Рішення № 82602448, 19.06.2019, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/9666/18

Провадження № 2/522/3822/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2019 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:

Головуючого – судді Чернявської Л.М.

За участю секретаря судового засідання Пейкова О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Одеси цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю третьої особи Першої одеської державної нотаріальної контори про скасування арешту з нерухомого майна,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась 01 червня 2018 року до суду із зазначеним позовом в якому просить зняти арешт з 1/2 частини нежитлових підвальних приміщень АДРЕСА_1 загальною площею 207,6 кв.м., накладений на підставі ухвали Малиновського районного суду м. Одеси від 10 вересня 2008 року у справі № 2-6340/2008 нотаріусом (реєстратором) Першої одеської державної нотаріальної контори (23.09.2008 року 11:11.09 за № 7955242).

Позивач мотивує вимоги тим, що вона є власником нерухомого майна, на яке на підставі ухвали Малиновського районного суду м. Одеси від 10.09.2008 року у справі № 2-6340/2008 нотаріусом Першої одеської державної нотаріальної контори накладено арешт, однак арешт вчинено помилково.

Провадження у справі відкрито ухвалою суду від 06 червня 2018 року, встановлено загальний порядок розгляду справи.

Відповідач ОСОБА_2 24 липня 2018 року подала до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що вона не заперечує проти задоволення позовних вимог.

20 серпня 2018 року Відповідачем ОСОБА_3 до суду було подано відзив на позовну заяву, у якому зазначено, що позовна заява не може вважатися обґрунтованою оскільки ОСОБА_1 не є власником майна, на яке накладено арешт ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 10 вересня 2008 року у справі № 2-6340/2008, про що їй у будь-якому випадку було відомо ще у 2014 році.

13 вересня 2018 року Позивачем було подано відповідь на відзив, у якому зазначено, що посилання ОСОБА_3 , викладені у відзиві на позовну заяву, є необґрунтованими, оскільки за Позивачем право власності на об`єкт нерухомості зареєстроване у встановленому законом порядку, і хоча Позивачка й знала про наявність накладеного арешту у 2014 році тим не менше була позбавлена можливості його оскаржити.

19 жовтня 2018 року судом закрито підготовче провадження по справі та призначено справу до розгляду по суті.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав та просив скасувати арешт, не стягувати з відповідачів судовий збір.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позов не визнала, пояснила, що вона дійсно продала спірну квартиру позивачці, однак не її провина, що позивачка не зареєструвала вчасно право власності, а арешт було накладено на квартиру, оскільки у неї виник спір з іншим відповідачем ОСОБА_3 , який звернувся до неї з позовом.

Відповідач ОСОБА_3 до суду повторно не з`явився, про дату, час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином. Суд розглянув справу за його відсутності, оскільки поважних причин не явки у судове засідання його представника, суду не надано.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Перша одеська державна нотаріальна контора до суду не з`явилася. До суду надано заяву про розгляд справи за відсутності третьої особи.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволеною з наступних підстав.

Судом встановлено, що 30 листопада 2007 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , ОСОБА_4 було укладено Договір купівлі-продажу нежитлових підвальних приміщень АДРЕСА_2 , розташованих АДРЕСА_3 , загальною площею 207,6 кв.м., посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Колодяжною А.В.

Пунктом 6 Договору передбачено, що Покупець ( ОСОБА_1 ) зобов`язується протягом 30 днів з моменту укладення Договору подати його на реєстрацію до КП «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості». Даний обов`язок Позивачка не виконала, оскільки нею екземпляр Договору був втрачений, тим не менше з моменту укладення Договору і до моменту звернення 01 червня 2018 року до суду з позовною заявою ОСОБА_1 володіла та користувалася вищевизначеним нерухомим майном.

08 серпня 2008 року ОСОБА_3 звернувся до Малиновського районного суду м. Одеси з позовною заявою до ОСОБА_2 про повернення суми позики та стягнення процентів (справа № 2-6340/2008).

З метою забезпечення позову ОСОБА_3 звернувся до суду з заявою про накладення арешту на Ѕ частину нежитлового приміщення № 501 АДРЕСА_4 . Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 10 вересня 2008 року у справі № 2-6340/2008 дана заява була задоволена – накладено арешт на Ѕ частину нежитлового приміщення № АДРЕСА_2 207,6 АДРЕСА_3 .

Позивачка свій обов`язок за Договором виконала лише 23 травня 2018 року зареєструвавши право власності на нежитлові приміщення АДРЕСА_1 на підставі дублікату договору купівлі-продажу, зареєстрованому в реєстрі за № 5557 від 30 листопада 2007 року, серія а № 464, виданого 18 травня 2018 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Колодяжною А.В.

На підтвердження виникнення у Позивача права власності на об`єкт нерухомості суду надано копію витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.

Таким чином, право власності на об`єкт нерухомості – нежилі підвальні приміщення АДРЕСА_1 , загальною площею 207,6 кв.м. у Позивачки виникло з 23 травня 2018 року.

Відповідно до ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

У розвиток положень Конституції України, ст.ст. 316-317 ЦК України гарантує здійснення права власності, яким є право особи на річ (майно), відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. При цьому, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 391 ЦК України передбачене право власника майна вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є припинення дії, яка порушує право, у тому числі шляхом зняття арешту з майна.

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» № 5 від 03 червня 2016 року позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно). Відповідачами в справі є боржник, особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадках – особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 656 ЦК України передбачено, що особливості договору купівлі-продажу окремих видів майна можуть встановлюватися законом.

Так, ст. 657 ЦК України передбачено, що договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

За загальним правилом відповідно до ст. 334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

У той же час, відповідно до ч. 4 ст. 334 ЦК України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Оскільки Договір від 30 листопада 2007 року між Позивачем та ОСОБА_5 , ОСОБА_4 було укладено з дотриманням усіх визначених законодавством вимог щодо змісту і форми відповідного договору, тим не менше право власності на об`єкт нерухомості не було зареєстровано за ОСОБА_1 , фактично у останньої право власності на нежитлові підвальні приміщення № 501 не виникло у момент укладення договору, не дивлячись на володіння та користування ОСОБА_1 даним об`єктом нерухомості протягом більш ніж 10 років.

Відповідне право власності Позивачки зареєстроване 23 травня 2018 року, а отже з цієї дати ОСОБА_1 є повноправним власником нежитлових приміщень АДРЕСА_2 .

З огляду на вищевказане суд не приймає до уваги доводи відповідача ОСОБА_3 , викладені у відзиві на позовну заяву, щодо відсутності у Позивача права власності на підвальні приміщення АДРЕСА_1 , оскільки ним не надано жодних належних, допустимих та достатніх доказів даній обставині. Законність внесення відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо права власності ОСОБА_1 на визначений об`єкт нерухомості ні ОСОБА_3 , ні будь-яким іншим не оскаржувалася.

Суд приходить до висновку, що в матеріалах справи є достатньо доказів на підтвердження належності Ѕ частини нежитлових підвальних приміщень АДРЕСА_5 501 АДРЕСА_3 Одеса Позивачу на праві особистої приватної власності.

Щодо пропуску строку на звернення до суду з метою захисту порушених, не визнаних чи оспорюваних прав, свобод чи інтересів суд, на підставі всіх наявних доказів у справі, приходить до висновку, що Позивачем строк позовної давності не пропущений з огляду на наступне.

Правом, передбаченим ч. 4 ст. 154 ЦПК України (у редакції від 02.02.2014 р.) може скористатися лише власник майна, заходи забезпечення щодо якого вжиті без його повідомлення.

ОСОБА_3 зазначає у відзиві на позовну заяву що цивільним законодавством момент виникнення права власності на об`єкт нерухомості пов`язаний з державною реєстрацію відповідного права.

Суд, взявши до уваги те, що право власності на об`єкт нерухомості – нежилі підвальні приміщення АДРЕСА_1 у ОСОБА_1 виникло лише 23 травня 2018 року та те, що відповідно до ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, а її перебіг починається з моменту коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила дійшов висновку, що накладення арешту на Ѕ частину нежилого підвального приміщення АДРЕСА_1 ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 10 вересня 2008 року порушує право власності Позивачки на даний об`єкт нерухомості, яке виникло з 23 травня 2018 року, а отже лише з цієї дати почався перебіг строку позовної давності щодо звернення до суду з позовною заявою відповідного змісту.

Згідно ч.1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Згідно ст. 391 ЦК України, вбачається, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно ч.1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

На підставі викладеного керуючись ст. 41 Конституції України, ст. ст. 317, 319, 386, 391 ЦК України, ст. ст. 258, 263-265, 353 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю третьої особи Першої одеської державної нотаріальної контори про скасування арешту з нерухомого майна задовольнити повністю.

Зняти арешт з 1/2 частини нежитлових підвальних приміщень АДРЕСА_1 загальною площею 207,6 кв.м., накладений на підставі ухвали Малиновського районного суду м. Одеси від 10 вересня 2008 року у справі № 2-6340/2008 нотаріусом (реєстратором) Першої одеської державної нотаріальної контори (23.09.2008 року 11:11.09 за № 7955242).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до Одеського апеляційного суду через Приморський районний суд м. Одеси протягом тридцяти днів з дня з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 24 червня 2019 року.

Суддя Л.М. Чернявська

19.06.2019