Рішення № 82603389, 20.06.2019, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 ел.пошта : inbox@vn.arbitr.gov.ua

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"20" червня 2019 р. Cправа № 902/375/19

Господарський суд Вінницької області у складі головуючого судді Тварковського А.А.,

за участю

секретаря судового засідання Німенко О.І.,

представників:

позивача: Комара О.Г.,

відповідача: Сандуляк С.А.,

у відсутності третьої особи,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження матеріали господарської справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Остер" (вул. Володимира Антоновича, 7, м. Вінниця, 21018)

до: Акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" (вул. Лескова, 9, м. Київ, 01011)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кондратенко Микола Іванович ( вул. Тимошенка, 18, м. Київ, 04205)

про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,

В С Т А Н О В И В :

Товариством з обмеженою відповідальністю "Остер" (позивач, ТОВ «Остер») подано позов до Акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" (відповідач, АТ «Райффайзен Банк Аваль») про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

Позовні вимоги мотивовано незаконністю вчинення виконавчого напису нотаріуса на договорі іпотеки, оскільки його було вчинено із порушенням Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів та статтей 88, 89 Закону України «Про нотаріат».

Ухвалою суду від 13.05.2019. за вказаним позовом відкрито провадження у справі № 902/375/19 в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 30.05.2019. Цією ж ухвалою залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кондратенка Миколу Івановича.

Разом із позовною заявою позивачем подано заяву б/н від 10.05.2019 (вх. № 02.1-50/44/19 від 11.05.2019) про вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення виконавчого провадження № 58963145, відкритого 22.04.2019. Літинським районним відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області на підставі виконавчого напису № 517 від 10.04.2019., вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кондратенком М.І.

Ухвалою від 13.05.2019 заяву позивача про вжиття заходів забезпечення позову задоволено частково: суд ухвалив вжити заходів до забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого напису № 517 від 10.04.2019, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кондратенком Миколою Івановичем, яким звернено стягнення на нерухоме майно.

Відповідними процесуальними документами судом забезпечено участь представника АТ "Райффайзен Банк Аваль" в усіх судових засіданнях в режимі відеоконференції з Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду.

23.05.2019 через канцелярію суду надійшло клопотання представника АТ "Райффайзен Банк Аваль" про вжиття заходів зустрічного забезпечення позову шляхом внесення Товариством з обмеженою відповідальністю "Остер" на депозитний рахунок Господарського суду Вінницької області грошових коштів в розмірі 2985 120 грн.

Відповідно до ухвали суду від 27.05.2019 вказане клопотання АТ "Райффайзен Банк Аваль" про вжиття заходів зустрічного забезпечення призначено до розгляду на 30.05.2019.

29.05.2019 третя особа надіслала на адресу суду письмові пояснення із запереченнями щодо задоволення позовних вимог та щодо розгляду справи за її відсутності.

30.05.2019 АТ «Райффайзен Банк Аваль» надав суду відзив на позовну заяву ТОВ «Остер» з доказами його надсилання позивачу.

В судовому засіданні 30.05.2019 суд ухвалив відмовити у задоволенні клопотання АТ "Райффайзен Банк Аваль" б/н від 22.05.2019 про зустрічне забезпечення позову та відкласти підготовче засідання на 11.06.2019.

Через канцелярію суду 11.06.2019 від представника позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву.

В судове засідання 11.06.2019 з`явилися усі учасники судового процесу, за винятком третьої особи. В даному засіданні суд ухвалив залишити без розгляду відповідь на відзив на позовну заяву ТОВ "Остер", оскільки вказаний документ подано з порушенням встановленого судом процесуального строку, про що постановлено ухвалу, занесену до протоколу судового засідання.

За результатами проведеного судового засідання судом закрито підготовче провадження у справі та призначено її до розгляду по суті на 20.06.2019, про що постановлено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання.

14.06.2019 позивачем суду надано іпотечний договір із відповідним виконавчим написом на ньому, який судом з метою повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи було долучено до матеріалів справи і прийнято до розгляду, оскільки договір іпотеки, який позивачем додано до позовної заяви не містив виконавчого напису, з урахуванням чого суд був позбавлений можливості надати йому оцінку в контексті заявлених позовних вимог.

Під час розгляду справи по суті представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі, посилаючись на обставини, що містяться в позовні заяві. Вчинення виконавчого напису вважає незаконним з таких підстав:

- законом не передбачено такий випадок вчинення виконавчого напису. Вчинення виконавчого напису можливе лише на підставі нотаріально посвідчених угод, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право на звернення на заставне майно, тобто угоди, які встановлюють заборгованість, і аж ніяк не договори забезпечення. Натомість жодний кредитний договір нотаріально не посвідчений;

- згідно з умовами кредитного договору вирішення спорів має вирішуватися в судовому порядку. На час його укладення ні закон, ні сам договір не встановлює можливості застосування позасудового стягнення заборгованості в безспірному порядку шляхом вчинення виконавчого напису;

- перелік, яким керувався нотаріус при вчиненні виконавчого напису не передбачає стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин;

- у виконавчому написі нотаріусом не зазначено номери рахунків боржника в установах банків, наявність яких є обов`язковим, що суперечить ст.89 Закону України «Про нотаріат».

З урахуванням викладеного представник позивача просив позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача проти задоволення позову категорично заперечила через його необгрунтованісь. Більш детально свою процесуальну позицію виклала у відзиві (а.с.112-117). Так, на її думку, виконавчий напис вчинено з чітким дотримання вимог чинного законодавства та умов договору іпотеки, п.9.3 якого передбачає можливість іпотекодержателя на власних розсуд застосувати один із способі звернення стягнення на предмет іпотеки, зокрема, у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса (п.9.3.2 Договору). Крім того, така можливість також обумовлена положенням ст.33 Закону України «Про іпотеку», ч.1 ст.87 Закону України «Про нотаріат». Відтак нотаріус, керуючись положеннями вказаних вище нормативно-правових актів, а також на підставі Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою КМУ від 29.06.1999 №1172, та Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Мінюсту України від 22.02.2012 №296/5, діяв правомірно. Також представник відповідача зазначив, що позивач безпідставно ототожнює вчинення нотаріального напису на кредитному договорі та договорі іпотеки.

На підставі зазначеного представник відповідача просила у задоволенні позову відмовити повністю.

Третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кондратенко Микола Іванович також проти позову заперечив із аналогічних як і відповідач підстав. У своїх письмових поясненнях зазначив, що вчиняючи виконавчий напис, діяв виключно відповідно до вимог чинного законодавства: законів України «Про нотаріат», «Про іпотеку», постанови КМУ від 29.06.1999 №1172 та Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України. Більше того звернув увагу на наявність у оспорюваного виконавчого напису такого реквізиту як поточний рахунок позивача у відповідному відділенні банку.

З`ясувавши позицію представників сторін, третьої особи, дослідивши наявні у справі докази, суд встановив таке.

21.05.2013 між Акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Остер» укладено Генеральний договір на здійснення кредитних операцій № 01/Р7-01/401, відповідно до якого відповідач зобов`язується здійснювати на користь позивача Кредитні операції у межах загального ліміту та Сублімітів, а позивач зобов`язаний виконати усі обов`язки, що витікають зі змісту Кредитної операції, Генерального договору, Умов та Договорів і здійснити повне погашення заборгованості у межах строку Кредитної операції (п. І. І. Генерального договору) (а.с.12-18).

Згодом сторони додатковими угодами № 12/Р7-01- 04/401/1 від 23.05.2013, № 01/Р7-01-04/401/2 від 17.06.2013, № 01/Р7-01- 04/401/3 від 02.07.2014, № 01/Р7-01-04/401/4 від 18.07.2014, № 01/Р7-01-04/401/5 від 30.07.2014, № 01/P7-0l-04/401/6 від 31.12.2014, № 01/Р7-01-04/401/7 від 15.04.2015, № 01/Р7-01-04/401/8 від 29.04.2015, № 01/Р7-01-04/401/10 від 31.05.2016, № 01/Р7-01-04/401/11 від 11.04.2017, № 01/Р7-01-04/401/12 від 04.05.2017, № 01/Р7-0І-04/401/13 від 08.11. 2017, № 0l/P7-0l-04/401/14 від 06.12. 2017, № 01/Р7-01-04/401/15 від 16.01. 2018, № 01/Р7-01-04/401/15 від 23.02.2018 неодноразово продовжували терміни повернення кредиту та зменшували і збільшували субліміт (а.с.19-36).

В забезпечення виконання Генерального договору 21.05.2013 між відповідачем та позивачем укладено іпотечний договір (зареєстровано в реєстрі за № 1082 приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Курановою О.О.), за умовами якого позивач (Іпотекодавець) передає відповідачу (Іпотекодержатель) нерухоме майно, а саме:

- об`єкт нерухомості № 1 - цілісний майновий комплекс, свідоцтво про право власності на нерухоме майно, індексний номер 631189 від 20.02.2013, який знаходиться за адресою: Вінницька обл., Літинський р- н, смт. Літин, Сосонське шосе, будинок 6;

- об`єкт нерухомості № 2 - земельна ділянка кадастровий номер 0522455100 :00:001:0045, загальною площею 3,06663 га, яка знаходиться за адресою: Вінницька обл., Літинський р-н, смт. Літин, Сосонське шосе, будинок 6, реєстраційний номер майна в ДРРП - 63222505224, номер запису про право власності 995369, що належать на праві власності позивачу (а.с.37-52, 147-156).

В рамках Генерального договору між відповідачем та позивачем 06.12.2017, 01.02.2018, 07.02.2018, 28.02.2018, 05.04.2018 та 03.03.2018 укладено кредитні договори № 010/Д 1-0-0-0/66/706; № 010/162/22/07; № 10/162/22/08; № 010/162/22/24; № 010/162/22/40; № 010/162/22/27, за умовами яких відповідач (Кредитор) надає позивачу (Позичальнику) кредит на загальну суму ліміту кредитування в розмірі 7900000 грн.

10.04.2019 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кондратенком М.І. вчинено виконавчий напис за N 517 про задоволення вимог Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» зверненням стягнення на предмету іпотеки (а.с.155-156).

22.04.2019 Літинським районним відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області за заявою відповідача відкрито виконавче провадження № 58963145 про примусове стягнення з ТОВ «Остер» на користь відповідача предмет іпотеки (а.с.62-65).

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, заперечень відповідача та третьої особи, наявних у справі доказів, суд врахував таке.

Аналіз спірних правовідносин вказує на те, що у дослідженні питання стосовно можливості визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, необхідно керуватися насамперед Законом України «Про нотаріат», Законом України «Про іпотеку», постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів».

Відповідно до положень ст. ст. 87, 88 Закону України "Про нотаріат" для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Відповідно до п. 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 № 1172, для одержання виконавчого напису на нотаріально посвідчених договорах, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно подаються: а) оригінал нотаріально посвідченої угоди; б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Разом із тим, відповідно до п.1-1 вказаного Переліку для одержання виконавчого напису на іпотечних договорах, що передбачають право звернення стягнення на предмет іпотеки у разі прострочення платежів за основним зобов`язанням до закінчення строку виконання основного зобов`язання подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого іпотечного договору; б) оригінал чи належним чином засвідчена копія договору, що встановлює основне зобов`язання; в) засвідчена стягувачем копія письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов`язання, що була надіслана боржнику та майновому поручителю (в разі його наявності), з відміткою стягувача про непогашення заборгованості; г) оригінали розрахункового документа про надання послуг поштового зв`язку та опису вкладення, що підтверджують надіслання боржнику письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов`язання; ґ) довідка фінансової установи про ненадходження платежу.

Окрім того, частиною 1 статті 33 Закону України "Про іпотеку" встановлено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. При цьому частиною 2 вказаної статті визначено, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Системний аналіз наведених вище положень нормативно-правових актів дає підстави для висновку, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на відповідних документах.

До таких документів, серед іншого, відносяться нотаріально посвідчені договори, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно, а також іпотечні договори. При цьому для вчинення виконавчого напису на тому, чи іншому договорі необхідно надати нотаріусу окремий перелік документів.

Як встановлено під час судового розгляду справи, позивач, обґрунтовуючи незаконність виконавчого напису, вчиненого на іпотечному договорі, надає оцінку його законності через призму вимог, які відносяться до напису, що вчинено на кредитному договору.

Таке ототожнення, на думку суду, є невірним, оскільки вимоги щодо вчинення іпотечного напису та напису на кредитному договорі відповідно до чинного законодавства відрізняються.

Тому усі твердження позивача щодо незаконності оспорюваного напису як напису на кредитному договору є хибними, оскільки за своєю правовою природою оспорюваний виконавчий напис є іпотечним, відтак підстави позову в цьому випадку не обґрунтовують та не пов`язані із його предметом.

Натомість здійснивши оцінку оспорюваного напису в контексті його відповідності вимогам законодавства як виконавчого напису на іпотечному договір, суд не знайшов підстав для сумнівів у його правомірності.

Так, його вчинено у відповідності до вимог ст.87 Закону України «Про нотаріат» та п. 1-1 Переліку на оригіналі договору іпотеки з відповідним посиланням на кредитні договори, з яких виникла заборгованість тощо. При цьому умови п.9.4 іпотечного договору таке право іпотекодержателю гарантують. Тобто чинним на час вчинення виконавчого напису законодавством передбачалася можливість здійснення нотаріусом відповідних дій.

Також недоречними, на переконання суду, є посилання позивача на постанову КМУ №662 від 26.11.2014, оскільки застосуванню в даному випадку до даних правовідносин підлягає згадана вище постанова КМУ №1172 від 29.061999, яка діє та є чинною на момент виникнення спірних правовідносин.

На користь правомірності вчинення нотаріусом виконавчого напису також свідчить правовий висновок, викладений у поставі Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.03.2018 у справі №916/1191/17, згідно із яким вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. При цьому нотаріус під час вчинення виконавчого напису не встановлює права та обов`язки учасників правовідносин, а лише перевіряє наявність необхідних документів (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.03.2018 у справі №910/5413/17).

Окрім того, в судовому засіданні під час безпосереднього дослідження виконавчого напису було встановлено зазначення у ньому розрахункового рахунку в установі банку позивача, чим спростовано доводи позивача щодо невідповідності виконавчого напису положенням ст.89 Закону України «Про нотаріат».

Більше того, розглядаючи справу в межах заявлених позовних вимог судом не почуто від позивача будь-яких інших аргументів на підтвердження незаконності виконавчого напису нотаріуса як напису, вчиненого на іпотечному договорі. Відтак в силу принципу змагальності сторін позивачем принаймні цього не доведено.

Таким чином, доводи позивача щодо невідповідності вчиненого спірного виконавчого напису нормам законодавства, зокрема положенням Закону України "Про іпотеку", статтям 88, 89 Закону України "Про нотаріат", вимогам Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, та щодо обґрунтованості вимог про визнання спірного виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не знайшли свого підтвердження, а тому відповідні вимоги не підлягають задоволенню.

За змістом ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст.ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Виходячи із оцінки наявних у справі доказів на предмет їх належності, допустимості, достовірності, достатності, а також із дослідження кожного із них окремо та у сукупності, суд, керуючись своїм внутрішнім переконанням на підставі всебічного, повного, об`єктивного з`ясування обставин справи, приходить до висновку про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.

У зв`язку із відмовою у задоволенні позову судові витрати зі сплати судового збору відповідно до ст.129 ГПК України несе позивач.

Окрім того, також у зв`язку із відмовою в позові відповідно до ч.9 ст.145 ГПК України підлягають скасуванню заходи забезпечення позову.

Керуючись ст.ст. 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42, 45, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 129, 145, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

2. Скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою суду від 13 травня 2019 року щодо зупинення стягнення на підставі виконавчого напису № 517 від 10.04.2019 p., вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кондратенком Миколою Івановичем, яким звернено стягнення на нерухоме майно.

3. Згідно з приписами ч.1 ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

4. Відповідно до положень ч.1 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 25 червня 2019 р.

Суддя А.А. Тварковський

віддрук. 5 прим.:

1 - до справи

2 - позивачу - вул. Володимира Антоновича, 7, м. Вінниця, 21018;

3 - відповідачу - вул. Лескова, 9, м. Київ, 01011;

4 - третій особі - вул. Тимошенка, 18, м. Київ, 04205.