Рішення № 8255744, 14.12.2009, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"14" грудня 2009 р.Справа № 4/181-08-5021 За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗЕНІТАР ПАРТНЕРС»

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАНДАРТ-ОІЛ»

про стягнення 35898, 19грн.

За зустрічним позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАНДАРТ-ОІЛ»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗЕНІТАР ПАРТНЕРС»

про стягнення 40000,00грн.

Суддя                                                                                                    Літвінов С.В.

Представники:

від позивача: не з"явився.

від відповідача: Рябцева М.О.- по довіреності за №1 від 13.01.2009року

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «ЗЕНІТАР ПАРТНЕРС»звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАНДАРТ-ОІЛ»про стягнення 35898,19грн., з яких 33017грн.- основного боргу, 407,81грн.- індекс інфляції, 494,67грн. –3% річних, 1978,71грн.- пені.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 02.12.2009р. порушено провадження по справі №4/181-08-5021.

Відповідачем подано відзив від 20.01.2009р. без номеру на позовну заяву, в якому він не погоджується з вимогами позивача та просить суд у задоволені позову відмовити, з підстав викладених у відзиві.

В ході судового розгляду справи Товариство з обмеженою відповідальністю «СТАНДАРТ-ОІЛ»звернулось із зустрічним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗЕНІТАР ПАРТНЕРС»про стягнення безпідставно отриманих грошових коштів у розмірі 40000,00грн.

Враховуючи ту обставину, що зустрічний позов пов’язаний з первісним і випливає з одних і тих самих правовідносин, а також те, що він заявлений до прийняття судом рішення у справі, керуючись вимогами ст.60, ст.61 ГПК України суд прийняв зустрічний позов до спільного провадження з первісним позовом.

Відповідач по первісному позову звернувся до суду з клопотанням про призначення судової почеркознавчої експертизи. Крім того, просить суд на вирішення експетизи поставити питання, які викладені у клопотанні.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 12.06.09р. по справі призначено судову почеркознавчу експертизу.

До суду, по результатам експертизи, надані висновок судово-технічної експертизи № 7290/03; 7312/03 та висновок судово-почеркознавчої експертизи № 7289/02.

Відповідно висновку судово-технічної експертизи № 7290/03; 7312/03 від 30.10.09р. відтиски печатки, розміщені у наданих на експертизу: договорі № ДГ-0000012 від 03.03.2008р.; накладній від 30.05.2008р. нанесені однією печаткою, печаткою ТОВ "СТАНДАРТ ОІЛ", наданою для порівняльного дослідження; печаткою ТОВ "СТАНДАРТ ОІЛ", експериментальні та вільні зразки відтисків якої надані для порівняльного дослідження (за винятком відтисків печатки, розташованих у договорі поставки № 574-0 від 01.08.08р. та у додатку до вказаного договору).Відтиски печатки, розміщені у наданих на експертизу: договорі № ДГ-0000012 від 03.03.2008р.; накладній від 30.05.2008р. нанесені не печаткою ТОВ "СТАНДАРТ ОІЛ", вільні зразки відтисків якої розміщені у договорі поставки № 574-0 від 01.08.08р. та додатку до вказаного договору, які надані для порівняльного дослідження. Вирішити питання «Чи нанесений відтиск печатки ТОВ "СТАНДАРТ ОІЛ" у договорі № ДГ-0000012 від 03.03.2008р. та накладній від 30.05.2008р. у той час, яким датовані ці документи»не є можливим з причин, викладених у дослідницькій частині висновку. У наданих на експертизу: договорі № ДГ –0000012 від 03.03.2008р., накладній від 30.05.2008р. друкований текст нанесено на відтиск печатки з подальшим виконанням підпису від імені Чернова В.Б.

Відповідно висновку судово-почеркознавчої експертизи № 7289/02 від 15.10.09р. підпис від імені Чернова В.Б. у договору № ДГ - 0000012 купівлі-продажу нафтопродуктів від 03.03.08р. та видатковій накладній № РН-0000060 від 30.05.2008р. виконані не Черновим Володимиром Борисовичем, а іншою особою з наслідуванням підписам Чернова В.Б..

У судовому засіданні 11.12.2009 року було оголошено перерву до 14.12.2009р. відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповіді представників сторін суд встановив наступне.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Зенітар Партнерс» (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «СТАНДАРТ ОІЛ»(Покупець) був укладений договір купівлі –продажу нафтопродуктів №ДГ-0000012 від 03 березня 2008 рок.

Відповідно до умов п.1.1 вказаного договору, продавець (позивач за первісним позовом) продав, а покупець купив нафтопродукти, згідно накладних (специфікацій, інших документів бухгалтерського обліку), які є невід’ємною частиною вказаного договору.

Згідно п.1.2 вказаного договору право власності на товар переходить від Продавця в день їх фактичного надходження відпуску по оформленим документам первинного бухгалтерського обліку.

Пунктом 2.1 вказаного договору зазначається, що кількість товару, який постачається по Договору, визначається у видаткових накладних.

Ціна договору визначається виходячи із сум, що вказані у видаткових накладних Продавця, за весь термін дії договору.

Згідно п.3.2 вказаного договору, оплата здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок Продавця, що вказується у цьому договорі.

Відповідно до п.4.1. зазначеного договору, продавець зобов’язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі –продажу. Продавець зобов’язується передати продавцю нафтопродукти належної якості і у відповідної кількості, визначеної у договорі та в оформлених сторонами документах первинного бухгалтерського обліку. Згідно п.4.4 вказаного договору, покупець зобов’язаний прийняти товар, документи на нього, підписати їх, оформити їх належним чином і забезпечити виконання умов цього договору розрахунками за одержаний товар у повному обсязі.

У відповідності до ст.655 ЦК України за договором купівлі –продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як встановлено судом на виконання умов вказаного договору, ТОВ «ЗЕНІТАР ПАРТНЕРС»поставив ТОВ «СТАНДАРТ ОІЛ»нафтопродукти, а саме дизельне паливо на загальну суму 73017грн., у тому числі ПДВ –12169,50грн., що підтверджується видатковою накладною №РН-0000060 від 30 травня 2008 року.

Згідно п.4.8 вказаного договору, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі –продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої грошової суми.

ТОВ «СТАНДАРТ ОІЛ»не надані до суду докази щодо звернення до ТОВ «ЗЕНІТАР ПАРТНЕРС»з претензіями відносно якості та кількості, отриманого дизельного палива, після отримання 30 травня 2008р. дизельного палива на загальну суму 73017грн.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини. Відповідно до ст.202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.          Відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Як встановлено судом, ТОВ «ЗЕНІТАР ПАРТНЕРС»та ТОВ «СТАНДАРТ ОІЛ»дотримані усі вимоги встановлені ст.203 ЦКУ та сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Відповідно до ст.204 ЦК України правочин, яким є вищевказані договори, є правомірним, якщо його недійсність не встановлена законом, або якщо він не визнаний судом недійсним. Твердження ТОВ «СТАНДАРТ ОІЛ»щодо відсутності у договорі істотних умов, не може бути прийняте судом до уваги, оскільки, як встановлено судом, вказаний договір відповідає вимогам положень ЦК України.

Докази визнання вищевказаного договору недійсним ТОВ «СТАНДАРТ ОІЛ»до суду не надав.

Відповідно до вимог Закону України "Про автомобільний транспорт" для водія, серед документів на підставі яких виконують вантажні перевезення, передбачено обов'язкову наявність товарно-транспортної накладної або іншого визначеного законодавством документа на вантаж.

Наряду з цим, Законом України "Про дорожній рух", в обов'язках водія транспортного засобу визначено обов'язкову наявність документів на вантаж, що перевозиться.

Відповідно Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року N 363, зареєстрованого в Мінюсті України 20.02.1998р. за №128/2568, товарно-транспортна накладна це єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Проведення любої господарської операції підприємства фіксується та підтверджується первинними документами, на основі яких і ведеться бухгалтерська звітність. В свою чергу, у відповідності до частини 2 статті 6 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 р. N 996-XIV на даних бухгалтерської звітності базуються фінансова, податкова та інші звітності. Тобто, документи первинного обліку є основою і для податкового обліку.

Отже, враховуючи однозначну необхідність застосування облікового документа при здійсненні вантажних перевезень, використання товарно-транспортної накладної є обов'язковим.

Враховуючи зазначене, суд дійшов до висновку, що первинним документом, який підтверджує факт перевезення та поставки товару та отримання його контрагентами є товарно –транспортна накладна від 30.05.2008р., яка надана ТОВ «ЗЕНІТАР ПАРТНЕРС»до суду та підтверджує факт виконання ТОВ «ЗЕНІТАР ПАРТНЕРС»умов вказаного договору щодо поставки дизельного палива ТОВ «СТАНДАРТ ОІЛ».

В обґрунтування своїх позовних вимог, ТОВ «ЗЕНІТАР ПАРТНЕРС»надані до суду: договір купівлі –продажу, накладна, товарно - транспортна накладна, податкова накладна

Судом встановлено, що згадані вище документи містять опис господарської операції, а також підтверджують факти її виконання, тобто, за визначенням ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»є первинними документами.

За результатами розгляду справи встановлено, що ТОВ «ЗЕНІТАР ПАРТНЕРС»належним чином підтверджено факт постачання ТОВ «СТАНДАРТ ОІЛ»дизельного палива, на виконання вказаного договору купівлі –продажу.

Згідно наданим до суду документам, ТОВ «СТАНДАРТ ОІЛ»отримав дизельне паливо 30.05.2008р., що підтверджується вищезазначеною накладною, після чого у підтвердження отримання належного виконання зобов’язання від постачальника ТОВ «СТАНДАРТ ОІЛ»розрахувався за поставлене дизельне паливо частково на суму 40000грн. 24.06.2008р.

З огляду на викладене, та враховуючи ту обставину, що згідно положень ЦК України передбачено, що наслідком вчинення правочину від імені юридичної особи не уповноваженим на те представником, у разі, якщо у подальшому така юридична особа вчинила дії, які підтверджують виконання нею зобов’язання, породжують права та обов’язки для такої юридичної особи, слід зробити висновок про те, що правочин між постачальником та покупцем укладений належним чином та схвалено сторонами. Тобто, у сторін виникли взаємні права та обов’язки за договором.

Відповідно до ч.1 ст. 692 ЦК України покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зобов'язанням, відповідно до пп. 1, 2 ст. 509 цього Кодексу, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Але як вбачається з банківської виписки в порушення ст.193 ГК України, ст.ст.525, 526, 655, 692 ЦК України ТОВ «СТАНДАРТ ОІЛ»було здійснено лише часткову оплату дизельного палива, отриманого від ТОВ «ЗЕНІТАР ПАРТНЕРС»на загальну суму 40000грн. Сума боргу у розмірі 33017грн. до теперішнього часу у добровільному порядку не сплачена. З огляду на викладене, ТОВ «ЗЕНІТАР ПАРТНЕРС»звертався до ТОВ «СТАНДАРТ ОІЛ»з вимогою про погашення існуючої заборгованості, що підтверджується наявною у матеріалах справи претензією, однак, ТОВ «СТАНДАРТ ОІЛ»зазначену претензію залишив без розгляду та задоволення.

Також, ТОВ «ЗЕНІТАР ПАРТНЕРС»подана до суду податкова накладна №27 від 30.05.2008р. на загальну суму 73017грн., у тому числі ПДВ 12169,50грн. Згідно п.п. 7.2.3, 7.2.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Як зазначається у податковій накладній –умови поставки –договір ДГ-0000012 від 03.03.2008р.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «СТАНДАРТ ОІЛ»включило у травні 2005р. до складу податкового кредиту суму 12169, 50грн., що підтверджується розшифровкою податкових зобов’язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів.

Вищезазначене, спростовує твердження ТОВ «СТАНДАРТ ОІЛ»щодо неотримання від ТОВ «ЗЕНІТАР ПАРТНЕРС»дизельного палива на загальну суму 73017грн. та безпідставного отримання ТОВ «ЗЕНІТАР ПАРТНЕРС»грошових коштів у сумі 40000грн.

Відповідно до ст. 612 Цивільного Кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у встановлений строк. Згідно ст. 692 ЦК України, у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплату товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

ТОВ «ЗЕНІТАР ПАРТНЕРС»також наданий розрахунок 3% річних на суму 494,67грн. та індекс інфляції складає 3876,25грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Також, згідно п.п.6.2 п.6 вищевказаного Договору, за несвоєчасне перерахування платежів по даному Договору Покупець несе майнову відповідальність у розмірі облікової ставки НБУ від простроченої суми платежу, за кожний день просрочки, яке складає - 1978,71грн.

Відповідно до ч.1 ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Згідно ст..33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В процесі розгляду справи ТОВ «СТАНДАРТ ОІЛ»не було доведено до суду та надано документальних доказів, які б спростовували вимоги ТОВ «ЗЕНІТАР ПАРТНЕРС»та підтверджували свої позовній вимоги за зустрічним позовом.

За таких обставин, приймаючи до уваги вищенаведене, а також оцінюючи надані документальні докази в їх сукупності, суд вважає, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗЕНІТАР ПАРТНЕРС»підлягає задоволенню у повному обсязі, а зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАНДАРТ ОІЛ»не підлягає задоволенню у повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд ,-

В И Р І Ш И В :

1.          Первісний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗЕНІТАР ПАРТНЕРС»задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАНДАРТ ОІЛ»код 30171638 ( м. Одеса, пров. Воронцовський, 1, кв. 34 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗЕНІТАР ПАРТНЕРС» код 35695364 (Одеська область, смт. Комінтернівське, вул. Першотравнева, 56) 33017грн.- основного боргу, 407,81грн.- індекс інфляції, 494,67грн. –3% річних, 1978,71грн.- пені, державне мито 358,98 грн. та витрати по сплаті ІТЗ судового процесу 118 грн..

3. В задоволенні зустрічного позову Товариству з обмеженою відповідальністю «СТАНДАРТ ОІЛ»- відмовити.

Рішення підписано 21.12.09р.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст.. 85 ГПК України.

Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

Суддя