Рішення № 82591459, 06.06.2019, Центральний районний суд м. Миколаєва

н\п 2/490/1331/2019 Справа № 490/8890/18

Центральний районний суд м. Миколаєва

_____________

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2019 року м. Миколаїв

Центральний районний суд м. Миколаєва

у складі головуючого судді: Черенкової Н.П.

при секретарі Янкевич В.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу з позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк", Миколаївського регіонального управління Акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк", про визнання кредитного договору недійсним, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулась до суду з даним позовом до відповідачів, в якому просила визнати недійсним кредитний договір, укладений між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 від 26.01.2008 року. В обґрунтування позовних вимог посилалася на те, що у січні 2008 року ОСОБА_2 , перебуваючи в квартирі позивачки АДРЕСА_1 , викрала паспорт громадянки України на ім?я ОСОБА_1 . В цей же день, ОСОБА_2 , використовуючи паспорт ОСОБА_1 , оформила від імені останньої споживчий кредит у представника ПАТ КБ "ПриватБанк" на суму 5575,00 гривень, для придбання телевізора марки "LG". При цьому, в кредитному договорі № NKXRRX13060024 від 26.01.2008 року ОСОБА_2 підробила підпис ОСОБА_1 , незаконно отримавши кредит від імені позивачки. Зазначала, що банк порушує її права, оскільки продовжує нараховувати їй відсотки за користування кредитом, а також штрафні санкції, постійно телефонують представники банку та погрожують накладенням стягнення на її майно. Крім того, в рахунок заборгованості за кредитним договором, банк знімає пенсійні кошти з карткових рахунків, відкритих на ім?я позивачки. Позивач, посилаючись на те, що кредитний договір не підписувала та грошових коштів не отримувала, просила позов задовольнити.

Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 25.10.2018 відкрито провадження по справі.

Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 31.01.2019 року підготовче засідання по справі закрито та справу призначено до судового розгляду по суті.

Представник позивача адвокат Рехлецький Р.В. до судового засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи у його відсутності та позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідачі до судового засідання не з?явилися, про час та дату розгляду справи повідомлені належний чином, причини неявки суду не повідомили, відзиву не надали.

Третя особа до судового засідання не з?явилася, про час та дату розгляду справи повідомлена належний чином, причини неявки суду не повідомила.

Судом ухвалено про заочний розгляд справи у відсутності відповідачів на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, та матеріали кримінальної справи Ленінського районного суду м. Миколаєва № 1-31/2010 р., суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносин.

26.01.2008 року, близько 11.00 години, ОСОБА_2 , перебуваючи в квартирі позивачки АДРЕСА_1 , вкрала паспорт громадянки України серії НОМЕР_1 , виданий 19.03.2002 року Центральним РВ ММУ УМВС України в Миколаївській області на ім?я ОСОБА_1

26.01.2008 року, приблизно в обідній час, ОСОБА_2 , бажаючи отримати споживчий кредит для придбання побутової техніки, видала себе за ОСОБА_1 і користуючись її паспортом, прийшла для цієї мети в магазин "Target", розташований по вул. Лазурній, 17 в м. Миколаєві.

Знаходячись в магазині, ОСОБА_2 звернулась з проханням оформити їй споживчий кредит на придбання телевізора до представника Миколаївського РУ ПАТ КБ "ПриватБанк", який працював в приміщенні магазину. При цьому з метою обману вказаного представника, ОСОБА_2 видала себе за ОСОБА_1 , і для оформлення кредитного договору представила раніше вкрадений паспорт на ім`я ОСОБА_1 . В результаті шахрайський дій ОСОБА_2 . Миколаївським РУ ПАТ КБ "ПриватБанк" на ім`я ОСОБА_1 був виданий споживчий кредит в сумі 5575,00 гривень для придбання телевізора марки "LG".

Продовжуючи свій злочинний умисел на заволодіння чужим майном обманним шляхом і видаючи себе за ОСОБА_1 , ОСОБА_2 в той же день отримала в магазині "Target" придбаний з використанням банківського кредиту телевізор вказаної марки, а на наступний день продала його за грошові кошти в сумі 3000,00 гривень, якими розпорядилась на власний розсуд. При цьому, не повідомила ОСОБА_1 про оформлення кредиту на її ім`я, платежі по кредиту не здійснювала і гроші банку не повернула, чим спричинила матеріальні збитки.

Вироком Ленінського районного суду м. Миколаєва від 31.05.2010 року, справа № 1-31/2010 р. ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 190, ч. 3 ст. 357, ч. 2 ст. 307, ч. 2 ст. 317 КК України, та призначено їй покарання, а також стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" спричинені банку матеріальні збитки в розмірі 5575,00 гривень.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Цивільного процесуального кодексу України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з вимогами ч. ч. 1, 3, 5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з рахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Свобода договору означає право громадян або юридичних осіб вступати чи утримуватися від вступу у будь-які договірні відносини. Свобода договору проявляється також у можливості наданій сторонам визначити умови такого договору.

Згідно ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Положення даної статті надають учасникам цивільного обороту право вільно,виходячи з власних інтересів, вирішувати, вступати їм у договірні відносини чи не вступати, а також вільно вибрати майбутнього контрагента у договірних відносинах.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позивальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов?язків. Двостороннім правочином є погоджена дія двох сторін.

Частиною 1 ст. 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 цього кодексу. Виходячи з положень ст. 215 ЦК України та п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом. Такими підставами є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 ЦК України ,встановлений вичерпний перелік підстав, з яких правочин може бути визнаний недійсним. Зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника повинно бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

У відповідності до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 2 ст. 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили , не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

З матеріалів кримінальної справи № 1-31/2010, а також зі змісту вироку Ленінського районного суду м. Миколаєва від 31.05.2010 року, ухваленого по цій же справі вбачається, що кредитний договір № NKXRRX13060024 від 26.01.2008 року ОСОБА_1 не підписувала, кредитні кошти позивачкою не отримувались. Кредитний договір був оформлений ОСОБА_2 шляхом підробки підпису від імені ОСОБА_1 та з використанням паспорту останньої. Вироком Ленінського районного суду м. Миколаєва від 31.05.2010 року, по справі № 1-31/2010, сума виданого кредиту була стягнута з ОСОБА_2 на користь банку.

Враховуючи викладене вище, посилання позивача щодо відсутності її вільного волевиявлення при укладанні оспорюваного кредитного договору, здійснення підробки її підпису на договорі, що є підставою визнання недійсності правочину, суд вважає за необхідне задовольнити позов у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 10, 12,13, 76 - 84, 258 - 259, 265, 268, 354 - 355 ЦПК України,суд,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк", Миколаївського регіонального управління Акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" про визнання кредитного договору недійсним - задовольнити.

Визнати недійсним кредитний договір кредитний договір, укладений між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством комерційним банком "ПриватБанк" № NKXRRX13060024 від 26.01.2008 року.

Стягнути з Акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" на корить ОСОБА_1 понесені судові витрати по оплаті судового збору в сумі 704,80 гривень.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Реквізити сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідачі:

Акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк", код ЄДРПОУ 14360570, рах. № НОМЕР_3 , МФО № 305299, адреса: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д.

Миколаївське регіональне управління Акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк", код ЄДРПОУ 14360570, адреса: 54036, м. Миколаїв, вул. Мостобудівників, 17/11.

Третя особа: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце проживання: АДРЕСА_5 .

Повний текст рішення виготовлений 06 червня 2019 року.

Суддя: Н.П. Черенкова