Рішення № 82596829, 01.11.2018, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 листопада 2018 року № 810/3975/18

Київського окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Щавінського В.Р., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України у Вишгородському районі Київської області про стягнення коштів у сумі 10610,14 грн.,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України у Вишгородському районі Київської області, у якому просив:

- визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України у Вишгородському районі Київської області щодо нарахування суми боргу не у відповідності до постанови Київського апеляційного адміністративного суду у справі № 2-а-4017/11.

- стягнути з Управління Пенсійного фонду України у Вишгородському районі Київської області кошти в сумі 10610, 14 грн. (десять тисяч шістсот десять гривень чотирнадцять копійок).

Позивач свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що 13.05.2013 року постановою Київського апеляційного адміністративного суду в справі № 2-а-4017/11 позовні вимоги ОСОБА_2 були задоволені частково, постанову Вишгородського районного суду Київської області від 19.12.2011 року скасовано і винесено нове рішення, яким визнано дії Управління Пенсійного фонду України у Вишгородському районі Київської області по нарахуванню та виплаті ОСОБА_2 пенсії не у відповідності з вимогами ст. ст. 39,50,54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 23.05.2011 року по 22.07. 2011 рік неправомірними та зобов`язано Управління Пенсійного фонду України у Вишгородському районі Київської області провести перерахунок та виплату ОСОБА_2 пенсії у розмірі не менше 8 мінімальних пенсій за віком, додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю у розмірі 75% мінімальних пенсії за віком, щомісячну грошову доплату до пенсії за проживання у зоні посиленого радіоекологічного контролю в розмірі 1 мінімальної заробітної плати, відповідно до вимог ст. ст. 39,50,54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», починаючи з 23.05.2011 року по 22.07.2011 рік, з урахуванням вже виплачених сум. В іншій частині позову відмовлено. Постанова набрала законної сили з моменту ухвалення і оскарженню не підлягала.

На виконання зазначеної постанови Вишгородським районним судом Київської області було видано виконавчий лист № 2 «А»-4017/2011р.

15.08.2013 р. було відкрито виконавче провадження ВП № 40145921 (відповідною постановою визначено Михайлика Володимира Костянтиновича стороною виконавчого провадження – стягувачем). А 15.10.2014 року було винесено постанову ВП № 40145921 про закінчення виконавчого провадження на підставі п. 11 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» (повернений без виконання).

Після чого ОСОБА_2 було подано заяву від 16.11.2015 до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області з проханням виконати вищезазначене рішення суду та перерахувати належні йому грошові кошти. Однак 23.11.2015 було винесено постанову ВП № 49421399 про відмову у відкритті виконавчого провадження.

11.01.2016 року ОСОБА_2 подав заяву до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області з проханням прийняти виконавчий лист виданий Вишгородським районним судом Київської області № 2 «А»-4017/2011р та перерахувати суму заборгованості по вказаним в заяві реквізитам.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер. Його син та спадкоємець, ОСОБА_1 , звернувся до Вишгородського районного суду Київської області з заявою, у якій просив замінити стягувача ОСОБА_2 у виконавчому провадженні щодо виконання постанови суду у справі № 2-а-4017/11, його правонаступником ОСОБА_1 . Судом була прийнята ухвала у справі № 363/4963/17, якою відповідну заяву ОСОБА_1 було задоволено.

16.03.2018 року Управлінням державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області було видано повідомлення про внесення рішення до Реєстру рішень, виконання яких гарантується державою, номер ЄДРВП № 52999881. За інформацією з цього реєстру станом на 14.05.2018 року сума боргу становила – - грн., а станом на 23.07.2018 – 2602,78 грн.

За підрахунками ж позивача зазначена сума боргу має становити 13212,92 грн., з якої недонарахована відповідачем сума становить 10610,14 грн. (13212,92 грн.- 2602,78 грн.).

Позивач вважаючи дії відповідача протиправними звернувся з позовом до суду.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 06.08.2018 р. було залишено позовну заяву без руху.

Після чого позивачем було подано клопотання про про звільнення від сплати судового збору за подання позовної заяви.

25 вересня 2018 року ухвалою Київського окружного адміністративного суду клопотання позивача задоволено, і звільнено останнього від сплати судового збору за звернення з даною позовною заявою до суду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.

Відзив від відповідача до суду не надійшов.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, суд дійшов зазначає наступне.

На момент виникнення спірних відносин умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, було визначено Законом України від 21.04.1999 №606-XIV "Про виконавче провадження".

В силу положень частини першої статті 11 цього Закону, державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з пунктом 11 частини першої статті 49 названого Закону, виконавче провадження підлягає закінченню у разі повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадової особи), який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 75 цього Закону.

У свою чергу, відповідно до частини третьої статті 75 Закону України "Про виконавче провадження", у разі якщо виконати рішення без участі боржника неможливо, державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом, після чого виносить постанову про закінчення виконавчого провадження, яка затверджується начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, і повертає виконавчий документ до суду чи іншого органу (посадової особи), що його видав.

Таким чином, виконавче провадження з підстави, визначеної пунктом 11 частини першої статті 49 Закону України "Про виконавче провадження", могло бути закінченим у зв`язку з неможливістю виконання рішення суду без участі боржника. Що і було реалізовано державним виконавцем шляхом винесення постанови ВП № 40145921 про закінчення виконавчого провадження на підставі п. 11 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» (повернений без виконання).

Стосовно звернення позивача до Управління Пенсійного фонду України у Вишгородському районі Київської області про визнання протиправними дій Управління щодо нарахування суми боргу не у відповідності до постанови Київського апеляційного адміністративного суду у справі № 2-а-4017/11 та стягнути кошти в сумі 10610, 14 грн. суд зазначає наступне.

Відповідача вже було зобов`язано перерахувати та виплатити пенсію на користь ОСОБА_2 у розмірах визначених Постановою Київського апеляційного адміністративного суду в справі № 2-а-4017/11 і повторному стягненню відповідна заборгованість не підлягає, вона підлягає стягненню в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження», а не шляхом повторного судового стягнення.

Відповідно до вимог ст. 287 КАС України, учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Зважаючи на досліджені обставини справи та докази та аналіз положень чинного законодавства України, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні адміністративного позову.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Щавінський В.Р.