Рішення № 82580285, 18.06.2019, Смілянський міськрайонний суд Черкаської області

Справа № 703/3174/17

2-а/703/5/19 .

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2019 року Смілянський міськрайонний суд Черкаської області

в складі : головуючого судді Опалинської О.П.,

при секретарі судового засідання Харченко М.О., Бойко Л.М., Литвин Г.Т.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Сміла адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання дій заступника начальника Смілянського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Константюк О.М. неправомірними та зобов`язання здійснити певні дії, -

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Смілянського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області в якому просить визнати протиправними дії та бездіяльність Смілянського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області щодо відмови зарахувати до страхового та пільгового стажу роботи період проходження військової служби в особливий період з 04 лютого 2015 року по 04 травня 2016 року, спеціального та пільгового стажу роботи один місяць служби за три під час проходження військової служби в особливий період з 04 лютого 2015 року по 04 травня 2016 року для призначення пенсії за віком на пільгових умовах та зобов`язати відповідача призначити, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах згідно частини 3 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

В обґрунтування позову зазначив, що 08 червня 2017 року позивач звернувся до Смілянського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області із заявою про призначення йому пенсії за віком відповідно до ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» . До заяви позивач надав відповідачу довідки про заробітну лату, трудової книжки, військового білету, копію довідки про проходження військової служби, копію довідки про участь в антитерористичних операціях та його посвідчення. Крім того заначив, що відповідно до статті 8 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року № 2011-XII час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження строкової військової служби, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу, на військову службу в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Час навчання в професійно-технічному навчальному закладі, час проходження строкової військової служби, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", які зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, не повинні перевищувати наявного стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах. Час проходження військовослужбовцями військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", зараховується до їх вислуги років, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби на пільгових умовах у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

Час проходження віийськової служби, протягом якого військовослужбовець брав участь в АТО в особливиий період, зараховується до стажу державної служби на пільгових умовах. Зокрема, один місяць стажу зараховується за три, тобто у трикратному розмірі (п. 3 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою КМУ від 03.05.1994 р. No 283). І хоча постанова КМУ №283 на сьогоднішній день втратила свою чинність, але стаж до 01 травня 2016 року буде розраховуватися саме по ній.

"Стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності Законом від 10 грудня 2015 р. № 889-VIII “Про державну службу” обчислюється відповідно до пункту 8 розділу XI “Прикінцеві та перехідні положення” Закону".

Стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, встановлених законодавством, що діяло на той час.

Строк перебування на військовій службі – військовослужбовців за призовом під час мобілізаціії та військова служба за контрактом – зараховується до страхового стажу для призначення пенсії, але не зараховується до страхового стажу для розрахунку лікарняних.

Строк перебування на віськовіий службі – строкова військова служба – зараховується до страхового стажу для призначення пенсії та страхового стажу для розрахунку лікарняних.

Просив позов до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання дій заступника начальника Смілянського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Константюк О.М. неправомірними та зобов`язання здійснити певні дії, задовольнити.

27 липня 2017 року Смілянське об`єднане управління Пенсійного фонду України Черкаської області відмовило позивачу у призначенні пенсії за віком, мотивуючи це тим, що відповідно до абзацу 6 п.3 розділу XV “Прикінцеві положення” вищезазначеного Закону право па пенсію за віком мають військовослужбовці, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які брали участь» у бойових діях, в антитерористичній операції в районах її проведення, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пункту 20 статті 6 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, після досягнення чоловіками 55 років, та за наявності страхового стажу не менше 25 років.

Згідно із Законом №1058 та Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, затвердженим постановою - правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1 (із змінами), обчислення страхового стажу з 01 січня 2004 року та врахування заробітної плати (доходу) з 01 липня 2000 року здійснюються територіальними органами Пенсійного фонду України на підставі даних систем персоніфікованого обліку. Формування та подання відомостей про суми нарахованого грошового забезпечення у звітному місяці у розрізі кожної застрахованої особи, страхувальниками, які нараховують та сплачують єдиний внесок за осіб із числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової та альтернативної служби), осіб рядового і начальницького складу, передбачено Порядком формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 11 квітня 2016 року №441. Зазначений наказ набув чинності з 1 червня 2016 року.

21 грудня 2017 року представник Смілянського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області надіслав до суду заперечення на заяву про визнання дій неправомірними та зобов`язання здійснити певні дії в яких зазначив, що 08 червня 2017 року позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення песії по досягненні 55 річного віку, як учасник бойових дій. Листом від 27 липня 2017 року позивачу було відмовлено у призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку, оскільки відповідно до абзацу 6 п.3 розділу XV “Прикінцеві положення” вищезазначеного Закону право па пенсію за віком мають військовослужбовці, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які брали участь» у бойових діях, в антитерористичній операції в районах її проведення, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пункту 20 статті 6 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, після досягнення чоловіками 55 років, та за наявності страхового стажу не менше 25 років.

Згідно із Законом №1058 та Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, затвердженим постановою- правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1 (із змінами), обчислення страхового стажу з 01 січня 2004 року та врахування заробітної плати (доходу) з 01 липня 2000 року здійснюються територіальними органами Пенсійного фонду України на підставі даних систем персоніфікованого обліку. Формування та подання відомостей про суми нарахованого грошового забезпечення у звітному місяці у розрізі кожної застрахованої особи, страхувальниками, які нараховують та сплачують єдиний внесок за осіб із числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової та альтернативної служби), осіб рядового і начальницького складу, передбачено Порядком формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 11 квітня 2016року №441. Зазначений наказ набув чинності з 1 червня 2016 року.

Відповідно до поданих позивачем документів його страховий стаж становив 23 роки 7 місяців 11 днів, що було недостатньо для призначення пенсії відповідно до розділу ХV «Прикінцевих положень» ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», а тому було прийняте рішення ( протоколом № 1770 від 13 червня 2017 року) про відмову позивачу у призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку на 5 років. Відтак представник відповідача просив у позові ОСОБА_1 , відмовити повінстю.

Представник позивача та позивач в судовому засіданні 10 квітня 2018 року позовні вимоги підтримали в подальшому надали суду заяви, про те що позовні вимоги підтримують та просили справу розглядати без їх участі.

Представник відповідача в судовому засіданні 10 квітня 2018 року позовні вимоги не визнала в подальшому в судові засідання не з`явилася, хоча про день і час розгляду справи повідомлялася вчасно і належним чином.

Відповідно до п.10 розділу VІІ «Перехідні положення» КАС України від 15 грудня 2017 року, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно ч.4 ст.229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в адміністративному позові та в запереченні проти цього позову обставини, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (пункт 53 рішення у справі «Ковач проти України» від 07 лютого 2008 року, пункт 59 рішення у справі «Мельниченко проти України» від 19 жовьня 2004 року, пункт 50 рішення у справі «Чуйкіна проти України» від 13 січня 2011 року, пункт 54 рішення у справі «Швидка проти України» від 30 жовтня 2014 рокутощо).

Це означає, що суд має оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними та людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав.

Відповідно до частини другої статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

За статтею 14 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою.

Отже, позивач опинився в ситуації, що відповідно позбавляє його можливості забезпечити належний захист своїх прав.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до частини третьої статті 23 Загальної Декларації прав людини, пункту 4 частини першої Європейської Соціальної хартії та частини третьої статті 46 Конституції України кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, - яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.

Статтею 76 КАС України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Так, судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що загальний трудовий стаж позивача з 01 вересня 1079 року по 28 травня 2017 року, підтверджується трудовою книжкою серія НОМЕР_1 від 18 липня 1980 року (а.с.6-8)

Відповідно до довідки Смілянського об`єднаного міського військового комісаріату №205 від 29 травня 2017 року ОСОБА_1 проходив військову службу з 12 листопада 1980 року по 10 грудня 1982 року та з 04 лютого 2015 року по 04 травня 2016 року. В період з 02 липня 2015 року по 27 квітня 2016 року безпосередньо брав участь в антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей (а.с. 12).

Із посвідчення серія НОМЕР_2 № 074245 від 25 січня 2016 року вбачається, що ОСОБА_1 має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни – учасників бойових дій (а.с. 11).

Як вбачається із довідки військової частини В0259 від 12 траня 2016 року № 1751 ОСОБА_1 в період з 02 липня 2015 року по 27 квітня 2016 року брав участь в антитерористичній операції (а.с 13).

Згідно довідки військової частини від 26 липня 2016 року ОСОБА_1 проходив службу у військовій частині А1008 з 10 березня 2015 року по 04 травня 2016 року. Цей період зараховується до страхового стажу (а.с. 5.)

Листом Смілянського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 5949/03 від 27 липня 2017 року ОСОБА_1 було повідомлено у призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку на 5 років (а.с. 15).

Також у листі зазначено, що страховий стаж роботи позивача становить 23 роки 7 місяців 11 днів, пільговий стаж, що недостатньо для призначення пенсії на пільгових умовах (а.с.15).

Однак з такими висновками відповідача суд не погоджується, виходячи із наступного.

Статтею 2 Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі - Закону № 2232-XII) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, пов`язаній із захистом Вітчизни. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Частиною 4 вказаної статті Закону передбачено види військової служби, до яких, зокрема, віднесено й військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період.

Процедуру надання статусу учасника бойових дій особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, та категорії таких осіб визначає Порядок надання статусу учасника бойових дій особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року № 413 (далі - Порядок № 413).

Відповідно до пункту 2 Порядку № 413 статус учасника бойових дій надається військовослужбовцям (резервістам, військовозобов`язаним) та працівникам Збройних Сил, Національної гвардії, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, військовослужбовцям військових прокуратур, особам рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції ДФС, поліцейським, особам рядового, начальницького складу, військовослужбовцям, працівникам МВС, Управління державної охорони, Держспецзв`язку, ДСНС, ДПтС, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення.

Пунктом 4 Порядку № 413 визначено підставу надання особі статусу учасника бойових дій: документи про безпосереднє залучення до виконання завдань антитерористичної операції в районах її проведення, направлення (прибуття) у відрядження до районів проведення антитерористичної операції, їх перебування в таких районах з метою виконання завдань із захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України шляхом безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення (витяги з наказів керівника Антитерористичного центру при СБУ про залучення до проведення антитерористичної операції, директив, розпоряджень, посвідчень про відрядження, оперативних завдань, журналів бойових дій, бойових донесень, дислокацій, книг нарядів, графіків несення служби, звітів, зведень, донесень, матеріалів спеціальних (службових) розслідувань за фактами отримання поранень, а також інші офіційні документи, видані державними органами, що містять достатні докази про безпосередню участь особи у виконанні завдань антитерористичної операції у районах її проведення).

При цьому основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначено Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» № 2011-XII від 20 грудня 1991 року, який також встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Відповідно достаттей 1 та 2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» № 2011-XII від 20 грудня 1991 року, військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.

У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Відповідно до статті 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» № 3551-XII від 22 жовтня 1993 року до учасників бойових дій належать, зокрема військовослужбовці (резервісти, військовозобов`язані), які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення.

Абзацом другим пункту 1статті 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено, що час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України від 06 грудня 1991 року № 1932-XII «Про оборону України» (далі - Закон № 1932-XII), зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу в особливий період, що оголошується відповідно до Закону № 1932-XII, особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Час навчання в професійно-технічному навчальному закладі, час проходження строкової військової служби, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону № 1932-XII, які зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, не повинні перевищувати наявного стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах. Час проходження військовослужбовцями військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону № 1932-XII, зараховується до їх вислуги років, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби на пільгових умовах у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

Статтею 57 Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-XII 05 листопада 1991 року передбачено, пільги по обчисленню стажу за час перебування у складі діючої армії, та встановлює, що час служби зараховується до стажу роботи на пільгових умовах, у порядку, встановленому для обчислення строків цієї служби при призначенні пенсії за вислугою років військовослужбовцям.

Згідно абзацу 7 підпункту1 пункту 2.3 розділу II «Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей» затвердженого наказом Міноборони України від 14.08.2014 року № 530, час проходження служби, протягом якого особа брала участь в антитерористичній операції зараховується на пільгових умовах - один місяць служби за три.

З системного аналізу наведених правових норм вбачається, що час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження військовослужбовцями військової служби в особливий період зараховується до їх вислуги років, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби на пільгових умовах у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

В свою чергу, час проходження військової служби, протягом якого військовослужбовець брав участь в антитерористичній операції в особливий період, зараховується до страхового стажу на пільгових умовах одного місяця служби за три.

Вказана правова позиція узгоджуються з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 05 червня 2018 року у справі № 348/347/17.

Судом встановлено, що позивач проходив військову службу при частковій мобілізації з 04 лютого 2015 року по 04 травня 2016 року, що підтверджується довідкою Смілянського об`єднаного міського військового комісаріату Черкаської областіі №307 від 06 травня 2016 року та копією військового квитка, а отже зазначений період повинен зараховуватись до його страхового та пільгового стажу.

При цьому, періоди участі в антитерористичній операції з 02 липня 2015 року по 27 квітня 2016 року мають зарахуватись до спеціального пільгового стажу із розрахунку місяць служби за три.

Згідно абзацу 1 частини 1 статті 20 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09 липня 2003 року , страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.

Відповідно до частини 2 статті 20 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», обчислення страхових внесків застрахованих осіб, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

Згідно частини 3 статті 119 Кодексу законів про працю України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) за працівниками, призваними на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, але не більше одного року, зберігається місце роботи, посада і компенсується з бюджету середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, в яких вони працювали на час призову, незалежно від підпорядкування та форми власності. Виплата таких компенсацій із бюджету в межах середнього заробітку проводиться за рахунок коштів Державного бюджету України в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

На підставі статті 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх вислуги років, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби на пільгових умовах у порядку, що визначається КМУ. Час проходження військової служби, протягом якого військовослужбовець брав участь в АТО в особливий період, зараховується до стажу державної служби на пільгових умовах.

За працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану на строк до закінчення особливого періоду або до дня фактичної демобілізації, зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, в яких вони працювали на час призову.

Водночас, таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Середній заробіток працівника нараховує і виплачує роботодавець. У подальшому він отримує компенсацію з коштів Державного бюджету України, яка має проводитися в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Разом з тим, відсутність цього механізму не позбавляє роботодавця обов`язку щодо нарахування середнього заробітку мобілізованому працівнику, адже ця гарантія передбачена законом.

Положеннями статті 106 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09 липня 2003 року визначено, що відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.

Оскільки обов`язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату таких, покладено на страхувальника, відсутність відомостей про сплату страхових внесків у Пенсійному фонді України відбулося не з вини позивача і не зарахування періоду з 02 липня 2015 року по 27 квітня 2016 року до загального страхового стажу роботи при призначенні пенсії за період проходження військової служби по мобілізації є неправомірним.

З врахуванням викладеного суд дійшов висновку, що служба позивача у період з 02 липня 2015 року по 27 квітня 2016 року підлягає зарахуванню до страхового та пільгового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах незалежно від сплати підприємством-страхувальником страхових внесків.

За таких обставин суд вважає, що відповідачем протиправно не зараховано до пільгового стажу відповідно до статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» зазначені періоди перебування позивача на військовій службі в особливий період.

Відповідно до частини восьмої статті 139 КАС України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 13 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року №3674 - VI, спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, суд вважає за необхідне стягнути витрати по сплаті судового збору за рахунок бюджетних асигнувань з відповідача на користь держави.

На підставі вищевикладеного та керуючись Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» № 3551-XII від 22 жовтня 1993 року, Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» № 2011-XII від 20 грудня 1991 року, Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09 липня 2003 року, Порядком надання статусу учасника бойових дій особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року № 413, ст.ст. 139, 241-246, 250, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, -

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання дій заступника начальника Смілянського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Константюк О.М. неправомірними та зобов`язання здійснити певні дії - задовольнити.

Визнати дії заступника начальника об`єднаного управління Пенсійного Фонду України Константюк О.М. неправомірними щодо відмови у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області вул. Смілянська, 23, м. Черкаси, код ЄДРПОУ 21366538 перерахувати трудовий стаж та призначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого та жителя АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, місцезнаходження: вул. Смілянська, 23, м. Черкаси, код ЄДРПОУ 21366538 на користь держави судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 640 (шістсот сорок) гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Шостого апеляційного адміністративного суду через Смілянський міськрайонний суд Черкаської області.

Сторони о справі:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого та жителя АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Відповідач : Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, місцезнаходження: вул. Смілянська, 23, м. Черкаси, код ЄДРПОУ 21366538.

Головуючий О.П.Опалинська