Ухвала суду № 82587460, 14.06.2019, Краматорський міський суд Донецької області

Справа № 234/10481/19

Провадження № 1-кс/234/4821/19

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2019 року м. Краматорськ

Слідчий суддя Краматорського міського суду Донецької області Кравченко О.Ю., при секретарі Малушка С.В., за участю прокурора Цяпа О.Ю., підозрюваного ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого другого слідчого відділу Територіального управління державного бюро розслідувань, розташованого у м.Краматорську Захарова С.В. у кримінальному провадженні №62019050000000739 від 12 червня 2019 року.

про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Артемівськ Донецької області, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, одруженого, раніше не судимого, маючого на утриманні малолітню доньку – ОСОБА_2 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , старшого солдата, командира відділення зенітно-ракетного взводу мотопіхотного батальйону військової частини А0536,

підозрюваного у скоєнні злочину, передбаченого ч.4 ст. 407 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

13 червня 2019 року слідчий другого слідчого відділу ТУ ДБР, розташованого у м.Краматорську Захаров С.В. звернувся до суду з клопотанням про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 , підозрюваного у скоєнні злочину, передбаченого ч.4 ст.407 КК України.

Клопотання погоджене з процесуальним керівником – прокурором першого відділу військової прокуратури Донецького гарнізону Магерою В.В.

Підозрюваний отримав копію клопотання та матеріалів, що обґрунтовують клопотання – 13.06.2019 року о 11 годин 05 хвилин, підтвердженням вручення є розписка.

В обґрунтування клопотання слідчий зазначив, що Другим слідчим відділом 2 слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську здійснюється досудове розслідування у кримінальному проваджені №62019050000000739 від 12.06.2019 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 407 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що Згідно ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», ст. 1 Закону України «Про оборону України», особливий період – це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудований період після закінчення воєнних дій.

На підставі Указу Президента України «Про часткову мобілізацію» від 17.03.2014 № 303/2014, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про часткову мобілізацію» від 17.03.2014 № 1126-VII, в Україні з 18.03.2014 розпочався особливий період, який діє по даний час.

18.12.2017 ОСОБА_1 уклав з Міністерством оборони України контракт про проходження військової служби терміном на три роки.

Наказом командира військової частини А0536 від 20.01.2018 за №20 старшого солдата ОСОБА_1 , зараховано до списків особового складу військової частини А0536, поставлено на всі види забезпечення та призначено на посаду стрільця – зенітника зенітно-ракетного взводу мотопіхотного батальйону зазначеної військової частини.

03.10.2018 ОСОБА_1 наказом командира військової частини А0536 було переведено на посаду командира зенітно-ракетного взводу мотопіхотного батальйону.

Згідно до ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України, які проходять військову службу відповідно до законодавства.

Являючись військовослужбовцем військової служби за контрактом старший солдат ОСОБА_1 , відповідно до вимог ст.ст. 9, 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1 – 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, зобов`язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, суворо дотримуватися Статутів Збройних Сил України, бути дисциплінованою, не допускати негідних вчинків самому та утримувати від них інших військовослужбовців.

Проте, старший солдат ОСОБА_1 , достовірно знаючи свої обов`язки, передбачені зазначеним вище законодавством, яке регламентує порядок виконання військового обов`язку і проходження військової служби, та маючи можливість належно їх виконувати, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, тобто діючи з прямим умислом, свідомо допустив їх порушення та вчинив військовий злочин проти встановленого порядку проходження військової служби за наступних обставин.

Так, під час проходження військової служби, командуванням військової частини А0536 ОСОБА_1 було надано відпустку строком на 10 діб. 25.03.2019 ОСОБА_1 вибув у основну щорічну відпустку за 2019 рік строком на 10 діб та був зобов`язаний прибути до розташування військової частини А0536, яка на той час дислокувалася у м. Торецьку Донецької області 04.04.2019. Ці вимоги командуванням військової частини А0536 були доведені до ОСОБА_1 та достовірно відомі останньому.

Проте, під час перебування у відпустці, старший солдат ОСОБА_1 прийняв рішення не повертатись на службу з відпустки до розташування військової частини А0536, яка на той час дислокувалась у м. Торецьк Донецької області.

В період з 04.04.2019 по 12.06.2019 старший солдат ОСОБА_1 перебував за місцем свого проживання ( АДРЕСА_2 ) та інших місцях, де проводив час на власний розсуд, не пов`язуючи його з виконанням обов`язків військової служби, не вживаючи жодних заходів для з`явлення у військову частину, звернення до правоохоронних або інших державних органів чи органів військового управління, за наявності реальної можливості для цього.

В подальшому, побоюючись кримінальної відповідальності за вчинений злочин, ОСОБА_3 О вирішив припинити свої злочинні дії та 12.06.2019 добровільно з`явився до військової прокуратури Донецького гарнізону із зізнанням, де заявив про себе та вчинений злочин.

Дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4ст. 407 КК України, нез`явлення вчасно на службу без поважних причин, вчинене в умовах особливого періоду, крім воєнного стану військовослужбовцем (крім строкової служби), у зв`язку з чим, 13 червня 2019 року його повідомлено про підозру у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення та вручено відповідне письмове повідомлення про підозру.

Наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 407 КК України підтверджується допитами свідків, матеріалами службового розслідування, показаннями підозрюваного, іншими доказами у їх сукупності.

Таким чином, під час досудового розслідування, були встановлені обставини, які прямо вказують на вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення, за яким останньому повідомлено про підозру.

Необхідність обрання стосовно підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обумовлюється наявністю наступних ризиків, передбачених ст.177 КПК України, які можуть настати, якщо підозрюваний буде залишатися на волі.

1.Переховуватися від органів досудового розслідування та суду, що підтверджується, тим що ОСОБА_1 являючись військовослужбовцем буде зобов`язаний повернутися до місця тимчасового розташування військової частини А0536, яка дислокується у м. Торецьк Донецької області, місцезнаходження військової частини в якій він проходить військову службу в будь-який час може змінити місце дислокації в іншу область.

2.Знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, що підтверджується, тим що ОСОБА_1 підозрюваний достовірно знає, яким чином можливо приховати свої злочинні дії, як вплинути на свідків, що може допомогти йому уникнути кримінальної відповідальності, за вчинення військового злочину.

Разом з цим, ОСОБА_1 має можливість впливати на посадових осіб військової частини А0536 з проханням змінити, знищити чи приховати службову документацію цієї ж частини.

3.Незаконно впливати на потерпілого, свідків, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, що підтверджується тим, що ОСОБА_1 отримає можливість незаконно впливати на свідків, які в переважній більшості є військовослужбовцями одного підрозділу та товаришами по службі.

4.Перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином що підтверджується тим, що, існує ризик переховування ОСОБА_1 від органів досудового розслідування або суду, враховуючи тяжкість вчиненого ним злочину та тяжкість покарання, яке йому загрожує у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється. Разом з тим, розуміючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, наслідки та ризик втечі для нього, може здійснити вплив на свідків, як благаючи або умовляючи їх, так і маючи безперешкодний доступ до вогнепальної зброї, боєприпасів, вибухових речовин за допомогою яких може погрожувати свідкам, щоб вони відмовились від своїх показань, які вони надали або будуть надавати під час досудового розслідування та в суді. Також, ОСОБА_1 , перебуваючи на волі, з метою ухилитись від кримінальної відповідальності за вчинений злочин, може умисно вчинити самокалічення або симулювати хворобу, підробивши для цього відповідні документи або іншим обманом, щоб не перебувати в умовах ізоляції до завершення досудового розслідування та судового слідства. Враховуючи викладене, спроби ОСОБА_1 будь-яким чином ухилитися від слідства та перешкодити досудовому розслідуванню є дуже ймовірними.

5.Вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, підтверджується тим, що ОСОБА_1 , перебуваючи на волі, як військовослужбовець військової служби за контрактом, може вчинити інший злочин, а саме самовільне залишення військової частини або місця служби за ст. 407 ч. 4 КК України, або дезертирство за ст. 408 ч. 3 КК України, тим самим переховуватись та ухилятись від кримінальної відповідальності за скоєне правопорушення.

Неможливість застосування запобіжного заходу відносно підозрюваного ОСОБА_1 , у вигляді особистого зобов`язання пов`язана з тим, що особисте зобов`язання є найбільш м`яким запобіжним заходом та відповідно до п. 2 ст. 179 КПК України - однією з ознак виконання особистого зобов`язання є те що підозрюваний зобов`язується не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду, та його застосування не достатнє для забезпечення виконання підозрюваним його обов`язків у цьому кримінальному провадженні, оскільки у вказаному випадку ОСОБА_1 являючись військовослужбовцем буде зобов`язаний повернутися до місця тимчасового розташування військової частина А0536, яка дислокується у м. Торецьк Донецької області, де також отримає можливість незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні з числа військовослужбовців однієї з ним військової частини.

Зазначений ризик підтверджується тим, що всі військовослужбовці військової частини А0536, озброєні штатною та груповою зброєю і боєприпасами, що сприяє безперешкодному доступу до них з боку ОСОБА_1 , який на теперішній час, серед іншого, обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, та може використати зброю з метою перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином або скоїти новий злочин із застосуванням зброї.

Неможливість застосування запобіжного заходу відносно підозрюваного ОСОБА_1 , у вигляді домашнього арешту пов`язана з тим, що обрання відносно нього іншого запобіжного заходу створить передумови для переховування ОСОБА_1 від органів досудового розслідування або суду. Більше того, за таких обставин ОСОБА_1 отримає можливість незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні

Також відповідно до пункту «е» частини 8 закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» ОСОБА_1 може бути звільнений командуванням з військової служби через службову не відповідність у разі невиконання службових обов`язків, що в свою чергу є наявним ризиком, що підозрюваний буде переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, а також перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Неможливість застосування запобіжного заходу відносно підозрюваного ОСОБА_1 , у вигляді особистої поруки пов`язана з тим, що ОСОБА_1 являється військовослужбовцем і зобов`язаний проходити військову службу за місцем дислокації військової частини, що фактично унеможливить поручителем забезпечити належне виконання покладених на нього обов`язків відповідно до ст. 194 КПК України. Водночас, поручителі з числа командування військової частини та інших військових формувань не зможуть забезпечити виконання підозрюваним обов`язків щодо не здійснення впливу на свідків, які до теперішнього часу проходять військову службу в одній із ОСОБА_1 військовій частині.

За таких обставин застосування більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти цим ризикам, також суворість покарання за кримінальне правопорушення та особистість підозрюваного свідчить про те, що наслідки та ризик втечі для підозрюваного у цьому випадку можуть бути визнані ним менш небезпечними ніж кримінальне переслідування.

З метою запобігання переховування ОСОБА_1 від органів досудового розслідування та суду незаконно впливати на свідків та інших учасників у кримінальному провадженні, сторона обвинувачення вважає доцільним обрати останньому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Разом з тим, відповідно до ст. 4 Закону України «Про попереднє ув`язнення», установами для тримання осіб, щодо яких як запобіжний захід обрано тримання під вартою або до яких застосовано тимчасовий чи екстрадиційний арешт, є слідчі ізолятори Державної кримінально-виконавчої служби України, гауптвахти Військової служби правопорядку у Збройних Силах України.

Відповідно до п. 2 Інструкції «Про порядок і умови утримання засуджених, узятих під варту та затриманих військовослужбовців», затвердженої наказом Міністра оборони України від 26.09.2013 №656 гауптвахта Служби правопорядку - спеціальне приміщення, обладнане в будівлі органу управління Служби правопорядку (підрозділу Служби правопорядку) для виконання покарання щодо військовослужбовців (військовозобов`язаних), засуджених до арешту, військовослужбовців (військовозобов`язаних), на яких накладено адміністративне стягнення у вигляді арешту з триманням на гауптвахті, тримання узятих під варту та затриманих військовослужбовців (військовозобов`язаних), або приміщення (намет), яке може тимчасово обладнуватися на полігонах, у навчальних центрах та районах виконання Збройними Силами України завдань за призначенням.

У судовому засіданні прокурор підтримав клопотання та просив обрати підозрюваному ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на гауптвахті Донецького зонального відділу Військової служби правопорядку строком на 60 діб

Підозрюваний ОСОБА_1 у судовому засіданні пояснив, що він дійсно причетний до злочину, в якому його підозрюють, проти задоволення клопотання не заперечував.

Заслухавши прокурора, підозрюваного, дослідивши матеріали клопотання, якими обґрунтовується необхідність застосування відносно ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя дійшов наступними висновків.

Виключною метою застосування запобіжних заходів у кримінальному провадженні є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків. Застосування таких заходів пов`язано із необхідністю запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

З матеріалів справи слідчим суддею встановлено, що Другим слідчим відділом 2 слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську здійснюється досудове розслідування у кримінальному проваджені №62019050000000739 від 12.06.2019 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 407 КК України.

У рамках зазначеного кримінального провадження 13.06.2019 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.407 КК України, за викладених вище обставин.

Виключною метою застосування запобіжних заходів у кримінальному провадженні є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків. Застосування таких заходів пов`язано із необхідністю запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Під час вирішення питання про обрання ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою враховую, що в матеріалах клопотання є достатньо фактів та інформації для обґрунтованої підозри ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.407 КК України, а саме: протоколами допитів свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , протоколом допиту підозрюваного ОСОБА_1 , матеріалами службового розслідування, іншими доказами у їх сукупності.

Згідно позиції Європейського суду з прав людини, відображену зокрема у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, № 182).

Отже, стороною обвинувачення доведене, що існує обґрунтована підозра у вчиненні ОСОБА_1 злочину, передбаченого ч.4 ст. 407 КК України.

Проте слідчий суддя наголошує, що лише цієї умови недостатньо для обрання запобіжного заходу і враховує, що прокурором доведено, що обґрунтовано існують ризики, передбачені, п.1,3,4,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування або суду, враховуючи тяжкість покарання, яке йому загрожує у разі визнання винуватим; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, в якому він підозрюється, оскільки перебуваючи на волі, як військовослужбовець військової служби за контрактом може самовільно залишити військову частину або вчинити дезертирство; впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, оскільки свідки у переважній більшості є військовослужбовцями одного підрозділу та товаришами по службі, а також має можливість перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Суд також враховує при цьому, що ОСОБА_1 може вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки тяжкість злочину, в якому він підозрюється, може бути визначена ним для себе більш небезпечною, ніж наслідки невиконання ним, як підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків та здійснення ним спроб, перерахованих в ч. 1 ст. 177 КПК України.

Згідно ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Згідно п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Санкція ч.4 ст.407 КК України передбачає покарання у вигляді позбавленням волі на строк від трьох до семі років, що відповідно до ст. 12 КК України відноситься до тяжкого злочину.

У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 одружений, має неповнолітню дитину, працює, раніше не судимий, хронічними захворюваннями не страждає, групи інвалідності не має.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Феррарі - Браво проти Італії», затримання і тримання особи під вартою допустимі не лише у випадку доведеності факту скоєння злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою попереднього розслідування, досягненню мети якого і є тримання під вартою. Факти, що викликали підозру, не обов`язково повинні бути встановлені до ступеню, необхідного для засудження, або навіть пред`явлення обвинувачення, що являється завданням наступних етапів кримінального процесу.

В інших рішеннях «Ілійков проти Болгарії» від 26.07.2001, «Летельє проти Франції» від 26.06.1991 Європейський суд з прав людини зазначив, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу. Згідно з правовою позицію, яка закріплена у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» (рішення від 28.10.1994), факти, що викликають підозру, не обов`язково мають бути встановлені до ступеня, необхідного для засудження чи навіть для пред`явлення обвинувачення, що є завданням наступних етапів кримінального процесу.

З огляду на встановлені у судовому засіданні обставини та наведені норми Кримінального процесуального кодексу України, вирішуючи питання про обрання запобіжного заходу ОСОБА_1 слідчий суддя враховує: тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винним у вчиненні кримінального правопорушення, його вік, задовільний стан здоров`я, сімейний стан (одружений), має на утриманні малолітню доньку, майновий стан ( працює), особу підозрюваного, який раніше не судимий, вагомість наведених доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, та приходить до висновку про те, що є всі підстави вважати, що застосування підозрюваному більш м`якого, в тому числі домашнього арешту, окрім виняткового, запобіжного заходу не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України. За наведених вище обставин інший, враховуючи інтереси суспільства у відношенні суспільної безпеки більш м`який запобіжний захід застосований бути не може; саме такий запобіжний захід сприятиме забезпеченню виконанню підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, з урахуванням викладеного та зважаючи на доведеність прокурором наявності всіх обставин, передбачених ч.1 ст.194 КПК України, слідчий суддя вважає за необхідне клопотання слідчого про застосування підозрюваному запобіжного заходу у виді тримання під вартою задовольнити.

При вирішені питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваній слідчий суддя враховує положення ст.5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, але на даній стадії досудового розслідування, з урахуванням положень Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини та практики Європейського суду з прав людини, наявні по справі реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який, навіть з урахуванням презумпції невинуватості, переважає над принципом поваги до особистої свободи підозрюваного.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про попереднє ув`язнення», установами для тримання осіб, щодо яких як запобіжний захід обрано тримання під вартою або до яких застосовано тимчасовий чи екстрадиційний арешт, є слідчі ізолятори Державної кримінально-виконавчої служби України, гауптвахти Військової служби правопорядку у Збройних Силах України.

Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Отже, задовольняючи клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, вважаю за необхідне визначити підозрюваному розмір застави.

Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

З урахуванням обставин кримінального правопорушення, особи підозрюваного, наявних ризиків, майнового стану підозрюваного, вважаю за необхідне визначити ОСОБА_1 заставу у розмірі 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 30*1921,00 =57630,00 грн. (п`ятдесят сім тисяч шістсот тридцять гривень).

Окрім цього, застосовуючи щодо підозрюваного альтернативний запобіжний захід у вигляді застави, вважаю за необхідне відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України покласти на нього такі обов`язки: прибувати за кожним викликом до слідчого, прокурора та суду; не відлучатися із військової частини, в якій він проходить службу без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Відповідно до ч. 4 ст. 202 КПК підозрюваний звільняється з-під варти після внесення застави, визначеної у даній ухвалі, якщо в уповноваженої службової особи місця ув`язнення, під вартою в якому перебуває ОСОБА_1 , відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання останнього під вартою.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст.176-178, 183, 193,194,196, 309,310,395 КПК України, слідчий суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання слідчого другого слідчого відділу Територіального управління державного бюро розслідувань, розташованого у м.Краматорську Захарова С.В. у кримінальному провадженні №62019050000000739 від 12 червня 2019 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_1 задовольнити.

Застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на гауптвахті Донецького зонального відділу Військової служби правопорядку, підозрюваному ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на строк 60 днів до 12 серпня 2019 року включно.

Ухвала втрачає силу 12 серпня 2019 року, якщо строк тримання під вартою не буде продовжено.

Одночасно визначити ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді застави для забезпечення виконання обов`язків, визначених КПК України.

Розмір застави визначити у межах 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 57630 грн. (п`ятдесят сім тисяч шістсот тридцять грн. 00 коп.), яка може бути внесена як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок за наступними реквізитами: Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області, розрахунковий рахунок 37311047011792, банк отримувача Державна казначейська служба України, м. Київ, код банку 820172, код ЄДРПОУ 26288796.

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали.

У разі внесення застави, покласти на підозрюваного ОСОБА_1 наступні обов`язки:

- прибувати за кожним викликом до слідчого, прокурора та суду;

- не відлучатися із військової частини, в якій він проходить службу без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Роз`яснити підозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розміру, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення грошових коштів на депозитний рахунок, має бути наданий уповноваженій службовій особі гауптвахти Донецького зонального відділу Військової служби правопорядку.

Після отримання та перевірки протягом одного дня документу, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа гауптвахти Донецького зонального відділу Військової служби правопорядку негайно має здійснити розпорядження про звільнення ОСОБА_1 з-під варти та повідомити усно і письмово Другий слідчий відділ Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську, військову прокуратуру Донецького гарнізону та слідчого суддю Краматорського міського суду Донецької області.

У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави підозрюваний вважається таким, до якої застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Вручити копію цієї ухвали підозрюваному негайно після її оголошення.

Копію ухвали направити до гауптвахти Донецького зонального відділу Військової служби правопорядку.

Контроль за виконанням ухвали покласти на слідчого та прокурора.

На ухвалу слідчого судді може бути подана апеляційна скарга протягом п`яти днів з дня її оголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. А особою, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення. Подача апеляційної скарги на ухвалу не зупиняє її виконання.

Слідчий суддяО. Ю. Кравченко