Рішення № 82597277, 20.06.2019, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2019 року м. ПолтаваСправа № 440/1501/19

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді – Алєксєєвої Н.Ю.,

за участю:

секретаря судового засідання – Скорика С.В.,

позивача – ОСОБА_1 ,

представника позивача - ОСОБА_2 ,

представника відповідача – Бурби К.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки),

В С Т А Н О В И В:

25 квітня 2019 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 29.11.2018 №Ф-6618-50У.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що своєчасно та у повному обсязі виконав обов`язок зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за 2017-2018 роки.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 26.04.2019 відкрито провадження у справі № 440/1501/19 та постановлено розглядати справу за правилами спрощеного провадження з викликом учасників справи.

Відповідач, Головне управління ДФС у Полтавській області, з поданим позовом не погодився, надав до суду відзив на позовну заяву, у якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що ФОП ОСОБА_1 не виконав обов`язку зі сплати єдиного внеску як підприємець на загальній системі оподаткування за 2017 рік, внаслідок чого за даними інтегрованої картки платника утворився борг (недоїмка) у сумі 11843,54 грн.

Позивач та представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просили їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, просив відмовити у його задоволенні з підстав, зазначених у відзиві на адміністративний позов.

Заслухавши пояснення позивача, представника позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали позовної заяви, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини.

Судом встановлено, що ФОП ОСОБА_1 пройшов передбачену чинним законодавством процедуру державної реєстрації, набув правового статусу суб`єкта господарювання фізичної особи-підприємця, на обліку як платник податків і зборів знаходиться у ДПІ у м. Полтава ГУ ДФС у Полтавській області та протягом 2017-2018 років результати господарської діяльності (у тому числі і в сфері справляння єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування) оподатковував за правилами загальної системи оподаткування (обліку та звітності).

Протягом 2017 року позивачем сплачений єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у загальному розмірі 8448,00 грн. /а.с. 72-77/.

31.01.2018 р. позивачем до ДПІ поданий Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2017 рік, в якому самостійно визначена сума, на яку нараховується єдиний внесок зазначено 8448,00 грн., але за формою, передбаченою для ФОП, які перебувають на спрощеній системі оподаткування /а.с.27/.

Протягом 2018 року позивачем сплачений єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у загальному розмірі 9828,72 грн. /а.с. 55-59/.

04.01.2019 року позивачем до ДПІ поданий звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2018 рік у загальному розмірі 9828,72 грн., за формою, передбаченою для ФОП на загальній системі оподаткування /а.с. 10-11/ .

У зв`язку з помилковим поданням позивачем до контролюючого органу Додатку 5 "Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску" за 2017 рік з таблицею 2 "Нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування фізичними особами-підприємцями" в інтегрованій картці платника ФОП ОСОБА_1 в ІС "Податковий блок", з урахуванням переплати та здійснення позивачем часткової сплати, здійснені наступні нарахування:

- 09.02.2018 нарахування єдиного внеску (за 2017 рік згідно поданого звіту) терміном сплати 09.02.2018, тобто нарахування з єдиного соціального внеску в якості платника єдиного податку за 2017 рік у сумі 8448 грн.;

- 09.02.2018 нарахування єдиного внеску в автоматичному режимі за 2017 рік (у зв`язку з неподанням Додатку 5 з таблицею 1) у сумі 8448 грн.;

- 19.04.2018 нарахування єдиного внеску в автоматичному режимі за 1-й квартал 2018 року в сумі 2457,18 грн.;

- 19.07.2018 нарахування єдиного внеску в автоматичному режимі за 2-й квартал 2018 року в сумі 2457,18 грн.;

- 19.10.2018 нарахування єдиного внеску в автоматичному режимі за 3-й квартал 2018 року в сумі 2457,18 грн.

У зв`язку з цим, податковим органом винесено спірну податкову вимоги від 29.11.2018 № Ф-6618-50 в розмірі 12663,54 грн.

Із даним рішенням позивач не погодився та оскаржив вимогу про сплату боргу (недоїмки) до суду.

Надаючи оцінку позовним вимогам позивача, суд виходить із наступного.

Спірні правовідносини з приводу справляння єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування регулюються Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі за текстом - Закон) , Порядком формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 14.04.2015р. №435, далі за текстом - Порядок №435), Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (затверджено наказом Міністерства фінансів України 20.04.2015 р. №449, далі за текстом - Інструкція №449).

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Згідно ч. 2 ст. 6 Закону платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до ч. 8 ст. 9 Закону платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

Відповідно до п.п. 3 ч. 1 ст. 7 Закону, ч. 5 Розділу ІV Інструкції №449 єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у п. 4 ч. 1 ст. 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Згідно з ч. 4 ст. 8 Закону порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску визначається цим Законом, в частині адміністрування - Податковим кодексом України, та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Відповідно до п. 2 Розділу ІІІ Порядку №435 передбачено, що ФО - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, формують та подають до органів доходів і зборів Звіт самі за себе один раз на рік до 10 лютого року, що настає за звітним періодом. Звітним періодом є календарний рік. Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску подається за формою №Д5 згідно з додатком 5 до цього Порядку із зазначенням типу форми "початкова".

Судом встановлено, що позивач з 2017 року є фізичною особою підприємцем, перебуває на загальній системі оподаткування, за 2017 рік ним сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у загальному розмірі 8448,00 грн.

Зазначені обставини також визнаються відповідачем.

Доводи податкового органу щодо невірного відображення позивачем в звітності за 2017 рік відомостей стосовно форми оподаткування, зокрема як особи, яка перебуває на спрощеній системі оподаткування, та не своєчасне виправлення цих відомостей в податковій звітності, суд вважає необгрунтованими, оскільки допущена позивачем технічна помилка не є підставою для не врахування сплаченого ним єдиного соціального внеску за 2017 рік та не свідчить про існування податкового боргу.

Відповідно до підпункту 14.1.153 пункту 14.1 статті 14 ПК України податкова вимога - це письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.

Суд звертає увагу на те, що під податковим боргом розуміється сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом (підпункт 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Відповідачем визнається, що позивач у спірний період не перебував на спрощеній системі оподаткування як фізична особа-підприємець, сплатив самостійно ним визначену суму єдиного соціального внеску, а отже податковий борг зі сплати єдиного внеску за 2017 рік, у нього відсутній.

Вирішуючи спір, суд також зазначає, що нормами Закону взагалі не урегульовано правовідносин з приводу внесення платником виправлень у раніше подану обов`язкову звітність з метою виправлення недостовірних показників поза межами строку подання такої звітності.

Тому у даному конкретному випадку має місце випадок правової невизначеності, що не узгоджується з вимогами ст. 8 Конституції України в частині правила юридичної визначеності як невід`ємної складової принципу верховенства права.

При цьому суд звертає увагу, що Закон не передбачає можливості для ФОП платника єдиного податку подати обов`язковий документ про розмір єдиного внеску за формою для ФОП на загальній системі оподаткування, а тому помилково поданий документ не повинен спричиняти настання жодних юридичних наслідків.

За таких обставин, суд доходить висновку, що станом на 31.10.2018 позивач виконав обов`язок з оплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за 2017 рік саме як ФОП платник єдиного податку і ці обставини були достовірно відомі відповідачу, ГУ ДФС у Полтавській області як контролюючому органу, котрий здійснює одночасне адміністрування як єдиного податку, так і єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Оскільки за Законом, особа-платник єдиного внеску не може діяти одночасно і як ФОП платник єдиного податку, і як ФОП на загальній системі оподаткування, то суд вважає, що винесення спірного рішення відбулось без урахування владним суб`єктом вимог ч. 3 ст. 2 КАС України і спричинило покладання на особу тягаря з повторного виконання вже виконаного публічного обов`язку.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів.

Згідно із ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В свою чергу, Головним управлінням ДФС у Полтавській області, як суб`єктом владних повноважень, зазначеного обов`язку не виконано, та у встановленому порядку не обґрунтовано правомірність прийнятого рішення.

Натомість судовим розглядом встановлено факт порушення владним суб`єктом прав та інтересів платника податків у сфері публічно-правових відносин у галузі справляння єдиного внеску, у зв`язку з чим позов належить задовольнити шляхом визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 29.11.2018 №Ф-6618-50У.

Відтак, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Беручи до уваги те, що ОСОБА_1 при поданні позову сплачено судовий збір у розмірі 768,40 грн., і суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, сума судових витрат, яка підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Полтавській області, складає 768,40 грн.

Водночас, до матеріалів справи представником позивача надано розрахунок суми судових витрат на правничу допомогу в розмірі 2000,00 грн /а.с. 60-61/.

Частинами першою, другою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Відповідно до частин четвертої, п`ятої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною сьомою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Разом з тим, суд зазначає, що у матеріалах позовної заяви відсутні будь-які документи, які б свідчили про фактичне здійснення позивачем на користь адвоката оплати вартості наданих послуг на суму 2000,00 грн, а саме, розрахункових документів (квитанції, платіжного доручення тощо), а також акту приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг).

За таких обставин, відсутні підстави для розподілу між сторонами витрат на правничу допомогу адвоката.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління ДФС у Полтавській області (вул. Європейська, 4, м. Полтава, Полтавська область, 36014, код ЄДРПОУ 39461639) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС у Полтавській області про сплату боргу (недоїмки) від 29 листопада 2018 року №Ф-6618-50.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 768,40 грн (сімсот шістдесят вісім гривень сорок копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Полтавській області.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 24 червня 2019 року.

Суддя Н.Ю. Алєксєєва