Рішення № 82603944, 25.06.2019, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

25.06.2019Справа № 910/6368/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Кирилюк Т.Ю., при секретарі судового засідання Максимець В.О., розглянувши матеріали господарської справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін

за позовом приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча"

до акціонерного товариства "Українська залізниця"

про стягнення 50 261, 71 грн.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Приватне акціонерне товариство "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення 50 261, 71 грн. збитків, які виникли у зв`язку з незбереженням вантажу при перевезенні.

Позовну заяву обґрунтовано тим, що під час перевезення залізницею вантажу, останній був частково втрачений.

Відповідно до частини першої статті 250 Господарського процесуального кодексу України питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.05.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/6368/19. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Через відділ автоматизованого документообігу суду, моніторингу виконання документів (канцелярію) 10.06.2019 відповідач подав письмовий відзив, в якому проти позову заперечував, зазначивши про те, що вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу, зокрема, договору або контракту купівлі-продажу, специфікації на вантаж, довідки відправника про кількість, ціну і вартість відправленого вантажу, підписаної головним (старшим) бухгалтером, копії податкової накладної.

Через відділ автоматизованого документообігу суду, моніторингу виконання документів (канцелярію) 18.06.2019 представник позивача подав письмову відповідь на відзив.

У частині восьмій статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Дослідивши матеріали справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, у тому числі письмові пояснення учасників справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2018 року відправником (публічним акціонерним товариством «Авдіївський коксохімічний завод) відповідно до залізничної накладної № 53158473 направлено позивачу насипом вологий кокс доменний загальною вагою 91 350 кг., завантажений у вагони № 52368735 та № 56341878.

Відповідно до статуту залізниць України, накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

Згідно пункту 37 Статуту залізниць України під час здавання вантажів для перевезення відправником має бути зазначена у накладній їх маса. Маса вантажів визначається відправником. Спосіб визначення маси зазначається у накладній.

Відповідно до відмітки на залізничній накладній № 53158473 вантаж доставлено на станцію Маріуполь-Сортувальний 05.12.2018 та виданий отримувачу.

Під час прибуття вагонів на станцію Маріуполь-Сортувальний здійснено комісійне переважування вагонів № 52368735 та № 56341878. За результатами комісійного переважування складено комерційні акти про нестачу вантажу.

Частиною першою статті 26 Закону України "Про залізничний транспорт" встановлено, що обставини, які можуть служити підставою для майнової відповідальності перевізників, відправників і одержувачів вантажу, багажу, вантажобагажу, пасажирів, засвідчуються актами.

Відповідно до комерційного акту № 485604/1765 від 05.12.2018, нестача вантажу в вагоні № 52368735 склала 2 650 кг. При комерційному огляді виявлено, що навантаження в вагоні вище рівня бортів на 300-400 мм, шапкоподібне. Вантаж марковано по центру подовжньою смугою шириною 400-600 мм вапном вздовж вагона. Над 1-7 люками наявна виїмка розміром на всю довжину вагону 2 000-2 800 мм х 600-700 мм. вглиб вагону. В районі виїмки маркування порушено. Вагон прибув в технічно справному стані. Течі вантажу немає.

Відповідно до комерційного акту № 485604/1764 від 05.12.2018, нестача вантажу в вагоні № 56341878 склала 3 850 кг. При комерційному огляді виявлено, що навантаження в вагоні вище рівня бортів на 300-400 мм, шапкоподібне. Вантаж марковано по центру подовжньою смугою вапном вздовж вагона шириною 400-600 мм. Над 1-7 люками наявна виїмка розміром на всю довжину вагону 2 000-2 800 мм х 600-700 мм. вглиб вагону. В районі виїмки маркування порушено. Вагон прибув в технічно справному стані. Течі вантажу немає.

У письмовому відзиві відповідач зазначив, що комерційні акти складені з порушенням Правил складання актів, оскільки на актах відсутній підпис працівника станції.

Дослідивши зміст долучених до позовної заяви комерційних актів вбачається, що означені акти містять підписи чотирьох уповноважених осіб, скріплені печаткою, що не суперечать вимогам пункту 10 Правил складання актів.

З огляду на наведене, посилання відповідача що стосується невідповідності складання комерційних актів, до уваги судом не приймається.

Відповідно до пункту 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Для засвідчення маси і кількості вантажу з даними, зазначеними у транспортних документах, складається комерційний акт.

Згідно частини другої статті 924 Цивільного кодексу України перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Статтею 920 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Відповідно до частини першої статті 12 Закону України "Про залізничний транспорт" підприємства залізничного транспорту загального користування забезпечують збереження вантажів, багажу та вантажобагажу на шляху слідування та на залізничних станціях згідно з чинним законодавством України.

Згідно статті 23 Закону України "Про залізничний транспорт" у разі невиконання або неналежного виконання зобов`язань за договором про організацію перевезень вантажів перевізники несуть відповідальність за неповну і несвоєчасну подачу вагонів і контейнерів для виконання плану перевезень, а вантажовідправники - за невикористання наданих транспортних засобів у порядку та розмірах, що визначаються Статутом залізниць України. Перевізники також несуть відповідальність за зберігання вантажу, багажу, вантажобагажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу, а також за дотримання терміну їх доставки в межах, визначених Статутом залізниць України (надалі - Статут). За незбереження (втрату, нестачу, псування, пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу, багажу, вантажобагажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.

Пунктом 105 Статуту залізниць України залізниці передбачено, що вантажовідправники, вантажоодержувачі, пасажири, транспортні, експедиторські і посередницькі організації та особи, які виступають від імені вантажовідправника і вантажоодержувача, несуть матеріальну відповідальність за перевезення у межах і розмірах, передбачених цим Статутом та окремими договорами. Залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству (пункт 110).

Відповідно до пункту 115 Статуту залізниць України вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.

Пунктом 27 Правил видачі вантажів встановлено, що вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто. При видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить 2% маси всіх інших вантажів. Для вантажів, які перевозяться без тари й упаковки, норми недостачі або надлишку маси вантажів розраховуються від маси нетто.

Позивачем враховано означену обставину при розрахунку суми збитку від втрати частини вантажу.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що недостача у вагоні № 56341878 склала - 31 686, 73 грн. (2, 9 тонн х 10 926, 46 грн. = 31 686, 73 грн.), у вагоні № 52368735 - 18 574, 98 грн. (1, 7 тонн х 10 926, 46 грн. = 18 574, 98 грн.) (з урахуванням природних втрат). Таким чином, загальна сума збитків, яка виникла у зв`язку з частковою втратою вантажу при перевезенні склала 50 261, 71 грн.

Відповідно до пункту 113 Статуту залізниць України за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин. Недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення (пункт 114).

Статтею 314 Господарського кодексу України встановлено, що перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини. У транспортних кодексах чи статутах можуть бути передбачені випадки, коли доведення вини перевізника у втраті, нестачі або пошкодженні вантажу покладається на одержувача або відправника. За шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, перевізник відповідає: у разі втрати або нестачі вантажу - в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає; у разі пошкодження вантажу - в розмірі суми, на яку зменшилася його вартість; у разі втрати вантажу, зданого до перевезення з оголошенням його цінності, - у розмірі оголошеної цінності, якщо не буде доведено, що вона є нижчою від дійсної вартості вантажу.

З приводу твердження відповідача про відсутність документів, що підтверджують вартість вантажу, суд зазначає, що в матеріалах справи міститься рахунок-фактура № 92324751 від 03.12.2018, який є додатком до договору № 245/108/16Сб від 01.02.2016, підписані головним бухгалтером, начальником відділу збуту та скріплені печаткою підприємства, на підставі якого розраховується вартість втраченого вантажу.

Що стосується відсутності податкової накладної та недоведеність збитків позивачем, слід врахувати, що податкова накладна-це електронний документ, який складається платником податку на додану вартість та дозволяє віднести суму сплаченого ПДВ до податкового кредиту. Податкова накладна не є підтвердженням вчинення господарської операції, відтак посилання відповідача суд визнає необґрунтованими.

Таким чином, доказів спростування обставин, повідомлених позивачем відповідач суду не надав, також матеріали справи не містять доказів того, що втрата вантажу сталася не з вини відповідача.

Виходячи з наведеного, суд встановив, що позов підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 129, 233, 238, 241-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" до акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення 50 261, 71 грн. задовольнити повністю.

2. Стягнути з акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, місто Київ, вулиця Тверська, 5, ідентифікаційний код 40075815) на користь приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" (87504, Донецька область, місто Маріуполь, вулиця Левченка, будинок 1, ідентифікаційний код 00191129) 50 261 (п`ятдесят тисяч двісті шістдесят одна) грн. 71 коп. - збитків та 1 921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) грн. 00 коп. - витрати по сплаті судового збору.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Т.Ю. Кирилюк