Рішення № 82597146, 24.06.2019, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/512/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2019 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Харченко Ю.В. розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Фабрика смаку” до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 04.01.2019р. №0001031404, №0001111404, –

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Фабрика смаку” звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області від 04.01.2019р. №0001031404, №0001111404, посилаючись на відсутність з боку ТОВ «Фабрика смаку» встановлених ГУ ДФС в Одеській області в Акті перевірки №00982/15-32-14-04/39785646 від 19.12.2018р., порушень податкового законодавства, оскільки ТОВ “Фабрика смаку” у повному обсязі виконано свої зобов`язання за Договором про надання послуг від 04.01.2016р. №08-16, укладеним з ФОП ОСОБА_1 . ОСОБА_2 ., про що свідчать належним чином оформлені первинні документи, які містять усі необхідні реквізити, передбачені п.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підписані уповноваженими особами, підписи завірені відповідними печатками суб`єктів господарювання, тобто відповідають вимогам п.201.1, п.201.7 ст.201 Податкового кодексу України, що свідчить про реальність господарських операцій по виконанню зазначеного правочину. Крім того, Товариство наголошує, що фахівцями контролюючого органу в Акті перевірки №00982/15-32-14-04/39785646 від 19.12.2018р. лише зазначено про порушення ТОВ «Фабрика смаку» вимог пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України в частині термінів реєстрації податкових накладних в ЄРПН, за відсутності об`єктивного та чіткого викладання усіх суттєвих обставин. При цьому, позивач стверджує, що ТОВ «Фабрика смаку» складено та зареєстровано протягом 2017-2018р.р., зазначені в Акті перевірки №00982/15-32-14-04/39785646 від 19.12.2018р. податкові накладні. Також, ТОВ «Фабрика смаку» зазначено, що з урахуванням приписів ст.120-1 Податкового кодексу України, порушення строків реєстрації податкових накладних в ЄРПН, не є наслідком накладення штрафу на платника податків.

Відповідач – Головне управління ДФС в Одеській області, з позовними вимогами не погоджується, та вважає їх необґрунтованими з підстав, викладених у письмовому відзиві на адміністративний позов (від 22.02.2019р. вхід.№6609/19), наголошуючи, зокрема, на правомірності винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 04.01.2019р. №0001031404, №0001111404, оскільки ТОВ «Фабрика смаку» занижено податок на прибуток, що призвело до порушення вимог п.46.1 ст.46, п.49.1, п.49.2 ст.49, п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України, п.6-7, п.17-18, 20 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999р. №318; несвоєчасно зареєстровано податкові накладні, внаслідок чого порушено положення п.201.1, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 31.01.2019р. прийнято позовну заяву до розгляду, та відкрито загальне позовне провадження у справі №420/512/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Фабрика смаку” до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 04.01.2019р. №0001031404, №0001111404.

Ухвалою суду від 13.03.2019р., з урахуванням приписів п.3 ч.2 ст.183 КАС України, закрито підготовче провадження, та призначено справу до судового розгляду по суті.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 17.04.2019р. провадження у справі №420/512/19 зупинено відповідно до п.4 ч.1 ст.236 КАС України.

Ухвалою суду від 24.06.2019р., з урахуванням приписів ч.1 ст.237 КАС України, провадження по справі №420/512/19, поновлено.

Враховуючи наявність передбачених приписами ч.9 ст.205 КАС України, підстав, та зважаючи на відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, розгляд даної адміністративної справи здійснюється в порядку письмового провадження.

Дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в сукупності, та системно проаналізувавши приписи чинного податкового законодавства, суд встановив наступне.

Як встановлено судом, та вбачається з матеріалів справи, у період з 22.11.2018р. по 12.12.2018р. на підставі направлень, виданих Головним управлінням ДФС в Одеській області, фахівцями контролюючого органу, відповідно до п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.77.1 ст.77 Податкового кодексу України, плану-графіка проведення документальних планових виїзних перевірок платників податків за 2018рік, на підставі Наказу ГУ ДФС в Одеській області від 07.11.2018року №8654, проведено планову виїзну документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю “Фабрика смаку” з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 08.05.2015р. по 30.09.2018р., валютного законодавства за період з 08.05.2015р. по 30.09.2018р., з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 08.05.2015р. по 30.09.2018р.

За наслідками вказаної перевірки Головним управлінням ДФС в Одеській області складено Акт №00982/15-32-14-04/39785646 від 19.12.2018р. «Про результати документальної планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю “Фабрика смаку” з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 08.05.2015р. по 30.09.2018р., валютного - за період з 08.05.2015р. по 30.09.2018р., єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 08.05.2015р. по 30.09.2018р.», у висновках котрого, серед іншого, наголошено, що ТОВ «Фабрика смаку» занижено податок на прибуток, що призвело до порушення вимог п.46.1 ст.46, п.49.1, п.49.2 ст.49, п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України, п.6-7, п.17-18, 20 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999р. №318; несвоєчасно зареєстровано податкові накладні, внаслідок чого порушено положення п.201.1, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України.

На підставі складеного Акта перевірки №00982/15-32-14-04/39785646 від 19.12.2018р. Головним управлінням ДФС в Одеській області 04.01.2019р. винесено податкові повідомлення-рішення №0001031404, №0001111404.

Не погодившись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями від 04.01.2019р. №0001031404, №0001111404, позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю «Фабрика смаку» звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою про визнання їх протиправними, та скасування.

Так, на думку суду, оскаржувані позивачем податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС в Одеській області від 04.01.2019р. №0001031404, №0001111404, винесено контролюючим органом неправомірно, безпідставно, та у порушення положень чинного податкового законодавства України, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В силу ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зокрема, як встановлено судом, та вбачається з наявних у матеріалах справи документів, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фабрика смаку» (Замовник) та ФОП Дзюба Вадимом Миколайовичем (Виконавець) укладено Договір про надання послуг №08-16 від 04.01.2016р., за умовами якого Виконавець, за завданням Замовника, зобов`язується особисто, надати послуги у сфері інформатизації, у тому числі, але не обмежуючись: послуги з комп`ютерного програмування; послуги з розроблення стандартного програмного забезпечення; інші послуги у сфері розроблення програмного забезпечення; консультування з питань інформатизації; робота з базами даних; інші послуги в сфері інформаційних технологій і комп`ютерних систем, необхідні Замовнику, відповідно до його статутної діяльності, за узгодженням із Замовником. Передбачені цим договором послуги надаються Виконавцем Замовнику як безпосередньо на Об`єкті Замовника (офіс,складські приміщення),так і шляхом надання послуг дистанційно (віддалений доступ).

Згідно зі ст.11 Цивільного Кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до ст.202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 203 Цивільного Кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст.638 Цивільного кодексу України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Згідно зі ст.181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Відповідно до ст.204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Юридичним фактом, який породжує право платника на податкову вигоду, є реальність господарської операції. За відсутності факту придбання товарів (робіт, послуг) відповідні суми не можуть відноситись до валових витрат. Підтвердженням реального здійснення господарської операції є первинні документи, які свідчать про фактичне надання послуг, здійснення поставки товарів (надання послуг, виконання робіт), та їх отримання іншою стороною, а також документи, котрі підтверджують використання вказаних товарів (робіт, послуг) у власній господарській діяльності.

Зокрема, як встановлено судом, та вбачається з наявних у справі документів, а саме: Оборотно-сальдової відомості, Платіжних доручень, Звітів про виконані роботи, Видаткових накладних, Актів прийому наданих послуг, останні складено з дотриманням законодавчо передбачених вимог, містять опис господарських операцій, усі необхідні реквізити, підписані уповноваженими особами, підписи засвідчені печатками відповідних господарюючих суб`єктів, тобто повністю відповідають вимогам п.п.201.1, 201.7 ст.201 Податкового кодексу України, та відповідно підтверджують фактичне виконання фінансово-господарських операцій, а відтак у розумінні ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», є первинними документами, що відповідно спростовує висновок відповідача щодо відсутності реального, та фактичного надання послуг.

Також, суд вважає за доцільне зауважити, що доводи податкового органу щодо отримання платником необґрунтованої податкової вигоди, мають ґрунтуватись на сукупності доказів, які б безумовно, та беззаперечно підтверджували існування обставин, котрі виключають право платника на віднесення відповідних сум до складу валових витрат.

Натомість, судом встановлено, що відповідачем – Головним управлінням ДФС в Одеській області, в межах розгляду даної адміністративної справи, не доведено належними та допустимими доказами існування таких обставин, як власне й не доведено здійснення Товариством з обмеженою відповідальністю «Фабрика смаку», та його контрагентом узгоджених дій, спрямованих на створення штучних умов для отримання незаконної податкової вигоди, а також не надано жодного доказу на підтвердження того, що зміст укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фабрика смаку», та його контрагентом правочину, не відповідає дійсним намірам сторін, і що такі наміри спрямовані на ухилення від сплати податків за наслідками відповідних фінансово-господарських операцій.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначено Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», відповідно до статті 1 якого первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз вказаної норми дає підстави вважати, що первинний документ містить дві обов`язкові ознаки, а саме: він має містити відомості про господарську операцію, та підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Такі первинні документи повинні мати обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції: посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Системний аналіз наведених законодавчих норм дає змогу дійти висновку, що обов`язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у платника податків первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій, а також зв`язку між фактом придбання товару (робіт/послуги), та подальшою господарською діяльністю.

Тобто, для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Зокрема, як з`ясовано судом, та зазначено вище, господарські операції Товариства позивача з ФОП Дзюба Вадимом Миколайовичем підтверджуються наданими до суду, та наявними у матеріалах справи Оборотно-сальдовими відомостями, Платіжними дорученнями, Звітами про виконані роботи, Видатковими накладними, Актами прийому наданих послуг, котрі складено з дотриманням законодавчих вимог, та відповідають визначенню «первинні документи», наведеному у Законі України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Відповідно до вимог ч.2 ст.74 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже, з урахуванням вищевикладеного, та на підставі наданих позивачем, та досліджених судом первинних документів (складених при здійсненні фінансово-господарських операцій з контрагентом), судом встановлено, що вищеокреслені фінансово-господарські операції мали реальний характер, були опосередковані дійсним рухом активів, адже судом з`ясовано зміст кожної операції, та її підтвердження необхідними документами первинного бухгалтерського, та податкового обліку.

При цьому, в обґрунтування прийняття спірного податкового повідомлення-рішення від 04.01.2019р. №0001031404 відповідачем не наведено обставин, які б вказували на фіктивність вищеокресленого правочину.

Презумпція добросовісності платника податків означає, що подані платником контролюючому органу документи податкової звітності є дійсними, повно та об`єктивно відтворюють господарські операції, що є об`єктом оподаткування та/або фінансові показники яких впливають на податковий обов`язок платника податків, якщо інше не буде доведено контролюючим органом. У площині процесуального регулювання презумпції добросовісності платника податків відповідає обов`язок доведення контролюючим органом правомірності прийнятого рішення в судовому процесі, порушеному за позовом платника податків про скасування рішення як неправомірного. У разі надання контролюючим органом доказів, які спростовують дійсність чи повноту даних поданої платником податків податкової звітності, платник податків повинен довести наявність законних підстав, для врахування задекларованих в податковому обліку даних при визначенні суми його податкового обов`язку.

Зокрема, судом встановлено, та вбачається з наявних у матеріалах справи документів, позивачем доведено дотримання ним законодавчо передбачених умов щодо документального підтвердження сум, віднесених до валових витрат, а також надано всі первинні документи, що стосуються господарських операцій за участю його контрагента, які фактично підтверджують реальне здійснення правочину, та досягнення ТОВ «Фабрика смаку» законної мети його здійснення - придбання на підставі цивільно-правової угоди товару (робіт, послуг) - для здійснення господарської статутної діяльності, направленої на отримання прибутку.

Таким чином, беручи до уваги наведене, суд дійшов висновку, що віднесення Товариством з обмеженою відповідальністю “Фабрика смаку” спірних сум до складу валових витрат перевіряємого періоду в межах вищеокреслених фінансово-господарських відносин із ФОП ОСОБА_3 повністю підтверджено позивачем наданими до суду, та наявними у матеріалах справи відповідними розрахунковими, платіжними, та іншими первинними документами бухгалтерського, та податкового обліку, що відповідно свідчить про безпідставність, та неправомірність донарахування Головним управлінням ДФС в Одеській області Товариству позивача податку на прибуток.

Також, на думку суду, ГУ ДФС в Одеській безпідставно застосовано до ТОВ «Фабрика смаку» штраф за порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних, виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку-продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків:

для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені;

для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені.

У разі порушення таких строків застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.

Отже, однією із умов формування податкового кредиту покупцем є факт реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних. Відсутність такої реєстрації виключає можливість формування податкового кредиту за такою податковою накладною.

Пунктом 120-1.1 статті 120-1 Податкового кодексу України передбачено, що порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою) тягне за собою накладення на платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов`язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі:

10 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації до 15 календарних днів;

20 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 16 до 30 календарних днів;

30 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 31 до 60 календарних днів;

40 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 61 до 365 календарних днів.

Таким чином, із системного аналізу вищенаведених законодавчих приписів вбачається, що порушення платником податку на додану вартість граничного строку реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних є підставою для застосування до такого платника штрафу, за виключенням випадку порушення строку реєстрації податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю) та складена на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою.

Тобто, для звільнення від відповідальності, передбаченої пунктом 120-1.1 статті 120-1 Податкового кодексу України необхідна наявність двох обов`язкових складових, а саме: податкова накладна не повинна надаватись отримувачу (покупцю) та, водночас, повинна бути складена на постачання товарів/послуг для операцій які звільнені від оподаткування, або які оподатковуються за нульовою ставкою.

Згідно з п.8 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2015р. №1307 при складанні податкових накладних, особливості заповнення яких викладені в пунктах 10-15 цього Порядку, у верхній лівій частині таких накладних у графі "Не підлягає наданню отримувачу (покупцю) з причини" робиться помітка "X" та зазначається тип причини:

01 - Складена на суму збільшення компенсації вартості поставлених товарів/послуг (для податкових накладних, особливості заповнення яких викладені в пункті 13 цього Порядку);

02 - Складена на постачання неплатнику податку;

03 - Складена на постачання товарів/послуг у рахунок оплати праці фізичним особам, які перебувають у трудових відносинах із платником податку;

04 - Складена на постачання у межах балансу для невиробничого використання;

05 - Складена у зв`язку з ліквідацією основних засобів за самостійним рішенням платника податку;

06 - Складена у зв`язку з переведенням виробничих основних засобів до складу невиробничих;

07 - Складена на операції з вивезення товарів за межі митної території України;

08 - Складена на постачання для операцій, які не є об`єктом оподаткування податком на додану вартість;

09 - Складена на постачання для операцій, які звільнені від оподаткування податком на додану вартість;

10 - Складена з метою визначення при анулюванні реєстрації платника податку податкових зобов`язань за товарами/послугами, необоротними активами, суми податку за якими були включені до складу податкового кредиту та не були використані в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності;

11 - Складена за щоденними підсумками операцій;

12 - Складена на постачання неплатнику, в якій зазначається назва покупця (для податкових накладних, особливості заповнення яких викладені в пункті 10 цього Порядку);

13 - Складена у зв`язку з використанням виробничих або невиробничих засобів, інших товарів/послуг не в господарській діяльності;

14 - Складена отримувачем (покупцем) послуг від нерезидента;

15 - Складена на суму перевищення ціни придбання товарів/послуг над фактичною ціною їх постачання;

16 - Складена на суму перевищення балансової (залишкової) вартості необоротних активів над фактичною ціною їх постачання;

17 - Складена на суму перевищення звичайної ціни самостійно виготовлених товарів/послуг над фактичною ціною їх постачання.

Відповідно до п.11 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2015р. №1307 у разі нарахування податкових зобов`язань відповідно до пункту 198.5 статті 198 та пункту 199.1 статті 199 Податкового кодексу України платник податку складає окремі зведені податкові накладні за товарами/послугами, необоротними активами, які призначаються для їх використання / починають використовуватися: 1) в операціях, що не є об`єктом оподаткування; 2) в операціях, звільнених від оподаткування; 3) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів; 4) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Такі зведені податкові накладні складаються не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду.

У разі складання зведеної податкової накладної в графі "Зведена податкова накладна" робиться помітка "X".

У таких зведених податкових накладних у графі "Отримувач (покупець)" платник податку зазначає власне найменування (П.І.Б.), у рядку "Індивідуальний податковий номер отримувача (покупця)" проставляється умовний ІПН "600000000000", а у верхній лівій частині зазначається відповідний тип причини відповідно до пункту 8 цього Порядку (04 - Складена на постачання у межах балансу для невиробничого використання; 08 - Складена на постачання для операцій, які не є об`єктом оподаткування податком на додану вартість; 09 - Складена на постачання для операцій, які звільнені від оподаткування податком на додану вартість; 13 - Складена у зв`язку з використанням виробничих або невиробничих засобів, інших товарів/послуг не в господарській діяльності).

Пунктом 12 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2015р. №1307 передбачено, що у разі постачання товарів/послуг отримувачу (покупцю), який не зареєстрований як платник податку, та у разі складання податкової накладної за щоденним підсумком операцій у графі "Отримувач (покупець)" зазначається "Неплатник", а у рядку "Індивідуальний податковий номер отримувача (покупця)" проставляється умовний ІПН "100000000000".

Так, як встановлено судом, та зазначено у Акті перевірки №00982/15-32-14-04/39785646 від 19.12.2018р., податкові накладні, граничні терміни реєстрації яких, на думку контролюючого органу, порушено ТОВ «Фабрика смаку», містять позначки – «Зведена податкова накладна», « 02 - Складена на постачання неплатнику податку», « 09 - Складена на постачання для операцій, які звільнені від оподаткування податком на додану вартість».

Також, означених податкових накладних у графі "Отримувач (покупець)" платник податку зазначено власне найменування позивача, зокрема, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фабрика смаку», у рядку "Індивідуальний податковий номер отримувача (покупця)" проставлено умовний ІПН "600000000000".

Крім того, у графі "Отримувач (покупець)" податкових накладних зазначено "Неплатник", а у рядку "Індивідуальний податковий номер отримувача (покупця)" проставлено умовний ІПН " НОМЕР_1 ".

Отже, з урахуванням наведеного, суд дійшов висновку щодо безпідставності, та необґрунтованості застосування контролюючим органом до ТОВ «Фабрика смаку» суми штрафу за порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних, та як наслідок винесення спірного податкового повідомлення-рішення від 04.01.2019р. №0001111404, оскільки з урахуванням встановлених судом, та вище окреслених фактичних обставин, ТОВ «Фабрика смаку» звільнено від відповідальності, передбаченої приписами пункту 120-1.1 статті 120-1 Податкового кодексу України.

Таким чином, беручи до уваги вищевикладене, та зважаючи на наявність досліджених судом письмових доказів, ТОВ «Фабрика смаку» відповідно до принципу змагальності, у повному обсязі спростовано доводи контролюючого органу щодо порушення платником податків приписів податкового законодавства.

Згідно з ч.1 ст.76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Сутність принципу правової визначеності Європейський суд визначив як забезпечення передбачуваності ситуації та правовідносин у сферах, що регулюються, цей принцип не дозволяє державі посилатись на відсутність певного правового акта, який визначає механізм реалізації прав і свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах.

Як зазначено Європейським судом у справі Yvone van Duyn v. Home Office, принцип правової визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатись на зобов`язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов`язання містяться в законодавчому акті, якій загалом не має автоматичної прямої дії.

Така дія названого принципу пов`язана із іншим принципом - відповідальності держави, який полягає в тому, що держава не може посилатись на власне порушення зобов`язань для запобігання відповідальності.

На державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок («Лелас проти Хорватії», заява №55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і «Тошкуце та інші проти Румунії», заява №36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах («Онер`їлдіз проти Туреччини», п. 128, та «Беєлер проти Італії», п. 119).

Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків («Лелас проти Хорватії», п. 74).

Отже, відійшовши від офіційної позиції центрального фіскального органу, суб`єктом владних повноважень порушено низку принципів, на яких ґрунтується податкове законодавства, що призвело до необґрунтованого податкового навантаження та нарахування штрафних санкцій платнику податків за відсутності законодавчо передбачених підстав.

Суд зазначає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний приймати рішення, а дії - вчиняти відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх, дотримуючись встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби.

Згідно з ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та «Вуліч проти Швеції» ЄСПЛ визначив, що адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.

Вирішуючи спір, суд також враховує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Відтак, з урахуванням наведено, суд дійшов висновку щодо наявності законодавчо передбачених підстав для задоволення адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фабрика смаку», та скасування податкових повідомлень-рішень ГУ ДФС в Одеській області від 04.01.2019р. №0001031404, №0001111404.

Вищевикладене спростовує твердження відповідача, наведені у письмовому відзиві на адміністративний позов.

Згідно з ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтю 73 КАС України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до статей 74-76 КАС України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно зі ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відтак, беручи до уваги вищевикладене, та оцінюючи наявні в матеріалах справи письмові докази в сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Фабрика смаку” до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 04.01.2019р. №0001031404, №0001111404, підлягають задоволенню, з вищенаведених підстав.

Керуючись ст.ст.72-77, 139, ч.9 ст.205, ст.ст.241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Фабрика смаку” до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 04.01.2019р. №0001031404, №0001111404, задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області від 04.01.2019р. №0001031404, №0001111404.

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС в Одеській області (65044, м.Одеса, вул.Семінарська,5, код ЄДРПОУ 39398646) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фабрика смаку» (65012, м.Одеса, вул.Відрадна,12, кв.3, код ЄДРПОУ 39785646) судові витрати по сплаті судового збору у загальному розмірі 19210(дев`ятнадцять тисяч двісті десять)грн.

Рішення суду може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст.ст.293,295 КАС України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст.255 КАС України.

Суддя Харченко Ю.В.

.