Рішення № 82600584, 11.06.2019, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" червня 2019 р.м. ХарківСправа № 922/668/19

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Погорелової О.В

при секретарі судового засідання Федоровій К.О.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Харківського обласного центру зайнятості, м. Харків третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - Харківський міській центр зайнятості, м. Харків до Акціонерного товариства "Харківобленерго", м. Харків про визнання окремих положень договору недійсними за участю представників учасників справи:

позивача - Шевцов О.А.

відповідача - Шульга Н.В.

третьої особи - Кошелева О.О .,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Харківський обласний центр зайнятості, звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Акціонерного товариства "Харківобленерго", відповідач, в якому просить визнати недійсним:

- підпункт 2.2.2 пункту 2.2 договору №624/1/1191 про приєднання до електричних мереж АК "Харківобленерго" електроустановок замовника від 24.12.2008, укладеного між Харківським обласним центром зайнятості та Акціонерною компанією "Харківобленерго" та окреме положення п. 4.2 цього договору, а саме: "до виконання п. 2.2.2 договору підключення замовника до електромереж власника не здійснюється".

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказує на те, що спірні пункти договору суперечать вимогам законодавства та порушують публічний порядок (ст. 228 ЦК України), оскільки спрямовані на незаконне заволодіння майном держави, що в свою чергу є підставою визнати їх недійсними, відповідно до ч. 1 ст. 203 та ст. 207 ЦК України.

Ухвалою суду від 18.03.2019 позовна заява була прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено про розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 09.04.2019 о 10:15.

Цією ж ухвалою до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача було залучено Харківський міський центр зайнятості.

25.03.2019 до суду від третьої особи надійшли письмові пояснення щодо позову, в яких третя особа зазначила, що вважає позов обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

03.04.2019 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він проти позову заперечує та просить суд відмовити в його задоволенні. В обґрунтування заперечень вказує на те, що фактично за змістом спірного договору відповідач надав можливість, а позивач здійснив проектування та переобладнання в електроустановках відповідача та будівництво нових електроустановок у власних інтересах для приєднання належної йому будівлі. При цьому ряд електроустановок відповідача було замінено на електроустановки позивача, внаслідок чого змінилася їх належність іншій особі. Однак від таких електроустановок отримували та отримують електричну енергію інші споживачі за укладеними ними з відповідачем договорами, перед якими відповідач несе зобов`язання із забезпечення належного постачання (після 01.01.2019 - надання послуги розподілу) та не може фактично це забезпечити через невиконання позивачем умов п. 2.2.2 договору. При цьому таку можливість відповідач надав виключно з урахуванням визначеної п. 2.2.2 договору домовленості сторін, яка відновлює цілісність належних відповідачу мереж та забезпечує можливість належного постачання (розподілу) електроенергії іншим споживачам. У разі обрання позивачем (при укладенні договору чи його зміні до фактичного переобладнання) відсутності необхідності передачі за п. 2.2.2 договору майна відповідачу, останнім були б підготовлені інші технічні умови без можливості переобладнання в його мережах, однак реалізувати які, як показує практика, значно дорожче. Позивачем же обрано саме такий спосіб приєднання, що і закріплено ним при укладенні договору, його подальшому ним виконанні (проектування, здійснення будівельних робіт) та багаторазових листах, гарантійних листах тощо. Договір сторонами укладено відповідно до ст. ст. 627, 628 ЦК України шляхом вільного волевиявлення, визначення його умов на розсуд сторін і погодження ними з урахуванням вимог чинного законодавства України, вимог розумності та справедливості та усіх вимог ст. 203 ЦК України. Спірна умова договору не містить самостійно визначеного порядку передачі майна між сторонами, а посилається на порядок, визначений законодавством, що апріорі не може суперечити нормам законодавства, а жодною з умов спірного договору не передбачено безоплатної передачі будь-якого майна, на що, як підставу визнання недійсним п. 2.2.2 договору, посилається позивач.

08.04.2019 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву, в якій позивач відхиляє доводи відповідача та просить суд позов задовольнити.

17.04.2019 до суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких відповідач вказує на те, що позивачем не доведено обставин щодо визнання спірних пунктів договору недійсними, а тому просить суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

17.04.2019 до суду від відповідача надійшла заява про застосування строку позовної давності.

10.05.2019 позивачем суду були подані письмові заперечення на заяву про застосування строку позовної давності.

Ухвалою суду від 28.05.2019, занесеною до протоколу судового засідання, підготовче провадження у справі було закрите та справа призначена до судового розгляду по суті на 11.06.2019 о 10:00.

Присутній у судовому засіданні представник позивача підтримав позов у повному обсязі та просив суд його задовольнити.

Присутній у судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечував та просив суд відмовити в його задоволенні.

Представник третьої особи вважав позов обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками справи докази, заслухавши пояснення представників учасників справи, суд встановив наступне.

24 грудня 2008 року між Акціонерною компанією "Харківобленерго" (власник, відповідач) та Харківським обласним центром зайнятості (замовник, позивач) був укладений договір №624/1/1191 про приєднання до електричних мереж АК "Харківобленерго" електроустановок замовника, відповідно до п. 1.1 якого, замовник виконує в повному обсязі вимоги технічних умов №12-54-ХЕЛЗ/1191 від 10.12.2008 на підключення власних електроустановок до електромереж власника в термін до 24.12.2012 на умовах, передбачених договором.

Згідно п. 1.2 договору, власник здійснює приєднання та підключення електроустановок замовника до своїх електричних мереж після виконання замовником технічних умов, проектної документації, оплати вартості підключення, вимог пункту 2.2 (з підпунктами) цього договору, укладення замовником договору про постачання електричної енергії та/або договору про купівлю-продаж електричної енергії та у випадках, обумовлених правилами користування електричною енергією, договору про спільне використання технологічних електричних мереж або про технічне забезпечення електропостачання і інших, передбачених цим договором вимог.

Технічні умови приєднання до електричної мережі є невід`ємним додатком до цього договору (п. 1.3 договору).

Прогнозована межа балансової належності електромереж встановлюється на наконечніках живлячих КЛ-1 кВ в РУ-0,4кВ ТП 1864.

У п. 2.1 договору встановлено, що сторони зобов`язані у разі необхідності будівництва (що пов`язано із зміною розміру чи призначення земельної ділянки) об`єктів електричних мереж від точки приєднання до межі балансової належності укласти додаткову угоду до цього договору, якою визначити взаємні права та обов`язки із проведення правового узгодження трас ліній і майданчиків об`єктів будівництва та відведення земельних ділянок під об`єктами електричних мереж, що підлягають будівництву, із визначенням категорії землі згідно п. "ж" ст. 19 Земельного кодексу України, меж та розмірів земельних ділянок згідно ДВН- В.2.5.-16-99 та мети використання - "будівництво та експлуатація об`єктів енергетики".

Згідно п. 2.2 договору замовник зобов`язаний:

2.2.1. Виконати вимоги ТУ №12-54-ХЗЛЗ/1191 від 10.12.2008 на приєднання електроустановок замовника до електромереж власника в повному обсязі і в передбачені терміни.

2.2.2. До підключення усі об`єкти, які будуються, встановлюються згідно з ТУ від точки приєднання до межі балансової належності (п.1.4. цього договору) передаються замовником у власність власника з дотриманням вимог, передбачених законодавством України.

2.2.3. Оплатити вартість наданих власником послуг з підключення.

2.2.4. До підключення електроустановки до електричної мережі власника укласти договір про постачання електричної енергії, а за необхідності інші договори, передбачені Правилами користування електричною енергією.

2.2.5. У разі необхідності будівництва об`єктів електричних мереж від точки приєднання до межі балансової належності забезпечити узгодження трас ліній і майданчиків об`єктів будівництва та відведення відповідних земельних ділянок згідно умов укладеної додаткової угоди.

Згідно п. 2.3. договору, власник зобов`язаний підключити електроустановки замовника до своїх електричних мереж протягом 5 днів після виконання замовником вимог пунктів 2.2 (з підпунктами) цього договору, прийняття устаткування державною комісією та оформлення акта-допуску електроустановок замовника в експлуатацію.

Відповідно до п. 4.2 договору, замовник несе відповідальність за своєчасне, повне та належне виконання вимог технічних умов №12-54-ХЗЛЗ/1191 від 10.12.2008 та п.2.2. (з підпунктами) цього договору, розроблення проектної документації, своєчасне узгодження цієї проектної документації з власником та усіма зацікавленими сторонами. До виконання п.2.2.2. договору підключення замовника до ел. мереж Власника не здійснюється.

Відповідно до п. 6.1 договору строк дії договору встановлений до 24.12.2010.

Харківським обласним центром зайнятості з метою виконання Технічних умов приєднання до електричних мереж електроустановок юридичних осіб та фізичних осіб №12-54-ХЗЛЗ/1191 від 10.12.2008 встановлено обладнання та прокладено кабелі за рахунок коштів Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття. Вищезазначене підтверджується актом допуску на підключення до електричної мережі електроустановки №5554 від 21.07.2009, який затверджено начальником ЦРВЕ "Харківенергозбут" АК "Харківобленерго" 21.07.2009, Узгодженням про підключення електроустановки до електричної мережі №554 від 22.07.2009, актом на підключення згідно договору приєднання електроустановки АК "Харківобленерго" (Договір № 624/1/1191 від 24.12.2008 від ТП-1864 по вул. Матюшенко, 6а, Інв. № 642060 інша частина ТП 1864) , який підписано та скріплено печатками відповідача та позивача, а також листом АК "Харківобленерго" від 11.09.2009 № 12-54-ХЗЛЗ/2299.

Як свідчать матеріали, позивачем на адресу відповідача на протязі 2009-2018 років направлялись листи з пропозицією продовжити термін дії спірного договору у зв`язку з тим, що питання передачі об`єктів зовнішнього електропостачання законодавчо не урегульовано і потребує додаткового доопрацювання.

Згідно останньої додаткової угоди № 11 від 27.06.2018 термін дії договору та технічних умов №12-54-ХЗЛЗ/1191 від 10.12.2008 продовжено до 31.12.2018 включно.

20.11.2018 позивач знов звернувся до відповідача з відповідною пропозицією, проте, відповідач листом №10-46 №06.12.2018 повідомив позивача про недоцільність подальшого продовження терміну дії договору, оскільки Законом України "Про ринок електричної енергії" та Кодексом систем розподілу суттєво змінена процедура приєднання до електричних мереж оператора систем розподілу.

Державна служба зайнятості (Центральний апарат), розглянувши звернення Харківського обласного центру зайнятості від 30.01.2017 №02/377 щодо можливості передачі обладнання зовнішнього електропостачання у комунальну власність Харківської міської ради, у листі від 21.02.2017 № 33/14/993-17, повідомила останнього, що в даному випадку, у Харківської міської ради не вбачається можливості використовувати обладнання зовнішнього електропостачання за цільовим призначенням. Крім того, у вказаному листі зазначено, що доводи позивача про те, що необхідність забезпечення належної експлуатації систем зовнішнього електропостачання спеціалізованими організаціями, подальша можливість їх модернізації, провадження постійного технічного контролю, потребує значних додаткових фінансових витрат на їх функціонування та підтримку у належному технічному стані, Державна служба зайнятості (Центральний апарат) повідомила, що балансова вартість обладнання зовнішнього електропостачання, яке знаходиться на балансі Харківського міського центру зайнятості, складає 2 684 281,00 гривень. При цьому, витрати, пов`язані з оплатою послуг технічного обслуговування даного електроустаткування за період 2014-2016 роки склали загальну суму 10 802,71 грн. Співвідношення балансової вартості обладнання зовнішнього електропостачання та суми коштів, витрачених на його обслуговування за певний період часу, не дають підстав вважати, що в подальшому обслуговування цього обладнання потребуватиме значних фінансових витрат. Щодо спонукання АК "Харківобленерго" до виконання Харківським обласним центром зайнятості пункту 2.2.2 договору № 624/1/1191 від 24.12.2008 про приєднання до електричних мереж, Державна служба зайнятості (Центральний апарат) зазначила, що спірний пункт договору суперечить чинному законодавству та його можна визнати недійсним в судовому порядку, що не спричинить наслідків недійсності інших його частин і договору.

Отже, позивач вказує, що оскільки у нього відсутні повноваження щодо передачі зазначеного у договорі майна АТ "Харківобленерго", положення підпункту 2.2.2. пункту 2.2. спірного договору щодо передачі встановленого обладнання згідно Технічних умов приєднання до електричних мереж електроустановок юридичних осіб та фізичних осіб №12-54-ХЗЛЗ/1191 від 10.12.2008 у власність АК "Харківобленерго є такими що суперечать законодавству та спрямовані на заволодіння державним майном. Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною першою статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст. 626 ЦК України).

У відповідності до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Під час вирішення даної справи суд виходить з того, що угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом. Тому в справі про визнання угоди недійсною суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.

Частиною 1 статті 42 ГК України передбачено, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єкта ми господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

За ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У відповідності до ст. 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зі змісту спірного договору випливає, що сторонами погоджено, в тому числі, предмет договору, ціну, відповідальність сторін.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Враховуючи вищевикладене, сторони укладаючи спірний договір діяли виключно в межах, встановлених законодавством України з необхідним обсягом цивільної дієздатності. Укладаючи спірний договір сторони погодили всі істотні умови договору. Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору сторони вчиняли дії щодо виконання взятих на себе зобов`язань.

Позивач у позовній заяві зазначає, що п. 2.2.2 спірного договору є таким, що порушує публічний порядок, тому що він був спрямований на незаконне заволодіння майном держави.

Відповідно до ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Відповідно до п. 18 постанови Пленуму ВСУ "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 06.11.2009 № 9 перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК:

1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;

2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об`єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об`єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об`єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Наслідки вчинення правочину, що порушує публічний порядок, визначаються загальними правилами (стаття 216 ЦК).

В свою чергу, позивачем не було доведено належними, допустимими та достатніми доказами в розумінні вимог ст. ст. 76, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, а судом не встановлено, умислу у АТ "Харківобленерго" на настання протиправних наслідків.

Постановою Кабінету Міністрів України від 06.06.2007 № 803 затверджений "Порядок відчуження об`єктів державної власності", який законодавчо детально визначає порядок відчуження державного майна, до якого позивач відносить збудовані ним за спірним договором електроустановки. Проте, доказів на виконання або неможливості виконання вимог, наведених у Порядку, позивачем суду не надано.

Крім того, суд відзначає, що умовами спірного договору взагалі не передбачено безоплатної передачі вказаного майна, в лише визначений обов`язок позивача щодо передачі вказаного майна, відповідно до діючого законодавства України, а тому посилання позивача, що положення п.2.2.2 спірного договору спрямовані на заволодіння державним майном є безпідставними, які не підтверджуються жодними доказами.

Відтак, підстави для визнання пункту 2.2.2 спірного договору та окремого положення п. 4.2 цього договору, а саме: "до виконання п. 2.2.2 договору підключення замовника до електромереж власника не здійснюється" недійсним на підставі ст. 228 ЦК України відсутні, а тому суд відмовляє в задоволенні позову.

Відповідачем у справі до суду подано заяву про застосування строків позовної давності.

Суд не вбачає підстав для задоволення заяви відповідача про застосування строків позовної давності з огляду на те, що за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. Тому позовна давність не підлягає застосуванню у зв`язку з необґрунтованістю позову.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати у справі покладаються на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 12, 13, 73, 74, 76-79, 91, 129, 232, 233, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Відповідно до ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ст.ст. 256, 257 ГПК України, рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення, з урахуванням приписів п.п. 17.5 п.17 Перехідних положень ГПК України.

Позивач - Харківський обласний центр зайнятості (61068, м. Харків, вул. Броненосця Потьомкіна, 1-А, код ЄДРПОУ 03491277).

Відповідач - Акціонерне товариство "Харківобленерго" (61037, м. Харків, вул. Плеханівська, 149, код ЄДРПОУ 00131954).

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Харківський міській центр зайнятості (61013, м. Харків, вул. Шевченка,137-А, код ЄДРПОУ 36224721).

Повне рішення підписане 21 червня 2019 року.

Суддя О.В. Погорелова