Рішення № 82600204, 14.06.2019, Господарський суд Івано-Франківської області

Справа № 909/130/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.06.2019 м. Івано-Франківськ

Господарський суд Івано-Франківської області у складі:

судді Стефанів Т. В.,

секретар судового засідання Максимів Н. Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Боксана"

до відповідача: Калуської міської ради Івано-Франківської області

про визнання права власності на земельну ділянку

за участю:

від позивача: Малетин А. Я.

від відповідача: Мельник В. А.

ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю "Боксана" звернулося до суду із заявою до Калуської міської ради Івано-Франківської області про визнання права власності на земельну ділянку згідно договору купівлі-продажу, укладеного 29.02.2008 між Калуською міською радою Івано-Франківської області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Боксана", предметом якого була земельна ділянка площею 1,2741 га, кадастровий номер 2610400000:09:002:008, що розташована за адресою: м. Калуш, вул. Чорновола (Шахтарська), земельна ділянка 60, посвідчений приватним нотаріусом Тихан О. М. 29.02.2008, номер у реєстрі нотаріальних дій 1558.

Ухвалою суду від 08.02.2019 позовну заяву залишено без розгляду, зобов`язано позивача у п`ятиденний строк, з дня отримання ухвали усунути недоліки позовної заяви, а саме: надати суду докази сплати судового збору в сумі 5044 грн 76 коп.; належні докази направлення копії позовної заяви з додатками відповідачу (касовий чек, розрахункова квитанція тощо).

Ухвалою суду від 20.02.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 19.03.2019.

19.03.2019 підготовче засідання відкладено на 18.04.2019, про що зазначено в протоколі судового засідання від 19.03.2019. Про дату та час розгляду справи позивача повідомлено під розписку в судовому засіданні, відповідача - ухвалою-викликом в судове засідання від 19.03.2019.

В судовому засіданні 18.04.2019 представник відповідача подав суду відзив на позов № 1115/02-32/04 від 17.04.2019 (вх. № 6800/19) та заяву № до1115/02-32/04 від 17.04.2019 (вх. № 6802/19) про надання додаткового строку для подання відзиву на позов.

Ухвалою суду від 18.04.2019 продовжено відповідачу строк для подачі відзиву на позов до 18.04.2019; продовжено підготовче провадження строком на 30 днів до 21.05.2019; відкладено підготовче засідання у справі на 16.05.2019; зобов`язано відповідача надати суду для огляду в судовому засіданні оригінал договору купівлі-продажу, укладений 29.02.2008 між Калуською міською радою Івано-Франківської області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Боксана", предметом якого була земельна ділянка площею 1,2741 га, кадастровий номер 2610400000:09:002:008, що розташована за адресою: м. Калуш, вул. Чорновола (Шахтарська), земельна ділянка 60, посвідчений приватним нотаріусом Тихан О. М. 29.02.2008, номер у реєстрі нотаріальних дій 1558.

Ухвалою суду від 16.05.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 04.06.2019.

04.06.2019 розгляд справи по суті відкладено на 14.06.2019, про що зазначено в протоколі судового засідання від 04.06.2019. Про дату та час розгляду справи сторін повідомлено ухвалами-повідомленнями про судове засідання від 04.06.2019.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, вказавши при цьому на:

- неможливість державної реєстрації права власності на спірну земельну ділянку, у зв`язку з відсутністю оригіналу правовстановлюючого документа - договору купівлі-продажу від 29.02.2008 та повної "класичної" сплати вартості земельної ділянки;

- невизнання відповідачем права власності на спірну земельну ділянку за позивачем, яка придбана останнім за договором купівлі-продажу від 29.02.2008;

- часткову сплату вартості земельної ділянки на користь відповідача в сумі 100000 грн 00 коп. та наявність рішення суду у справі № Пз-8/65, згідно якого з ТзОВ "Боксана" стягнуто на користь Калуської міської міської ради решту заборгованості, яка згідно договору купівлі-продажу від 29.02.2008 повинна бути сплачена за придбану земельну ділянку, зокрема в сумі 230263 грн 29 коп.;

- те, що борг в сумі 230263 грн 29 коп. (частина вартості придбаної земельної ділянки несплаченої в добровільному порядку) включено до реєстру вимог кредиторів у справі № 909/387/17 про банкрутство ТзОВ "Боксана" на підставі заяви про визнання кредиторських вимог Калуської міської ради;

- факт того, що спірна земельна ділянка включена до ліквідаційної маси ліквідатором боржника у справі № 909/387/17 про банкрутство ТзОВ "Боксана";

- неможливість реалізації спірної земельної ділянки та погашення вимог кредиторів у справі про банкрутство ТОВ "Боксана".

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив, вказавши на те, що:

- позивач не є власником земельної ділянки з підстав невиконання ним умов договору купівлі-продажу від 29.02.2008, в частині повної оплати за земельну ділянку (відповідач зазначає, що оплачена сума вартості землі становить 100000 грн 00 коп.) та відсутності доказів державної реєстрації права власності на земельну ділянку у відповідності до вимог чинного законодавства;

- позивач не вчинив жодних дій для усунення обставин, що слугували підставою для відмови державним реєстратором у реєстрації права власності на земельну ділянку, придбану на підставі договору купівлі-продажу від 29.02.2008, зокрема відсутні докази звернення до нотаріуса, що посвідчував зазначений вище договір про видачу його дубліката;

- на земельній ділянці, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 знаходяться об`єкти нерухомості, що належать третім особам, відтак, і земельна ділянка не може належати позивачу;

- погашення кредиторських вимог у справі № 909/387/17 про банкрутство ТзОВ "Боксана" за рахунок майна Калуської міської ради, а саме реалізованої спірної земельної ділянки є неправомірним;

- сплив трирічного строку позовної давності для звернення з даним позовом, при цьому зазначає, що позивачу було відомо про факт того, що спірна земельна ділянка незареєстрована належним чином у 2014 році, коли затверджено реєстр вимог кредиторів у справі № 909/387/17 про банкрутство ТзОВ "Боксана";

- Калуська міська рада не є належним відповідачем у даній справі. Вважає, що даний позов повинен заявлятись до державного реєстратора, тобто особи, з чиїми діями не погоджується позивач.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, оцінивши докази у відповідності до ст. 86 ГПК України, суд встановив наступне.

Між Калуською міською радою (продавець) та ТзОВ "Боксана" (покупець) 29.02.2008 укладено договір купівлі-продажу, згідно умов якого продавець відповідно до рішення Калуської міської ради від 28.11.2007 № 440 передає за плату, а покупець приймає у власність і оплачує земельну ділянку з усіма обтяженнями, обмеженнями і сервітутами по вул. Чорновола АДРЕСА_1 Калуші Івано-Франківської області, площею 1,2741 га, згідно з планом земельної ділянки, кадастровий номер 2610400000:09:002 НОМЕР_1 .

Державну реєстрацію договору Калуським міським відділом земельних ресурсів Держкомзему України проведено 14.05.2008 за № 23/01-28.

Ціна земельної ділянки за цим договором складає 336317 грн 00 коп. та сплачується покупцем протягом тридцяти календарних днів з моменту набуття чинності цим договором (п. 2.1 та п. 2.2 договору).

Платежі за цим договором мають здійснюватись шляхом перерахування покупцем обумовлених сум на розрахунковий рахунок державного бюджету м. Калуша – 330263 грн 29 коп.; на розрахунковий рахунок земельно-кадастрового бюро Калуської міської ради – 6053 грн 71 коп. (п. 2.4. договору).

ТзОВ "Боксана" 18.06.2008 проведено часткову оплату за придбання спірної земельної ділянки в сумі 100000 грн 00 коп., про що свідчить платіжне доручення від 18.06.2008 за № 404.

Позивач звертався до відповідача з листом про повернення коштів, сплачених ТзОВ "Боксана" за договором купівлі-продажу від 29.02.2008.

Однак, Калуською міською радою доведено до відома ТзОВ "Боксана" той факт, що спірний договір є чинним та повідомлено про необхідність здійснення оплати за придбану земельну ділянку з боку позивача в повному обсязі (лист № 3370/2-09/20 від 14.09.2010).

Зважаючи на той факт, що ТзОВ "Боксана" перебуває в процесі банкрутства на стадії ліквідації, ліквідатор Ігнатів О. Л. (призначений згідно ухвали Господарського суду Івано-Франківської області від 20.12.2017 у справі № 909/387/14), як керівник товариства звернувся до державного реєстратора із заявою про проведення державної реєстрації права власності на земельну ділянку, що розташована: Івано-Франківська область, м. Калуш, вул. Чорновола, земельна ділянка 60, кадастровий номер земельної ділянки 2610400000:09:002:0008.

Рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно Коваленко В. С., Центру надання адміністративних послуг виконавчого комітету Калуської міської ради Івано-Франківської області від 27.07.2018 за № 42271263 відмовлено у державній реєстрації права власності, форма власності: приватна на земельну ділянку, що розташована: Івано-Франківська область, м. Калуш, вул. Чорновола, земельна ділянка АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки 2610400000:09:002:0008 за суб`єктом ТзОВ "Боксана", 32694731, з тих підстав, що заявником не долучено до заяви оригіналу договору купівлі-продажу від 29.02.2008 та не проведено сплату вартості придбаної земельної ділянки в повному розмірі.

Як наслідок, позивач звернувся до суду з даним позовом, обґрунтовуючи його неможливістю державної реєстрації права власності на земельну ділянку, у зв`язку з відсутністю оригінала правовстановлюючого документа на земельну ділянку та невизнанням його права на таку земельну ділянку відповідачем (примусове стягнення коштів за земельну ділянку, згідно рішення у справі № Пз-8/65 та включення цієї суми до реєстру вимог кредиторів у справі № 909/387/14 про банкрутство ТзОВ "Боксана", відповідач не вважає виконанням договору купівлі-продажу від 29.02.2008).

Суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, враховуючи наступне.

Згідно зі ст. 55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Одним із способів захисту порушених суб`єктивних прав є звернення до суду.

Обов`язковою умовою надання судом правового захисту є наявність відповідного порушення відповідачем прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Таким чином, гарантоване ст. 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб зазначене порушення було обґрунтованим та підтвердженим.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з приписами ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ч. 2 ст. 41 Конституції України, право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (ст. 328 ЦК України).

На підставі договору купівлі-продажу від 29.02.2008 позивач набув право власності на земельну ділянку, що розташована по АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки 2610400000:09:002:0008.

Судом встановлено той факт, що земельна ділянка, передана ТзОВ "Боксана, у зв`язку з договірними орендними відносинами, які існували між сторонами до укладення договору купівлі-продажу на підставі акту про передачу земельної ділянки в натурі від 20.06.2007, підписаного та скріпленого печатками сторін та актом про встановлення меж в натурі ТзОВ "Боксана" для обслуговування виробничих приміщень на вул. Чорновола, 60 в м. Калуші від 20.06.2007 (про що зазначено у рішенні суду від 26.10.2010, у справі № Пз-8/65) та на даний час перебуває у володінні, користуванні та розпорядженні позивача.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, або якщо він не визнаний судом недійсним.

Правомірність (законність) відповідного правочину станом на день розгляду справи ніким не оспорена, він не визнаний недійсним в судовому порядку. Протилежного сторонами не доведено.

Статтею 392 ЦК України встановлено, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно з висновками, викладеними у постанові Верховного суду України від 23.12.2014 № 5011-74/9393-2012, за змістом ст. 392 ЦК України позов про визнання права власності на майно подається власником тоді, коли в інших осіб виникають сумніви щодо належності йому цього майна, коли створюється неможливість реалізації позивачем свого права власності через наявність таких сумнівів чи внаслідок втрати правовстановлюючих документів.

Досліджуючи матеріали справи, надані позивачем докази і документи в копіях, у суду не виникло підстав для сумніву і заперечень щодо тих документів (копій документів), якими позивач доводить своє право власності на вказаний об`єкт.

Враховуючи клопотання позивача, судом встановлено факт відсутності оригіналу договору купівлі-продажу від 29.02.2008 в матеріалах справ, при розгляді яких судами досліджувалися умови спірного договору купівлі-продажу від 29.02.2008, зокрема: № 909/387/14 (про банкрутство ТзОВ "Боксана"); № Пз-8/65 (за первісним позовом - про стягнення з ТзОВ "Боксана" заборгованості за договором купівлі-продажу від 29.02.2008, з урахуванням 3% річних, інфляційних втрат та пені; за зустрічним позовом - про розірвання договору купівлі-продажу від 29.02.2008).

Згідно з приписами ст. ст. 73, 74, 76-80 ГПК України та об`єктивною неможливістю позивача по наданню оригіналів документів, які надані в копіях, а також враховуючи право позивача на судовий захист своїх інтересів, суд оцінює надані позивачем докази належними та допустимими.

Варто зазначити, що ТзОВ "Боксана" на даний час перебуває в процесі банкрутства (на стадії ліквідації).

Згідно ухвали Господарського суду Івано-Франківської області від 20.12.2017 у справі № 909/387/14 про банкрутство ТзОВ "Боксана" ліквідатором товариства призначено Ігнатіва О. Л.

Відповідно до ч. 2 ст. 41 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" до повноважень ліквідатора віднесено виконання функції з управління і розпорядження майном банкрута, а також щодо реалізації майна банкрута для задоволення вимог кредиторів.

Згідно з ч. 1 ст. 42 Закону про банкрутство, усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси, за винятком об`єктів житлового фонду, в тому числі гуртожитків, дитячих дошкільних закладів та об`єктів комунальної інфраструктури, що належать юридичній особі - банкруту, які передаються в порядку, встановленому законодавством, до комунальної власності відповідних територіальних громад без додаткових умов і фінансуються в установленому порядку.

Представник позивача в судовому засіданні пояснив, що в ході ліквідаційної процедури виявлено наявність у боржника земельної ділянки, що належить йому на праві власності на підставі договору купівлі-продажу від 29.02.2008 та включено її до складу ліквідаційної маси. Відтак, реалізація цієї земельної ділянки сприятиме погашенню вимог кредиторів в порядку встановленої судом черговості, в тому числі погашення заявлених вимог Калуської міської ради.

Крім того, як стверджує представник позивача, вчинення ліквідатором дій спрямованих на розірвання договору купівлі-продажу від 29.02.2008 чи звернення до Калуської міської ради з листом про повернення коштів, які сплачено за договором купівлі-продажу від 29.02.2008, спрямовувались виключно на збільшення ліквідаційної маси у справі про банкрутство ТзОВ "Боксана" хоча б на 100000 грн 00 коп. (часткова добровільна сплата коштів по договору купівлі-продажу від 29.02.2008) і як наслідок здійснення відповідних розрахунків з кредиторами боржника.

Суд приходить до висновку про те, що відповідач своїми діями тільки підтверджує факт права власності позивача на спірну земельну ділянку, зокрема звертаючись до суду з позовом про примусове виконання договору купівлі-продажу від 29.02.2008, заявлення кредиторських вимог у справі про банкрутство ТзОВ "Боксана", що становить суму несплаченої вартості земельної ділянки. Фактично, відповідачем до ТзОВ "Боксана" заявлялись такі вимоги як до власника оспорюваної земельної ділянки.

Що стосується заперечень відповідача про неповне виконання позивачем умов спірного договору, в частині оплати за земельну ділянку, зокрема в сумі 6053 грн 71 коп., суд зазначає, що відповідач не є розпорядником рахунку земельно-кадастрового бюро Калуської міської ради (про що зазначалось у судових рішеннях першої та апеляційної інстанцій у справі № Пз-8/65), відтак не вправі ставити питання щодо виконання позивачем обов`язку сплати вказаної суми по спірному договору.

Питання сплати коштів в сумі 6053 грн 71коп. не оспорювалось та не ставилось під сумнів розпорядником рахунку земельно-кадастрового бюро Калуської міської ради.

При цьому, вартість земельної ділянки, що визначена п. 4.1 договору купівлі-продажу від 29.02.2008, яка підлягала сплаті на користь Калуської міської ради:

- частково, в сумі 100000 грн 00 коп. сплачена добровільно;

- частково, в сумі 230263 грн 29 коп. підлягала стягненню в примусовому порядку на підставі рішення суду від 26.10.2010 у справі № Пз-8/65, в подальшому включена до реєстру вимог кредиторів у справі № 909/387/14 про банкрутство ТзОВ "Боксана". З урахуванням приписів Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" вимогу буде погашено в порядку черговості. В силу ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Не визнаються судом обґрунтованими доводи відповідача про погашення кредиторських вимог у справі № 909/387/14 про банкрутство ТзОВ "Боксана" за рахунок майна Калуської міської ради, в разі реалізації спірної земельної ділянки враховуючи наступне.

З урахуванням ст. ст. 42, 44, 45 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або повного господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси. Після проведення інвентаризації та оцінки майна ліквідатор здійснює продаж майна банкрута шляхом проведення аукціону та/або продажу безпосередньо юридичній або фізичній особі. Вибір способів продажу активів здійснюється ліквідатором з метою забезпечення його відчуження за найвищою ціною. Кошти, одержані від продажу майна банкрута, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів у визначеному цим законом порядку.

Спеціальний закон про банкрутство чітко вказує, що все майно, яке належить боржнику включається до ліквідаційної маси, а погашення наявної заборгованості здійснюється у визначеній законом черговості.

Наведені відповідачем обставини про те, що на спірній земельній ділянці знаходяться об`єкти нерухомості, які належать на праві власності третім особам судом до уваги не беруться, оскільки сторонами не подано жодних доказів, які б підтвердили даний факт. Більше того, ні відповідач, ні позивач не повідомляли суд в підготовчому засіданні про такі факти та не зверталися з клопотаннями про витребування будь-яких доказів (у разі неможливості самостійно їх подати) для встановлення фактів наявності чи відсутності розміщення об`єктів нерухомості на спірній земельній ділянці та належності їх третім особам.

Положеннями ст. 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

В спростування заперечень відповідача про той факт, що Калуська міська рада не є належним відповідачем суд зазначає наступне.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. В свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

Предметом позову у даній справі є вимога позивача до відповідача про визнання права власності на земельну ділянку з підстав втрати останнім правовстановлюючих документів на такий об`єкт.

Відповідно до ст. 392 ЦК України особа має право звернутися до суду з позовом про визнання права власності: 1) якщо це право оспорюється або не визнається іншими особами (за умови, що позивач не перебуває з цими особами у зобов`язальних відносинах, оскільки права осіб, які перебувають у зобов`язальних відносинах, повинні захищатися за допомогою відповідних норм інституту зобов`язального права); 2) у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

За приписами процесуального законодавства позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу. Тобто, учасники справи - це суб`єкти матеріально-правових відносин, які виступають на захист своїх інтересів, і на яких поширюється законна сила судового рішення. Позивачем є особа, яка має право вимоги (кредитор), а відповідачем - особа, яка повинна виконати зобов`язання (боржник).

Відповідачем у позові про визнання права власності є будь-яка особа, яка сумнівається у належності майна позивачеві, або не визнає за ним права здійснювати правомочності власника, або така особа, що має до майна власний інтерес.

В разі втрати правовстановлюючого документа позивач звертається до суду, як правило, у зв`язку з неможливістю реалізації ним свого права власності. У таких випадках суб`єктивне право власності іншими особами не порушується, однак, відповідачами в таких справах є особи, які не визнають належності на праві власності майна позивачу у зв`язку з відсутністю у нього відповідного документа.

Позивачем доведено факт того, що відповідач ставить під сумнів наявність права власності позивача на спірне нерухоме майно.

При цьому, позивачем доведено, що він не зміг реалізувати своє право на володіння, користування та розпорядження спірною земельною ділянкою через відсутність зазначених документів, зокрема, не мав змоги реалізувати це майно при здійсненні всіх заходів, передбачених Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" для погашення вимог кредиторів су справі № 909/387/14 про банкрутство ТзОВ "Боксана".

Аналогічної правової позиції дотримано у постанові Верховного Суду від 13.05.2019 у справі № 905/494/18.

Відмова органу державної реєстрації права власності на спірну земельну ділянку не ставиться під сумнів позивачем, відтак таке рішення не було оскаржене.

Що стосується доводів відповідача про необхідність звернення позивачем до нотаріуса про видачу дубліката договору купівлі-продажу від 28.02.2008, як наслідок подальшого звернення не до суду, а до державного реєстратора про здійснення відповідних реєстраційних дій, суд зазначає, що позивач вправі самостійно обрати спосіб захисту своїх прав. Більше того, наявність дубліката договору не спростувала б невизнання відповідачем права власності позивача на спірну земельну ділянку.

З урахуванням вказаних обставин справи та наявних у справі доказів, суд дійшов висновку, що визнання за позивачем права власності на спірну земельну ділянку є передбаченим законом способом захисту законних прав власника (позивача) у справі та не порушує будь-яких охоронюваних законом прав та інтересів інших осіб.

На підставі п. 1 Протоколу № 1 Конвенції захисту прав людини і основоположних свобод - кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Норма ст. 392 ЦК України передбачає визнання рішенням суду права власності за суб`єктом у разі втрати ним оригіналів правовстановлюючих документів чи його невизнання іншою особою.

У зв`язку з викладеним, позовні вимоги суд визнає обґрунтованими та підтвердженими матеріалами справи.

Щодо клопотання відповідача про застосування строку позовної давності (викладено у відзиві на позовну заяву) до вимог позивача про визнання права власності на спірну земельну ділянку суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність установлюється тривалістю в 3 роки (ст. 257 ЦК України).

Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю (ч. 1 ст. 258 ЦК України).

Згідно із ч. ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони в спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною в спорі, є підставою для відмови в позові.

Позови про визнання права власності спрямовані на усунення перешкод у здійсненні власником (чи титульним власником) свого права і виключення домагань на приналежне власнику майно за допомогою підтвердження в судовому порядку факту приналежності йому спірного майна на праві власності.

Законодавчою підставою для втрати особою права власності у часі є положення Цивільного кодексу України про набувальну давність (ст. 344 ЦК України).

Право особи на власність підлягає захисту протягом усього часу наявності в особи титулу власника.

Оскільки позови про визнання права власності, що пред`явлені на підставі ст. 392 ЦК України, пов`язані з невизначеністю відносин права власності позивача щодо свого майна, то на ці позови не поширюються правила про позовну давність.

Як наслідок, положення про позовну давність до заявлених позовних вимог не застосовуються.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.03.2018 у справі № 916/4433/14.

Більше того, враховуючи момент відмови державним реєстратором у вчиненні реєстраційних дій стосовно спірної земельної ділянки ліквідатором ТзОВ "Боксана" в будь-якому випадку не пропущено строки звернення до суду з вимогою, що є предметом даного спору.

За таких обставин, суд відмовляє у задоволені клопотання відповідача про застосування строку позовної давності.

Отже, позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Судовий збір, з урахуванням приписів ст. 129 ГПК України слід покласти на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73-80, 86, 129, 236, 238, 240, 241, 242, 252, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Боксана" до відповідача: Калуської міської ради Івано-Франківської області про визнання права власності на земельну ділянку задоволити.

Визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю "Боксана" (вул. Євшана, 9/418, м. Калуш, Калуський район, Івано-Франківська область,77300; ідентифікаційний код 3269473) право власності на земельну ділянку згідно договору купівлі-продажу, укладеного 29.02.2008 між Калуською міською радою Івано-Франківської області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Боксана", предметом якого була земельна ділянка площею 1,2741 га, кадастровий номер 2610400000:09:002:008, що розташована за адресою: м. Калуш, вул. Чорновола (Шахтарська), земельна ділянка 60, посвідчений приватним нотаріусом Тихан О. М. 29.02.2008, номер у реєстрі нотаріальних дій 1558.

Стягнути з Калуської міської ради Івано-Франківської області (вул. І. Франка, 1, м. Калуш, Калуський район, Івано-Франківська область,77300; ідентифікаційний код 33578261) на користь Товариством з обмеженою відповідальністю "Боксана" (вул. Євшана, 9/418, м. Калуш, Калуський район, Івано-Франківська область,77300; ідентифікаційний код 3269473) 5044 грн 76 коп. (п`ять тисяч сорок чотири тисячі грн 76 коп.) - судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається відповідно до п. п. 17.5 п. 17 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 24.06.2019.

Суддя Т. В. Стефанів