи інвалідності.

Не погоджуючись з висновком зазначеним в Протоколі, позивач вважає відмову відповідача протиправною, що і стало підставою звернення до суду з даним позовом.

Позивач не погоджується з посиланням відповідача у своїй відповіді на зміну групи інвалідності понад дворічний термін, як на підставу відмови, та вважає, що його право на отримання одноразової грошової допомоги, як інваліду першої групи виникло з моменту встановлення йому цієї інвалідності з 14.08.2018 року, що підтверджується Довідкою до акту огляду МСЕК від 22.08.2018 року. Тому, він має право на виплату одноразової грошової допомоги у розмірі: 400-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності І групи.

З урахуванням поданої 31.05.2019 року представником позивача заяви про зміну предмету позову (вх. № 29020), просив:

- визнати протиправними дії Міністерства оборони України щодо відмови у виплаті одноразової грошової допомоги позивачу;

- зобов`язати Міністерство оборони України прийняти рішення про виплату одноразової грошової допомоги ОСОБА_2 , відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» з урахуванням права позивача на отримання одноразової грошової допомоги як інваліду І групи, у розмірі 400-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 01.01.2018 року, факту подання позивачем усіх документів, передбачених Порядком, затвердженого Постановою № 975 від 25.12.2013 року та з урахуванням висновків суду.

Ухвалою суду від 23.04.2019 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у адміністративній справі. Вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження, з викликом сторін в судове засідання на 21.05.2019 року.

21.05.2019 року до суду надійшов відзив на позовну заяву (вх. 27029), у якому заперечили щодо задоволення позовних вимог. Вказали, що моментом виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності є дата встановлення інвалідності (а не вищої групи інвалідності), а тому застосуванню до спірних правовідносин підлягає законодавство, яке діяло на момент первинного встановлення позивачу інвалідності (II групи), а саме Закон №2011-ХІІ в редакції Закону України від 3 листопада 2006 року “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань соціального захисту військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і деяких інших осіб”, яка діяла з 1 січня 2007 року до 1 січня 2014 року, та Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 № 499.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі Судової палати для розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду, у постанові від 26 червня 2018 року (справа № 750/5074/17).

Також зазначали, що з метою упорядкування законодавства щодо виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, встановлення їм інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності, визначення цієї допомоги виключно як виплати соціального характеру до Закону № 2011 -XII Законом України від 4 липня 2012 року № 5040-VІ “Про внесення змін до деяких законів України з питань соціального захисту військовослужбовців” (далі - Закон № 5040-УІ) були внесені зміни, зокрема, статтю 16 викладено в новій редакції, та доповнено цей Закон статтями 16-1 - 16-4.

У Прикінцевих положеннях Закону № 5040-VІ встановлено, що дія цього Закону не поширюється на осіб, стосовно яких до набрання чинності цим Законом прийнято рішення про виплату їм одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, або які отримали замість зазначеної допомоги інші компенсаційні виплати відповідно до законодавства.

Аналіз наведених положень Закону № 5040-VІ та Порядку № 975 дає підстави для висновку, що змінене з 01 січня 2014 року законодавче регулювання з питань соціального захисту військовослужбовців поширюється на осіб, право на отримання одноразової грошової допомоги у яких виникло після цієї дати.

Таким чином, оскільки позивачу первинну інвалідність встановлено у серпні 2013 року, то станом на цю дату у нього виникло право на виплату одноразової грошової допомоги. Наступна зміна законодавства не впливає на порядок отримання одноразової грошової допомоги.

Тому твердження, що позивач має право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку № 975, на думку відповідача, є необґрунтованим.

Посилання на висновки Верховного Суду України, які викладені у постановах від 18 листопада 2014 року №21-446а14 та від 21 квітня 2015 року №21-135а15 про те, що особа набуває право на отримання одноразової грошової допомоги в разі встановлення їй інвалідності та не залежить від первинного чи повторного встановлення такої інвалідності є помилковим.

На підставі викладеного, просили відмовити у задоволенні позову ОСОБА_2 повністю.

Ухвалою суду від 21.05.2019 року залучено до участі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Вінницький обласний військовий. Запропоновано третій особі подати письмові пояснення з приводу заявлених позовних вимог. Розгляд справи відкладено на 06.06.2019 року.

31.05.2019 року до суду надійшли пояснення третьої особи на позовну заяву (вх. №29038), у яких пояснили, що виплата одноразової грошової допомоги здійснюється відповідно до ст. 41 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", ст.ст. 16 - 16-4 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 р. № 975 (далі - Порядок), розділу VI Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби у Збройних Силах України, та членів їх сімей затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14.08.2014 № 530 (далі - Положення).

Відповідно до ст. 41 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Згідно п. 5 ч.2 ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі:

встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням ним військової служби, або встановлення особі, звільненій з військової служби, інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби чи після закінчення тримісячного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження зазначеної служби.

Відповідно до п. 3 Порядку, днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є:

- у разі встановлення інвалідності - дата, зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії, а у разі повторного огляду та зміни групи інвалідності - дата, зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії про первинне встановлення інвалідності.

П. 4 ст. 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" визначено, якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов`язаному або резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено вищу групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.

У разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв`язку із змінами, що відбулися, не здійснюється.

Вказали, що 13.12.2018 року позивач повторно звернувся до Вінницького об`єднаного міського військового комісаріату Вінницької області із заявою про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку із отриманням І групи інвалідності.

21.12.2018 року за вихідним № 12/4076 Вінницький ОВК втретє направив висновок до Департаменту фінансів Міністерства оборони України з пакетом документів позивача.

15.03.2018 року комісія Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум під час засідання дійшла висновку про відмову позивачу у призначенні одноразової грошової допомоги, що зазначено у протоколі № 32.

10.04.2019 року листом № 12/815 Вінницьким обласним військовим комісаріатом позивачу повідомлено про прийняте рішення комісії Міністерства оборони України, а саме про відмову у призначені одноразової грошової допомоги.

02.08.2013 року під час первинного огляду органами МСЕК позивача визнано особою з інвалідністю II групи внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби (довідка МСЕК серія 10ААВ № 523691 від 02.08.2013), а 14.08.2018 року під час повторного огляду органами МСЕК визнано особою з інвалідністю І групи внаслідок цієї причини (довідка МСЕК серія 12ААБ № 081139 від 14.08.2018).

Отже, моментом виникнення права є дата встановлення інвалідності (а не вищої групи інвалідності), а тому застосуванню до спірних правовідносин підлягає законодавство, яке діяло на момент первинного встановлення позивачу інвалідності (II групи), а саме Закон №2011-XII в редакції Закону України від 3 листопада 2006 року “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань соціального захисту військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і деяких інших осіб”, який діяв з 1 січня 2007 року до 1 січня 2014 року, та Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 № 499.

Однак, Законом України від 4 липня 2012 року № 5040-VІ “Про внесення змін до деяких законів України з питань соціального захисту військовослужбовців” (далі - Закон № 5040-УІ) були внесені зміни до Закону № 2011 -XII, зокрема, статтю 16 викладено в новій редакції, та доповнено цей Закон статтями 16-1 - 16-4.

У Прикінцевих положеннях Закону № 5040-VІ встановлено, що дія цього Закону не поширюється на осіб, стосовно яких до набрання чинності цим Законом прийнято рішення про виплату їм одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, або які отримали замість зазначеної допомоги інші компенсаційні виплати відповідно до законодавства.

Тобто, відповідно до Закону № 5040-VІ та Порядку (Постанова КМУ від 25.12.2013 № 975) вбачається, що змінене з 01 січня 2014 року законодавче регулювання з питань соціального захисту військовослужбовців поширюється на осіб, право на отримання одноразової грошової допомоги у яких виникло після цієї дати.

Також, відповідно до ч. 8 ст. 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців" особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права.

Позивач дане право не реалізував з моменту отримання первинного встановлення інвалідності.

Щодо здійснення виплати під час повторного огляду МСЕК та встановлення вищої групи інвалідності, вказували, що дана норма окрім встановлення 2 річного терміну реалізації виплати - від первинного встановлення інвалідності до встановлення вищої групу інвалідності, містить посилання на те, що вона виплачується з урахуванням раніше виплаченої суми, тобто при призначенні ОГД при первинному огляді.

Посилання позивача щодо виплати 400-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності І групи також є також помилковим, оскільки позивачу згідно довідок МСЕК встановлювалась інвалідність внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби.

На підставі викладеного, вважають рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги прийняте протоколом № 32 від 15.03.2019 про відмову позивачу у призначені одноразової грошової допомоги правильним та таким, що відповідає вимогам чинного законодавства України.

Представник позивача у судовому засіданні, підтримала заявлені позовні вимоги, з підстав викладених в позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував щодо задоволення позовних вимог, посилаючись на обставини викладенні у відзиві на позов.

Представник третьої особи також заперечив щодо задоволення позову ОСОБА_3 , В ОСОБА_4 , з мотивів наведених у письмових поясненнях на позов.

Заслухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 19.02.2004 року ОСОБА_2 звільнено з військової служби згідно відомостей Військового квитка НК №37137788 (а.с. 14-16).

02.08.2013 року позивачу первинно встановлено другу групу інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби згідно довідки МСЕК серії 10ААВ №523691 (а.с. 10).

29.08.2014 року позивачу під час повторного огляду продовжено встановлену другу групу інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби згідно довідки МСЕК серії 12 ААА №003884 (а.с. 11).

14.08.2018 року під час повторного огляду органами МСЕК ОСОБА_2 визнано особою з інвалідністю першої «Б» групи внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби, згідно довідки МСЕК серії 12ААБ №081139 від 14.08.2018 року (а.с. 12).

13.12.2018 року позивач звернувся до Військового комісаріату Вінницького об`єднаного міського військового комісаріату із заявою про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку із отриманням першої групи інвалідності, додавши перелік документів (а.с. 17).

За результатом розгляду заяви позивача від 13.12.2018 року про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку із отриманням першої групи інвалідності, Вінницький обласний військовий комісаріат листом від 10.04.2019 року №12/815, повідомив ОСОБА_2 , що згідно з протоколом №32 від 15.03.2019 комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум в разі загибелі (смерті), каліцтва ; або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, прийнято рішення про відмову в призначенні позивачу одноразової грошової допомоги у зв`язку з тим, що позивача 19.02.2004 року звільнено з військової служби та 02.08.2013 під час первинного огляду органами МСЕК визнано особою з інвалідністю ІІ групи внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби (довідка МСЕК серія 1ААВ №523691 від 02.08.2013), а 14.08.2018 року під час повторного огляду органами МСЕК визнано особою з інвалідністю І групи внаслідок цієї ж причини (довідка МСЕК серії 12ААБ № 081139 від 14.08.2018).

Враховуючи, що позивач звільнений з військової служби до набуття чинності Законом України від 4 квітня 2006 року № 3597-1V "Про внесення змін до Закону України "Про загальний військовий обов`язок і військову службу", яким запроваджено виплату одноразової грошової допомоги, а інвалідність встановлена до 1 січня 2014 року, тобто до набуття чинності нової редакції статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", він не має права на одержання одноразової грошової допомоги.

Згідно з пунктом 4 статті 16-3 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” та пунктом 8 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів У країни від 25 грудня 2013 р. №975, у разі зміни групи інвалідності доплата одноразової грошової допомоги здійснюється за умови, якщо зміна відбулася протягом двох років після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності.

Позивачем групу інвалідності змінено понад дворічний термін після встановлення первинної групи інвалідності.

Не погодившись з вказаним рішення, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Законом України "Про внесення змін до деяких законів України з питань соціального захисту військовослужбовців" від 04.07.2012 № 5040-VI, який набрав чинності з 01.01.2014, статтю 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" викладено в новій редакції.

На виконання зазначеної редакції статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 25.12.2013 № 975 "Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві", яка набрала чинності також з 01.01.2014.

Абзацом 3 пункту 2 Постанови КМУ від 25.12.2013 № 975 визначено, що особам, які до набрання чинності Порядком, затвердженим цією постановою, мають право на отримання одноразової грошової допомоги: допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги.

Відповідно до абзацу 3 п. 3 Порядку № 975, днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - є дата, що зазначена у довідці медико- соціальної експертної комісії.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 02.08.2013 року первинно встановлено II групу інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби (довідка МСЕК серія 10ААВ №523691 від 02.08.2013 року). 29.08.2014 року позивачу під час повторного огляду продовжено встановлену другу групу інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби згідно довідки МСЕК серії 12 ААА №003884. 14.08.2018 року під час повторного огляду органами МСЕК ОСОБА_2 визнано особою з інвалідністю першої «Б» групи внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби, згідно довідки МСЕК серії 12ААБ №081139 від 14.08.2018 року.

Отже, при вирішенні питання щодо наявності права та порядку виплати одноразової грошової допомоги позивачу, необхідно керуватися законодавством, що діяло на день первинного встановлення йому інвалідності, а саме Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" в редакції станом на 03.05.2012 та постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 № 499 "Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб" (далі - Порядок № 499).

Так, пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 №499 встановлено, що призначення і виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, що сталися після 1 січня 2007 року, здійснюється згідно з Порядком, затвердженим цією постановою.

Згідно з пунктом 8 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 № 1317, датою встановлення інвалідності та ступеня втрати професійної працездатності потерпілому від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання у відсотках вважається день надходження до комісії документів, зазначених у пункті 3 цього Положення.

Відповідно до пункту 3 цього Положення, медико-соціальна експертиза проводиться з метою встановлення інвалідності хворим, що досягай повноліття, потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, інвалідам за направленням відповідного лікувально-профілактичного закладу охорони здоров`я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності документів, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлене захворюваннями, наслідками травм або вродженими вадами, які спричиняють обмеження нормальної життєдіяльності особи.

Отже, з огляду на зазначені вище норми, законодавством визначено подію, з настанням якої у особи виникає право на призначення одноразової грошової допомоги, а саме - первинна дата встановлення (а не дата підвищення) особі інвалідності та саме цією датою визначається законодавство та його редакція, якими необхідно керуватися при вирішенні питання щодо наявності права та щодо порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги.

Повторний огляд особи та підвищення групи інвалідності у даному випадку не є моментом виникнення у особи права на отримання одноразової грошової допомоги.

Вказана правова позиція також узгоджується з постановою Верховного Суду від 26 червня 2018 року у справі №750/5074/17.

Що стосується строку реалізації права на призначення одноразової грошової допомоги, суд зазначає, що він пропущений у даному випадку позивачем, оскільки інвалідність, у зв`язку із встановленням якої позивач мав право на призначення одноразової грошової допомоги, є саме ІІ група інвалідності, яка встановлена позивачу 02.08.2013 року.

Так, частиною восьмою статті 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" визначено, що особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права.

Право на призначення одноразової грошової допомоги у ОСОБА_2 виникло з моменту первинного встановлення групи інвалідності, тобто з02.08.2013 року. Проте, позивач вперше звернувся із заявою про виплату одноразової грошової допомоги в грудні 2018 року.

Враховуючи викладене, у суду відсутні підстави для визнання протиправним та скасування рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, викладеного у п.26 протоколу №32 від 15.03.2019 року, щодо відмови у призначенні одноразової грошової допомоги, і як наслідок, для зобов`язання Міністерство оборони України прийняти рішення про виплату одноразової грошової допомоги ОСОБА_2 , відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» з урахуванням права позивача на отримання одноразової грошової допомоги як інваліду І групи, у розмірі 400-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 01.01.2018 року, факту подання позивачем усіх документів, передбачених Порядком, затвердженого Постановою № 975 від 25.12.2013 року.

Відповідно до положень статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставах, в межах та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності свого рішення та надані позивачем, суд доходить висновку, що мотивація, на яку посилається останній, не дає суду підстав для постановлення висновків, які б спростовували доводи відповідача, а відтак відсутні підстави для задоволення позову.

Підстави для відшкодування судових витрат у справі відповідно до положень ст. 139 КАС України відсутні.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд-

в и р і ш и в :

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 до Міністерства оборони України, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Вінницький обласний військовий комісаріат про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, - відмовити повністю.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 );

Відповідач: Міністерство оборони України (проспект Повітрофлотський, 6, м. Київ, код ЄДРПОУ 00034022);

Третя особа: Вінницький обласний військовий комісаріат (вул. Данила Галицького, 31, м. Вінниця, Вінницька область, код ЄДРПОУ 08362793).

Рішення у повному обсязі виготовлене 11.06.2019 року.

Суддя Дончик Віталій Володимирович