Рішення № 82597477, 18.06.2019, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 червня 2019 р. справа №480/1562/19

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Бондаря С.О.

за участю секретаря судового засідання - Алексеєнко Є.А.

позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - Ювченко Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/1562/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Сумській області про визнання протиправною та скасування вимоги,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Головного управління ДФС у Сумській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 07.02.2019 № Ф-666-22 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску в сумі 18276,72 грн. Свої вимоги мотивує тим, що з 01.10.2012 він взятий на податковий облік платника податків як адвокат, а з 02.10.2012 перебуває на обліку як платник єдиного внеску. В той же час, він з 25.06.2014 працює директором ТОВ "Промислово-виробниче підприємство "Стандарт", а з 11.01.2018 також є директором і ТОВ "АГРОСТАНДАРТ-1". Зазначені товариства, у відповідності до вимог чинного законодавства, сплачують за нього єдиний соціальний внесок. Адвокатською діяльністю, як самозайнята особа, він не займається і доходу не отримує. Не дивлячись на вказані обставини, Головне управління ДФС у Сумській області протиправно нарахувало йому, як самозайнятій особі, єдиний соціальний внесок в сумі 18276,72 грн. та винесло вимогу про сплату боргу від 07.02.2019.

Ухвалою суду від відкрито провадження по справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

21.05.2019 відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити в задоволені позову, мотивуючи тим, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в органах ДФС як особа, яка здійснює незалежну професійну діяльність, з обліку не знятий, а тому, відповідно до Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування”, зобов`язаний нараховувати та сплачувати єдиний внесок, незалежно від фінансового стану та отримання прибутку (а.с.33-35).

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача Ювченко Н.В. проти позову заперечувала з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Суд, заслухавши пояснення позивача, представника відповідача, вивчивши письмові матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

В судовому засіданні встановлено, що рішенням Сумської обласної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури від 28.09.2012 № 9 ОСОБА_2 . ОСОБА_3 . надано право на заняття адвокатською діяльністю, що підтверджується свідоцтвом.

01.10.2012 позивач взятий на податковий облік платника податків як адвокат на підставі довідки про взяття на облік платника податків ДПІ у м. Сумах від 01.10.2012 №121430.

З 02.30.2012 ОСОБА_1 перебуває на обліку як платник єдиного внеску, що підтверджується повідомленням про взяття на облік платника єдиного внеску ДПІ у м. Сумах ГУ Міндоходів у Сумській області від 02.10.2012 та повідомленням про взяття на облік платника єдиного внеску Управління пенсійного фонду України в м. Суми від 02.10.2012 № 2859.

Згідно наказу від 25.06.2014 № 2 ОСОБА_1 приступив до виконання обов`язків директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислово-виробниче підприємство "Стандарт".

Крім того позивач з 11.01.2018 приступив до виконання обов`язків директора Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОСТАНДАРТ-1" відповідно до наказу № 1 від 11.01.2018.

За період 2017 – 2019 років ТОВ "ПВП "СТАНДАРТ" сплатило єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за ОСОБА_1 у сумі 58 920,40 грн., що підтверджується відомостями про нарахування заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) застрахованим особам до Форми № Д4 ТОВ "ПВП "СТАНДАРТ".

ТОВ "АГРОСТАНДАРТ-1" також сплатило за позивача у період з 2018 по 2019 роки єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 53 863,70 грн., що підтверджується відомостями про нарахування заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) застрахованим особам до Форми № Д4 ТОВ "АГРОСТАНДАРТ-1".

Проте Головним управлінням ДФС у Сумській області винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 07.02.2019 № Ф-666-22, згідно якої ОСОБА_1 , як самозайнята особа має заборгованість зі сплати єдиного соціального внеску в сумі 18276,72 грн.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Порядок обчислення і сплати єдиного соціального внеску встановлено положеннями Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування” від 08.07.2010 №2464-VІ (далі - Закон №2464-VІ).

Так, згідно з п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону №2464-VІ єдиний соціальний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 1 Закону №2464-VІ визначено, що застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок. Також, за приписами пп. 14.1.226 п. 14.1 ст. 14 ПК України самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності. У свою чергу, незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону №2464-VІ платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами. Згідно п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону №2464-VІ єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону. - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами. Правові засади організації діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні регулюються Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", статтею 1 якого визначено, що адвокатською діяльністю визнається незалежна професійна діяльність адвоката із здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

За приписами ст. 13 вказаного Закону, адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою. Адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, може відкривати рахунки в банках, мати печатку, штампи, бланки (у тому числі ордера) із зазначенням свого прізвища, імені та по батькові, номера і дати видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю. Відповідно до положень п. 63.5 статті 63 Податкового кодексу України всі фізичні особи - платники податків та зборів реєструються у контролюючих органах шляхом включення відомостей про них до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків у порядку, визначеному цим Кодексом. Фізичні особи - підприємці та особи, які мають намір провадити незалежну професійну діяльність, підлягають взяттю на облік як самозайняті особи у контролюючих органах згідно з цим Кодексом. Системний аналіз вищевказаного законодавства свідчить на користь того, що особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, зокрема адвокатську, вважається самозайнятою особою і платником єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування лише при умові, що така особа не є найманим працівником в межах такої незалежної професійної діяльності і що вона отримує дохід саме від такої незалежної професійної діяльності. З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4 є найманим працівником – директором ТОВ "ПВП "СТАНДАРТ" та директором ТОВ "АГРОСТАНДАРТ-1". За весь час роботи позивача зазначені товариства, як роботодавці, щомісячно сплачували за ОСОБА_4 єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, як за найманого працівника. Відповідач не надав суду доказів того, що ОСОБА_4 , крім виконання своїх обов`язків як найманого працівника, займається адвокатською діяльністю, як самозайнята особа та отримує від такої діяльності дохід. Посилання податкового органу на право позивача займатися адвокатською діяльністю, як на підставу сплати єдиного внеску як самозайнятої особи, є необґрунтованими, оскільки право на зайняття діяльністю не означає займатися такою діяльністю. Таким чином, в розумінні Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" позивач є застрахованою особою, і єдиний внесок за нього регулярно нараховує та сплачує роботодавець в розмірі не менше мінімального, що виключає обов`язок по сплаті єдиного внеску позивачем як особою, що має право провадити адвокатську діяльність.

Водночас, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, слідує, що у разі існування неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов`язків платника податків слід віддавати перевагу найбільш сприятливому тлумаченню національного законодавства та приймати рішення на користь платника податків (справи "Серков проти України" (заява №39766/05), "Щокін проти України" (заяви №23759/03 та №37943/06), які відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" підлягають застосуванню судами як джерела права. Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Головне управління ДФС у Сумській області, як суб`єкт владних повноважень, не довело правомірності своєї вимоги про сплату боргу в цій частині.

Суд також зазначає, що відповідно до п.7 ч.2 ст. 25 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування” за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності органом доходів і зборів здійснюється накладення штрафу в розмірі 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання, несвоєчасне подання або подання не за встановленою формою.

Згідно наданого відповідачем розрахунку суми боргу, контролюючим органом 02.09.2016 винесено рішення про застосування штрафних санкції до ОСОБА_1 за неподання звіту по єдиному соціальному внеску в сумі 340,00 грн. за 2014-2015роки.

Позивач повністю погоджується з вказаною сумою боргу.

На думку суду, вимога в частині боргу в сумі 340,00 грн. є правомірною, оскільки вона відповідає вимогам чинного законодавства.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС у Сумській області про сплату боргу (недоїмки) від 07.02.2019 № Ф-666-22 в частині суми 18276,72 грн.(18616,72 - 340).

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи часткове задоволення позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Сумській області судові витрати в розмірі 753,40грн.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Сумській області про визнання протиправною та скасування вимоги – задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС у Сумській області від 07.02.2019 № Ф-666-22 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску в сумі 18276,72 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Сумській області (м. Суми, вул. Іллінська, 13, код ЄДРПОУ 39456414) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір в сумі 753,40 грн.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.О. Бондар

Повний текст рішення виготовлений 24.06.2019.