Ухвала суду № 82580977, 19.06.2019, Сторожинецький районний суд Чернівецької області

Сторожинецький районний суд Чернівецької області

Справа № 723/884/17

Провадження № 1-кп/723/209/19

УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 червня 2019 року м.Сторожинець

Сторожинецький районний суд

Чернівецької області в складі:

головуючого суддi Якiвчика I.В.

суддів Бужори В.Т.

Дедик Н.П.

за участю:

секретаря Крупчак М.І.

прокурора Петричука О.А.

представника потерпілої Задорожного С.Д.

обвинувачених ОСОБА_1 ,

ОСОБА_2

ОСОБА_3

ОСОБА_4

ОСОБА_5 (дистанційно)

Захисника Бурдяка А.Х.,

Перекладача Лунгуляк О.Г.

розглянувши у вiдкритому судовому засiданнi в м.Сторожинець клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому по кримінальному провадженню № 12017260000000133 за ст.187 ч.4 КК України та клопотання обвинуваченого про зміну запобіжного заходу на домашній арешт

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця і жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, не працюючого, раніше не судимого

встановив:

В провадженні Сторожинецького районного суду, Чернівецької області перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні, по якому обвинувачений ОСОБА_3 утримується під вартою на підставі ухвал Сторожинецького районного суду, однією із яких від 24 квітня 2019 року строк тримання під вартою продовжено.

В ході судового розгляду кримінального провадження, прокурор заявив клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_3 , раніше обраної міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, яке обґрунтував необхідністю запобігання спробам, переховуватися від суду, враховуючи тяжкість покарань за вчинений злочин, незаконно впливати на потерпілу та свідків, оскільки вони йому відомі, а також вчинити інше кримінальне правопорушення так як раніше притягувався до кримінальної відповідальності. Зазначив, що застосування більш м`яких запобіжних заходів не забезпечить зазначені ризики.

ОСОБА_3 також подав до суду клопотання про зміну йому запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт, посилаючись на недоведеність його винуватості оскільки він інших обвинувачених взагалі не знає.

Розглянувши клопотання прокурора та враховуючи думку інших учасників судового провадження, в т.ч. обвинуваченого ОСОБА_3 і його захисника, які посилалися на недоведеність обвинувачення та сімейний стан обвинуваченого, суд виходить із положень ст.199 КПК України та перевіряє обставини, які свідчать про наявні ризики, а також обставини, внаслідок дії яких неможливо завершити судовий розгляд до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

На думку суду, обставини, встановлені попередніми рішеннями суду, про існування і не зменшення ризику передбаченого п.5 ч.1 ст.177 КПК України, щодо можливості вчинення обвинуваченим іншого злочину, є обґрунтованими оскільки обвинувачений ОСОБА_3 , який є особою, яка в силу ст.89 КК України не судима внаслідок погашення судимостей, обвинувачується у вчиненні умисного, особливо тяжкого злочину за ч.4 ст.187 КК України, санкція якої передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від восьми до п`ятнадцяти років із конфіскацією майна.

Згідно ст.183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

При цьому суд, не погоджується із іншими, зазначеними в клопотанні прокурора, ризиками, щодо можливості переховування обвинуваченого та щодо можливості незаконного його впливу на інших учасників провадження знаходячи їх бездоказовими.

Розгляд цього кримінального провадження завершити неможливо, з огляду на ряд об`єктивних причин, які пов`язуються із наданням як стороною обвинувачення так і стороною захисту всіх заявлених ними доказів по справі.

Так суду не надається можливим завершити розгляд кримінального провадження так як свідки обвинувачення не з`являються до суду, а організація допиту свідків захисту потребує значного часу та зусиль пов`язаних із проведенням такого допиту в режимі відео конференції із судами Київської і одеської областей.

Суд звертає увагу на відсутність судових засобів впливу на таку затримку завершення розгляду справи, оскільки такий запобіжний захід, як тримання під вартою, є винятковим запобіжним заходом, який так як і кожен із визначених КПК України запобіжних заходів не є покаранням за скоєну дію.

Такі заходи є попереджувальними, а їх метою є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків в разі, якщо є побоювання здійснення ним будь-яких дій, що заважають встановленню істини чи виявленню винних осіб у кримінальному провадженні.

Згідно вимог ч.3 ст.183 КПК України, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків передбачених частиною четвертою цієї статті.

Вказаний обов`язок суду був неможливим до виконання внаслідок дотримання судом права на не визначення застави, як альтернативної форми запобіжного заходу передбаченого в ч.4 ст.183 КПК України.

Однак внаслідок встановлення судом причин затягування розгляду справи з причин які не залежать ні від суду ні від сторони захисту чи обвинувачення, колегія суддів знаходить неможливою реалізацію свого права на не визначення альтернативної форми запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_3 у вигляді застави, що не зможе вплинути на встановлення істини по справі. Всі письмові та речові докази по справі оглянуті та оголошені в суді, а значна частина свідків в т.ч. і основних свідків обвинувачення, судом допитана.

При цьому враховуються вимоги п.п.3,4 ст.5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження прав особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою, а тому суд знаходить, що встановлені в ч.5 ст. 182 КПК України межі визначення розміру застави є достатніми для гарантування виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків і з урахуванням обставин кримінального правопорушення в т.ч. і розміру цивільного позову, майнового та сімейного стану обвинуваченого та ризику передбаченого п.5 ч.2 ст.177 КПК України не є завідомо непомірним для нього. Підстави для застосування правил, щодо можливого виходу судом за межі максимального розміру застави передбаченого в п.3 ч.5 ст.182 КПК України, не має.

Суд знаходить, що посилання прокурора в розглядуваному клопотанні, на право суду не визначати розмір застави у вказаному кримінальному провадженні є тільки повторенням норми закону. Без конкретного аргументування не визначення застави, як альтернативи триманню під вартою ОСОБА_3 таке посилання, на думку суду є абстрактним і не може бути використано судом, як обґрунтоване заперечення.

Будь-яких інших заперечень проти застосування застави, до суду не надійшло, а тому суд вважає, що є підстави для застосування в даному випадку і альтернативної форми запобіжного заходу у вигляді застави в розмірі 110 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що на думку суду може гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків.

Окрім цього, суд вважає за необхідне відповідно до норм ч.3 ст.183 та ч.5 ст.194 КПК України у разі внесення застави покласти на обвинуваченого ОСОБА_3 певні обов`язки.

Суд знаходить, що доводи обвинуваченого ОСОБА_3 зазначені в його клопотанні спрямовані на зміну запобіжного заходу на домашній арешт не є доводами, які могли б вплинути на думку суду щодо тримання обвинуваченого під вартою, оскільки стосуються виключно не доведення обвинувачення, що судом не оцінюється на цій стадії розгляду справи, а також стосуються сімейного стану обвинуваченого, який не є основоположним для суду при вирішенні питання щодо запобіжного заходу.

Керуючись ст.ст.177, 183, 199, 331, 350 КПК України, суд,

постановив:

В задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_3 про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт – відмовити.

Продовжити тримання обвинуваченого за ч.4 ст.187 КК України, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , під вартою у Державній установі «Чернівецький слідчий ізолятор», на строк до 60 днів, до 17 серпня 2019 року.

Визначити розмір застави у межах 110 (сто десяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, в сумі 211310 (двісті одинадцять тисяч, триста десять) гривень, які можуть бути внесені як обвинуваченим так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок ТУ ДСА України в Чернівецькій області, код 26311401, банк одержувача Держказначейська служба України м. Київ МФО 820172, р/р отримувача 37319021008745.

У разі внесення застави покласти на обвинуваченого ОСОБА_3 , обов`язок, протягом двох місяців, прибувати до суду із встановленою періодичністю, не відлучатися із АДРЕСА_1 , без дозволу Сторожинецького районного суду Чернівецької області та повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або роботи.

Роз`яснити обвинуваченому, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув`язнення.

Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа місця ув`язнення має негайно здійснити розпорядження про звільнення з-під варти та повідомити усно і письмово Сторожинецький районний суд Чернівецької області.

У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, обвинувачений зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Головуючий суддя

Судді: