Рішення № 8259766, 22.10.2009, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м.Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.10.2009 Справа № 15/30

м. Полтава

за позовом Приватного підприємства "Явір-2000", юридична адреса: вул. Короленка, 17/53, м. Полтава, 36000; поштова адреса: вул. Покровська, 67-Б, м. Полтава, 36011

до Товариства з обмеженою відповідальністю багатопрофільного підприємства "Лтава-2", вул. Жовтнева, 60-а, м. Полтава, 36008

про стягнення 11606 грн. 66 коп.

Суддя Пушко І.І.

Представники:

від позивача:                    Кирпичова О.Г., довіреність від 04.03.2008 року № 294;

від відповідача:          не з’явився.

Суть справи: Розглядається позовна заява про стягнення з відповідача заборгованості на підставі договору про надання послуг з охорони № 74 від 09.03.2009 року в розмірі 11606,66 грн., з яких: 8993,00 грн. –основний борг, 724,65 грн. –пеня, 1798,60 грн. –штраф, 90,41 грн. –інфляційні витрати.

Відповідач в судове засідання не з’явився. Ухвала, направлена відповідачу рекомендованим листом на юридичну адресу, була повернута органом зв’язку.

Як свідчить витяг з Єдиного державного реєстру підприємців та організацій України, наданий Головним Управлінням статистики у Полтавській області, будь-які зміни щодо місцезнаходження відповідача станом на 21.10.2009 року у державний реєстр не вносились.

Згідно ч. 1 ст. 18 ЗУ "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

В зв’язку з наведеним суд вважає, що відповідач належним чином повідомлений про час та місце проведення судового засідання, необхідних для вирішення спору доказів наявних в матеріалах справи достатньо, а неявка відповідача не перешкоджає розгляду спору по суті, тому суд визнав за можливе відповідно до ст. 75 ГПК України розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

Між сторонами по справі 09.03.2009 року укладено договір про надання послуг з фізичної охорони об’єкта №74 (далі Договір), згідно якого охорона (позивач) зобов’язався надати послуги фізичної охорони об’єкту –будівельного майданчику за адресою м. Полтава, вул. Красіна, 81, шляхом забезпечення його цілісності та збереження майна замовника, що на ньому знаходиться, у період знаходження об’єкту під охороною, а замовник (відповідач) взяв на себе обов’язок оплатити охороні кошти, згідно встановлених рахунків.

На виконання Договору позивач здійснював спеціалізовану постову охорону об’єкта вказаного в додатку № 2 до Договору. Факт здійснення охоронних заходів позивачем підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), підписаними сторонами від 31.05.2009 року та від 30.06.2009 року, копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Відповідно до п. 3.2 Договору відповідач зобов’язаний здійснювати оплату за послуги з охорони щомісячно попередньою оплатою в розмірі згідно виставлених рахунків охорони до 5 числа місяця, за який здійснюється платіж. Позивачем виставлено рахунок за травень на оплату послуг № 3322 від 02.05.2009 року на суму 9417,00 грн., та рахунок за червень № 4137 від 02.06.2009 року на суму 576,00 грн. Відповідачем погашено борг частково –за травень 2009 року платіжним дорученням № 1867 від 23.07.2009 року перераховано 1000,00 грн. Як свідчить підписаний сторонами акт звірки розрахунків станом на 07.09.2009 року за відповідачем числиться основна заборгованість по Договору в розмірі 8993,00 грн.

Виходячи з п. 1 ст. 903 Цивільного Кодексу, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

У відповідності до ст. 526 Цивільного Кодексу зобов’язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Позовні вимоги про стягнення основного боргу по наданню охоронних послуг в розмірі 8993,00 грн. за травень-червень 2009 року, згідно Договору № 74 від 09.03.2009 року, є правомірними та обґрунтованими матеріалами справи, відповідачем не заперечуються, так як при наявності заперечення проти розміру позовних вимог – суд зобов’язував відповідача надати відзив на позов та контррозрахунок суми боргу, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

За ст. 611 ЦК України в разі порушення зобов’язання настаються правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Стаття 625 ЦК України визначає обов’язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора сплатити грошову суму з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Позивачем заявлено до стягнення 90 грн. 41 коп. інфляційних витрат за період з 01.05.2009 року по 30.06.2009 року (розрахунок в мат. справи). При перевірці судом не було виявлено завищення інфляційних витрат з боку позивача, тому заявлена до стягнення сума підлягає задоволенню.

Відповідно до Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань підлягають стягненню штрафні санкції у вигляді пені, розмір якої повинен визначатися обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами та узгоджуватися в договорі.

Пунктом. 5.2 Договору сторони передбачили, що у випадку несвоєчасної оплати за цим Договором нараховується пеня за весь час прострочення у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення, від неоплаченої суми за кожен день прострочення.

Позивачем заявлено до стягнення 724,65 грн. пені за період з 01.05.2009 року по 11.09.2009 року (розрахунок в матеріалах справи).

При перевірці доданого до позовної заяви розрахунку пені суд виявив, що позивач почав її нараховувати з 01.05.2009 року ( за прострочку платежу за послуги в травні) та з 01.06.2009 року (за прострочку платежу за послуги в червні), в той час як згідно п. 3.2 Договору оплата за охорону проводиться до п’ятого числа місяця, за який здійснюється платіж, тобто пеню за прострочення виконання зобов’язання за Договором слід нараховувати починаючи з 06.05.2009 року та 06.06.2009 року відповідно.

В зв’язку з наведеним, пеня підлягає стягненню за період з 06.05.2009 року по 11.09.2009 року за послуги, надані в травні, та з 06.06.2009 року по 11.09.2009 року за послуги, надані в червні на загальну суму 694,95 грн. В частині стягнення 29,70 грн. пені в позові відмовити.

Окрім вимог про стягнення пені позивачем також заявлено до стягнення 1798,60 грн. штрафу, сплата якого обумовлена п.5.2 Договору, де зазначено, що у випадку несвоєчасної оплати за цим Договором боржник сплачує штраф у розмірі 20% від суми боргу за весь час прострочення.

Суд відмовляє в цій частині позовних вимог виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Господарський кодекс називає неустойку, штраф і пеню різновидом штрафних санкцій. Штраф та пеня є різновидом неустойки, що не вичерпують змісту поняття неустойки. Пеня на відміну від неустойки та штрафу є грошовою сумою, яка сплачується кредитору за кожен день (або інший період) прострочення виконання зобов’язання, тобто є штрафною санкцією, що триває.

Перелік способів обчислення штрафних санкцій не є вичерпним, оскільки, виходячи із загального дозвільного принципу правового регулювання господарських відносин, сторони у договорі можуть передбачити й інші способи, якщо це не суперечитиме імперативним приписам закону (заборонам та зобов’язанням).

Водночас, суд звертає увагу на те, що загальними засадами цивільного законодавства, є зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України).

Вимога справедливості, добросовісності та розумності цивільного законодавства практично виражається у встановленні його нормами рівних умов для участі всіх осіб у цивільних відносинах; закріпленні можливості адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу; поєднання створення норм, спрямованих на забезпечення реалізації цивільного права, з шануванням прав та інтересів інших осіб, моралі суспільства тощо.

При цьому справедливість можна трактувати як визначення нормою права обсягу, межі здіснення і захисту цивільних прав та інтересів особи, адекватного її ставлення до вимог правових норм.

Враховуючи наведені нормативні положення суд приходить до висновку про те, що позивач намагається за одне й те ж саме порушення двічі застосувати один і той же вид відповідальності –неустойку (тобто і пеню і штраф), що суперечить загальним засадам цивільного законодавства, передбаченим ст. 3 ЦК України, зокрема, справедливості, тому в позові в цій частині суд відмовляє.

Державне мито і судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення процесу відповідно до ч. 5 ст. 49 ГПК України підлягають стягненню зі сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю багатопрофільного підприємства "Лтава-2", вул. Жовтнева, 60-а, м. Полтава, 36008, код ЄДРПОУ 13936016, р/р 26006171498001 в ПГРУ "Приватбанк", МФО 331401 на користь Приватного підприємства "Явір-2000", юридична адреса: вул. Короленка, 17/53, м. Полтава, 36000; поштова адреса: вул. Покровська, 67-Б, м. Полтава, 36011, код ЄДРПОУ 31175036, р/р 26002323660001 в ПРУ КБ "Приватбанк", МФО 331401 –8993 грн. 00 коп. основної заборгованості; 694 грн. 95 коп. пені; 90 грн. 41 коп. інфляційних витрат; 97 грн. 79 коп. відшкодування витрат по оплаті держмита; 198 грн. 83 коп. –відшкодування витрат по оплаті інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

3.          В частині стягнення 1798,60 грн. штрафу у позові відмовити.

4.          В частині стягнення 29,70 грн. пені у позові відмовити.

5.          Видати наказ з набранням цим рішенням законної сили.

Суддя                                                                                          Пушко І.І.