Рішення № 82600341, 24.06.2019, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

24.06.2019Справа № 910/5922/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Павленка Є.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Укрнафтаком" до товариства з обмеженою відповідальністю "МТС Логістик" про стягнення 37 328,52 грн.,

без виклику представників сторін (без проведення судового засідання).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У травні 2019 року товариство з обмеженою відповідальністю "Укрнафтаком" (далі - ТОВ "Укрнафтаком") звернулося до Господарського суду міста Києва з вказаним позовом, посилаючись на те, що на виконання умов договору поставки № ДГ-115/О, укладеного 30 листопада 2018 року між ним та товариством з обмеженою відповідальністю "МТС Логістик" (далі - ТОВ "МТС Логістик"), позивач згідно видаткової накладної від 6 грудня 2018 року № РН-02208 поставив відповідачу у власність товар - нафтопродукти на загальну суму 40 922,00 грн. Оскільки ТОВ "МТС Логістик" взяте на себе за вказаною угодою зобов`язання по оплаті вартості цього товару виконало лише частково, заборгувавши таким чином позивачу 25 382,00 грн., останній, посилаючись на статті 509, 526, 530, 549, 610, 624, 625, 694, 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статті 173, 174, 193, 229, 230-232 Господарського кодексу України (далі - ГК України), просив суд стягнути з відповідача вищезазначену суму боргу, а також 3 004,12 грн. пені, 5 076,40 грн. штрафу, 3 004,12 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами у розмірі 36 процентів річних, 248,00 грн. трьох процентів річних та 613,88 грн. інфляційних втрат, нарахованих у зв`язку з несвоєчасним проведенням розрахунків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 8 травня 2019 року вищенаведену позовну заяву ТОВ "Укрнафтаком" прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/5922/19 та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику сторін (без проведення судового засідання).

Крім того, цією ухвалою відповідачу було визначено строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали, для подання заперечень на відповідь на відзив - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив, а позивачу встановлено строк для подання відповіді на відзив - протягом 5 днів з дня його отримання.

Проте ТОВ "МТС Логістик" у встановлений судом строк відзиву на позовну заяву не подало, будь-яких заяв чи клопотань на адресу суду не направило.

З огляду на наведене суд зазначає таке.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, у порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до частини 11 статті 242 ГПК України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

За змістом статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" місцезнаходження юридичної особи визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

В силу положень статті 10 наведеного Закону, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи та про його право подати відзив на позовну заяву, копія ухвали суду від 8 травня 2019 року про відкриття провадження у справі № 910/5922/19 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в позовній заяві та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 01033, місто Київ, вулиця Жилянська, будинок 31.

Відповідно до частини 3 статті 120 ГПК України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Приписами пункту 1 частини 6 статті 242 ГПК України встановлено, що днем вручення судового рішення є день вручення судового рішення під розписку.

Копія вищенаведеної ухвали Господарського суду міста Києва від 8 травня 2019 року була отримана уповноваженим представником відповідач 13 травня 2019 року, про що свідчить наявне у матеріалах справи відповідне повідомлення про вручення цього судового відправлення.

Проте відповідач у встановлений строк відзив на позов не подав та не скористався наданими йому процесуальними правами.

Положеннями частини 9 статті 165 ГПК України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Приймаючи до уваги те, що ТОВ "МТС Логістик" належним чином було повідомлене про розгляд даної справи, а також враховуючи наявність у матеріалах справи достатньої кількості документів для розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про її розгляд за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

30 листопада 2018 року між ТОВ "МТС Логістик" та ТОВ "Укрнафтаком" був укладений договір поставки № ДГ-115/О, за умовами якого останнє взяло на себе обов`язок передавати у власність покупця нафтопродукти (бензин, дизельне пальне, масло), а відповідач, у свою чергу, - приймати та своєчасно оплачувати вартість наведеного товару.

Даний договір підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками цих суб`єктів господарювання.

За умовами пункту 1.2 вказаного договору поставка товару здійснюється окремими партіями згідно замовлень покупця. Кожна партія товару оформлюється рахунком, видатковою накладною, товарно-транспортною накладною (форма № 1 - ТТН), сертифікатом (якості або відповідності).

Згідно з пунктом 1.4 зазначеної угоди загальна кількість товару, який поставляється по цьому договору, визначається як сума кількості окремих партій товару, вказаних у рахунках, видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, специфікаціях до даного договору.

Загальна вартість товару, що поставляється по договору, визначається як сума вартостей окремих партій товару, вказаних у рахунках та видаткових накладних тощо до даного договору (пункт 1.5 договору).

Відповідно до пункту 2.2 наведеного правочину товар вважається поставленим з моменту підписання відповідної видаткової накладної та/або товарно-транспортної накладної постачальника представником покупця. Якщо поставка товару вже здійснена за рахунок постачальника (у тому числі автомобільним транспортом третіх осіб) на склад покупця, то покупець не має права вимагати від постачальника здійснення поставки товару на інший склад, поставка на адресу якого не була передбачена попередньою домовленістю між сторонами цього договору.

Пунктами 4.1, 4.2 даної угоди передбачено, що відвантаження (поставка) товару здійснюється на підставі замовлення на постачання партії товару, яке обов`язково має містити найменування партії товару, асортимент та кількість товару, базис поставки, місце поставки. Товар поставляється покупцю партіями, у кількості та за ціною, що визначаються в рахунках та видаткових накладних.

Положеннями пункту 5.6 договору встановлено, що отримання покупцем (його представником) партії товару у постачальника за видатковою накладною (товарно-транспортною накладною) свідчить про узгодження сторонами всіх істотних умов поставки (ціни, асортименту, кількості та загальної вартості партії поставки товару) та є підтвердженням замовлення покупцем у постачальника отриманої за видатковою накладною (товарно-транспортною накладною) партії товару.

За умовами пункту 5.3 цього правочину оплата за товар здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника, якщо інше не передбачено додатковою угодою. Датою здійснення оплати вважається зарахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника.

У пункті 5.1 договору сторони погодили, що покупець здійснює оплату кожної окремої партії товару на підставі виставленого постачальником рахунку протягом 7 календарних днів з моменту відвантаження партії товару покупцю.

Відповідно до пункту 11 вказаної угоди остання є чинною з моменту її укладення і діє до 31 грудня 2021 року, а в частині взаєморозрахунків - до їх повного завершення. Закінчення строку дії цього договору не звільняє винну сторону від відповідальності за його невиконання. Якщо за 10 діб до закінчення цього договору жодна із сторін не заявить про його розірвання або зміни, договір вважається продовженим на кожен наступний календарний рік щорічно без обмеження кількості таких продовжень строку дії.

Судом встановлено, що на виконання умов вищезазначеного договору позивач згідно видаткової накладної від 6 грудня 2018 року № РН-02208 поставив відповідачу нафтопродукти на загальну суму 40 922,00 грн. (у т.ч. ПДВ).

Факт поставки вказаного товару підтверджується наявними у матеріалах даної справи копіями вищенаведеної видаткової накладної від 6 грудня 2018 року № РН-02208 та товарно-транспортної накладної від 6 грудня 2018 року № РН-02208, підписаних уповноваженими представниками сторін та скріплених печатками цих суб`єктів господарювання.

Про належне виконання позивачем своїх зобов`язань за договором поставки від 30 листопада 2018 року № ДГ-115/О також свідчить відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення постачальником умов даної угоди.

Проте всупереч положенням вищенаведеного правочину ТОВ "МТС Логістик" взятий на себе обов`язок по оплаті вартості поставленого йому товару виконало лише частково, сплативши позивачу 15 540,00 грн. та заборгувавши таким чином останньому 25 382,00 грн. Вказані обставини додатково підтверджуються наявною у матеріалах справи випискою з банківського рахунку позивача від 7 грудня 2018 року.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Відповідно до статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Враховуючи те, що загальна сума основного боргу відповідача за договором поставки від 30 листопада 2018 року № ДГ-115/О, яка складає 25 382,00 грн., підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, і ТОВ "МТС Логістик" на момент прийняття рішення не надало документи, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог ТОВ "Укрнафтаком" до відповідача про стягнення вказаної суми основного боргу, у зв`язку з чим даний позов у цій частині підлягає задоволенню.

Крім того, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем покладеного на нього обов`язку щодо своєчасної оплати поставленого йому товару, позивач також просив суд стягнути з ТОВ "МТС Логістик" три проценти річних у розмірі 248,00 грн., нарахованих у період з 1 січня 2019 року по 30 квітня 2019 року на суму основного боргу в розмірі 25 382,00 грн., а також 613,88 грн. інфляційних втрат, нарахованих на зазначену суму боргу протягом січня-квітня 2019 року.

За умовами частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки заявлені ТОВ "Укрнафтаком" до стягнення розміри трьох процентів річних та інфляційних втрат є арифметично вірними, відповідають вимогам чинного законодавства та положенням договору, позовні вимоги про стягнення з відповідача вказаних сум компенсаційних виплат підлягають задоволенню.

Також позивач на підставі статті 536 ЦК України просив стягнути з ТОВ "МТС Логістик" 36 процентів річних за користування чужими грошовими коштами у розмірі 3 004,12 грн., нарахованих у період з 1 січня 2019 року по 30 квітня 2019 року на суму основного боргу в розмірі 25 382,00 грн.

Відповідно до статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Зі змісту вищенаведених імперативних приписів чинного законодавства вбачається, що підставами для застосування до правовідносин сторін статті 536 ЦК України є, по-перше, факт користування чужими коштами, по-друге - встановлення розміру відповідних процентів договором або чинним законодавством. Спільним для цих процентів та процентів, передбачених статтею 625 ЦК України, є те, що вони нараховуються саме у зв`язку з користуванням чужими коштами. Положення ж частини другої статті 625 ЦК України в частині сплати процентів річних застосовуються за наявності порушення грошового зобов`язання. Тому, зокрема, якщо в законі або в укладеному сторонами договорі передбачено розмір процентів за користування чужими коштами (стаття 536 ЦК України), то це не позбавляє кредитора права звернутися до боржника з позовом про стягнення як зазначених процентів, так і трьох процентів річних (якщо інший їх розмір не передбачено договором або законом) - за наявності порушення боржником грошового зобов`язання.

У пункті 8.2 договору поставки сторони домовились, що у разі прострочення оплати за поставлений товар більш ніж на одну добу покупець сплачує постачальнику 36 відсотків річних за користування чужими грошовими коштами від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення до повного погашення заборгованості, які нараховуються та сплачуються незалежно від встановлених у договорі штрафних санкцій.

Враховуючи те, що заявлений позивачем до стягнення з відповідача розмір процентів за користування чужими грошовими коштами в сумі 3 004,12 грн. є арифметично вірним та у повній мірі відповідає положенням укладеного між сторонами договору, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення вимог ТОВ "Укрнафтаком" у цій частині.

Крім того, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором поставки позивач просив суд стягнути з ТОВ "МТС Логістик" 3 004,12 грн. пені, нарахованої у період з 1 січня 2019 року по 30 квітня 2019 року на суму основного боргу в розмірі 25 382,00 грн.

Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно з частиною 3 вищезазначеної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (частина 1 статті 550 ЦК України).

Частиною 1 статті 552 ЦК України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов`язку в натурі.

Приписами статті 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з частиною 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Преамбулою Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань. Суб`єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності.

Згідно статей 1, 3 цього Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Пунктом 7.3 договору передбачено, що у разі несплати або несвоєчасної оплати вартості відвантаженого товару, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення платежу від вартості несплаченого або несвоєчасно оплаченого товару за весь час прострочення до повного погашення заборгованості.

Крім того, у пункті 7.4 цієї угоди сторони у відповідності до статті 259 ЦК України погодились на збільшення тривалості строку позовної давності щодо вимог про нарахування та стягнення неустойки (штрафу, пені) та встановлюють строк нарахування та позовну давність до зазначених вимог тривалістю в десять років.

Оскільки заявлений ТОВ "Укрнафтаком" до стягнення розмір пені є арифметично вірним, відповідає вимогам чинного законодавства та положенням договору, позовна вимога про стягнення з відповідача вказаної суми також підлягає задоволенню.

Також у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором в частині своєчасної оплати вартості поставленого позивачем товару, останній просив суд стягнути з ТОВ "МТС Логістик" штраф у розмірі 5 076,40 грн.

За частиною 2 статті 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Аналогічна норма міститься у частині 1 статті 230 ГК України згідно з якою під штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до частини 4 статті 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

У пункті 7.5 договору сторони також погодили, що у разі порушення покупцем грошових зобов`язань по оплаті вартості товару покупець зобов`язаний сплатити постачальнику штраф у розмірі двадцяти відсотків від суми порушеного грошового зобов`язання щодо кожної окремої поставленої партії товару.

Оскільки заявлений ТОВ "Укрнафтаком" до стягнення розмір штрафу є арифметично вірним, відповідає вимогам чинного законодавства та положенням договору, позовна вимога про стягнення з відповідача вказаного штрафу в розмірі 5 076,40 грн. підлягає задоволенню.

За таких обставин позов ТОВ "Укрнафтаком" підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 86, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "МТС Логістик" (01033, місто Київ, вулиця Жилянська, будинок 31; ідентифікаційний номер 41312353 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Укрнафтаком" (25006, місто Кропивницький, вулиця Арсенія Тарковського, будинок 23А, квартира 3; ідентифікаційний номер 33064422 ) 25 382 (двадцять п`ять тисяч триста вісімдесят дві) грн. 00 коп. основного боргу, 3 004 (три тисячі чотири) грн. 12 коп. пені, 5 076 (п`ять тисяч сімдесят шість) грн. 40 коп. штрафу, 3 004 (три тисячі чотири) грн. 12 коп. процентів за користування чужими грошовими коштами, 248 (двісті сорок вісім) грн. 00 коп. трьох процентів річних, 613 (шістсот тринадцять) грн. 88 коп. інфляційних втрат, а також 1 921 (одну тисячу дев`ятсот двадцять одну) грн. 00 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва (пункт 17.5 частини 1 Перехідних положень ГПК України) протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 24 червня 2019 року

Суддя Є.В. Павленко