Рішення № 82557084, 20.05.2019, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/14349/18

Провадження № 2/369/728/19

РІШЕННЯ

Іменем України

20.05.2019 року Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючої судді Пінкевич Н.С.,

секретаря Середенко Б.С.

за участі позивача ОСОБА_1

представника відповідача Шейгас М.В.

представника відповідача Іскренко ОСОБА_2 .

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Державного реєстратора Київської обласної філії комунального підприємства "Новозаводське" Новозаводської сільської ради Пулинського району Житомирської області Дахно Артема Миколайовича про визнання правочину недійсним,

в с т а н о в и в :

У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду з даним позовом. Свої вимоги мотивувала тим, що 10 липня 2017 року на підставі рішення державного реєстратора Дахно А.М. було проведено перереєстрацію права власності на земельну ділянку площею 0,25 га та житловий будинок по АДРЕСА_1 . Дана перереєстрацію проведена на підставі фіктивних угод, направлені на приховування майна, за рахунок якого може бути виконана постанова суду щодо повороту виконання вироку суду. А саме, у ОСОБА_4 є обов`язок повернути їй грошові кошти та ювелірні вироби на значну суму. Згідно постанови суду було накладено арешт на вищевказане нерухоме майно, але виконати його не може, оскільки майно належить іншій особі – ОСОБА_3 .

Вказала, що з цією метою між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 були укладені нікчемні угоди та письмові документи, які супроводжують даний вид угод: договір позики коштів від 16 січня 2012 року, розписка від 16 січня 2012 року, лист-вимога про повернення коштів від 20 січня 2017 року, договір про припинення зобов`язання переданням відступного від 07 липня 2017 року, акт прийому-передачі майна від 07 липня 2017 року. Оскільки дані угоди є нікчемними, тому не могли бути підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а дії державного реєстратора суперечать чинному законодавства, зокрема Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Вказала, що правочини щодо нерухомого майна мають бути нотаріально посвідчені, але відповідач не дотримались форми правочину. В силу ст.ст. 657, 334, 220, 600, 215, 216 ЦК України правочини є нікчемними, а реєстратор мав відмовити сторонам у проведенні державної реєстрації права власності на ОСОБА_3 .

Вважає своє право порушеним, у добровільному порядку вирішити спір не можуть.

Просила суд визнати правочин 36066123 від 10 липня 2017 року Державного реєстратора Київської обласної філії комунального підприємства "Новозаводське" Новозаводської сільської ради Пулинського району Житомирської області Дахно Артема Миколайовича, яким зареєстровано право власності на земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_1 , площею 0,25га, з цільовим призначенням – для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1296379732224, власник ОСОБА_3 – недійсним та скасувати запис в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 36066123.

21 березня 2019 року до суду надійшов відзив на позов від представника відповідача ОСОБА_4 – ОСОБА_5 Вказав, що домоволодіння та земельна ділянки належали ОСОБА_4 на праві власності ще з 09 вересня 2010 року. Жодних прав ОСОБА_1 на дане майно не має та не мала, і в майбутньому не претендує на дане майно. До прав власника належить право на розпорядження майном. Тому до укладеного правочину між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 жодного відношення не має. Вважає, що права позивача даним правочином не порушені.

Також зазначили, що заяву ОСОБА_1 про поворот виконання вироку суду в кримінальній справі залишено без задоволення. Тому на час звернення позивача до суду, остання не має законних підстав наполягати на порушенні її прав. Обовязок ОСОБА_4 щодо передачі речових доказів до Києво-Святошинського ВП ГУ НП в Київській області можливо здійснити лише після здійснення процесуальних дій прокуратури або поліції, що регламентують порядок передачі речових доказів кримінальної справи шляхом зарахування на надані поліцією розрахункові рахунки. Крім того, просили врахувати, що нотаріальне посвідчення договору позики грошових коштів за чинним законодавством не вимагається. Просили відмовити в задоволенні позову.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала. Просила позов задоволити.

У судовому засіданні представники відповідачів ОСОБА_5 , ОСОБА_6 . проти позову заперечували. Просили відмовити в задоволенні позову.

У судове засідання Державний реєстратор Київської обласної філії комунального підприємства "Новозаводське" Новозаводської сільської ради Пулинського району Житомирської області Дахно Артема Миколайовича не з`явився. Про час та місце розгляду справи повідомлявся. Причини неявки суду не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12.06.2009 №2 передбачено, що відповідно до статей 55, 124 Конституції України та статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У п. 33 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 у справі «Христов проти України» суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч. 1 ст. 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.

Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може, зокрема, бути припинення дії, яка порушує право.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

У справі Bellet v. France Суд зазначив, що стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи: роз`яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов`язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

При розгляді справи судом встановлено, що вироком Києво-Святошинського районного суду Київської області від 14 квітня 2010 року ОСОБА_1 засуджена за ч. 5 ст. 185 КК України до дев`яти років позбавлення волі з конфіскацією майна, яке є її власністю. Також вироком суду стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 4 919 379,48 грн. в якості відшкодування заподіяної матеріальної шкоди та судові витрати в розмірі 4 036,87грн.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24.06.2015 вирок Києво-Святошинського районного суду Київської області від 14.04.2010 скасовано та призначено судовий розгляд за нововиявленими обставинами за правилами КПК 1960 року.

Постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 31.01.2017 кримінальна справа відносно позивача повернута керівнику Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області для організації додаткового розслідування. Цією ж постановою вирішено питання щодо речових доказів, у тому числі 200 000,00 доларів США, які передані на зберігання ОСОБА_4 , зараховано на депозитний рахунок Києво-Святошинського ВП ГУ НП у Київській області, а також скасовано арешти, накладені під час досудового слідства у кримінальній справі.

09 червня 2017 року до Києво-Святошинського районного суду Київської області надійшло клопотання ОСОБА_1 про застосування повороту виконання судового рішення в частині конфіскації майна та в частині судових витрат на користь експертних установ, в якому ОСОБА_1 просила зобов`язати ОСОБА_4 повернути їй або іншій особі, визначеній судом, під відповідальне зберігання 200 000,00 доларів США, які передані ОСОБА_4 на виконання ухвали Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20.02.2010 та акту №440/2-1 від 02.03.2010; зобов`язати ОСОБА_4 повернути їй або іншій особі, визначеній судом, під відповідальне зберігання 878 079,78 грн., які перераховані ОСОБА_4 на виконання скасованого вироку суду.

Постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 01 серпня 2017 року по справі №369/11744/14, в порядку забезпечення заяви про поворот виконання вироку від 14 квітня 2010 року, накладено арешт на домоволодіння – будинок, загальною площею 511,7 кв.м, житловою площею 174,6 кв.м з надвірними будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , який належить ОСОБА_4 на праві власності.

Рішенням Державного реєстратора Київської обласної філії комунального підприємства "Новозаводське" Новозаводської сільської ради Пулинського району Житомирської області ОСОБА_7 № НОМЕР_2 від 14 серпня 2017 року ОСОБА_1 було відмовлено у накладенні арешту на майно, оскільки дане майно належить іншій особі, ніж так, що вказана в постанові суду від 01 серпня 2017 року.

Постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 10 жовтня 2017 року по справі №369/11744/14 заяву ОСОБА_1 про поворот виконання вироку суду за її обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч.5. ст. 185 КК України, про заборону вчиняти реєстраційні дії щодо домоволодіння, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 та про зміну способу, виду і порядку виконання постанови Києво-Святошинського районного суду Київської області від 31.10.2017 залишено без розгляду.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного судочинства, а також інтересам держави та суспільства, його моральним засадам. Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину. Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено.

У п. 8 постанові Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» вказано, що відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину. Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено. У зв`язку з цим судам необхідно правильно визначати момент вчинення правочину (статті 205 - 210, 640 ЦК тощо). Зокрема, не є укладеними правочини (договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення (відсутня згода за всіма істотними умовами договору; не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства для вчинення правочину потрібна його передача тощо). Згідно із статтями 210 та 640 ЦК не є вчиненим також правочин у разі нездійснення його державної реєстрації, якщо правочин підлягає такій реєстрації.

Встановлено, що 10 липня 2017 року державним реєстратором Київської обласної філії комунального підприємства «Новозаводське» Новозаводської сільської ради Пулинського району Житомирської області Дахно Артемом Миколайовичем проведені реєстраційні дії, які були внесені в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно:

- рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 36066123 від 10.07.2017 на земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_3 :004:5001 площею 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), за адресою: АДРЕСА_1 . Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1296379732224, власник – ОСОБА_3 ;

- рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 36065629 від 10.07.2017 на житловий будинок, об`єкт житлової нерухомості, загальною площею 511,7 кв.м, житлова площа 174,6 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1296351032224, власник - ОСОБА_3 .

З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №135061413 від 21 серпня 2018 року вбачається, що підставою виникнення права власності є: договір позики, серія та номер: б/н, виданий 16.01.2012, видавник: сторони; розписка, серія та номер: б/н, виданий 16.01.2012, видавник: ОСОБА_8 О.О.; лист вимога про повернення суми позики за договором позики від 16.01.2012, серія та номер: б/н, виданий 20.01.2017, видавник: ОСОБА_9 Л.К.; договір про припинення зобов`язання переданням відступного, серія та номер: б/н, виданий 07.07.2017, видавник: сторони; акт прийому-передачі майна у власність, серія та номер: б/н, виданий 07.07.2017, видавник: сторони.

За ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним. Правові наслідки визнання фіктивного правочину недійсним встановлюються законами.

П. 24 Постанови передбачено, що для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. Судам необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У разі якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.

У позовній заяві ОСОБА_1 вказала, що ОСОБА_4 та ОСОБА_3 уклали фіктивні правочини щодо позики коштів та подальшою передачею майна на погашення боргу з метою приховати майно. Разом з тим, матеріали справи не містять будь-яких належних та допустимих доказів даним обставинам, а є лише припущеннями позивача. Поданий суду лист Головного центру обробки спеціальної інформації від 30 січня 2019 року не підтверджує даних обставин. З нього лише вбачається, що ОСОБА_4 виїхав за кордон 27 лютого 2014 року. Разом з тим, це не виключає можливість укладення відповідачами договору позики в 2012 році та підписання акту приймання-передачі, зважаючи на можливі комунікації.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (сума позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Пояснення позивача щодо обов`язкової вимоги про нотаріальне посвідчення договору позики суд до уваги не бере, оскільки така форма для даного правочину є не обов`язкова, а матеріали справи не містять доказів не укладення такого правочину.

З пояснень сторін вбачається, що спір щодо стягнення коштів ще по суті не вирішений, судового рішення по справі не постановлено. Враховуючи, що за договором позики особа отримує в борг кошти, а позичальник має повернути особі кошти, тому твердження позивача щодо можливості звернення стягнення на майно суд оцінює критично.

Інших доказів на підтвердження своїх доводів позивачем суду не надано.

Відповідно до ст.4 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

За ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) ш, коди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Звертаючись до суду з позовом про визнання правочинів недійсними, позивач стверджував про порушення його права задоволити його вимоги про стягнення коштів за судовим рішенням за рахунок арештованого майна. Доказів того, що у відповідача відсутні кошти або відсутнє інше майна у боржника, неможливості виконання судового рішення, суду подано не було, та є припущеннями порушення майбутніх прав позивача укладеним правочином. Суд враховує, що на час прийняття судом постанови про накладення арешту (01 серпня 2017 року) дане майно вже належало не боржнику ОСОБА_4 , а іншій особі – ОСОБА_3 . При цьому в матеріалах справи відсутні докази щодо зловмисної угоди відповідачів.

Крім того, відповідно до роз`яснень, що містяться у постанові Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» №9 від 06 листопада 2009 року: відповідно до статей 215 та 216 ЦК вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Звертаючись до суду з даним позовом, ОСОБА_10 не вказала, які саме її законні інтереси порушені вчиненим правочином, не подала суду доказів на підтвердження своїх вимог, не заявила клопотань про їх витребування у разі складнощів в їх отриманні.

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд дійшов висновку про необхідність відмови в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст.12, 81, 141, 200, 206, 263-265 ЦПК України, суд –

в и р і ш и в :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Державного реєстратора Київської обласної філії комунального підприємства "Новозаводське" Новозаводської сільської ради Пулинського району Житомирської області Дахно Артема Миколайовича про визнання правочину недійсним відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту судового рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи(вирішення питання) без повідомлення(виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скаргу на рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст виготовлений 30 травня 2019 року.

Суддя Н.С. Пінкевич