Рішення № 82597101, 12.06.2019, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

12 червня 2019 року м. Рівне №460/414/19

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Махаринця Д.Є. розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 доГоловного управління Національної поліції в Рівненській області про визнання протиправним та скасування наказу в частині, поновлення на посаді, -В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Рівненській області (далі - відповідач, ГУ НП в Рівненській області) в якому просить суд: визнати протиправним та скасувати наказ відповідача №68 о/с від 31.03.2017 в частині звільнення зі служби в поліції у запас Збройних Сил України (з постановкою на військовий облік) за пунктом 2 частини1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" (через хворобу) майора поліції ОСОБА_1 , інспектора сектору реагування патрульної поліції №3 Сарненського відділу поліції ГУ НП в Рівненській області; поновити з 31.03.2017 на службі в Національній поліції на посаді інспектора сектору реагування патрульної поліції №3 Сарненського відділу поліції ГУ НП в Рівненській області; змінити дату звільнення з 31.03.2017 на 11.08.2017.

В обґрунтування заявленого позову, позивач зазначає, що з 15.07.1995 по 31.03.2017 проходив службу в органах внутрішній справ та в Головному управлінні Національної поліції в Рівненській області на різних посадах. Наказом начальника ГУ НП в Рівненській області №68о/с від 31.03.2017 позивача звільнено зі служби в поліції у запас Збройних сил (з постановкою на військовий облік) за пунктом 2 (через хворобу) ч. 1 ст.77 Закону України «Про національну поліцію». Вказаний наказ позивач вважає протиправним та таким, що підлягає скасуванню, так як відповідачем у якості підстави звільнення вказано рапорт (без дати) та свідоцтво про хворобу від 23.03.2017№123, про які як зазначає позивач йому відомо не було. Наголошує на тому, що направлення на медичний огляд йому не видавали, обстеження у лікарів-спеціалістів не проходив, оскільки в цей час перебував на стаціонарному лікуванні в КЗ "Рівненський обласний протитуберкульозний диспансер". Таким чином, свідоцтво про хворобу №123 від 23.03.2017 було складено ВЛК ДУ "МО МВС України по Рівненській області" без його обстеження та без повідомлення про результати такого обстеження. Позивач зазначає, що рішення ВЛК про непридатність до служби в поліції, яке є підставою для звільнення через хворобу, повинне передувати рапорту про звільнення. Разом з тим, підставою для звільнення позивача слугував рапорт, який був складений у день видачі ВЛК свідоцтва про хворобу. Вважає, що його звільнення зі служби відбулося з порушення встановленого законом порядку, що свідчить про незаконність такого звільнення та тягне за собою порушення прав позивача.

Ухвалою суду від 11.04.2019 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням (виклику) учасників справи. Відповідачу встановлено строк для подання відзиву на позов.

У встановлений судом строк відповідачем до суду подано відзив, у якому він заперечив проти задоволення позовних вимог. Відзив обґрунтовано тим, що відповідач вважає поданий позов безпідставним та необґрунтованим. ГУ НП в Рівненській області зазначає, що звільнення позивача зі служби в поліції через хворобу відбулося на підставі його рапорту та пройденої ним військово-лікарської комісії, а не за ініціативи відповідача. Вважає, що позивача правомірно звільнено з Національної поліції у запас Збройних Сил за п.2 ч.1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію" (через хворобу). Крім того, відповідач посилається на те, що позивачем пропущено строк звернення до суду. З огляду на що позовні вимоги вважає необґрунтованими та просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

07.05.2019 до суду надійшла заява представника позивача про зміну предмету позову, відповідно до якої позивач просить суд: визнати протиправним та скасувати наказ відповідача №68 о/с від 31.03.2017 в частині звільнення зі служби в поліції у запас Збройних Сил України (з постановкою на військовий облік) за пунктом 2 частини1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" (через хворобу) майора поліції ОСОБА_1 , інспектора сектору реагування патрульної поліції №3 Сарненського відділу поліції ГУ НП в Рівненській області;

поновити позивача з 31.03.2017 на службі в Національній поліції на посаді інспектора сектору реагування патрульної поліції №3 Сарненського відділу поліції ГУ НП в Рівненській області, якого було звільнено зі служби в період перебування на стаціонарному лікуванні в КЗ "Рівненський обласний протитуберкульозний диспансер" з 09.02.2017 по 10.08.2017;

зарахувати позивачу час вимушеного прогулу з 31.03.2017 по дату поновлення на посаді інспектора сектору реагування патрульної поліції №3 Сарненського відділу поліції ГУ НП в Рівненській області до вислуги років для призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб".

Розглянувши позовну заяву та відзив на неї, повно і всебічно з`ясувавши всі обставини адміністративної справи в їх сукупності, перевіривши їх дослідженими у судовому засіданні доказами, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справи та в Головному управлінні Національної поліції в Рівненській області на різних посадах з 15.07.1997 по 31.03.2017.

З 09.02.2017 по 14.04.2017 позивач перебував на стаціонарному лікуванні в Комунальному закладі "Рівненський обласний протитубекульозний диспансер".

Також, з 15.04.2017 по 10.08.2017 позивач знаходився на стаціонарному лікуванні в хірургічному відділенні Комунального закладу "Рівненський обласний протитубекульозний диспансер".

Наказом начальника Головного управління Національної поліції в Рівненській області генерала поліції В.Присяжнюка №68о/с від 31.03.2017 Скрашевського ОСОБА_2 . ОСОБА_2 , майора поліції, інспектора сектору реагування патрульної поліції №3 Сарненського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Рівненській області звільнено зі служби в поліції у запас Збройних сил (з постановкою на військовий облік) за пунктом 2 (через хворобу) частини 1 статті 77 Закону України «Про національну поліцію».

Підставою такого звільнення вказано рапорт ОСОБА_1 , свідоцтво про хворобу від 23.03.2017 №123, видане військово-лікарською комісією ДУ «ТМО МВС України по Рівненській області".

Не погоджуючись із таким рішенням відповідача, позивач звернувся із цим позовом до суду.

Вирішуючи даний спір та надаючи правову оцінку встановленим обставинам, суд виходить з огляду на наступне.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначений Законом України «Про національну поліцію» №580-VIII від 02.07.2015 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі, по тексту рішення, Закон №580).

У своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами (ст.3 Закону №580).

Поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції (ч.1 ст.17 Закону №580).

Відповідно до ч.1 ст. 48 Закону №580, призначення та звільнення з посад поліцейських здійснюється наказами посадових осіб, зазначених у статті 47 цього Закону.

Згідно з ч.1 ст.77 Закону №580, поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється: 1) у зв`язку із закінченням строку контракту; 2) через хворобу - за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції; 3) за віком - у разі досягнення встановленого для нього цим Законом граничного віку перебування на службі в поліції; 4) у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів; 5) через службову невідповідність; 6) у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України; 7) за власним бажанням; 8) у зв`язку з переходом у встановленому порядку на роботу до інших міністерств і відомств (організацій); 9) у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі; 10) у разі набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, або кримінального правопорушення; 11) у зв`язку з набуттям громадянства або підданства іншої держави.

Таким чином, ст. 77 Закону №580, встановлено вичерпний перелік підстав звільнення особи, яка служить в органах Національної поліції України, при цьому, підставами для звільнення є хвороба особи, яка підтверджується висновком медичної комісії про її непридатність до служби в поліції.

Днем звільнення зі служби в поліції вважається день видання наказу про звільнення або дата, зазначена в наказі про звільнення. День звільнення вважається останнім днем служби. (ч.2 та ч. 3 Закону №580).

Відповідно до ч.5 ст.59 Закону №580, порядок підготовки та видання наказів щодо проходження служби в поліції встановлює Міністерство внутрішніх справ України.

Відповідно до Порядку підготовки та видання наказів щодо проходження служби в поліції, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України № 1235 від 23.11.2016 підставою для видання наказів по особовому складу є рапорт про звільнення зі служби в поліції.

Медичний огляд в органах внутрішніх справ і Національній гвардії України на час звільнення позивача було врегульовано Порядком проведення військово-лікарської експертизи і медичного огляду військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу в системі МВС України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.02.2001 №85, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 лютого 2001 року за № 165/5356 (втратив чинність на підставі Наказу Міністерства внутрішніх справ № 285 від 03.04.2017).

Пунктом 1.3 та п.1. 4 вказаного Порядку медичний огляд осіб, здійснюється ВЛК з обов`язковим обстеженням лікарями-спеціалістами. Направлення на медичний огляд за формою здійснюють відповідні підрозділи по роботі з особовим складом органів внутрішніх справ, командири і начальники штабів частин Національної гвардії України.

Відповідно до п.1.117.1. вказаного Порядку свідоцтво про хворобу складається: у мирний час - на осіб рядового й начальницького складу, визнаних не придатними до військової служби зі зняттям з військового обліку, не придатними до військової служби в мирний час, обмежено придатними у воєнний час, обмежено придатними до військової служби, на курсантів та слухачів навчальних закладів МВС, визнаних не придатними до подальшого навчання за станом здоров`я.

Як встановлено судом з матеріалів справи, підставою для винесенення оскаржуваного наказу став рапорт Скрашевського В.В. (без дати) та свідоцтво про хворобу від 23.03.2017 №123, видане військово-лікарською комісією ДУ "ТМО МВС України в Рівненській області".

Однак, в позовній заяві позивач стверджує, що оскаржуваний наказ від 31.03.2017 №68 о/с є незаконним та винесений з порушенням норм чинного законодавства. Оскільки, в період з 09.02.2017 по 10.08.2017 він перебував на лікуванні в умовах стаціонару в хірургічному відділенні в Комунальному закладі "Рівненський обласний протитуберкульозний диспансер", що підтверджується листом непрацездатності АГИ №109228 та епікризом №205.

Також на думку позивача, відповідачем під час його звільнення порушено п.2 ч.1 ст. 77 Закону №580, відповідно до якого поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється через хворобу - за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції. Таким чином, рішення ВЛК про непридатність до служби поліції, яке є підставою для звільнення через хворобу, повинне передувати рапорту про звільнення. Разом з тим, підставою для його звільнення слугував рапорт, який був складений у день видачі ВЛК свідоцтва про хворобу №123 від 23.03.2017.

Крім того, позивач також вказує на порушення під час його звільнення вимог ч.3 ст. 40 Кодексу законів про правю України, згідно якої не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним оргаун в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за п.5 цієї статті), а також в період перебування працівника у відпустці.

Враховуючи наведене, суд зазначає наступне.

Підстави для звільнення зі служби в поліції визначені ст. 77 Закону №580, п. 2 ч. 1 якої визначено, що поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється, зокрема, через хворобу - за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції.

Разом з тим, Законом №580, який є спеціальним до спірних правовідносин, не врегульовано питання щодо звільнення зі служби в поліції під час тимчасової непрацездатності, тому застосуванню підлягають норми трудового законодавства, тобто норми Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України)

Згідно зі ст. 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Відповідно до ч.3 ст. 40 КЗпП України, не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці. Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації.

Таким чином, трудовим законодавством встановлена гарантія забезпечення прав працівника від незаконного звільнення, а саме заборона звільнення у період тимчасової непрацездатності.

Відтак, позивачем належними та допустимими докази доведено обставин, на яких ґрунтується позовні вимоги, а відтак звільнення ОСОБА_1 під час перебування його на стаціонарному лікуванні у КЗ "Рівненський протитубекульозний диспансер" в період з 09.02.2017 по 10.08.2017 відбулося з порушенням установленого законом порядку.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивач підлягає поновленню на тій посаді та у тому органі, з якого він був протиправно звільнений, з 31.03.2017.

Щодо посилання представника відповідача про порушення позивачем строку звернення до суду, суд зазначає наступне.

Позивач оскаржує до суду наказ відповідача від 31.03.2017 №68 о/с про звільнення з органів внутрішніх справ. Вказує про те, що із наказом ознайомлений 31.03.2017, тоді і дізнався про порушення своїх прав.

Разом з тим, позивачем подано до суду клопотання про визнання причин пропуску строку звернення до суду поважним. На обґрунтування даного клопотання позивач зазначив наступне.

З даним адміністративним позовом позивач мав вернутися 30.04.2017. Однак вказує на те, що в період з 09.02.2017 по 10.08.2017 він безперервно лікувався в умовах стаціонару, тому з об`єктивних причин не міг звернутися до суду у встановлений законом місячний термін (до 30.04.2017.)

Крім того, позивач посилається на те, що звертався із заявою до відповідача про перенесення дати звільнення. Згідно листа від 11.10.2018 №7207/116/05/12-2018 йому відновлено у перенесенні дати звільнення. Даний лист отримано позивачем у лютому 2019 року, після повернення з Республіки Білорусь, в якій він перебував з 03.10.2018 по 30.01.2019, що підтверджується копією закордонного паспорту.

Вирішуючи по суті питання про визнання причин пропуску строку звернення до суду з відповідним позовом, проаналізувавши наявні у матеріалах позовної заяви докази, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 5 ст. 122 КАС України, для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

У відповідності до ч.ч. 1, 2 ст. 121 КАС України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Судом також враховується те, що ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантується право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі.

Ключовими принципами ст. 6 Конвенції є верховенство права та належне здійснення правосуддя. Ці принципи також є основоположними елементами права на справедливий суд.

Право на суд покриває надзвичайно широке поле різноманітних категорій - воно стосується як інституційних та організаційних аспектів, так і особливостей здійснення окремих судових процедур. Своєрідним механізмом, який дозволяє розуміти, тлумачити та застосовувати Конвенцію є практика Європейського суду з прав людини, яку він викладає у своїх рішеннях.

Враховуючи той факт, що право на справедливий суд займає основне місце у системі глобальних цінностей демократичного суспільства, Європейський суд у своїй практиці пропонує досить широке його тлумачення.

Так, у справі Delcourt v. Belgium Європейський суд зазначив, що у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення ст. 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення.

У справі Bellet v. France Європейський суд зазначив, що ст. 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

При цьому, як випливає з рішення Європейського суду з прав людини у справі Іліан проти Туреччини, правило встановлення обмежень доступу до суду у зв`язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи.

Отже, як свідчить позиція Європейського суду у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно з ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Дослідивши у сукупності наведені позивачем у позові доводи та наявні у матеріалах справи докази, суд вважає пропущений позивачем строк звернення до суду з позовом про про визнання протиправним та скасування наказу в частині, поновлення на посаді, за висновком суду, пропущено з поважних причин.

Частиною 1 ст. 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на викладене, суд вважає, що ГУНП в Рівненській області, всупереч вимогам КАС України, не доведено правомірності прийняття оспорюваного наказу, а тому адміністративний позов підлягає до задоволення повністю.

Підстави для застосування вимог ст.139 КАС України у суду відсутні.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Рівненській області (вул. Хвильового, 2, м. Рівне, 33000, код ЄДРПОУ 40108761) №68 о/с від 31.03.2017 в частині звільнення зі служби в поліції у запас Збройних Сил України (з постановкою на військовий облік) за пунктом 2 частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" (через хворобу) майора поліції ОСОБА_3 Вікторовича інспектора сектору реагування патрульної поліції №3 Сарненського відділу поліції ГУ НП в Рівненській області.

Поновити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) з 31.03.2017 на службі в Національній поліції на посаді інспектора сектору реагування патрульної поліції №3 Сарненського відділу поліції ГУ НП в Рівненській області, якого було звільнено зі служби в період перебування на стаціонарному лікуванні в КЗ "Рівненський обласний протитуберкульозний диспансер" з 09.02.2017 по 10.08.2017.

Зарахувати ОСОБА_1 час вимушеного прогулу з 31.03.2017 по дату поновлення на посаді інспектора сектору реагування патрульної поліції №3 Сарненського відділу поліції ГУ НП в Рівненській області до вислуги років для призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб".

Рішення суду про поновлення ОСОБА_1 на посаді на посаді інспектора сектору реагування патрульної поліції №3 Сарненського відділу поліції ГУ НП в Рівненській області - підлягає негайному виконанню.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 20.06.2019 року.

Суддя Махаринець Д.Є.