Рішення № 82583089, 22.05.2019, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/18147/16-ц

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" травня 2019 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Гончарука В.П.

за участі секретарів Краснової І.В., Бодня Є.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, Державної казначейської служби України треті особи Дніпровське РУ ГУМВС України в м.Києві, Головне Управління МВС України в м.Києві про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду у зв`язку із незаконними порушеннями кримінальної справи, суд, -

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1

представник відповідачів МВС України - Щепанський А.М.

В С Т А Н О В И В :

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Дніпровського районного суду м. Києва з позовом, в якому просить суд: стягнути з Державного бюджету України, шляхом списання з відповідного рахунку Державної казначейської служби України на користь позивача моральну шкоду у розмірі 1 491 696,00грн., завдану незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури та суду у зв`язку з протиправним порушенням 19.10.2012 року та 26.10.2012 року кримінальної справи № 04-33441 за ознаками ч. 1 ст. 199 КК України, та протиправне порушення 19.10.2012 року кримінальної справи № 54-3708 за ознаками ч. ч. 1,2 ст. 172 КК України, протиправне проведення 25.10.2012 року обшуку нежитлового примішення ПП «ВДК» Дім Вина «СКАЛА» по АДРЕСА_1, протиправне вилучення комп`ютерної техніки і кадрової та бухгалтерської документації.

Зобов`язати Міністерство внутрішніх справ України публічно вибачитись перед позивачем у спосіб розміщення на офіційному сайті МВС України відповідної інформації за протиправне порушенням 19.10.2012 року та 26.10.2012 року кримінальної справи № 04-33441 за ознаками ч. 1 ст. 190 КК України, та протиправне порушення 19.10.2012 року кримінальної справи № 54-3708 за ознаками ч. ч. 1,2 ст. 172 КК України, протиправне проведення 25.10.2012 року обшуку нежитлового примішення ПП «ВДК» Дім Вина «СКАЛА» по АДРЕСА_1, протиправне вилучення комп`ютерної техніки і кадрової та бухгалтерської документації.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що у зв`язку з протиправним порушенням 19.10.2012 року та 26.10.2012 року кримінальної справи № 04-33441 за ознаками ч. 1 ст. 190 КК України, та протиправним порушенням 19.10.2012 року кримінальної справи № 54-3708 за ознаками ч. ч. 1,2 ст. 172 КК України, протиправним проведенням 25.10.2012 року обшуку нежитлового примішення ПП «ВДК» Дім Вина «СКАЛА» по АДРЕСА_1, протиправним вилученням комп`ютерної техніки і кадрової та бухгалтерської документації та здійснення ряду процесуальних заходів відповідачем Міністерством внутрішніх справ України в рамках вказаних кримінальних проваджень позивач морально страждав, втратив зір та підірвав здоров`я. все це в сукупності призвело до систематичного стресового стану, необхідності тривалий час доводити свою невинуватість: честь, гідність добрий імідж позивача та його ділова репутація були підірвані, спричиненні прямі збитки позивачеві, як бізнесмену, оскільки в наслідок обшуку мало місйце повне зупинення роботи належному йому підприємства, позбавлення ліцензії на право здійснення роздрібної торгівлі, розрив ділових відносин, контрактів, недовіра до нього, як ділового партнера.

Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав викладених у змісті позовної заяви та просив постановити рішення, яким задовольнити позов в повному обсязі.

Представник відповідача Міністерства внутрішніх справ України в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог в повному обсязі з підстав викладених у змісті письмових заперечень на позовну заяву долучених до матеріалів справи. Додатково наголошував, що позивачем не наведено достатніх та обгрунтованих підстав, які б підтверджували заподіяння йому Міністерством внутрішніх справ України моральної шкоди. Крім того, зазначає, що Міністерство внутрішніх справ України не порущувало жодних прав та інтересів позивача, навіть подана позовна заява не містить жодного посилання безпосередньо на працівника даного міністерства, який начебто вчинив неправомірні дії відносно нього.

Представник відповідача Державної казначейської служби України в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Причини неявки в судове засідання не повідомив.

Представник третьої особи Дніпровського РУ ГУМВС України в м. Києві в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Причини неявки в судове засідання не повідомив.

Представник третьої особи Головного Управління МВС України в м. Києві в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Причини неявки в судове засідання не повідомив.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 29 грудня 2016 року відкрито провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду у зв`язку із протиправними порушеннями та призначено її до розгляду в судовому засіданні.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 06 грудня 2017 року провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду у зв`язку із протиправними порушеннями- зупинено до касаційного розгляду кримінального провадження № 755/11467/13-к за обвинуваченням ОСОБА_1 за ч.1,2 ст. 172 КК України.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 13 листопада 2018 року поновлено провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду у зв`язку із протиправними порушеннями.

Всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному і об`єктивному розгляді справи, зібрані по справі докази, керуючись законом, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору (п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»).

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно ч.ч. 1-3 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

В судовому засіданні встановлено, що 19.10.2012 р. Дніпровським РУ ГУ МВС України в м. Києві було порушено кримінальну справу №04-33441 за фактом незаконного виготовлення та зберігання з метою використання при продажу товарів, підроблених марок акцизного збору, за ч. 1 ст. 199 КК України.

25.10.2012р. в рамках даної кримінальної справи було проведено обшук у приміщенні позивача по АДРЕСА_1 і незаконного, без рішення суду, погодження на це прокурора, без опису, вилучено комп`ютерну, кадрову та бухгалтерську документацію, алкогольні напої належного позивачеві ПП «ВДК «Дім вина «СКАЛА».

26.10.2012р. була порушена кримінальна справа №04-33441 відносно позивача за фактом незаконного виготовлення та використання підроблених акцизних марок, на що позивачем були подані численні скарги до прокурора міста і до суду та заяви про злочин.

10.04.2014 р. Дніпровським РУ ГУ МВС України в м. Києві була прийнята постанова про закриття кримінального провадження, внесеного в ЄРДР за № 42013110040000307 від 29.03.2014р. у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення.

23.04.2014 р. Дніпровським РУ ГУ МВС України в м. Києві було прийнято постанову про закриття кримінального провадження щодо генерального директора ПП «ВДК «Дім вина «СКАЛА» ОСОБА_1 у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 199 КК України, у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 42013110040000307 від 29.03.2014 року.

Приписами статті 56 Конституції України регламентовано, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними свої повноважень.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду визначені ст. 1166 ЦК України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; особа, яка завдала шкоду, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоду завдано не з її вини. Вказана стаття регулює загальні підстави для відшкодування шкоди в межах позадоговірних (деліктних) зобов`язань.

Відповідно до ст.1167 ч. 1 ЦК України моральна шкода, що завдана фізичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Положеннями частин першої, другої, сьомої статті 1176 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом. Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом.

Шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян, підлягає відшкодуванню на підставі Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або не встановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати.

Згідно з пунктами 1, 5 частини першої статті 3 цього Закону у випадках незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян, громадянинові відшкодовуються (повертаються) заробіток та інші грошові доходи, які він втратив внаслідок незаконних дій, а також моральна шкода.

Відшкодування шкоди в таких випадках провадиться за рахунок коштів державного бюджету. Розмір сум, які передбачені пунктом 1 частини першої статті 3 цього Закону і підлягають відшкодуванню, визначається з урахуванням заробітку, не одержаного громадянином за час відсторонення від роботи (посади) (частина перша статті 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду»).

Частинами першою та другою статті 12 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» передбачено, що розмір відшкодовуваної шкоди, зазначеної в пунктах 1, 3, 4 статті 3 цього Закону, залежно від того, який орган провадив слідчі (розшукові) дії чи розглядав справу, у місячний термін з дня звернення громадянина визначають відповідні органи, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратура і суд, про що виносять постанову (ухвалу). Якщо кримінальне провадження закрито судом при розгляді кримінальної справи в апеляційному або касаційному порядку, зазначені дії провадить суд, що розглядав справу у першій інстанції. У разі незгоди з винесеною постановою (ухвалою) про відшкодування шкоди громадянин відповідно до положень цивільного процесуального законодавства може оскаржити постанову до суду, а ухвалу суду - до суду вищої інстанції в апеляційному порядку.

Пунктами 11, 12 Положення про застосування Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», затвердженого наказом Мінюсту України від 4 березня 1996 року № 6/5, Генеральної прокуратури України від 4 березня 1996 року № 3 та Мінфіну України від 4 березня 1996 року № 41, при винесенні виправдувального вироку або закритті справи судом першої інстанції чи в касаційному або наглядному порядку - до суду, який розглядав справу по першій інстанції;

Отже, чинним законодавством чітко визначено порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду, при цьому встановлення розміру грошових доходів, втрачених громадянами унаслідок незаконних дій зазначених органів, віднесено до компетенції цих органів, в тому числі і судом.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до статті 1, пункту 1 статті 6 Конвенції, статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Так, згідно матеріалів справи, суд встановив, що 10.04.2014 р. Дніпровським РУ ГУ МВС України в м. Києві була прийнята постанова про закриття кримінального провадження, внесеного в ЄРДР за № 42013110040000307 від 29.03.2014р. у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення.

23.04.2014 р. Дніпровським РУ ГУ МВС України в м. Києві було прийнято постанову про закриття кримінального провадження щодо генерального директора ПП «ВДК «Дім вина «СКАЛА» ОСОБА_1 у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 199 КК України, у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 42013110040000307 від 29.03.2014 р.

Разом з тим, відповідно до рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 31 травня 2016 року у справі № 755/3209/16-ц, позов ОСОБА_1 до Дніпровського районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві особі Комісії з припинення Дніпровського районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві, Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду - задоволено частково, а саме стягнуто з Державного бюджету України шляхом списання з відповідного рахунку Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві на користь ОСОБА_1 моральну шкоду, завдану незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування , прокуратури і суду, - в розмірі 100 000 грн. 00 коп.

Дане рішення набрало законної сили, та сторонами по справі не оскаржувалось.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином вимога позивача, щодо стягнення з Державного бюджету України, шляхом списання з відповідного рахунку Державної казначейської служби України на користь позивача моральної шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури та суду у зв`язку з протиправним порушенням 19.10.2012 року та 26.10.2012 року кримінальної справи № 04-33441 за ознаками ч. 1 ст. 199 КК України, протиправним проведенням 25.10.2012 року обшуку нежитлового примішення ПП «ВДК» Дім Вина «СКАЛА» по АДРЕСА_1, протиправним вилученням комп`ютерної техніки і кадрової та бухгалтерської документації не підлягає задоволенню, оскільки на користь ОСОБА_1 стягнуто моральну шкоду, завдану незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування , прокуратури і суду, - в розмірі 100 000 грн. 00 коп., яка спричинена в ході кримінального провадження внесеного до ЄРДР за № 42013110040000307 від 29.03.2014 року.

Крім того, звертаючись до суду з даним позовом, позивач просить суд стягнути з Державного бюджету України, шляхом списання з відповідного рахунку Державної казначейської служби України на користь позивача моральної шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури та суду у зв`язку з протиправне порушення 19.10.2012 року кримінальної справи № 54-3708 за ознаками ч. ч. 1,2 ст. 172 КК України.

Встановлено, що 19.10.2012 р. Прокуратурою Дніпровського району м. Києва було порушено кримінальну справу № 54-3708 за ознаками ч. ч. 1,2 ст. 172 КК України відносно ОСОБА_1 .

Відповідно до вироку Дніпровського районного суду м. Києва від 19 вересня 2016 року у справі № 755/11467/13-к, ОСОБА_1 виправдано за відсутності в його діянні складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. ч. 1,2 ст. 172 КК України.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 21 грудня 2016 року, вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 19 вересня 2016 року у справі № 755/11467/13-к залишено без змін.

Постановою Верховного суду від 07 червня 2018 року, вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 19 вересня 2016 року та Ухвала Апеляційного суду м. Києва від 21 грудня 2016 року - залишено без змін.

Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення моральної шкоди у зв`язку з протиправним порушенням 19.10.2012 року кримінальної справи № 54-3708 за ознаками ч. ч. 1,2 ст. 172 КК України, позивачем пред`явлено до відповідачів Міністерства внутрішніх справ України та Державної казначейської служби України.

Однак вказану кримінальну справу було порушено Прокуратурою Дніпровського району м. Києва та постановлено вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 19 вересня 2016 року у справі № 755/11467/13-к за ознаками ч. ч. 1,2 ст. 172 КК України відносно позивача, який набрав законної сили, у зв`язку з чим суд не вбачає жодних порушень прав позивача з боку відповідачів та не вбачає правових підстав для задоволення даної позовної вимоги.

Одночасно з вище вказаними вимогами позивач просить суд зобов`язати Міністерство внутрішніх справ України публічно вибачитись перед позивачем у спосіб розміщення на офіційному сайті МВС України відповідної інформації за протиправне порушенням 19.10.2012 року та 26.10.2012 року кримінальної справи № 04-33441 за ознаками ч. 1 ст. 190 КК України, та протиправне порушення 19.10.2012 року кримінальної справи № 54-3708 за ознаками ч. ч. 1,2 ст. 172 КК України, протиправне проведення 25.10.2012 року обшуку нежитлового примішення ПП «ВДК» Дім Вина «СКАЛА» по АДРЕСА_1, протиправне вилучення комп`ютерної техніки і кадрової та бухгалтерської документації.

Відповідно до статті 201 ЦК України, особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є зокрема, честь, гідність і ділова репутація.

Згідно з положень частин 1-3 ст. 297 ЦК України, кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 299 ЦК України, фізична особа має право на недоторканність своєї ділової репутації. Фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації.

За змістом частини 1 ст. 277 ЦК України, особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на спростування.

Верховний суд України у пункті 18 Постанови Пленуму від 27.02.2009 «Про судову практику розгляду цивільних справ про захист гідності та честі фізичної особи, а також репутації фізичної та юридичної особи» роз`яснив, що позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.

При цьому, слід зазначити, що позовна заява не містить жодного конкретного факту про те, яким чином відповідачі порушили права позивача, за захистом яких позивач звернувся із даними позовними вимогами до суду.

Відповідно до п.п. 24, 25 Постанови Пленуму ВСУ від 27.02.2009 №1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», задовольняючи позов, суд повинен у резолютивній частині рішення зазначити, чи було порушено особисте немайнове право особи, яка саме інформація визнана недостовірною та порочить гідність, честь чи ділову репутацію позивача, а також вказати на спосіб захисту порушеного особистого немайнового права. За загальним правилом, інформація, що порочить особу, має бути спростована у спосіб, найбільш подібний до способу її поширення (шляхом публікації у пресі, повідомлення по радіо, телебаченню, оголошення на зібранні громадян, зборах трудового колективу, відкликання документа тощо). Спростування має здійснюватися у такий самий спосіб, у який поширювалася недостовірна інформація. У разі, якщо спростування недостовірної інформації неможливо чи недоцільно здійснити у такий же спосіб, у який вона була поширена, то воно повинно проводитись у спосіб, наближений (адекватний) до способ) поширення, з урахуванням максимальної ефективності спростування та за умови, що таке спростування охопить максимальну кількість осіб, що сприйняли попередньо поширену інформацію.

Положеннями ст. 277 ЦК України визначений загальний порядок доказування у такій категорії справ. Законодавцем було виключено з вказаної статті частину третю, яка покладала обов`язок на особу доказувати правдивість негативної інформації, поширеної такою особою.

Поруч з наведеним, відповідно до ч. ч. 1, 2 Закону України «Про інформацію», передбачено, що ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості. Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому самому засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку. Якщо суб`єктивну думку висловлено в брутальній, принизливій чи непристойній формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію, на особу, яка таким чином та у такий спосіб висловила думку або оцінку, може бути покладено обов`язок відшкодувати завдану моральну шкоду.

Відповідно до п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені). При розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Як вбачається з пункту 19 постанови Пленуму Верховного суду України від 27.02.2009 «Про судову практику розгляду цивільних справ про захист гідності та честі фізичної особи, а також репутації фізичної та юридичної особи», що, вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням - висловлюванням, яке не містить фактичних даних, за виключенням винятком образи чи наклепу, зокрема критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема гіпербол, алегорій, сатири.

Відповідно до статті 277 ЦК України, не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Згідно з частиною третьою статті 277 ЦК України, негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного (презумпція добропорядності). Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.

Кваліфікація поданої в тексті негативної інформації як фактологічної (ствердної) або суб`єктивно-оцінної (суб`єктивна думка, припущення, оцінне судження) має значення для з`ясування підстав юридизації спірного тексту, наявність або відсутність його елементів у площині правового регулювання.

Відповідно до змісту ч. 1 ст. 277 ЦК України, особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на спростування.

Згідно з роз`ясненням Пленуму Верховного Суду України у п. 5 постанови від 27.02.2009 «Про судову практику розгляду цивільних справ про захист гідності та честі фізичної особи, а також репутації фізичної та юридичної особи», позов про захист гідності, честі чи ділової репутації вправі пред`явити фізична особа у разі поширення про неї недостовірної інформації, яка порушує її особисті немайнові права, а також інші заінтересовані особи (зокрема, члени її сім`ї, родичі), якщо така інформація прямо чи опосередковано порушує їхні немайнові права.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 30 Закону України «Про інформацію», ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Верховний Суд України наголосив на тому, що оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості, а відповідно до ст. 277 ЦК України, не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень ст. 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Рим 04.11.1950, ратифікована 17.07.1997).

На підставі вище викладеного, проаналізувавши зазначені норми закону та зібрані у справі докази в їх сукупності, суд вважає, що в судовому засіданні не знайшов свого підтвердження факт порушення прав позивача, завдання позивачу матеріальних збитків, моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру діями чи бездіяльністю відповідачів, позивачем не надано доказів та в судовому засіданні не було доведено наявність матеріальної чи моральної шкоди, протиправності діяння чи без діяння відповідачів, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням відповідачів та вини відповідачів в її заподіянні, стороною позивача не було доведено того, що було порушено його право та ділову репутацію, честь та гідність, що воно порушене саме внаслідок дій відповідачів і такі дії є протиправними, що відповідачі вчинили якесь діяння, яке порушило права позивача на ділову репутацію, честь та гідність за захистом яких подано позов, тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Відповідно частин 1, 3 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно ч. 1 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 89 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на вищевикладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, Державної казначейської служби України треті особи Дніпровське РУ ГУМВС України в м.Києві, Головне Управління МВС України в м.Києві про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду у зв`язку із незаконними порушеннями кримінальної справи.

Згідно з положеннями ст. 141 ЦПК України, у разі відмови у задоволенні позову, сплачена сума судових витрат, у тому числі судовий збір, не відшкодовується позивачеві.

Враховуючи наведене та керуючись ст. 56 Конституції України, ст. ст. 16, 23, 201, 277, 297, 299, 1166, 1167, 1174 Цивільного кодексу України, Положенням про застосування Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду», затвердженого наказом Міністерства юстиції України, Генеральної прокуратури України та Міністерства фінансів України від 4 березня 1996 року № 6/5/3/41, Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди, Постановою Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», ст.ст. 2, 10, 49, 76, 77-81, 89, 141, 177,209, 210, 223, 247, 265, 274, 279, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

У Х В А Л И В :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, Державної казначейської служби України третя особа Дніпровське РУ ГУМВС Українив м.Києві, Головне Управління МВС України в м.Києві про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду у зв`язку із незаконними порушеннями кримінальної справи - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 03 червня 2019 року.

Відомості щодо учасників справи:

Позивач - ОСОБА_1 ІПН НОМЕР_1 місце проживання: АДРЕСА_2 .

Відповідачі: МВС України ЄДРПОУ 00032684, місцезнаходження: м.Київ, вул. Богомольця , буд.10.

Державна казначейська служба України ЄДРПОУ 37567646, місцезнаходження: м.Київ, вул. Бастіонна, буд.6:

Треті особи: Дніпровеське РУ ГУ МВС України в м. Києві, місце знаходження: м.Київ, вул. Червоноткацька, буд.2;

ГУ МВС України в м.Києві, місце знаходження: м. Київ, вул. Володимирська, буд.15

Суддя