Постанова № 8259261, 15.10.2009, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.10.2009                                                                                Справа №9/3

м. Полтава

за позовом Відкритого акціонерного товариства"Полтавський хлібозавод "Південний", 36003, м. Полтава, пров. Товарний, 4

до Державної податкової інспекції у м. Полтаві, 36008, м. Полтава, вул. Фрунзе, 155

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення ДПІ у м. Полтаві від 03.04.2007 р. № 0000892301/0, за яким визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток в загальній сумі 15 300,00 грн., з яких основний платіж 10 200,00 грн. та штрафна (фінансова) санкція 5 100,00 грн.

С у д д я Ківшик О.В.

Секретар судового засідання Марчевська М.О.

Представники сторін:

від позивача: Христенко А.П., Сімаков А.А. (див. журнал судового засідання);

від відповідача: Савченко Л.А. (див. журнал судового засідання);

судовий експерт : не з'явився (див. журнал судового засідання).

Справа прийнята до провадження суддею Ківшик О.В. на підставі ухвали голови господарського суду Полтавської області Ціленка В.А. від 10.07.2008 р..

Постанова приймається після перерви, оголошеної в судовому засіданні 29.09.2009 р. в порядку ст. 150 КАС України для надання позивачем додаткових документальних доказів, про що зафіксовано в журналі судового засідання.

У судовому засіданні 15.10.2009 р. відповідно до п. 3 ст. 160 КАС України оголошено вступну та резолютивну частину постанови, залучено її до матеріалів справи та повідомлено про термін виготовлення її повного тексту.

Суть спору : Розглядається позовна заява про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення ДПІ у м. Полтаві від 03.04.2007 р. № 0000892301/0, за яким ВАТ "Полтавський хлібозавод "Південний", м. Полтава визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток в загальній сумі 15 300,00 грн., з яких основний платіж 10 200,00 грн. та штрафна (фінансова) санкція 5 100,00 грн..

Предмет спору викладено в редакції ухвали від 27.01.2009 р. по справі № 9/3 про роз'єднання вимог в окремі самостійні провадження.

Відповідач позов не визнає за мотивами заперечення № 2622/9/10-122 від 05.03.2008 р. (вх. № 03557 від 06.08.2008 р.), посилаючись на посилаючись на правомірність спірних податкових повідомлень-рішень з огляду на доведеність порушень з боку позивача норм Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", що зафіксоване в акті № 554/23/21049772 від 22.03.2007 р. комплексної документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства ВАТ "Полтавський хлібозавод "Південний", м. Полтава за період з 01.01.2005 р. по 01.10.2006 р..

Враховуючи те, що ряд первинної документації позивача відповідно до п. 2.10 зазначеного акту перевірки був перевірений вибірковим методом, описання обставин щодо недотримання тих чи інших норм податкового законодавства приведено так, що потребувало дослідження первинної бухгалтерської документації, суд призначив судово-економічну експертизу.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 28.04.2009 р. провадження у даній справі зупинено в порядку ч. 3 п. 2 ст. 156 КАС України з огляду на призначення судово-економічної експертизи.

Полтавським відділенням Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. засл. проф. М.С.Бокаріуса (експертом Петровим С.С.) на виконання вимог суду проведено експертне дослідження, результати якого у формі висновку № 432 від 07.07.2009 р. разом з матеріалами справи № 9/3 повернуто до господарського суду Полтавської області.

Оскільки обставини, що зумовили зупинення провадження у цій справі, усунуті, ухвалою господарського суду Полтавської області від 25.08.2009 р. провадження у даній справі поновлено в порядку ч. 5 ст. 156 КАС України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та судового експерта у судовому засіданні, оцінивши надані докази,

встановив :

За висновками комплексної документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства ВАТ "Полтавський хлібозавод "Південний", м. Полтава за період з 01.01.2005 р. по 01.10.2006 р., що набрали форму акту № 554/23/21049772 від 22.03.2007 р., ДПІ-відповідач констатувала, зокрема, заниження з боку платника валового доходу у четвертому кварталі 2005 року на 40 800,00 грн. (на 16 арк. акту перевірки –на 41 500,000 грн.) внаслідок заниження обсягів реалізації, чим порушено приписи п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Наслідком таких висновків стало прийняття ДПІ у м. Полтаві податкового повідомлення-рішення від 03.04.2007 р. № 0000892301/0, за яким ВАТ "Полтавський хлібозавод "Південний", м. Полтава визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток в загальній сумі 15 300,00 грн., з яких основний платіж 10 200,00 грн. та штрафна (фінансова) санкція 5 100,00 грн..

При цьому свої висновки ДПІ у м. Полтаві обґрунтовує тим, що позивач "при складанні декларації по прибутку за 4 квартал 2005 року не врахував загальну сума доходу платника податку від реалізації продукції, отриманого (нарахованого) протягом 4 кварталу 2005 року у грошовій формі у сумі 41,5 тис.грн., згідно даних декларації по податку на додану вартість сума, податкових зобов'язань склала 1 854,6 тис.грн., згідно даних по декларації по податку на прибуток скоригований валовий дохід підприємства склав 1 780,0 тис.грн., розбіжність склала 74,6 тис. грн.. Розбіжність пояснюється зміною у розрахунку приросту (убутку) балансової вартості запасів, товарів (додаток К - 1 декларації по прибутку підприємства) на суму 25,0 тис.грн., списання кредиторської заборгованості на суму 58,8 тис.грн. у зв'язку з виправленням бухгалтерської помилки по невірному оприбуткуванню борошна від ПП Паламарчук (невірно зазначено ціну). Підприємством помилково занижено валові доходи від продажу на суму 40,8 тис. грн." –цитата з акту перевірки (том справи 2, а.с. 30).

Не погоджуючись з такими висновками, позивач звернувся до суду з даним позовом.

При прийнятті судового рішення суд виходив з наступного.

Відповідно до приписів Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 10.08.2005 р. № 327 та зареєстрованого в міністерстві юстиції України 25.08.2005 р. за № 925/11205 (із змінами та доповненнями) акт перевірки повинен містити викладку виявлених порушень податкового законодавства чітко, в повній мірі, із посиланням на первинні документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів, не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів.

Оскільки згідно з п. 2.10 акту перевірки головні книги за 2005-2006 роки, журнали-ордери та оборотні відомості по балансових рахунках були перевірені вибірковим методом, а первинна бухгалтерська документація до них не була предметом дослідження перевірки, розділ 3.1.1 акту перевірки № 554/23/21049772 від 22.03.2007 р. не містить жодного посилання на первинні документи, суд не приймає останній як допустимий доказ вчинення відповідачем порушення правил оподаткування.

Крім того, як уже було відмічено вище, підставою для донарахувань контролюючим органом –ДПІ у м. Полтаві податкових зобов’язань з податку на прибуток позивачу за спірним податковим повідомленням-рішенням послужили матеріали перевірки (акт № 554/23/21049772 від 22.03.2007 р.), які не містили належного описання обставин за первинною бухгалтерською документацією щодо недотримання тих чи інших норм податкового законодавства. Остання обставина викликала необхідність експертного висновку фахівця в області бухгалтерського обліку та податкової звітності.

За дорученням суду була проведена судово-економічна експертиза, яка була виконана Полтавським відділенням Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. засл. проф. М.С.Бокаріуса в особі атестованого судового експерта Петрова С.С..

Відповідно до висновку № 432 від 07.07.2009 р. судово-економічної експертизи експерт застосував документальний метод дослідження шляхом документальної перевірки даних, зазначених у деклараціях з податку на прибуток ВАТ "Полтавський хлібозавод "Південний" та відповідності їх даним бухгалтерського та податкового обліку підприємства та діючому податковому законодавству.

В ході дослідження судовим експертом встановлено, що :

- відповідно до видаткових накладних за період з 03.10.2005 р. по 22.12.2005 р. ВАТ "Полтавський хлібозавод "Південний" отримало від ПП Паламарчук В.А. борошно на загальну суму 406 376,59 грн., в тому числі податок на додану вартість;

- з урахуванням арифметичних помилок при заповненні накладених вартість борошна складає 321 339,14 грн. без податку на додану вартість;

- відповідно до звітів про виробництво борошно, яке отримано від ПП Паламарчук В.А. оприбутковано в повному обсязі в сумі та використано на виробництві;

- в ході проведення дослідження даних, зазначених у головній книзі підприємства, декларації з податку на прибуток за 4 квартал 2005 року з додатками (в тому числі К-1) не встановлено факту здійснення коригування приросту (убутку) балансової вартості запасів та списання кредиторської заборгованості перед ПП Паламарчук В.А.;

- встановити, яка сума фактично віднесена до складу валових витрат, що пов'язані з придбанням у ПП Паламарчук В.А. борошна, не представляється можливим у зв'язку з відсутністю регістрів аналітичного бухгалтерського обліку по рахунку 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальникам за 4 квартал 2005 р" з огляду на сплив строку зберігання останніх.

За викладеного, експертним висновком, який судом розцінений як належний доказовий матеріал (позивач погодився з його даними (див. журнал судового засідання від 29.09.2009 р.), будь-якого заперечення ДПІ у м. Полтаві на висновок судово-економічної експертизи у судовому вигляді суду не надано), підтверджено, що висновки ДПІ у м. Полтаві за актом № 554/23/21049772 від 22.03.2007 р. комплексної документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства ВАТ "Полтавський хлібозавод "Південний", м. Полтава за період з 01.01.2005 р. по 01.10.2006 р. стосовно заниження валового доходу у четвертому кварталі 2005 року на 40 800,00 грн. документально не підтверджуються.

Відповідно до п. 4.1 ст. 4 Закону України № 334/94-ВР від 28.12.1994 р. "Про оподаткування прибутку підприємств" в редакції Закону № 283/97-ВР від 22.05.1997 р. (що була чинна на момент виникнення спірних правовідносин), на порушення якого позивачем посилається ДПІ у м. Полтаві, валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

При цьому п. 2 ст. 3 Закону України від 16.07.1999 р. № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (із змінами та доповненнями) визначено, що податкова звітність повинна ґрунтуватися на даних бухгалтерського обліку.

Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Статтею 13 Закону України від 04.12.1990 р. № 509 "Про державну податкову службу України" (із змінами та доповненнями) передбачено, що посадові особи органів державної податкової служби зобов'язані дотримувати Конституції і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та повною мірою використовувати надані їм права.

Враховуючи викладене, висновки ДПІ у м. Полтаві щодо порушення з боку позивача приписів п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" є неправомірними з огляду на їх недоведеність.

Відповідно до п. 17.1 ст. 17 Закону України від 21.12.2000 р. № 2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (зі змінами та доповненнями) штрафні санкції за порушення податкового законодавства накладаються на платника податків у розмірах, визначених цією статтею.

Зокрема, пп.. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 вказаного Закону визначено, що у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

При цьому визначення терміну "податкове зобов'язання" наведене у п. 1.5 ст. 1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" як зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України; "штрафна санкція (штраф)" - як плата у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового зобов'язання (без урахування пені та штрафних санкцій), яка справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним правил оподаткування, визначених відповідними законами.

Судом встановлено, що порушення позивачем правил оподаткування не доведено, таким чином законних підстав для застосування до нього контролюючим органом штрафних (фінансових) санкцій за спірним податковим повідомленням-рішенням не має.

Відповідно до ч. 1 ст. 69, ч. 1 ст. 70 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи; ці дані встановлюються судом на підставі, зокрема, письмових та речових доказів; належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України обов’язок доказування в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони :

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суб’єкти владних повноважень зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Заперечення та документи, надані відповідачем, не містять доказів того, що спірне податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Полтаві прийняте на підставі та у спосіб, визначений Законом. Вимоги ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України щодо свого обов’язку довести правомірність свого рішення відповідачем не виконано.

Відповідно до ч. 2, 4 ст. 11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог; суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять; суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Порушення ДПІ у м. Полтаві конституційного принципу забезпечення правопорядку в Україні, закріпленого у статті 19 Конституції України, є підставою для задоволення позовних вимог позивача.

Згідно ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

До прийняття чинності законом, який регулює порядок сплати і розміри судового збору, відповідно до ч. 1 та ч. 2 п. 3 п. 6 р. VІІ “Прикінцеві та перехідні положення” КАС України розмір судового збору (державного мита) при зверненні до адміністративного суду сплачується у порядку, встановленому законодавством для державного мита, розмір судового збору визначається відповідно до підпункту "б" пункту 1 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито".

За викладеного, відшкодуванню з Державного бюджету України на користь позивача підлягає 3,40 грн. судового збору (державного мита), сплаченого платіжним дорученням № 2067 від 08.11.2007 р..

На підставі матеріалів справи та керуючись ст.ст. 11, 69-71, 79, 81-82, 86, 94, 148, 158-163 та п. 6 р. VІІ "Прикінцеві та перехідні положення" КАС України, суд –

П О С Т А Н О В И В :

1. Позов задовольнити.

2. Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Полтаві від 03.04.2007 р. № 0000892301/0, за яким ВАТ "Полтавський хлібозавод "Південний", м. Полтава визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток в загальній сумі 15 300,00 грн., з яких основний платіж 10 200,00 грн. та штрафна (фінансова) санкція 5 100,00 грн..

3. Стягнути з Державного бюджету з відповідного бюджетного рахунку на користь Відкритого акціонерного товариства"Полтавський хлібозавод "Південний" (36003, м. Полтава, пров. Товарний, 4), код ЄДРПОУ 21049772 - 3,40 грн. судових витрат.

Видати виконавчий документ з набранням постановою законної сили за заявою стягувача.

4. Постанову надіслати сторонам за адресами, вказаними у її вступній частині, та Полтавському відділенню Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. засл. проф.. М.С.Бокаріуса.

Суддя                                                             Ківшик О.В.

Дата підписання повного тексту постанови :

Примітки :

Сторони та інші особи , які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанови суду першої інстанції повністю або частково до Харківського адміністративного апеляційного суду в порядку та в строки, визначені ст. 186 КАС України.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.