Ухвала суду № 82592230, 24.06.2019, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/8704/19

Провадження № 2/161/2450/19

У Х В А Л А

про звільнення від сплати судового збору

24 червня 2019 року місто Луцьк

Суддя Луцького міськрайонного суду Волинської області Філюк Т.М., розглянувши заяву позивача ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору у справі за позовом ОСОБА_1 до Житлово-комунального підприємства №2 про визнання заборгованості безнадійною та зобов`язання вчинити дії,-

в с т а н о в и л а :

24 травня 2019 року позивач ОСОБА_1 звернувся в суд із позовною заявою до відповідача Житлово-комунального підприємства №2 про визнання заборгованості безнадійною та зобов`язання вчинити дії.

Ухвалою від 27 травня 2019 року в задоволенні клопотання позивача ОСОБА_1 про відстрочення сплати судового збору у справі за позовом ОСОБА_1 до Житлово-комунального підприємства №2 про визнання заборгованості безнадійною та зобов`язання вчинити дії відмовлено.

24 червня 2019 року позивач повторно подав заяву про звільнення від сплати судового збору по даній справі. В обґрунтування своєї заяви покликається на тяжке матеріальне становище, вказує, що є пенсіонером та його доходи складаються із пенсійної виплати за віком у розмірі 1795,05 гривень на місяць. На підтвердження даної обставини до матеріалів позовної заяви долучена довідка Управління Пенсійного фонду України від 10 травня 2019 року.

Відповідно до ч. 1,3 ст. 136 ЦПК України, суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.

Згідно зі статтею 8 Закону України «Про судовий збір» , враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Частиною четвертою статті 10 ЦПК України і статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику ЄСПЛ як джерело права.

У пункті 55 рішення у справі «Креуз проти Польщі» («Kreuz v. Poland») від 19 червня 2001 року ЄСПЛ підкреслив, що обмеження, накладене на доступ до суду, буде несумісним із пунктом 1 статті 6 Конвенції, якщо воно не переслідує законної мети або коли не існує розумної пропорційності між застосованими засобами та законністю цілі, якої прагнуть досягти.

ЄСПЛ вказав, що інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду. Положення пункту 1 статті 6 Конвенції про виконання зобов`язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах (Рішення ЄСПЛ у справі «Креуз проти Польщі» («Kreuz v. Poland») від 19 червня 2001 року, пункт 59). Вимога про сплату державного мита є стримуючою мірою для потенційних позивачів від пред`явлення безрозсудних і необґрунтованих позовів. Для того, щоб гарантувати справедливий баланс між підтримкою нормального функціонування судової системи і захистом інтересів заявника при поданні позову до суду, внутрішньодержавні суди звільняють від сплати державного мита заявників, які можуть підтвердити свій поганий фінансовий стан (Рішення ЄСПЛ у справі «Шишков проти Росії» («Shishkov v. Russia») від 20 лютого 2014 року, пункт 111).

Оцінюючи фінансове становище особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища (Рішення ЄСПЛ «Kniat v. Poland» від 26 липня 2005 року, пункт 44; Рішення ЄСПЛ «Jedamski and Jedamska v. Poland» від 26 липня 2005 року, пункти 63-64).

Положення статей ЦПК України та Закону України «Про судовий збір» не містять визначеного (чіткого) переліку документів, які можна вважати такими, що підтверджують майновий стан особи. У кожному конкретному випадку суд встановлює можливість особи сплатити судовий збір на підставі наданих нею доказів щодо її майнового стану за своїм внутрішнім переконанням.

Враховуючи вищевикладене, та оскільки, наведені позивачем ОСОБА_1 причини для звільнення від сплати судового збору є поважними,а саме, відповідно до довідки Управління Пенсійного фонду України від 10 травня 2019 року, його дохід в період з листопада 2018 року по квітень 2019 року складає 10030,10 грн., крім того, є одинокою особою, що також підтверджено довідкою департаменту соціальної політики Луцької міської ради від 16.11.2017 року, інших доходів немає, клопотання про звільнення від сплати судового збору за подання позовної заяви підлягає задоволенню.

Керуючись ст.136 ЦПК України, ст. 8 ЗУ «Про судовий збір», суддя,-

у х в а л и л а :

Заяву позивача ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору у справі за позовом ОСОБА_1 до Житлово-комунального підприємства №2 про визнання заборгованості безнадійною та зобов`язання вчинити дії - задовольнити.

Звільнити позивача ОСОБА_1 від сплати судового збору за подання до суду позовної заяви за позовом ОСОБА_1 до Житлово-комунального підприємства №2 про визнання заборгованості безнадійною та зобов`язання вчинити дії.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя

Луцького міськрайонного суду Філюк Т.М.