Рішення № 82596949, 11.06.2019, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

11 червня 2019 рокуСєвєродонецькСправа № 360/1790/19

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Шембелян В.С., розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом адвоката Суткової Рени Агабєковни в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Луганській області, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області в особі ліквідаційної комісії про стягнення винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції,-

ВСТАНОВИВ:

22.04.2019 до Луганського окружного адміністративного суду надійшов вищевказаний адміністративний позов, в обґрунтування якого позивач послався на те, що під час проходження служби у період з 31.07.2014 по 30.04.2018 він брав безпосередню участь в антитерористичній операції, однак відповідачем не виплачено винагороду за таку участь. Тому просить стягнути з Головного управління Національної поліції в Луганській області винагороду за безпосередню участь в антитерористичній операції за період з 31.07.2014 по 30.04.2018 в сумі 64473,86 грн, що є різницею між сумою фактично нарахованою сплаченою позивачу вказаної нагороди в зазначений період і розрахованою позивачем сумою, яку, на його думку мав сплатити йому відповідач ГУНП.

Ухвалою суду від 24.04.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, визначено, що справа розглядатиметься за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін (арк. спр. 1-2).

Ухвалою суду від 24.05.2019 залучено до участі у справі як другого відповідача Головне управління МВС у Луганській області в особі ліквідаційної комісії та призначено наступне відкрите судове засідання на 11.06.2019 (арк.спр.76-77).

Ухвалою суду від 11.06.2019 у задоволенні клопотання Головного управління Національної поліції в Луганській області про залишення позову без розгляду відмовлено.

21.05.2019 від відповідача ГУНП на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву (арк. спр. 33-45), в обґрунтування якого останній послався на таке. Винагорода за безпосередню участь в антитерористичній операції виплачується тільки за час фактичної участі у відповідних заходах, які зазначені у п.1 додатку № 1 постанови КМУ від 31.01.2015 № 24.

Відповідно до п. 5 розділу ІІ Порядку від 02.02.2015 № 49 військовослужбовці вважаються такими, що беруть безпосередню участь в антитерористичній операції, у разі одночасного дотримання таких умов: залученні до проведення антитерористичної операції; перебувають у підпорядкуванні (виконують завдання) керівництва штабу антитерористичної операції (крім військовослужбовців військових прокуратур та розвідувальних органів України); перебувають у районі проведення антитерористичної операції.

Вважає, що в матеріалах справи відсутні документи, які свідчать про виконання позивачем завдань керівництва штабу антитерористичної операції позивачем у спірний період. Тобто в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження безпосередньої участі позивача у проведенні антитерористичної операції, за яку постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2015 № 24 встановлено виплату грошової винагороди.

Довідка ГУНП в Луганській області від 31.12.2018 № А-107 та накази першого заступника керівника АТЦ при СБУ від 25.07.2015 № 206, від 20.11.2015 № 324, від 09.12.2015 № 343 та від 30.04.2018 № 120дск не є доказами безпосередньої участі позивача у проведенні антитерористичної операції, а лише підтверджують можливість залучення позивача до проведення антитерористичної операції.

Документи, які свідчать про відповідність позивача другій умові, визначеної п. 5 розділу II Порядку від 02.02.2015 № 49 взагалі відсутні, а тому вказані положення Порядку від 02.02.2015 № 49 не можуть бути застосовані до спірних правовідносин.

Будь-які розпорядчі документи, які б свідчили про виконання позивачем завдань керівництва штабу антитерористичної операції у спірний період відсутні.

Накази АТЦ при СБУ про включення та виключення особи до (зі) складу сил та засобів, які залучаються та беруть безпосередню участь в антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей, не свідчать про фактичну участь у заходах, про що йдеться у п. 2 наказу МВС України від 23.07.2014 № 719 та у п. 3 розділу 2 Порядку від 02.02.2015 № 49.

З відповіді на запит відповідача вбачається, що докази на підтвердження фактичної участі ОСОБА_1 у проведенні антитерористичної операції у спірний період відсутні.

Аргументи позивача про те, що він брав безпосередню участь в антитерористичній операції з 31.07.2014 по 07.11.2015 та з 07.11.2015 по 30.04.2018 (на підставі довідки ГУНП в Луганській області № А-107 від 31.12.2018) та наказів АТЦ при СБУ, які виступали підставою для видання вказаної довідки повинні бути відхилені судом, оскільки вказаний період часу є загальним періодом, що визначає лише можливість залучення позивача до проведення антитерористичної операції. Вказаного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 21.02.2018 по справі № 805/2527/17-а.

Відповідно до пункту 2 Наказу Міністерства внутрішніх справ України від 23 липня 2014 року № 719 винагорода виплачується за час, обрахований із дня фактичного початку участі в операціях і заходах, зазначених у пункті 1 цього наказу, до дня завершення такої участі, в поточному місяці за минулий на підставі наказів командирів (начальників) органів військового управління (військових частин, закладів, установ, організацій) (командирам (начальникам) – наказів командирів (начальників)), начальників органів внутрішніх справ. Згідно з пунктом 4 розділу І наказу Міністерства Оборони України від 02 лютого 2015 року № 49 виплата винагород та додаткових винагород здійснюється військовослужбовцям за місцем проходження служби на підставі наказів командирів (начальників) органів військового управління (військових частин, закладів, установ, організацій), керівництва військових формувань та органів державної влади. У відповідача відсутні вищезазначені накази стосовно позивача у спірний період.

Вважає, що в матеріалах справи відсутні документи, які вказують на безпосередню участь позивача в антитерористичній операції у спірний період.

Виконання службових обов`язків в містах, які відносяться до зони проведення антитерористичної операції, не свідчить про виконання позивачем конкретних завдань, пов`язаних з його безпосередньою участю в проведенні антитерористичної операції. Таку правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 03.08.2018 у справі № 805/1751/15-а та від 30.01.2019 у справі № 805/4523/16-а.

На підставі викладеного відповідач просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити.

10.06.2019 від Головного управління МВС у Луганській області в особі ліквідаційної комісії на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву (арк. спр. 24-90), в обґрунтування якого останній послався на таке.

Наказом АТЦ при СБУ від 25.07.2015 № 206 позивач включений до складу сил і засобів, які залучаються та беруть безпосередню участь в антитерористичній операції на території Луганській області, забезпеченні її проведення з 31.07.2014.

Наказом АТЦ при СБУ від 20.11.2015 № 324 позивач включений зі складу сил і засобів, які залучаються та беруть безпосередню участь в антитерористичній операції на території Луганській області, забезпеченні її проведення з 07.11.2015.

Виплата винагороди за участь в АТО у 2014 році була передбачена постановою КМУ від 04.06.2014 № 158 “Про перерозподіл деяких видатків державного бюджету, передбачених Міністерству фінансів на 2014 рік та виділення коштів з резервного фонду державного бюджету”.

Відповідач зазначає, що довідка від 31.12.2018 № А-107 та накази АТЦ при СБУ не є доказами безпосередньої участі позивача у проведенні антитерористичної операції, а лише підтверджують можливість залучення позивача до проведення антитерористичної операції.

Вказаний у довідці період часу є загальним періодом, що визначає лише можливість залучення позивача до проведення антитерористичної операції. Вказаного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 21.02.2018 по справі № 805/2527/17-а.

Разом з тим, наказ АТЦ при СБУ від 07.06.2015 № 158 був виданий по закінченню бюджетного періоду, а тому ГУМВСУ було позбавлено можливості зареєструвати кредиторську заборгованість щодо виплати коштів за участь в АТО за спірний період.

На підставі зазначеного у відповідача відсутні підстави нарахування та сплати позивачу винагороди за участь в АТО за спірний період.

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін в письмовому провадженні відповідно до вимог частини дев`ятої статті 205 КАС України.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд встановив такі обставини справи.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у періоди з 31.07.2014 по 07.11.2015 проходив службу в Головному управлінні МВС України у Луганській області, з 07.11.2015 по 31.12.2018 в Національній поліції (арк.спр. 16, 49).

З довідки Головного управління МВС у Луганській області в особі ліквідаційної комісії від 31.05.2019 № 5/111/16-2019дск вбачається, що колишній працівник міліції ОСОБА_1 перебував у складі сил та засобів, які залучаються та беруть безпосередню участь в Антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей, забезпеченні її проведення, з метою виконання службових (бойових) завдань, а саме: наказом першого заступника керівника Антитерористичного Центру при Службі безпеки України (керівника Антитерористичної операції на території Луганської та Донецької областей) (по стройовій частині) від 25.07.2015 № 206 був залучений з 31.07.2014; наказом першого заступника керівника Антитерористичного Центру при Службі безпеки України (керівника Антитерористичної операції на території Луганської та Донецької областей) (по стройовій частині) від 20.11.2015 № 324 вибув з 07.11.2015 (арк.спр. 99).

З довідки Головного управління Національної поліції в Луганській області від 10.05.2019 № 398/111/16-2019дск вбачається, що колишній працівник міліції ОСОБА_1 перебував у складі сил та засобів, які залучаються та беруть безпосередню участь в Антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей, забезпеченні її проведення, з метою виконання службових (бойових) завдань, а саме: наказом першого заступника керівника Антитерористичного Центру при Службі безпеки України (керівника Антитерористичної операції на території Луганської та Донецької областей) (по стройовій частині) від 09.12.2015 № 343 був залучений з 07.11.2015; наказом першого заступника керівника Антитерористичного Центру при Службі безпеки України (керівника Антитерористичної операції на території Луганської та Донецької областей) (по стройовій частині) від 30.04.2018 № 120дск вибув 30.04.2018 (арк.спр. 51).

На підставі вищевказаних наказів ГУНП в Луганській області видано позивачу довідку від 31.12.2018 № 107 про безпосередню участь особи в Антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України про те, що він дійсно в період з 31.07.2014 по 07.11.2015 та з 07.11.2015 по 30.04.2018 безпосередньо брав участь в Антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районах проведення Антитерористичної операції на території Луганської області (арк. спр. 14).

Відповідно до довідки ЛК ГУМВСУ у Луганській області від 31.05.2019 № 529/111/22-2019 про доходи позивача за період з 31.07.2014 по 31.12.2014 (арк. спр. 93) у межах спірних правовідносин позивачу за період з 31.07.2014 по 31.12.2014 нараховано грошове забезпечення:

- за 31 липня 2014 року в сумі 221,85 грн;

- за серпень 2014 року в сумі 6570,08 грн;

- за вересень 2014 року в сумі 10650,05 грн;

- за жовтень 2014 року в сумі 10651,38 грн;

- за листопад 2014 року в сумі 9344,59 грн;

- за грудень 2014 року в сумі 10134,73 грн.

Також за даними вказаної довідки встановлено, що винагорода за безпосередню участь в антитерористичній операції за спірний період позивачу не нараховувалась.

Відповідно до довідки ЛК ГУМВСУ у Луганській області від 31.05.2019 № 530/111/22-2019 про доходи позивача за період з 01.01.2015 по 06.11.2015 (арк. спр. 95) у межах спірних правовідносин позивачу за період з 01.01.2015 по 06.11.2015 нараховано грошове забезпечення:

- за січень 2015 року в сумі 10134,73 грн;

- за лютий 2015 року в сумі 10503,59 грн;

- за березень 2015 року в сумі 10510,62 грн;

- за квітень 2015 року в сумі 10512,51 грн;

- за травень 2015 року в сумі 10540,26 грн;

- за червень 2015 року в сумі 10600,92 грн;

- за липень 2015 року в сумі 10666,95 грн;

- за серпень 2015 року в сумі 46858,78 грн (з них 36318,00 грн – одноразова винагорода за участь в АТО за січень-квітень);

- за вересень 2015 року в сумі 54737,99 грн (з них: 7901,65 грн матеріальна допомога, 38870,00 грн – одноразова винагорода за участь в АТО за травень-серпень);

- за жовтень 2015 року в сумі 14610,18 грн (з них 6064,00 грн – одноразова винагорода за участь в АТО за жовтень);

- за 6 днів листопада 2015 року в сумі 7627,56 грн (з них 1704,00 грн – одноразова винагорода за участь в АТО за 6 днів листопада).

Також за даними вказаної довідки встановлено, що позивачу всього за період з 01.01.2015 по 06.11.2015 виплачено винагороду за безпосередню участь в антитерористичній операції зав сумі 82956,00 грн.

Отже, сам факт нарахування та виплати позивачу ГУМВСУ у Луганській області в спірний період винагороди за участь в АТО в сумі 82956,00 грн вказує на наявність для цього правових підстав на час її виплати. Відсутність у відповідача, який перебуває в стані ліквідаційної процедури, на даний час доказів безпосередньої участі позивача в АТО і не надання їх відповідачем суду, не є обгрунтованою підставою для відмови в задоволенні позовних вимог, за встановлених судом обставин фактичної виплати позивачу відповідачем такої винагороди в спірний період. Тому суд має перевірити лише правильність розрахунку виплачених позивачу ГУМВСУ сум за період служби в лавах міліції.

Відповідно до довідки ГУНП в Луганській області від 17.05.2019 № 489/111/22-2019 про доходи позивача за період з 07.11.2015 по 31.12.2016 (арк. спр. 64) у межах спірних правовідносин позивачу за період з 07.11.2015 по 31.12.2016 нараховано грошове забезпечення:

- з 07 листопада 2015 року в сумі 6805,20 грн;

- за грудень 2015 року в сумі 8491,50 грн;

- за січень 2016 року в сумі 8499,15 грн;

- за лютий 2016 року в сумі 10456,65 грн;

- за березень 2016 року в сумі 11019,95 грн;

- за квітень 2016 року в сумі 9508,95 грн;

- за травень 2016 року в сумі 14395,15 грн ( з них 2826,00 грн – одноразова винагорода за участь в АТО);

- за червень 2016 року в сумі 13382,15 грн ( з них 2400,00 грн – одноразова винагорода за участь в АТО);

- за липень 2016 року в сумі 11932,75 грн ( з них 1414,00 грн – одноразова винагорода за участь в АТО);

- за серпень 2016 року в сумі 14229,70 грн ( з них: 3100,00 грн – матеріальна допомога, 1200,00 грн – одноразова винагорода за участь в АТО);

- за вересень 2016 року в сумі 9929,70 грн;

- за жовтень 2016 року в сумі 13821,00 грн ( з них 1040,00 грн – одноразова винагорода за участь в АТО);

- за листопад 2016 року в сумі 15149,30 грн ( з них 1200,00 грн – одноразова винагорода за участь в АТО);

- за грудень 2016 року в сумі 28923,30 грн ( з них 1974,00 грн – одноразова винагорода за участь в АТО).

Також за даними вказаної довідки встановлено, що позивачу виплачено винагороду за безпосередню участь в антитерористичній операції за період з 07.11.2015 по 31.12.2016 в сумі 12054,00 грн.

Відповідно до довідки ГУНП в Луганській області від 17.05.2019 № 487/111/22-2019 про доходи позивача за період з 01.01.2017 по 31.12.2017 (арк. спр. 66) у межах спірних правовідносин позивачу за період з 01.01.2017 по 31.12.2017 нараховано грошове забезпечення:

- за січень 2017 року в сумі 14649,30 грн;

- за лютий 2017 року в сумі 15655,30 грн ( з них 1006,00 грн – одноразова винагорода за участь в АТО);

- за березень 2017 року в сумі 15449,30 грн ( з них 600,00 грн – одноразова винагорода за участь в АТО);

- за квітень 2017 року в сумі 13149,30 грн ( з них 1200,00 грн – одноразова винагорода за участь в АТО);

- за травень 2017 року в сумі 14149,30 грн ( з них 1200,00 грн – одноразова винагорода за участь в АТО);

- за червень 2017 року в сумі 17949,30 грн ( з них 1200,00 грн – одноразова винагорода за участь в АТО);

- за липень 2017 року в сумі 16249,30 грн ( з них: 3100,00 грн матеріальна допомога, 1200,00 грн – одноразова винагорода за участь в АТО);

- за серпень 2017 року в сумі 15099,30 грн ( з них 1200,00 грн – одноразова винагорода за участь в АТО);

- за вересень 2017 року в сумі 17881,30 грн ( з них 232,00 грн – одноразова винагорода за участь в АТО);

- за жовтень 2017 року в сумі 15509,30 грн ( з них 960,00 грн – одноразова винагорода за участь в АТО);

- за листопад 2017 року в сумі 14168,30 грн ( з них 619,00 грн – одноразова винагорода за участь в АТО);

- за грудень 2017 року в сумі 20255,27 грн ( з них 1974,00 грн – одноразова винагорода за участь в АТО).

Також за даними вказаної довідки встановлено, що позивачу виплачено винагороду за безпосередню участь в антитерористичній операції в сумі 11391,00 грн.

Відповідно до довідки ГУНП в Луганській області від 17.05.2019 № 489/111/22-2019 про доходи позивача за період з 01.01.2018 по 31.12.2018 (арк. спр. 62) у межах спірних правовідносин позивачу за період з 01.01.2018 по 30.04.2018 нараховано грошове забезпечення:

- за січень 2018 року в сумі 12375,30 грн ( з них 426,00 грн – одноразова винагорода за участь в АТО);

- за лютий 2018 року в сумі 27034,05 грн ( з них 1200,00 грн – одноразова винагорода за участь в АТО);

- за березень 2018 року в сумі 15242,10 грн ( з них 600,00 грн – одноразова винагорода за участь в АТО);

- за квітень 2018 року в сумі 16157,83 грн ( з них 1200,00 грн – одноразова винагорода за участь в АТО).

Також за даними вказаної довідки встановлено, що позивачу виплачено винагороду за безпосередню участь в антитерористичній операції за період з 01.01.2018 по 30.04.2018 в сумі 3426,00 грн.

Отже, факт нарахування та виплати позивачу ГУНП у Луганській області в спірний період винагороди за участь в АТО вказує на наявність для цього правових підстав на час її виплати. Відсутність у відповідача на даний час доказів безпосередньої участі позивача в АТО і не надання їх відповідачем суду, не є обгрунтованою підставою для відмови в задоволенні позовних вимог, за встановлених судом обставин фактичної виплати позивачу відповідачем такої винагороди в спірний період. Тому суд має перевірити лише правильність розрахунку виплачених позивачу ГУНП сум за період служби в лавах поліції.

Згідно з інформацією, зазначеною у довідці від 04.04.2019 № 2, виданої ЛК ГУМВСУ у Луганській області, позивач з 01.12.2014 по 30.12.2014 перебував у відпустці, у період з 31.07.2014 по 31.12.2014 на лікарняному не перебував (арк.спр.20).

Згідно з інформацією, зазначеною у довідці від 04.04.2019 № 3, виданої ЛК ГУМВСУ у Луганській області, позивач з 24.02.2015 по 10.03.2015, з 23.08.2015 по 09.10.2015 перебував у відпустці, у період з 01.01.2015 по 06.11.2015 на лікарняному не перебував (арк.спр.21).

Відповідно до інформації, зазначеної в довідці від 10.05.2019 № 692/111/16-2019 Головного управління Національної поліції в Луганській області, позивач в період з 15.06.2016 по 28.06.2016, з 01.08.2016 по 04.09.2016, з 21.12.2016 по 31.12.2016 перебував у відпустках. У період з 01.01.2016 по 31.12.2016 на лікарняному не перебував (арк.спр.53).

Відповідно до інформації, зазначеної в довідці від 10.05.2019 № 693/111/16-2019 Головного управління Національної поліції в Луганській області, позивач в період з 01.01.2017 по 05.01.2017, з 15.02.2017 по 28.02.2017, з 07.08.2017 по 06.09.2017, з 16.10.2017 по 30.10.2017 перебував у відпустках. У період з 01.01.2017 по 31.12.2017 на лікарняному не перебував (арк.спр.54).

Відповідно до інформації, зазначеної в довідці від 10.05.2019 № 694/111/16-2019 Головного управління Національної поліції в Луганській області, позивач в період з 15.02.2018 по 28.02.2018, з 01.08.2018 по 31.08.2018, з 01.10.2018 по 16.10.2018 перебував у відпустках. У період з 04.12.2018 по 14.12.2018 перебував на лікарняному (арк.спр.55).

Спірним питанням у справі є наявність підстав для нарахування та виплати позивачу винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції за період з 31.07.2014 по 06.11.2015 та з 07.11.2015 по 30.04.2018.

Вирішуючи адміністративний позов по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.

Щодо вимог позивача про стягнення винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції в розмірі 100 відсотків місячного грошового забезпеченню за період з 31.07.2014 по 06.11.2015 з Головного управління МВС України в Луганській області в особі ліквідаційної комісії на користь позивача, суд керується такими вимогами законодавства.

Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 04 червня 2014 року № 158 “Про перерозподіл деяких видатків державного бюджету, передбачених Міністерству фінансів на 2014 рік та виділення коштів з резервного фонду державного бюджету” (далі – Постанова № 158), у редакції, чинній у спірному періоді, було визначено, що за безпосередню участь в антитерористичних операціях, здійсненні заходів із забезпечення правопорядку на державному кордоні, відбиття збройного нападу на об`єкти, що охороняються військовослужбовцями, звільнення цих об`єктів у разі захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою військовослужбовцям, у тому числі строкової військової служби, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, резервістам та працівникам (невійськовослужбовцям) льотного, льотно-підйомного, інженерно-технічного складу авіації Національної гвардії і Державної прикордонної служби, водіям автотранспортних засобів Національної гвардії і Державної прикордонної служби починаючи з 1 травня 2014 року виплачується винагорода в розмірі 100 відсотків місячного грошового забезпечення та заробітної плати, але не менш ніж 3000 гривень, у розрахунку на місяць.

На виконання Постанови № 158 Міністерством внутрішніх справ України видано Наказ № 719, яким передбачено виплачувати військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, резервістам та працівникам (невійськовослужбовцям) льотного, льотно-підйомного, інженерно-технічного складу авіації та водіям автотранспортних засобів Національної гвардії України за безпосередню участь в антитерористичних операціях, здійсненні заходів із забезпечення правопорядку на державному кордоні, відбиття збройного нападу на об`єкти, що охороняються військовослужбовцями, звільнення цих об`єктів у разі захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою, починаючи з 01 травня 2014 року, винагороду в розмірі 100 відсотків місячного грошового забезпечення, але не менш ніж 3000 гривень у розрахунку на місяць.

Обчислення цієї винагороди здійснюється з розрахунку місячного грошового забезпечення або заробітної плати (у тому числі з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди) за займаною особою вказаних вище категорій штатною посадою (останньою займаною штатною посадою) на час участі в зазначених операціях і заходах.

Винагороду виплачувати за час, обрахований із дня фактичного початку участі в операціях і заходах, зазначених у пункті 1 цього наказу, до дня завершення такої участі, в поточному місяці за минулий на підставі наказів командирів (начальників) органів військового управління (військових частин, закладів, установ, організацій) (командирам (начальникам) - наказів вищих командирів (начальників)), начальників органів внутрішніх справ.

Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року № 1294 “Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу” грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Пунктом 3 наказу Міністерства внутрішніх справ України від 31 грудня 2007 року № 499 “Про впорядкування структури та умов грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ” (далі – Наказ № 499) установлено, що грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних підвищень посадового окладу, надбавок, доплат, винагород, які мають постійний характер, премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Також Наказом № 499 затверджено Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, положеннями якої, зокрема, визначено, що:

- при виплаті особі рядового чи начальницького складу грошового забезпечення за неповний місяць розмір виплати за кожний календарний день визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення за повний місяць на кількість календарних днів у місяці, за який здійснюється виплата (підпункт 1.7);

- грошове забезпечення, виплачене особі рядового чи начальницького складу несвоєчасно або виплачене їй у меншому розмірі, ніж належало, виплачується за весь період, що передував моменту звернення за одержанням недоотриманого грошового забезпечення, протягом якого особа мала на нього право (підпункт 1.12).

Відповідно до пункту 2.17.1 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, затвердженої наказом № 499, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ надається матеріальна допомога у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання, для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує місячного грошового забезпечення на день виплати, та один раз на рік допомога для оздоровлення при щорічній основній відпустці в розмірі, що не перевищує місячного грошового забезпечення.

З системного аналізу наведених вище нормативних актів (Постанова № 158 та Наказ № 719) можна дійти висновку, що винагорода за безпосередню участь в антитерористичних операціях обчислюється у розмірі 100 відсотків місячного грошового забезпечення, з розрахунку на місяць. Проте, такий розмір не повинен бути меншим ніж 3000 грн. Матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань чи матеріальна допомога на оздоровлення не віднесена до щомісячних видів грошового забезпечення, в розмірі 100% якого нараховується та виплачується винагорода за участь в антитерористичній операції згідно з Постановою № 158. При цьому, враховуючи положення Наказу № 719, обчислення цієї винагороди здійснюється з дня фактичного початку участі в операціях і заходах до дня завершення такої участі, тобто винагорода виплачується особам за відповідні місяці із дня фактичної участі в операціях до дня завершення такої участі. Виплата такої винагороди за час перебування особи у відпустці не передбачена. Зазначеним Наказом № 719 передбачена виплата винагороди за безпосередню участь в антитерористичних операціях за минулий період без будь-яких обмежень.

Таким чином, посилання відповідача - Головного управління МВС у Луганській області в особі ліквідаційної комісії, на неможливість виплати позивачу винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції за минулі періоди є безпідставними.

Що стосується посилань Головного управління МВС у Луганській області в особі ліквідаційної комісії на пропуск позивачем строку звернення до суду з даним позовом, суд зазначає таке.

Згідно з вимогами статті 2 Закону України “Про оплату праці” в структуру заробітної плати входять:

Основна заробітна плата. Це - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Додаткова заробітна плата. Це - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 17 листопада 2007 року № 1294 “Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу” грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Таким чином, винагорода за участь в АТО, яка має виплачуватися за весь період безпосередньої участі в АТО, входить до структури заробітної плати, і відповідно, є її складовою.

Згідно з частиною другою статті 233 Кодексу законів про працю України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року № 8-рп/2013 у справі № 1-13/2013 в аспекті конституційного звернення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України у системному зв`язку з положеннями статей 1, 12 Закону України “Про оплату праці” від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР зі змінами необхідно розуміти так, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.

Відповідно до пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року № 8-рп/2013 поняття “заробітна плата” і “оплата праці”, які використано у законах, що регулюють трудові правовідносини, є рівнозначними в аспекті наявності у сторін, які перебувають у трудових відносинах, прав і обов`язків щодо оплати праці, умов їх реалізації та наслідків, що мають настати у разі невиконання цих обов`язків. Під заробітною платою, що належить працівникові, або, за визначенням, використаним у частині другій статті 233 Кодексу законів про працю України, належною працівнику заробітною платою необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових відносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат. У разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.

З огляду на наведене, під час розгляду справ про стягнення на користь осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, заробітної плати (зокрема, винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції, яка є складовою грошового забезпечення) застосовні положення частини другої статті 233 КЗпП України, а не частини п`ятої статті 122 КАС України, тобто строки звернення до суду у цій категорії справ не застосовуються.

Твердження Головного управління МВС у Луганській області в особі ліквідаційної комісії про відсутність фінансування на виплату винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції у спірному періоді, суд вважає необґрунтованими та відхиляє з огляду на таке.

Згідно з частинами першою та другою статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно з частиною першою статті 17 Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

При розгляді справи “Кечко проти України” (заява № 63134/00) Європейський Суд з прав людини зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм працівникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни до законодавства. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (пункт 23 рішення). Суд не прийняв аргумент Уряду України щодо відсутності бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань (аналогічна позиція викладена в рішенні у справі № 59498/00 “Бурдов проти Росії”).

Таким чином, реалізація особою права, що пов`язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

Щодо позовної вимоги про стягнення з Головного управління Національної поліції в Луганській області винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції в розмірі 100 відсотків місячного грошового забезпечення за період з 07 листопада 2015 по 30 квітня 2018 року, суд керується такими вимогами законодавства.

Пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 31 січня 2015 року № 24 “Про особливості виплати винагород військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу в особливий період та під час проведення антитерористичних операцій”, яка діяла до 21.01.2016 (далі - Постанова № 24), встановлено, що в особливий період або під час проведення антитерористичної операції військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів військових формувань, правоохоронних органів, Державної служби з надзвичайних ситуацій, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту за безпосередню участь у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду виплачується винагорода у відсотках місячного грошового забезпечення.

Розмір винагороди визначається виходячи з розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних додаткових видів місячного грошового забезпечення постійного характеру, премії та повинен становити не менш як 3 тис. гривень на місяць. У разі коли військовослужбовець, особа рядового або начальницького складу, що брали безпосередню участь у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду менше одного календарного місяця, розмір винагороди визначається пропорційно дням участі виходячи з її розміру, що становить не менш як 3 тис. гривень (абзац 2 пункту 1 Постанови № 24).

Відповідно до абзацу 3 пункту 1 Постанови № 24 винагорода військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу виплачується також під час безперервного перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я після отриманих під час безпосередньої участі у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду поранень (контузії, травми, каліцтва).

Згідно з пунктом 1 додатку № 1 до Постанови № 24 в період мобілізації (в тому числі часткової) або з моменту введення воєнного стану та до дати завершення демобілізації або закінчення (скасування) воєнного стану, період проведення антитерористичної операції винагорода у розмірі 100 відсотків місячного грошового забезпечення виплачується за безпосередню участь військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, здійсненні заходів із забезпечення правопорядку на державному кордоні, відбитті збройного нападу на об`єкти, що охороняються військовослужбовцями, особами рядового і начальницького складу, звільненні таких об`єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою.

Пунктом 1 Наказу Міністерства внутрішніх справ України від 23 липня 2014 року № 719 “Про виплату винагороди військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, резервістам та працівникам (невійськовослужбовцям), льотного, льотно-підйомного, інженерно-технічного складу авіації та водіям автотранспортних засобів Національної гвардії України” (далі – Наказ № 719) визначено виплачувати військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, резервістам та працівникам (невійськовослужбовцям), льотного, льотно-підйомного, інженерно-технічного складу авіації та водіям автотранспортних засобів Національної гвардії України за безпосередню участь в антитерористичних операціях, здійсненні заходів із забезпечення правопорядку на державному кордоні, відбиття збройного нападу на об`єкти, що охороняються військовослужбовцями, звільнення цих об`єктів у разі захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою починаючи з 01 травня 2014 року винагороду в розмірі 100 відсотків місячного грошового забезпечення, але не менш ніж 3000 гривень, у розрахунку на місяць. Обчислення цієї винагороди здійснюється з розрахунку місячного грошового забезпечення або заробітної плати (у тому числі з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди), за останньою займаною штатною посадою на час участі в зазначених операціях і заходах.

Відповідно до пункту 1 розділу ІІ Порядку та умов виплати винагород військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу та резервістам, механізм підтвердження виконання окремих завдань під час безпосередньої участі у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду, затверджені наказом Міністерства оборони України від 02 лютого 2015 року № 49, які діяли до 18.03.2016 (далі – Порядок № 49) військовослужбовцям (крім резервістів) у період мобілізації (у тому числі часткової) або з моменту введення воєнного стану та до дати завершення демобілізації або закінчення (скасування) воєнного стану, у період проведення АТО за безпосередню участь у воєнних конфліктах чи АТО, здійсненні заходів із забезпечення правопорядку на державному кордоні, відбитті збройного нападу на об`єкти, що охороняються військовослужбовцями, звільненні таких об`єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою виплачується винагорода у розмірі 100 відсотків місячного грошового забезпечення.

Розмір винагороди визначається, виходячи з розміру посадового окладу (у тому числі посадового окладу за посадою, до тимчасового виконання обов`язків (завдань) за якою допущено військовослужбовця), окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних додаткових видів місячного грошового забезпечення постійного характеру, премії, та повинен становити не менш як 3000 гривень на місяць. У разі участі у воєнних конфліктах чи АТО, інших заходах в умовах особливого періоду менше одного календарного місяця розмір винагороди визначається пропорційно дням участі, виходячи з її розміру, що становить не менш як 3000 гривень (пункт 2 розділу ІІ Порядку № 49).

Згідно з пунктом 3 розділу ІІ Порядку № 49 винагорода виплачується за час, обрахований з дня фактичного початку участі військовослужбовців (крім резервістів) у заходах, зазначених у пункті 1 цього розділу, до дня завершення такої участі, про що зазначається у відповідних наказах командирів (штабу АТО).

З системного аналізу вищевказаних норм, з урахуванням змістового навантаження розділових знаків у пункті 2 Постанови № 24, пункті 1 додатку № 1 до Постанови № 24, пункті 1 Наказу № 719, пункті 1 розділу ІІ Порядку № 49 можна дійти висновку, що за безпосередню участь в антитерористичних операціях військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу правоохоронних органів виплачується винагорода, яка обчислюється у розмірі 100 % місячного грошового забезпечення з розрахунку на місяць. Проте, такий розмір не повинен бути меншим ніж 3000 грн на місяць. У разі коли військовослужбовець, особа рядового або начальницького складу правоохоронних органів брали безпосередню участь у антитерористичній операції менше одного календарного місяця, розмір винагороди визначається пропорційно дням участі, виходячи з її розміру, що становить не менш як 3 тис. гривень.

Відповідно до пункту 5 розділу ІІ Порядку № 49 військовослужбовці вважаються такими, що беруть безпосередню участь в АТО, у разі одночасного дотримання таких умов: залучені до проведення АТО; перебувають у підпорядкуванні (виконують завдання) керівництва штабу АТО (крім військовослужбовців військових прокуратур та розвідувальних органів України); перебувають у районі проведення АТО.

Місцезнаходженням Головного управління Національної поліції в Луганській області є м. Сєвєродонецьк Луганської області.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 року № 1275-р затверджений перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, згідно з додатком. Відповідно до Додатку в розділі “Луганська область” перший пункт “Міста обласного значення” під номером 13, зокрема, зазначено: м. Сєвєродонецьк (Сєвєродонецька міська рада).

Таким чином, м. Сєвєродонецьк (Сєвєродонецька міська рада) Луганської області є населеним пунктом, на території якого з 14 квітня 2014 року здійснювалась антитерористична операція, у тому числі й у спірний період.

Відповідно до наказів Антитерористичного Центру при Службі безпеки України (по стройовій частині) від 09.12.2015 № 343, від 30.04.2018 № 120дск з метою виконання службових (бойових) завдань позивач залучений та безпосередньо брав участь в антитерористичній операції на території Луганської області, забезпеченні її проведення в період, зокрема з 07.11.2015 по 30.04.2018 (арк.спр.51).

Довідкою від 31.12.2018 № № 107 ГУНП в Луганській області підтвердило, що позивач дійсно в період з 07.11.2015 по 30.04.2018 безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районах проведення Антитерористичної операції на території Луганської області (арк.спр.14).

Зазначеним спростовуються твердження відповідача, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження безпосередньої участі позивача у проведенні антитерористичної операції, за яку Постановою № 24 встановлено виплату грошової винагороди.

Пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року № 988 “Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції” (далі – Постанова № 988) установлено, що грошове забезпечення поліцейських складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Оскільки наказ Міністерства внутрішніх справ України від 06 квітня 2016 року № 260 “Про затвердження Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання” набрав чинності 27 травня 2016 року, до спірних правовідносин слід застосувати норми Наказу № 499.

Пунктом 3 Наказу № 499, яким затверджено Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, встановлено, що грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення (аналогічні за змістом положення містяться в пункті 3 Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06 квітня 2016 року № 260 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 29 квітня 2016 року за № 669/28799, який набрав чинності 27 травня 2016 року (далі – Порядок № 260).

Інструкцією про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, затвердженою Наказом № 499, зокрема, визначено, що:

- при виплаті особі рядового чи начальницького складу грошового забезпечення за неповний місяць розмір виплати за кожний календарний день визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення за повний місяць на кількість календарних днів у місяці, за який здійснюється виплата (підпункт 1.7);

- грошове забезпечення, виплачене особі рядового чи начальницького складу несвоєчасно або виплачене їй у меншому розмірі, ніж належало, виплачується за весь період, що передував моменту звернення за одержанням недоотриманого грошового забезпечення, протягом якого особа мала на нього право (підпункт 1.12).

Аналогічні за змістом положення містяться в пунктах 9, 11 Порядку № 260.

Пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 20 січня 2016 року № 18 “Деякі питання грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та поліцейських” (зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 2016 року № 38) (далі – Постанова № 18) установлено, що в особливий період або під час проведення антитерористичної операції військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Генеральної прокуратури України, особам рядового і начальницького складу Державної пенітенціарної служби, Державної служби з надзвичайних ситуацій та поліцейським за безпосередню участь у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду виплачується винагорода у розмірах, визначених керівниками відповідних державних органів за погодженням з Міністерством фінансів та Міністерством соціальної політики, у межах бюджетних призначень. Розміри винагороди визначаються пропорційно часу участі у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06 квітня 2016 року № 259 затверджено Інструкцію про розміри та умови виплати винагороди поліцейським в особливий період та під час проведення антитерористичних операцій (далі – Інструкція № 259), а також визначено, що цей наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування та застосовується з дня набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 20 січня 2016 року № 18 “Деякі питання грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та поліцейських”.

Постанова № 18 набрала чинності 21.01.2016 внаслідок чого Інструкція № 259 застосовується до спірних правовідносин з 21.01.2016.

Відповідно до пункту 1 розділу ІІІ Інструкції № 259 поліцейським за безпосередню участь у воєнних конфліктах, під час проведення АТО та інших заходах в умовах особливого періоду виплачується винагорода:

1) за час перебування в межах визначеної зони (району) проведення воєнного конфлікту чи АТО, інших заходів в умовах особливого періоду в розмірі 1200 гривень, у розрахунку на місяць;

2) у разі безпосереднього зіткнення (взаємного вогневого контакту), потрапляння під обстріли, відбиття збройного нападу на об`єкти, що охороняються поліцейськими, звільнення таких об`єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою в розмірі 4200 гривень, у розрахунку на місяць.

Обрахунок проводиться шляхом ділення розміру винагороди на кількість календарних днів у місяці та множення на кількість днів безпосередньої участі (пункт 2 розділу ІІІ Інструкції № 259).

Правоохоронні органи - державні органи, що на підставі законодавства держави здійснюють правоохоронну (правозастосовну та правозахисну) діяльність.

Діяльність правоохоронних органів спрямована на забезпечення законності і правопорядку, захист прав та інтересів громадян, соціальних груп, суспільства і держави, попередження, припинення правопорушень, застосування державного примусу або заходів громадського впливу до осіб, які порушили закон та правопорядок.

Згідно з частиною першою статті 1 Закону № 580 Національна поліція України (далі - поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

За приписами статті 2 Закону № 580 завданнями поліції є надання поліцейських послуг у сферах: 1) забезпечення публічної безпеки і порядку; 2) охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави; 3) протидії злочинності; 4) надання в межах, визначених законом, послуг з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги.

Отже, Національна поліція є правоохоронним органом. Постановою № 24 визначено, що в особливий період або під час проведення антитерористичної операції особам рядового та начальницького складу правоохоронних органів виплачується винагорода за безпосередню участь в антитерористичній операції у відсотках місячного грошового забезпечення.

Наведеною вище довідкою ГУНП в Луганській області від 31.12.2018 № 107 підтверджується, що позивач в період з 07.11.2015 по 30.04.2018 брав безпосередню участь в антитерористичній операції на території Луганської області, проходив службу у ГУНП в Луганській області, яке є правоохоронним органом.

При виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина п`ята статті 242 КАС України).

При розгляді даної справи суд враховує висновки щодо застосування норм матеріального права у подібних відносинах, викладені у постановах Верховного Суду від 18 липня 2018 року у справі № 812/889/17 (номер рішення в ЄДРСР 75424718) та від 23 жовтня 2018 року у справі № 812/927/16 (номер рішення в ЄДРСР 77361137), згідно з якими доказами безпосередньої участі позивача в антитерористичній операції вказані як накази Антитерористичного Центру при Службі безпеки України, так і довідки про безпосередню участь особи в антитерористичній операції, видані на підставі відповідних наказів Антитерористичного Центру при Службі безпеки України.

З урахуванням такої правової позиції Верховного Суду, суд вважає, що накази Антитерористичного Центру при Службі безпеки України, якими підтверджено періоди включення позивача до складу сил і засобів, які залучаються та беруть безпосередню участь в антитерористичній операції на території Луганській області, забезпеченні її проведення, та, відповідно, довідка про безпосередню участь особи в Антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, складена відповідачем на підставі таких наказів Антитерористичного Центру при Службі безпеки України, є належними та достатніми доказами безпосередньої участі позивача в антитерористичній операції, що дають право на отримання винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції.

Крім того, за встановлених судом обставин здійснення фактичних виплат винагороди позивачу лише на підставі наказів Антитерористичного Центру при Службі безпеки України, за відсутності інших доказів фактичного виконання позивачем обов`язків служби, пов`язаних з АТО, на що посилаються відповідачі у відзивах, суд, враховуючи вимоги вказаних вище нормативних актів, вважає зазначені накази належними доказами залучення позивача до безпосередньої участі в АТО, на підставі яких і здійснювалися фактично нарахування та виплата винагороди в спірний період відповідачами.

Перевіряючи розрахунки нарахованої та виплаченої позивачу винагороди в спірні періоди, суд встановив, що позивач перебував у відпустках у періоди:

з 01.12.2014 по 30.12.2014;

з 24.02.2015 по 10.03.2015;

з 23.08.2015 по 09.10.2015;

з 15.06.2016 по 28.06.2016;

з 01.08.2016 по 04.09.2016;

з 21.12.2016 по 31.12.2016;

з 01.01.2017 по 05.01.2017;

з 15.02.2017 по 28.02.2017;

з 07.08.2017 по 06.09.2017;

з 16.10.2017 по 30.10.2017;

з 15.02.2018 по 28.02.2018;

з 01.08.2018 по 31.08.2018;

з 01.10.2018 по 16.10.2018.

На лікарняному у спірний період не перебував.

Крім того, судом встановлено, що ГУМВС України у Луганській області в особі ліквідаційної комісії в серпні 2015 року – листопаді 2015 року позивачу виплачено одноразову винагороду за участь в АТО в загальному розмірі – 82956,00 грн за 2015 рік.

Також судом встановлено, що ГУНП в Луганській області позивачу виплачено одноразову винагороду за участь в АТО за періоди:

травень 2016 року – грудень 2016 року в загальному розмірі – 12054,00 грн.;

лютий 2017 року – грудень 2017 року в загальному розмірі – 11391,00 грн;

січень 2018 року – квітень 2018 року в загальному розмірі – 3426,00 грн.

Враховуючи встановлене, позивачеві відповідачами неправомірно не нараховано та не виплачено винагороду за безпосередню участь в антитерористичній операції за періоди з 31.07.2014 по 06.11.2015 та з 07.11.2015 по 30.04.2018 в таких сумах.

За період служби позивача в міліції з 31.07.2014 по 06.11.2015 правильним розрахунком винагороди є:

за 31 липня 2014 року – 211,94 грн (6570,08 грн (грошове забезпечення) /31 (кількість календарних днів у місяці) х 1 (кількість днів безпосередньої участі));

за серпень 2014 року – 6570,08 грн;

за вересень 2014 року – 10650,05 грн;

за жовтень 2014 року – 10651,38 грн;

за листопад 2014 року – 9344,59 грн;

за грудень 2014 року – 326,93 грн (10134,73 грн (грошове забезпечення) /31 (кількість календарних днів у місяці) х 1 (кількість днів безпосередньої участі));

за січень 2015 року – 10134,73 грн;

за лютий 2015 року – 8627,95 грн (10503,59 грн (грошове забезпечення) /28 (кількість календарних днів у місяці) х 23 (кількість днів безпосередньої участі));

за березень 2015 року – 7120,09 грн (10510,62 грн (грошове забезпечення) /31 (кількість календарних днів у місяці) х 21 (кількість днів безпосередньої участі));

за квітень 2015 року – 10512,51 грн;

за травень 2015 року – 10540,26 грн;

за червень 2015 року – 10600,92 грн;

за липень 2015 року – 10666,95 грн;

за серпень 2015 року – 7480,55 грн (10540,78 грн (грошове забезпечення) /31 (кількість календарних днів у місяці) х 22 (кількість днів безпосередньої участі));

за вересень 2015 року – 0 грн;

за жовтень 2015 року – 6065,03 грн (8546,18 грн (грошове забезпечення) /31 (кількість календарних днів у місяці) х 22 (кількість днів безпосередньої участі));

за 6 днів листопада 2015 року (по 06.11.2015) – 1398,02 грн (6990,10 грн (грошове забезпечення) /30 (кількість календарних днів у місяці) х 6 (кількість днів безпосередньої участі).

Отже, всього мало бути нараховано позивачу ГУМВС період служби позивача в міліції з 31.07.2014 по 06.11.2015 суму винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції в розмірі 120901,98 грн, а виплачено фактично - 82956,00 грн. Тому стягненню з відповідача ГУМВС на користь позивача підлягає різниця цих сум - 37944,98 грн.

За період служби позивача в поліції з 07.11.2015 по 30.04.2018 правильним розрахунком винагороди є:

за листопад 2015 року (з 07.11.2015) – 5444,16 грн (6805,20 грн (грошове забезпечення) /30 (кількість календарних днів у місяці) х 24 (кількість днів безпосередньої участі));

за грудень 2015 року – 8491,50 грн;

за січень 2016 року – 5909,13 грн ((з 01.01.2016 по 20.01.2016 - 5483,32 грн (8499,15 грн грошове забезпечення) /31 (кількість календарних днів у місяці) х 20 (кількість днів безпосередньої участі) та (з 21.01.2016 по 31.01.2016 – 425,81 грн (1200,00 грн грошове забезпечення / 31 (кількість календарних днів у місяці) х 11 (кількість днів безпосередньої участі));

за лютий 2016 року – 1200,00 грн;

за березень 2016 року – 1200,00 грн;

за квітень 2016 року – 1200,00 грн;

за травень 2016 року – 1200,00 грн;

за червень 2016 року – 640,00 грн (1200,00 грн грошове забезпечення / 30 (кількість календарних днів у місяці) х 16 (кількість днів безпосередньої участі);

за липень 2016 року – 1200,00 грн;

за серпень 2016 року – 0 грн;

за вересень 2016 року – 1040,00 грн (1200,00 грн грошове забезпечення / 30 (кількість календарних днів у місяці) х 26 (кількість днів безпосередньої участі);

за жовтень 2016 року – 1200,00 грн;

за листопад 2016 року – 1200,00 грн;

за грудень 2016 року – 774,19 грн (1200,00 грн грошове забезпечення / 31 (кількість календарних днів у місяці) х 20 (кількість днів безпосередньої участі);

за січень 2017 року – 1006,45 грн (1200,00 грн грошове забезпечення / 31 (кількість календарних днів у місяці) х 26 (кількість днів безпосередньої участі);

за лютий 2017 року – 600,00 грн (1200,00 грн грошове забезпечення / 28 (кількість календарних днів у місяці) х 14 (кількість днів безпосередньої участі);

за березень 2017 року – 1200,00 грн;

за квітень 2017 року – 1200,00 грн;

за травень 2017 року – 1200,00 грн;

за червень 2017 року – 1200,00 грн;

за липень 2017 року – 1200,00 грн;

за серпень 2017 року – 232,26 грн (1200,00 грн грошове забезпечення / 31 (кількість календарних днів у місяці) х 6 (кількість днів безпосередньої участі);

за вересень 2017 року – 960,00 грн (1200,00 грн грошове забезпечення / 30 (кількість календарних днів у місяці) х 24 (кількість днів безпосередньої участі);

за жовтень 2017 року – 619,35 грн (1200,00 грн грошове забезпечення / 31 (кількість календарних днів у місяці) х 16 (кількість днів безпосередньої участі);

за листопад 2017 року – 1200,00 грн;

за грудень 2017 року – 1200,00 грн;

за січень 2018 року – 1200,00 грн;

за лютий 2018 року – 600,00 грн (1200,00 грн грошове забезпечення / 28 (кількість календарних днів у місяці) х 14 (кількість днів безпосередньої участі);

за березень 2018 року – 1200,00 грн;

за квітень 2018 року – 1200,00 грн.

Отже, всього мало бути нараховано позивачу ГУНП за період служби позивача в міліції з 07.11.2015 по 30.04.2018 суму винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції в розмірі 46717,04 грн, а виплачено фактично - 26871,00 грн. Тому стягненню з відповідача ГУНП на користь позивача підлягає різниця цих сум - 19846,04 грн.

Таким чином позивачу відповідачем - ГУМВС України у Луганській області в особі ліквідаційної комісії не нарахувало та не виплатило винагороду за безпосередню участь в антитерористичній операції у загальній сумі 37944,98 грн. та відповідач - ГУНП в Луганській області не нарахувало та не виплатило винагороду за безпосередню участь в антитерористичній операції у загальній сумі 19846,04 грн.

Оскільки справляння і сплата податку з доходів громадян є обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Таким чином, відповідач як податковий агент згідно з вимогами Податкового кодексу України зобов`язаний виплатити позивачеві винагороду за безпосередню участь в антитерористичній операції, утримавши з нього при виплаті законодавчо встановлені податки та збори.

У задоволенні позовної вимоги в частині стягнення з ГУНП в Луганській області винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції за період з 31.07.2014 по 06.11.2015 слід відмовити, оскільки в цей період позивач проходив службу в ГУМВС України у Луганській області.

Крім того сума заявлених позовних вимог до ГУНП в Луганській області в розмірі 64673,86 грн є завищеною через хибність її розрахунку, наведеного в позові, тому суд відмовляє в задоволенні позовних вимог і в частині зайво нарахованої собі позивачем нагороди за спірний період.

Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов`язаний оцінити, виконуючи свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Отже, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню частково.

Суд не вирішує питання про розподіл судових витрат, оскільки позивач згідно з пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України “Про судовий збір” звільнений від сплати судового збору.

Керуючись статтями 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов адвоката Суткової Рени Агабєковни в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Луганській області, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області в особі ліквідаційної комісії про стягнення винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції задовольнити частково.

Стягнути з Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області в особі ліквідаційної комісії (93404, Луганська область, м.Сєвєродонецьк, вул.Партизанська, 16, код ЄДРПОУ 08592129) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) винагороду за безпосередню участь в антитерористичній операції за період з 31.07.2014 по 06.11.2015 у загальному розмірі 37945,98 грн (тридцять сім тисяч дев`ятсот сорок чотири гривні 98 коп), з відрахуванням установлених законом податків та інших обов`язкових платежів.

Стягнути з Головного управління Національної поліції в Луганській області (93404, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Партизанська, буд. 16, код ЄДРПОУ 40108845) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) винагороду за безпосередню участь в антитерористичній операції за період з 07.11.2015 по 30.04.2018 у загальному розмірі 19846,04 грн (дев`ятнадцять тисяч вісімсот сорок шість гривень 04 коп.), з відрахуванням установлених законом податків та інших обов`язкових платежів.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення суду складено 18 червня 2019 року.

Суддя В.С. Шембелян