Рішення № 82569970, 18.06.2019, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 201/13698/18

Провадження № 2/201/1289/2019

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2019р. суддя Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська - Ткаченко Н.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (в письмовому провадженні) в приміщенні Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська у м. Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Профіт Транс» про солідарне відшкодування матеріальної і моральної шкоди, заподіяної внаслідок ДТП,

В С Т А Н О В И Л А:

13.12.2018р. ОСОБА_1 через свого представника - адвоката Роговську А.О. (діє на підставі довіреності від 14.05.20188р. - а.с. № 24) звернулася до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська із позовом до ОСОБА_2 , ТОВ «Профіт Транс» про солідарне відшкодування матеріальної і моральної шкоди, заподіяної внаслідок ДТП (а.с. № 4-8).

Ухвалою судді Ткаченко Н.В. від 17.12.2018р. позовну заяву залишено без руху і позивачці наданий строк для усунення її недоліків (а.с. № 26).

Після усунення позивачкою недоліків шляхом подання 17.01.2019р. уточненої позовної заяви (а.с. № 30-33) ухвалою судді Ткаченко Н.В. від 18.01.2019р. позовну заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду та відкрито провадження, розгляд справи призначено в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін відповідно до положень ч.1 ст. 274, ч.5 ст. 279 ЦПК України, за заявою позивачки витребувано від ТОВ «Профіт Транс» документи, що підтверджують перебування ОСОБА_2 у трудових відносинах з цим товариством, документи, які підтверджують право користування автомобілем, яким керував ОСОБА_2 (а.с. № 37).

Ухвалою судді Ткаченко Н.В. від 22.04.2019р. за заявою ТОВ «Профіт Транс» витребувано у ПрАТ «Страхова компанія «Саламандра Україна» звіт про оцінку транспортного засобу, висновок експерта, страховий акт (а.с. № 74).

В обґрунтування позовних вимог (з урахуванням їх уточнень 17.01.2019р.) позивачка зазначила, що 26.12.2017р. о 19 год. 45 хв. сталася ДТП, за обставинами якої водій ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом марки MAN д.н.з. НОМЕР_1 з напівпричепом TAD, д.н.з. НОМЕР_2 , рухався на 43-му км автодороги «Добропілля-Лиман» в Слов`янському районі Донецької області зі сторони м. Краматорськ Краматорського району Донецької області в напрямку с. Сергіївка Слов`янського району Донецької області, де, при зустрічному роз`їзді, не обравши безпечної швидкості, не дотримався безпечного інтервалу, внаслідок чого скоїв зіткнення з автомобілем Hyundai, д.н.з. НОМЕР_3 під керуванням водія ОСОБА_3 Своїми діями водій ОСОБА_2 порушив п.п. 12.1., 13.1., 13.3. Правил дорожнього руху України, спричинивши механічні пошкодження транспортним засобам.

Постановою Жовтневого районного суду м Дніпропетровська від 23.01.2018р. по справі № 201/297/18-п ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності.

Автомобіль марки Hyundai Tucson, д.н.з. НОМЕР_3 , належить позивачці ОСОБА_1 на праві власності.

Висновком експертного дослідження судового експерта-автотоварознавця ОСОБА_4 . № 95-1/18 від 16.11.2018р. встановлено, що матеріальна шкода, заподіяна власнику транспортного засобу марки Hyundai Tucson, д.н.з. НОМЕР_4 , станом на 26.12.2017р. складала 111 177,59 грн., вартість відновлювального ремонту - 205 572,81 грн.

Цивільно-правова відповідальність позивачки на момент ДТП була застрахована ПрАТ «СК «Саламандра-Україна», а цивільно - правова відповідальність ТОВ «Профіт Транс» - ПрАТ «СК «Перша». ПрАТ «СК «Саламандра-Україна» виплатило позивачці страхове відшкодування в сумі 100 000 грн. Таким чином, позивачка вважає, що відповідачі на підставі ст. 1194 ЦК України мають сплатити їй солідарно різницю між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою в сумі 105 572,81 грн. (205 572,81 - 100 000), а також відшкодувати витрати на проведення експертного дослідження в сумі 1 700грн. і на послуги евакуатора в сумі 8 500грн.

Також позивачка посилається на те, що внаслідок ДТП їй заподіяна моральна шкода, яка полягає у душевних страждань від того, що було пошкоджене її майно, вона не могла користуватися автомобілем, була вимушена витрачати час на його евакуацію, оцінку шкоди, через що змінився звичайний уклад її життя, а відповідачі відмовилися добровільно виплачувати матеріальну шкоду. Вартість заподіяної моральної шкоди оцінює у 50 000грн.

На підставі викладеного, посилаючись на норми ст.ст. 22, 23, 1166, 1167, 1172, 1187, 1194 ЦК України, просила стягнути солідарно з ОСОБА_2 і ТОВ «Профіт Транс» матеріальну шкоду у розмірі 105 572,81 грн., витрати на проведення автотоварознавчого дослідження у розмірі 1 700грн., витрати на евакуацію автомобіля у розмірі 8 500грн., а всього - 115 772,81 грн., а також стягнути солідарно з відповідачів в рахунок відшкодування моральної шкоди 50 000грн.

Відповідач - ТОВ «Профіт Транс» позовні вимоги не визнав. 19.03.2019р. від директора товариства ОСОБА_5 (діє на підставі протоколу установчих зборів від 16.03.2017р. - а.с. № 59-60) надійшов відзив на позов разом із доданими документами (а.с. № 41-65), в якому вона підтвердила, що ОСОБА_2 з 13.06.2017р. дійсно працює водієм у ТОВ «Профіт Транс», 26.12.2017р. керував автомобілем марки «MAN», д.н.з. НОМЕР_1 , з його вини сталася ДТП. Автомобіль марки «MAN», д.н.з. НОМЕР_1 , перебуває у користуванні ТОВ «Профіт Транс» на підставі договору оренди. Власником автомобіля є ПрАТ «Промислові Регіони», яким укладено з ПрАТ «СК «Перша» договір страхування № АК-6603868 строком дії з 02.06.2017р. до 01.06.2018р., тому саме воно зобов`язане виплачувати позивачці страхове відшкодування (матеріальні збитки).

Цивільно-правова відповідальність позивачки була застрахована в ПрАТ «СК «Саламандра-Україна», від якої вона отримала в якості страхового відшкодування 100 000грн. Отже до ПрАТ «СК «Саламандра-Україна» перейшло право вимоги позивачки до страхової компанії винної сторони - ПрАТ «СК «Перша». В свою чергу, 10.07.2018р. ПрАТ «СК «Перша» сплатило ПрАТ «СК «Саламандра-Україна» 99 000грн., що підтверджується листом ПрАТ СК «Перша» від 10.07.2018р.

До ТОВ «Профіт Транс» з вимогою про відшкодування шкоди позивачка не зверталася, тому її посилання на те, що відповідачі відмовилися добровільно виплатити матеріальну шкоду не відповідають дійсності.

Представник відповідача також посилалася на те, що на підставі ст. 990 ЦК України і ст. 27 Закону України «Про страхування» для отримання грошових коштів від страхової компанії має бути проведена оцінка пошкодженого майна (автотоварознавче дослідження). Як правило, ініціатором проведення автотоварознавчого дослідження виступає страхова компанія, яка здійснюватиме виплату коштів. Таким чином ПрАТ «СК «Саламандра-Україна» має представити докази оцінити завданої шкоди (страховий акт, звіт про оцінку).

Вважає наданий позивачкою Висновок експертного автотоварознавчого дослідження №95-1/18 від 16.11.2018р. не належним і не допустимим доказом вартості завданої матеріальної шкоди з огляду на те, що він виготовлений через 11 місяців після ДТП, тому не може однозначно свідчити, що пошкодження були отриманні у ДТП 26.11.2017р. Заперечуючи проти позову, зазначає, що експерт мав особисто оглянути пошкодження, скласти висновок, оскільки Методикою проведення експертизи ТЗ не передбачено її проведення на основі фотографій і опису пошкоджень. Позивачкою не надано доказів того, що автомобіль на момент оцінки знаходився автомобіль у тому ж стані, що й після ДТП, у присутності представника позивачки ОСОБА_3 , а представник ТОВ «Профіт Транс» не запрошувався на огляд. Не підтверджено, що експерт ОСОБА_4 є фахівцем у сфері проведення автотоварознавчого дослідження, а сам висновок містить грубі помилки. Зокрема невірно вказано тип кузова: замість «універсал» зазначено - «мінівен», комплектацію: замість «GLS» вказано «GLX», що підтверджується витягом з офіційного сайту щодо ідентифікації дорожнього ТЗ за VIN номером: НОМЕР_5 ). У порушення пп. й) п. 4.4 п. 4, пп. в) п.5.5. Методики показання лічильника одометра експертом не встановлено, величина пробігу вказано зі слів представника власниці автомобілю.

Крім того, матеріальна шкода розрахована експертом без урахування зносу, що суперечить приписам ст. 29 закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», п. 8.2. Методики, згідно з яким вартість відновлювального ремонту розраховується за відповідною формулою з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу Сврз = Ср + См + Сс х (1 - Ез). Отже, якщо для відновлення пошкодженого в ДТП транспортного засобу ремонт здійснюється методом заміни складових частин, що були пошкоджені, на нові, винна сторона відшкодовує не повну вартість цих складових частин, а з урахування коефіцієнта фізичного зносу складників аварійно пошкодженого транспортної засобу. Говорячи про таке, відповідач звертається до правових позицій, викладена в постановах Верховного Суду України від 22.03.2017р. у справах №№910/3650/16, 910/32969/15, у постановах Верховного Суду від 06.02.2018р. у справі №910/3867/16, від 01.02.2018р. у справі № 910/22886/16, і вважає, що у пред`явлення позивачкою вимоги про виплату відшкодування в розмірі 105 572,81 грн., розрахованої з повної вартості відновлювального ремонту без урахування коефіцієнта фізичного зносу (205 572,81 грн. замість 111 177,59) є неправомірним.

Також вважає не доведеним заявлені до стягнення витрати на проведення дослідження і послуги евакуатора. Так, квитанція за послуги евакуатора № 374 датована 06.01.2018р., тобто евакуація відбулась майже через два тижні після ДТП, а квитанція за послуги експерта № 98 датована 14.11.2018р., тоді як ДТП сталося 26.12.2017р. Вважає, що ці квитанції не можуть бути належними доказами, оскільки позивачкою не надано договір, акт виконаних робіт, тощо.

Заперечує факт спричинення моральної шкоди, вважає її розмір необґрунтованим.

На підставі викладеного, просила відмовити у задоволенні позовних вимог.

Відповідач - ОСОБА_6 також позовні вимоги не визнав. 28.03.2019р. надав відзив на позов (а.с. № 67-68), в якому зазначив, що він дійсно 26.12.2017р. здійснював перевезення вантажу на автомобілі MAN, д.н.з. НОМЕР_6 , зіткнувся з автомобілем Хюндай, д.н.з. НОМЕР_7 , яким керував ОСОБА_3 . На підставі ст. 1172 ЦК України він не є особою, на яку покладається обов`язок відшкодувати шкоду, оскільки керував транспортним засобом, який належить ТОВ «Профіт Транс» у зв`язку із виконанням своїх трудових обов`язків на підставі трудового договору з ТОВ «Профіт Транс». Також не визнав факт заподіяння моральної шкоди позивачці, вважав його недоведеним. Просив відмовити у задоволенні позовних вимог до нього в повному обсязі.

З урахуванням вищезазначених підстав для розгляду цієї цивільної справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, а також приймаючи до уваги, що відповідачі відповідно до ст. 278 ЦПК України надали суду змістовні відзиви на позов, яким буде надана належна оцінка поряд з іншими обставинами у справі, що підлягають з`ясуванню, не вбачається підстав для задоволення клопотання представника відповідача ТОВ «Профіт Транс» про перехід до розгляду справи в порядку загального позовного провадження (а.с. № 44).

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши позиції сторін, оцінивши зібрані докази по справі за принципами ст. 89 ЦПК України та у сукупності з нормами законодавства, вважаю, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч. 1. ст.4 ЦПК України).

Суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі (ч. 1. ст.13 ЦПК України).

Як встановлено при розгляді справи і не заперечується сторонами, 26.12.2017р. о 19 год. 45 хв. сталася ДТП, за обставинами якої водій ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом марки MAN д.н.з. НОМЕР_1 з напівпричепом TAD д.н.з. НОМЕР_2 , рухався на 43-му км автодороги «Добропілля-Лиман» в Слов`янському районі Донецької області зі сторони м. Краматорськ Краматорського району Донецької області в напрямку с. Сергіївка Слов`янського району Донецької області, де, при зустрічному роз`їзді, не обравши безпечної швидкості, не дотримався безпечного інтервалу, внаслідок чого скоїв зіткнення з автомобілем Hyundai, д.н.з. НОМЕР_3 під керуванням водія ОСОБА_3 Своїми діями водій ОСОБА_2 порушив п.п. 12.1., 13.1., 13.3. Правил дорожнього руху України, спричинивши механічні пошкодження транспортним засобам.

Постановою Жовтневого районного суду м Дніпропетровська від 23.01.2018р. по справі № 201/297/18-п, яка набрала законної сили 05.02.2018р. ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушенні за ст. 124 КУпАП і притягнуто до адміністративної відповідальності (а.с. № 10).

Відповідачами у цій справі не заперечується вина ОСОБА_2 скоєнні ДТП і у спричиненні механічних пошкоджень транспортному засобу позивачки.

За правилами ч. 5 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Автомобіль марки Hyundai Tucson, д.н.з. НОМЕР_3 , належить позивачці ОСОБА_1 на праві власності, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_8 (а.с. № 9).

Висновком експертного автотоварознавчого дослідження судового експерта-автотоварознавця ФОП ОСОБА_4 . № 95-1/18 від 16.11.2018р., складеним на замовлення позивачки, встановлено, що матеріальна шкода, заподіяна власнику транспортного засобу марки Hyundai Tucson, д.н.з. НОМЕР_3 , станом на 26.12.2017р. складала 111 177,59 грн. (з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу КТЗ - 0,554), а вартість відновлювального ремонту - 205 572,81 грн. (а.с. № 11-13).

Водій ОСОБА_2 з 13.06.2017р. прийнятий на посаду водія у ТОВ «Профіт Транс», що видно з наказу №6/2017 від 13.06.2017р. (а.с. № 47). За ним на підставі наказу ТОВ «Профіт Транс» від 13.06.2017р. № 3101 закріплено автомобіль марки «MAN», д.н.з. НОМЕР_1 , з напівпричепом, д.н.з. НОМЕР_9 (а.с. № 48).

Відповідачі не запечуть ту обставину, що ОСОБА_2 26.12.2017р. виконував свої трудові обов`язки за трудовим договором з ТОВ «Профіт Транс», здійснюючи перевезення вантажу на вказаному автомобілі.

Як свідчать матеріали справи, автомобіль марки «MAN», д.н.з. НОМЕР_1 , перебуває у власності ТОВ «Профіт Транс», що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_10 , напівпричіп ТАD , д.н.з. НОМЕР_9 , перебуває у користуванні ТОВ «Профіт Транс» на підставі укладеного з ТОВ «Фора Транс» договору оренди №03/04-17ФТ від 03.04.2017р. (а.с. № (51-52).

Як вказує відповідач, автомобіль марки «MAN», д.н.з. НОМЕР_1 , був переданий йому в оренду ПрАТ «Промислові Регіони», після чого останнє уклало з ПрАТ «СК «Перша» договір страхування, що підтверджується полісом № АК-6603868 строком дії з 02.06.2017р. до 01.06.2018р., згідно з яким ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну - 100 000грн., франшиза - 1 000грн. (а.с. № 56).

Відповідач, посилаючись на норми ст. 979 ЦК України, вважає, що саме ПрАТ «СК «Перша» повинна виплатити позивачці страхове відшкодування (матеріальні збитки), а урахуванням того, що позивачка отримала від свого страховика ПрАТ «СК «Саламандра-Україна» 100 000грн., а до останньої перейшло право вимоги до ПрАТ «СК «Перша».

Листом ПрАТ «СК «Перша» від 10.07.2018р. підтверджено, що ним перераховано на користь ПрАТ «СК «Саламандра-Україна» 99 000грн. на підставі страхового акта (а.с. № 57).

Як видно з наданих на вимогу суду матеріалів ПрАТ «СК «Саламандра-Україна», на замовлення ПрАТ «СК «Саламандра-Україна» судовим експертом товарознавцем ФОП ОСОБА_4 було складено висновок автотоварознавчого дослідження № 001/18 від 11.01.2018р., яким встановлено, що вартість матеріальної шкоди, заподіяної власнику автомобіля Hyundai Tucson, д.н.з. НОМЕР_3 , склала 210 202,20 грн. (а.с. № 81-87).

Крім того, на замовлення ПрАТ «СК «Саламандра-Україна» оцінювачем ОСОБА_7 Регіонального партнера ТОВ «ДЕКРА Експерт» складено звіт про розрахунок вартості пошкодженого КТЗ № 144/03-18 з метою визначення вартості післяаварійного ТЗ для розрахунку страхового відшкодування. За результатами оцінки визначено, що ринкова вартість автомобіля марки Hyundai Tucson, д.н.з. НОМЕР_3 , становить 109 117грн. При цьому, вартість неушкодженого ідентичного ТЗ на момент ушкодження складало 210 202,20грн. (а.с. № 100 - 106).

ПрАТ «СК «Саламандра-Україна» складено 25.04.2018р. страховий акт, з якого видно, що страховик вирішив виплатити ОСОБА_8 100 000грн. (тобто вичерпну суму ліміту).

Верховний Суд у постанові від 19.09.2018р. у справі № 753/21177/16-ц (провадження № 61-28918св18) зробив висновок про те, що статтею 988 ЦК України установлено, що страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків.

Відповідно до вимог ст. 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» у випадку завдання збитку проведення незалежної оцінки є обов`язковим.

За змістом абзацу 2 п. 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна.

Водночас позивачка вважає, що сплаченого ПрАТ «СК «Саламандра-Україна» страхового відшкодування в сумі 100 000грн. недостатньо для повного відшкодування оціненої експертом шкоди, а тому ТОВ «Профіт Транс», винними діями працівника якої заподіяно шкоду, повинно сплатити їх різницю між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою в сумі 105 572,81 грн. (205 572,81 - 100 000).

Щодо вимог позивачки до ТОВ «Профіт Транс» і ОСОБА_2 про солідарне стягнення з них матеріальної шкоди, суд зазначає наступне.

Варто зазначити, що звертаючись до правових позицій у постановах Верховного Суду України від 22.03.2017р. у справах №№910/3650/16, 910/32969/15, у постановах Верховного Суду від 06.02.2018р. у справі №910/3867/16, від 01.02.2018 у справі № 910/22886/16, відповідач ТОВ «Профіт Транс» поза увагою залишив те, що в означених справах розглядався спір між страховими компаніями про стягнення страхового відшкодування. Верховний Суд у цих справах відзначив, що страховик (страхова компанія) за договором страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів також є відповідальною особою за завдані збитки. Водночас, на відміну від особи, яка завдала шкоди, обсяг відповідальності страховика за договором страхування відповідальності обмежений нормами закону «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Страховик згідно зі ст. 29, п. 32.7 ст. 32 цього закону у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого в порядку, встановленому законодавством. Шкоду, пов`язану з утратою товарної вартості транспортного засобу, страховик не відшкодовує. Вищий суд дійшов висновку про неправомірність вимоги про виплату страхового відшкодування в розмірі повної вартості відновлювального ремонту без урахування коефіцієнта фізичного зносу лише до страховика за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Натомість у справі, що розглядається, вимоги позивачкою пред`явлені не до страховка, а до винної особи (точніше - роботодавця винної особи).

Суд зазначає, що дорожньо-транспортна пригода слугує підставою для виникнення договірного зобов`язання згідно з договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в якому потерпілий так само має право вимоги до боржника - в договірному зобов`язанні ним є страховик. Разом із тим, зазначені зобов`язання не виключають одне одного.

Деліктне зобов`язання - первісне, основне зобов`язання, в якому діє загальний принцип відшкодування шкоди в повному обсязі, підставою його виникнення є завдання шкоди. З наведеного слідує, що особа, яка завдала шкоди, зобов`язана відшкодувати потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика.

Така правова позиція викладена Верховним Судом у Постанові від 21.02.2018р. по справі 760/19377/15-ц (провадження № 61-2211св18).

За змістом статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

У зв`язку із тим, що позивачці страховиком частково відшкодовано матеріальну шкоду (у межах страхового ліміту), але цією сумою не покрито повністю матеріальну шкоду, між потерпілою особою і заподіювачем шкоди продовжує діяти деліктне (первісне) зобов`язання, отже за загальним правилом особа, яка завдала шкоди, зобов`язана відшкодувати її потерпілому.

Відповідно до ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Відповідальність юридичної або фізичної особи настає у випадках, коли особа, з вини якої заподіяна шкода, знаходиться з цією юридичною або фізичною особою в трудових відносинах, і шкоду така особа заподіяла у зв`язку з виконанням трудових (службових) обов`язків.

При цьому під виконанням працівником своїх трудових (службових) обов`язків розуміється виконання ним роботи, передбаченої трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоча і виходить за межі трудового договору чи посадової інструкції, але доручається юридичною або фізичною особою або спричинена необхідністю як на території роботодавця, так і за її межами. Це можуть бути дії виробничого, господарського, технічного та іншого характеру, вчинення яких безпосередньо входить до службових обов`язків працівника.

Пунктом 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» № 6 від 27.03.1992р. роз`яснено, що при розгляді справ про відшкодування шкоди за ст. 441 ЦК (2004р.) суди повинні мати на увазі, що крім загальних підстав, передбачених ст. 440 ЦК, відповідальність юридичної особи настає лише у випадках, коли особа, з вини якої заподіяна шкода, знаходиться з даною організацією в трудових відносинах, і шкода, заподіяна нею у зв`язку з виконанням трудових (службових) обов`язків, незалежно від того, постійним, сезонним, тимчасовим за трудовим договором чи на інших умовах вона була працівником цієї організації.

Відповідно до вимог чинного законодавства, не вважається особою, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим, особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) із особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, якщо з нею укладено цивільно-правовий договір.

Відповідно до п.п. 4, 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27.03.1992р. «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо), не вважається джерелом підвищеної небезпеки і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з володільцем цього джерела (шофер, машиніст, оператор тощо).

За змістом відзиву ТОВ «Профіт Транс» слідує, що товариство не погоджується з наданим позивачкою Висновком експертного автотоварознавчого дослідження №95-1/18 від 16.11.2018р. ФОП ОСОБА_4 , оскільки він виготовлений через 11 місяців після ДТП, тому не можливо однозначно свідчити, що пошкодження були отриманні в результаті ДТП 26.11.2017р. Крім того, директор товариства ставила під сумнів присутність представника власника - ОСОБА_3 під час огляду пошкодженою автомобіля, оскільки в акті огляду транспортного засобу від 04.01.2018р. відсутній його підпис, з чого робить висновок, що ОСОБА_3 не був присутнім під час огляду автомобіля, а тому вірогідно, що Акт огляду транспортного засобу складений не 04.01.2018р., а разом з висновком 16.11.2018р. Також вважала, що експерт взагалі особисто не оглядав автомобіль, а склав опис лише по фотографіям.

Щодо порядку огляду ТЗ, то пунктом 4.4. Методи товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортній засобів, затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції України і Фондом державної майна України від 24.11.2003р. №142/5/2092, визначено, що у звіті (акті) або висновку експерта (експертного дослідження) про оцінку КТЗ зазначається, серед іншого, така інформація: и) дані про час та місце проведення огляду КТЗ оцінювачем (експертом); і) відомості про осіб, які брали участь в огляді об`єкта оцінки, якщо їх участь обумовлена призначенням оцінки або договором про виконання оцінки;

За правилами 5.1., 5.2. Методики технічний огляд КТЗ оцінювачем (експертом) являє собою початковий етап дослідження, який дає змогу органолептичними методами визначити ідентифікаційні дані КТЗ; його комплектність; укомплектованість; технічний стан, обсяг і характер пошкоджень; пробіг за одометром, інші показники на момент технічного огляду, необхідні для оцінки майна.

Визначення матеріального збитку чи вартості КТЗ без його огляду особисто експертом (оцінювачем), який складає висновок чи звіт (акт), можливе тільки за рішенням органу (посадової особи), який здійснює судове чи досудове слідство, у разі надання ними даних, необхідних для оцінки.

У разі потреби виклик заінтересованих осіб для технічного огляду із зазначенням дати, місця та часу проведення огляду КТЗ (після їх узгодження з виконавцем дослідження) здійснюється замовником дослідження шляхом вручення відповідного виклику під розписку особі, що викликається, або телеграмою з повідомленням про її вручення адресату.

У разі відсутності в установлений час на місці огляду осіб, що викликалися, огляд проводиться без їх участі, про що зазначається у звіті (акті), висновку.

Замовник повинен забезпечити належні безпечні умови огляду (освітлення, вільний доступ, можливість огляду КТЗ з різних сторін тощо).

З наведених пунктів методики слідує, що огляд транспортного засобу має бути здійснений перш за все особисто експертом (оцінювачем), який складає висновок чи звіт, а виклик заінтересованих осіб здійснюється замовником за потреби. Тобто, методика не пред`являє обов`язкові вимоги до присутності як самого власника, так і заінтересованих осіб.

Заперечуючи щодо порушення порядку огляду транспортного засобу, відповідач не навів ґрунтовних зауважень стосовно того, що наявність або відсутність власника вплинула на результат огляду ТЗ, не відмітив конкретно перелік зафіксованих актом огляду ушкоджень, які, на його думку, є зайвими і не повинні були включатися до акту.

Стосовно того, що ТОВ «Профіт Транс» не отримував запрошення для проведення огляду пошкодженого автомобіля, то, як зазначалось вище, замовник самостійно визначає необхідність виклику заінтересованих осіб для технічного огляду ТЗ.

Як видно з висновку експерта в ньому зазначено, що огляд здійснювався органолептичним методом, шляхом зовнішнього візуального огляду проведеного експертом в присутності Кульпака О.О., проводилася фотозйомка, про що свідчать додані до висновку фотографії (а.с. № 18-19).

Указаним спростовуються посилання відповідача про те, що автомобіль не був оглянутий експертом, з порушенням вимог Методики щодо присутності зацікавлених осіб.

Не погоджуючись з даними, зазначеним експертом за результатами огляду та ідентифікації автомобіля, представник відповідача посилалася на дані офіційного сайту щодо ідентифікації ТЗ за VIN номером: НОМЕР_5 , вказавши, що експертом не вірно вказано тип кузова: зазначено «мінівен», в дійсності «універсал», комплектація зазначена як «GLX», а в дійсності «GLS», представник не надала належних доказів і не пояснила, яким чином ці дані впливають на результат оцінки пошкоджень, чи впливають взагалі, чи призвело це до завищення розміру оціненої шкоди, тощо.

Суд не приймає доводи відповідача про те, що експертом у порушення п. й) п. 4.4 п. 4 Методики у висновку не зазначено, не встановлено показання одометра (тахографа) КТЗ. Так, згідно з п. 5.5. Методики під час технічного огляду КТЗ оцінювач (експерт) повинен: установити пробіг за одометром. У висновку експертом вказано, що показання лічильника одометра - не встановлено.

За правилами п. 7.1. Методики оцінка КТЗ здійснюється переважно із застосуванням бази оцінки, яка відповідає ринковій вартості. Ринкова вартість КТЗ ураховує його комплектність, укомплектованість і фактичний технічний стан, строк експлуатації, величину пробігу, умови, у яких він експлуатувався (зберігався), особливості кон`юнктури ринку регіону.

Згідно з п. 7.9. коефіцієнт коригування ринкової вартості КТЗ за величиною пробігу (Гк) ураховує відмінності між фактичним середньорічним та нормативним середньорічним пробігом оцінюваного КТЗ. Значення Гк приймається за рекомендаціями, наведеними в довіднику, за даними якого обчислюється вартість відповідного КТЗ, а у випадку, передбаченому пунктом 7.8. - з відповідної таблиці додатка 5. Показник Гк не застосовується для причепів, напівпричепів, спеціальних КТЗ, будівельної та сільськогосподарської техніки.

Як видно з Висновку № 95-1/18 від 16.11.2018р. (а.с. № 12 звор.бік) ринкова вартість ТЗ визначена експертом з урахуванням Гк - відсотку корегування середньоринкової вартості по пробігу (отримано за допомогою інтерполяції табличних значень), складає 10,0% [3, табл. 5]. Значення Гк приймалося на підставі різниці між фактичним середньорічним і нормативним пробігами відповідно до рекомендацій, наведеними в довіднику, що є джерелом цінової інформації про автомобіль [1, п. 7.9].

Отже, ринкова вартість ТЗ розрахована з урахуванням величину пробігу, яка визначена експертом за допомогою коефіцієнту коригування ринкової вартості КТЗ за величиною пробігу Гк, визначення якого відповідає правилами п. 7.9. Методики.

За висновком, вартість матеріального збитку з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу (0,554) та становить 111 177,59 грн., а вартість відновлювального ремонту, розрахована без урахування фізичного зносу, становить 205 572,81 грн.

Слід зазначити, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

За змістом пункту 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

За загальним правилом та з огляду на положення ст. 1192 ЦК України розмір збитків визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Пунктом 2.4 Методики передбачено, що вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування колісного транспортного засобу (далі КТЗ), з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості).

За роз`ясненнями, викладеними в пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992р. № 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди", якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), були використані нові вузли, деталі, комплектуючі частини іншої модифікації, що випускаються взамін знятих з виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не вправі вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Зношеність пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого його вартості (при відшкодуванні збитків).

З огляду на викладене, суд приходить до переконливого висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача ТОВ «Профіт Транс» різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов`язок з відшкодування такої різниці.

Таким чином, відповідач як особа, відповідальна за шкоду, не вправі вимагати врахування зношеності майна, у зв`язку з чим позовні вимоги в частині стягнення з відповідача ТОВ «Профіт Транс» майнової шкоди є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

Загалом стосовно доводів представника відповідача ТОВ «Профіт Транс» про те, що позивачкою не доведено заподіяння матеріальної шкоди представленими доказами, суд зауважує на тому, що згідно з вимогами ч.ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим майновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що законом не покладається на позивача обов`язок доказування вини відповідача в заподіянні шкоди, він лише повинен доказати факт заподіяння такої шкоди відповідачем та її розмір (Постанова Верховного Суду України від 03.12.2014р. по справі 6-183цс14).

Природа обов`язків щодо доказування, регламентована у ч. 1 ст. 81 ЦПК України, відповідно до якої кожна сторона має довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, та обов`язку учасників справи подавати усі наявні у них докази, закріпленому у п. 4 ч. 2 ст. 43 ЦПК України. Положення ст. 81 ЦПК України закріплюють засади змагальності цивільного процесу, відповідно до чого тягар доказування цілком покладається на сторін. При цьому сторони наділені правом самостійно обирати коло доказів, на які вони посилаються і які подають суду, виходячи із своєї процесуальної заінтересованості та позиції у справі.

Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 72 ЦПК України експертом може бути особа, яка володіє спеціальними знаннями, необхідними для з`ясування відповідних обставин справи. Експерт може призначатися судом або залучатися учасником справи. Експерт зобов`язаний дати обґрунтований та об`єктивний письмовий висновок на поставлені йому питання.

Відповідно до ст. 83 діючого ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 106 ЦПК України учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення. Порядок проведення експертизи та складення висновків експерта за результатами проведеної експертизи визначається відповідно до чинного законодавства України про проведення судових експертиз.

Як видно з висновку експертного автотоварознавчого дослідження №95-1/18 від 16.11.2018р., ФОП ОСОБА_4 має фахову вищу освіту, досвід роботи експертом з 2000р., стаж роботи - 41 рік. Має свідоцтво № 360 від 16.11.2015р., видане Міністерством юстиції України, з правом проведення автотоварознавчих експертиз за фахом 12.2. «Визначення вартості колісних транспортних засобів, розміру збитку, нанесеного власникові транспортного засобу», строк закінчення дії свідоцтва 20.11.2018р. (тобто було чинним на момент проведення експертизи).

Відомості про експерта ОСОБА_4 розміщені на офіційному сайті Міністерством юстиції України: http://rase.minjust.gov.ua.

З урахуванням вищевказаних вимог процесуального закону, установлених судом обставин справи, з огляду на те, що висновок одержаний у порядку, встановленого законом, суд вважає наданий позивачкою висновок експерта належним, допустимим і достатнім доказом, яким позивач обґрунтовує розмір заподіяної шкоди його майну.

З урахуванням викладеного, суд не приймає доводи відповідача про те, що експертом ОСОБА_4 під час складенні Висновку № 95-1/18 від 16.11.2018р. грубо порушені вимоги Методики .

Як роз`яснено у п. 15 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 01.03.2013р. «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», порядок відшкодування шкоди, пов`язаної з фізичним знищенням транспортного засобу, регламентовано статтею 30 Закону «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», який згідно зі статтею 8 ЦК (аналогія закону) може застосовуватись не лише страховиком, а й іншими особами, які здійснюють діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки. У разі якщо власник транспортного засобу не згоден із визнанням транспортного засобу фізично знищеним, йому відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати з евакуації транспортного засобу з місця цієї пригоди.

За таких обставина, підлягають задоволенні вимоги позивачки про відшкодування витрат на евакуацію автомобіля в сумі 8 500грн., які підтверджені квитанцією до прибуткового касового ордеру № 374 від 06.01.2018р. (а.с. № 20).

Суд не приймає доводи відповідача про те, що квитанція до прибуткового касового ордеру не є належним доказом здійснення позивачкою витрат. Згідно з п. 25. Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 29.12.2017 № 148, приймання готівки в касу проводиться за прибутковим касовим ордером (додаток 2), підписаним головним бухгалтером або особою, уповноваженою керівником установи/підприємства. До прибуткових касових ордерів можуть додаватися документи, які є підставою для їх складання.

З урахуванням викладеного, на користь позивачки підлягає стягненню матеріальна шкода в розмірі 105 572,81 грн., і витрати на евакуацію автомобіля в сумі 8 500грн., а всього 114 072,81грн.

Отже, квитанція до прибуткового касового ордеру підтверджує приймання готівки в касу. Посилання відповідача про те, що позивачка сплатила за послуги евакуації через два тижні після ДТП не є підтвердженням недійсності даного документу, тому суд їх не приймає.

Стосовно відшкодування моральної шкоди суд зазначає.

Відповідно до вимог ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, в тому числі, моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

Згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995р. (із подальшими змінами), заподіяна моральна шкода відшкодовується тій фізичній чи юридичній особі, права якої були безпосередньо порушені протиправними діями (бездіяльністю) інших осіб.

Згідно з п. 5 цієї постанови Пленуму згідно з загальними підставами цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Враховуючи те, що майно позивачки було пошкоджено внаслідок ДТП та те, що внаслідок ушкодження цього майна, вона перенесла певні душевні страждання, викликані дискомфортом у вигляді неможливості тривалий час використовувати свою власність за її прямим призначенням, клопотами по ремонту автомобіля, витрати часу на відновлення порушеного права, вона має право на відшкодування заподіяної моральної шкоди.

Вирішуючи питання про розмір компенсації моральної шкоди, суд виходить з характеру та обсягу душевних страждань, яких зазнала позивачка, їх тривалість. Враховує, що мова йде про розумне, справедливе відшкодування (компенсацію) моральної шкоди, якої б вистачило для морального задоволення позивачки з боку відповідача, а не про покарання останнього за його неправомірні дії, що не відповідало б засадам, визначеним статтею 3 ЦК України.

Виходячи з цього, вважаю за можливе визначити для відшкодування моральну шкоду у розмірі 2 500 грн., що становить 2,5 % від заявленої суми моральної шкоди. Сума моральної шкоди, яка б дорівнювала 50 000грн, є явно завищеною, оскільки від ПрАТ Ск «Саламандра-Україна» позивачка отримала страхове відшкодування у розмірі 100 000грн. (а.с№ 107), отже у квітні 2018р. в неї вже були значні кошти на початок ремонту автомобіля. Відповідачі у цій справі, добровільно не відшкодовували позивачці суму, яка залишилася не покритою страховою виплатою, оскільки не були згодні із сумою (як ТОВ «Профіт Транс»), або з позовом взагалі (як ОСОБА_2 ).

Задовольняючи позовні вимоги лише до ТОВ «Профіт Транс» виходжу з того, що закон не передбачає солідарну відповідальність у спірних правовідносинах, а з аналізу змісту глави 82 ЦК України вбачається, що законодавець розрізняє поняття «особа, яка завдала шкоду» та «особа, яка відповідає за шкоду». За наявності вини особи, яка завдала шкоду, особа, яка є відповідальною за шкоду, на підставі частини першої статті 1191 ЦК України набуває права зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування.

Така конструкція цивільно-правової відповідальності надає потерпілому можливість більш ефективно та оперативно захистити свої права та інтереси.

Виходячи із наведених норм права, шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, який виконував трудові обов`язки та на відповідній правовій підставі керував автомобілем, що належить роботодавцю, відшкодовується останнім, а не безпосередньо винним водієм.

Отже, встановивши, що шкоду завдано внаслідок ДТП, що сталася з вини водія ОСОБА_2 , який керував транспортним засобом, що перебував у користуванні у ТОВ «Профіт Транс», доходжу висновку про її відшкодування саме цим товариством.

Обговорюючи питання розподілу судових витрат відповідно до ст. 141 ЦПК України, з урахуванням того, що позов задоволено частково, вважаю за необхідне розподілити судові витрати наступним чином.

При подачі позову позивачкою сплачено судовий збір відповідно до ставок, встановлених ст. 4 Закону України «Про судовий збір» в загальному розмірі 1 862,53 грн. (1 157,73 грн. і 704,80 грн. - а.с. № 2-3). Оскільки позовні вимоги в частині відшкодування матеріальної шкоди задоволені повністю, а в частині відшкодування моральної шкоди - частково (згідно постанови ВС від 28.11.2018р. у справі № 761/11472/15-ц моральна шкода, яка визначена в грошовому вимірі, є майновою вимогою), то загальний розмір судового збору, який підлягає стягненню з відповідача ТОВ «Профіт Транс» на користь позивачки становить 1 165грн. 73коп. (114 072 грн.81коп. + 2 500грн. = 116 572грн. 81коп. х 1% =1 165грн. 73коп.).

Враховуючи положення ч. 6 ст. 139, п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, наявність в матеріалах справи висновку експерта Різниченка В.Д., який має свідоцтво про державну реєстрацію ФОП та кваліфікацію судового експерта з правом проведення товарознавчих експертиз за спеціальністю визначення вартості колісних транспортних засобів та розміру збитку, завданого власнику транспортного засобу (висновок виготовлений на вимогу позивачки), наявність квитанції про оплату проведення експертизи в розмірі 1 700 грн. (а.с.№ 21), та приймаючи до уваги, що позовні вимоги в частині відшкодування матеріальної шкоди (в основу яких й було покладено висновок експерта) були задоволенні в повному обсязі, вимоги про стягнення з відповідача ТОВ «Профіт Транс» витрат на оплату проведення експертизи в розмірі 1 700 грн. підлягають задоволенню.

Що стосується вимог про стягнення суми правничої допомоги, то позивачка у попередньому розрахунку по тексту позову вказала про те, що вони становлять 6 000грн., проте доказів їх фактичного понесення суду не надала, а тому ці витрати не можуть бути стягнуті.

Загальний розмір судових витрат, який слід стягнути з ТОВ «Профіт Транс» на користь ОСОБА_1 становить 2 865 грн. 73коп. (1 165грн. 73коп. (судовий збір) + 1 700 грн. (витрати на експертизу).

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 22, 23, 1172, 1188, 1166, 1192, 1194 ЦК України, Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», Методикою товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженою спільним Наказом МУЮ та ФДМУ від 24.11.2003р. № 142/5/2092, Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995р. (із подальшими змінами), Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27.03.1992р. № 6, правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 03.12.2014р. по справі 6-183цс14, правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 21.02.2018р. по справі 760/19377/15-ц (провадження № 61-2211св18), Постановою ВС від 28.11.2018р. у справі № 761/11472/15-ц, ст.ст. 4, 10, 12, 13, 19, 76-81, 82, 89, 139, 141, 259, 263-265, ч.1 ст. 274, ч.5 ст. 279 ЦПК України суддя,

В И Р І Ш И Л А:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Профіт Транс» про солідарне відшкодування матеріальної і моральної шкоди, заподіяної внаслідок ДТП - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Профіт Транс» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 114 072 грн.81коп. (сто чотирнадцять тисяч сімдесят дві грн. 81 коп.).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Профіт Транс» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 2 500 грн. (дві тисячі п`ятсот грн.).

В задоволенні іншої частини позовних вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю «Профіт Транс» про відшкодування моральної шкоди - відмовити.

В задоволенні позовних вимог до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, заподіяної внаслідок ДТП - відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Профіт Транс» на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору 1 165грн. 73коп., витрат за послуги експерта в розмірі 1 700грн., у загальному розмірі 2 865 грн. 73коп.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 273 ЦПК України.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Суддя Ткаченко Н.В.