Рішення № 82555736, 04.06.2019, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/10758/17

Провадження № 2/761/460/2019

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2019 року Шевченківський районний суд м.Києва в складі:

головуючого судді Юзькової О.Л.

при секретарях Шлапаковій А.О., Горюк В.А.,

за участі

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

представників відповідача Кокольського С.І., Коворотного М.А,

представника третьої особи Гутнікової В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк», третя особа: Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом, мотивуючи свої вимоги наступним. 11.06.2008 р. між ним та Публічним акціонерним товариством «ВТБ Банк» було укладено кредитний договір № 623/0081-0000007, відповідно до якого позивач отримав грошові кошти у розмірі 50 000,00доларів США, еквівалент 242 575,00 грн. на споживчі цілі строком до 11.08.2038 року включно. У наслідок зростання курсу долара та погіршення власного фінансового стану позичальник з 26.02.2015 р. почав здійснювати прострочення платежів .У листі від 06.09.2016 р. № 10696/1 Банк повідомив позивача про те, що його звернення щодо підтвердження можливості врегулювання проблемної заборгованості за кредитним договором розглянуто та поінформовано про можливість до 30.09.2016 р. скористатися спеціальної пропозицією . умовою цієї пропозиції є внесення в рахунок погашення кредитної заборгованості позичальником не менше 20 000,00 доларів США та прощенням (списанням) залишку заборгованості. При цьому обов`язковою умовою прощення залишку боргу є підписання позичальником повідомлення про анулювання боргу. Після сплати 09.09.2016 р. позивачем 20 000,00 доларів США йому надано повідомлення про анулювання боргу. У такому повідомленні зазначено, що загальний розмір заборгованості що підлягає анулюванню (прощенню) становить на 09.09.2016 р. суму у розмірі 423 197,19 грн., що є гривневим еквівалентом 15 887,09 доларів США. . крім того, в повідомленні звернуто увагу позивача на необхідність дотримання вимог пункту 2д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України щодо декларування та сплати ним податку на доходи фізичних осіб з суми анульованої банком заборгованості за кредитним договором, а також сплати військового збору, зобов`язання зі сплати якого передбачено п. 161 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України. Згодом, відповідач подав до контролюючого органу за місцем свого розташування до ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві посилаючись на підпункт «б» пункту 176.2. ст. 176 ПКУ податковий розрахунок доходу сплаченого на користь позичальника, як додаткове благо у розмірі 423 197,19 грн. Зазначені дії відповідача щодо віднесення до доходів позичальника заборгованості за договором позивач вважає необґрунтованим та таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства. Так, в результаті прощення на підставі ст. 605 ЦК України суми боргу у розмірі 15 887,09 доларів США. Позичальник грошових коштів не отримав, отже його витрати лише на виплату основної суми заборгованості становили 78 771, 64 долари США. Крім того, зростав курс долара в період з 11.06.2008 р. по 09.09.2016 р. що також збільшувало витрати на погашення кредиту, сплату процентів. Припинення зобов`язання шляхом прощення - було єдиною пропозицією банку, яку позивач прийняв у зв`язку із нарахуванням відсотків, штрафів, пені у валюті кредиту. За приписами Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а також Інструкції з бухгалтерського обліку кредитних , вкладних (депозитних) операцій та формування і використання резервів під кредитні ризики в банках України, прощена заборгованість за договором відноситься до збитків, що призводить до зменшення фінансового результату до оподаткування Банком свого прибутку. Разом з тим, у пункті «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПКУ у разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зообв`язаний виконати всі обов`язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом. Тоді, як у разі повідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) обов`язок сплати податку з таких доходів покладається на боржника . Враховуючи викладене, Банк для уникнення необхідності доведення контролюючому органу наявність чи відсутність у цьому випадку доходу, сплаченого на користь позивальника, а також ризику щодо сплати податку та відповідальності неналежним чином виконав обов`язки податкового агента, передбачені підпунктом 14.1.180 пункту 14.1 статті 14, статті 18,статі 47 пункту 51.1 статті 51 ПКУ, переклавши цей обов`язок на позичальника. Зважаючи на викладене позивач просить суд визнати неправомірними дії відповідача Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» про подачу інформації до «Інформаційного фонду Державного реєстру фізичних осіб Державної фіскальної служби України про суми виплачених доходів та утримання податків» за формою № 1- ДФ по позивачу ОСОБА_1 з включенням інформації за період 2016 року третій квартал, в сумі нарахованого та виплаченого доходу 423 197,19 грн. з ознакою доходу «126-додаткове благо» та зобов`язати відповідача подати уточнюючий розрахунок форми № 1-ДФ до «Інформаційного фонду Державного реєстру фізичних осіб Державної фіскальної служби України про суми виплачених доходів та утримання податків» щодо сум, зазначених як додаткове позивача виключивши з розрахунку форми № 1-ДФ по позивачу ОСОБА_1 інформацію за період 2016 року третій квартал, в сумі нарахованого та виплаченого доходу 423 197,19 грн. з ознакою доходу «126- додаткове благо».

16.06.2017 р. представником ВПАТ «ВТБ Банк» було подано заперечення на позов. Зазначено, що кредитор зобов`язаний повідомити платника податку - боржника про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платника податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному законом, такий кредитор зобов`язаний виконати всі обов`язки податкового агента щодо доходів, визначених законом. Банк є податковим агентом і відповідно до вимог п.п. «б» п. 176.2 ст. 176 ПК України зобов`язаний подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування. Позивачем не наведено, яке саме право останнього було порушено банком при виконанні обов`язку встановленого законом.

06.09.2017 р. від позивача надійшли письмові пояснення на позов. ОСОБА_1 зазначив, що за положеннями ст.ст. 202,203 ЦК України основним елементом будь - якого правочину є його волевиявлення. Проте, воля банку не була спрямована на прощення боргу та прострочення платежів - сума боргу може бути віднесена до безнадійної заборгованості (п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 ПК України). Воля сторін виражена в заяві позивача від 23.08.2016 р. щодо врегулювання питання стосовно погашення кредитної заборгованості, а також у листі банку від 06.09.2016 р. - спрямована на зміну умов договору з метою дострокового отримання Банку наданих позичальнику у кредит коштів. Банк же умисно оформив правочин прощення боргу на підставі ст. 605 ЦК України з метою віднесення прощеної заборгованості до збитків, що призводить до зменшення фінансового результату до оподаткування Банком свого прибутку.

06.02.2018 р. у зв`язку із набранням чинності змін до ЦПК України (в редакції від 03.10.2017 р.) в судовому засіданні вирішено питання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Під час здійснення підготовчого засідання вирішено питання про залучення до участі в справі Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби.

Представником відповідача подано доповнення до заперечення (відзиву) на позовну заяву де вказано наступне. Позивач помилково стверджує, що припинення зобов`язання відбулось не через прощення боргу, оскільки банк звільнив позивача від слати решти заборгованості. Дана обставина підтверджується саме виконанням обов`язку - повідомлення позивача про необхідність вчини певні дії та включення прощеного боргу до податкового розрахунку. Крім того, чинне законодавство України не обмежує сторін у договорі у способах врегулювання заборгованості по кредитах. Позивач не заперечує, що ним було допущено прострочення сплати платежів. Так, банк звернувся до обухівського районного суду Київської області із позовною заявою про стягнення заборгованості. Проте жодних змін щодо суми кредиту сторонами не вносились, досягнута у серпні 2016 р. домовленість щодо погашення позичальником заборгованості у розмірі 20 000,00 доларів США є саме домовленість щодо погашення суми заборгованості і не стосується питання розміру кредиту. Твердження позивача щодо необхідності списання заборгованості як безнадійної з підстав прострочення погашення боргу більше ніж 360 днів є голослівними, оскільки станом на вересень 2016 р. редакція ст. 14 ПК України не містила такої ознаки безнадійної заборгованості. Вказана ознака заборгованості (норма) доповнена Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2017 році» від 20.12.2016 р., який набув чинності лише 0.01.2017 р.

Позивачем також направлено в адресу суду пояснення до доповнення до заперечення (відзиву) ПАТ «ВТБ Банк». Зазначив, зокрема, про те що позичальник за результатами виконання кредитного договору, покладення на нього валютних ризиків поніс збитки на сплату відсотків, дострокове повернення кредитних коштів, якими б мав користуватися до 11.08.2038 року, знецінення квартири. Отже, в результаті виконання зобов`язання за кредитним договором жодного приросту показників фінансового стану, так само, як і економічної вигоди позичальник не отримав, адже така кредитна операція для позивача повністю збиткова, як в грошовому виразі так і в грошовому еквіваленті нерухомості.

Представник третьої особи Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби не скористався правом надати пояснення по суті спору.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 , його представник в судовому засіданні підтримали заявлені вимоги, просили задовольнити.

Представник АТ «ВТБ-Банк» просив відмовити у задоволенні позову.

Представник третьої особи в судовому засіданні зазначив про те, що не може висловити свою позицію щодо спору.

Вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши надані докази та надавши їм належну оцінку суд вважає, що позов задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Відповідно до положень ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Встановлено і не заперечується сторонами, що між ОСОБА_1 та Відкритим акціонерним товариством ВТБ Банк, правонаступником якого є відповідач, 11.06.2008 р. було укладено кредитний договір № 623/0081-0000007 за умовами якого позивачу було надано грошові кошти у розмірі 50 000,00 доларів США на споживчі цілі - з метою придбання у власність нерухомого майна строком з дати надання кредиту по 11.08.2038 року включно.

Порядок користування кредитом та порядок погашення заборгованості за кредитом, порядок його дострокового погашення (виконання зобов`язань за договором) сторони встановили розділом 4 договору

Також сторонами було підписано додаток № 1 від 11.06.2008 р. до кредитного договору №623/0081-0000007 - графік погашення кредиту та сплати відсотків.

Не заперечувалось в судовому засіданні учасниками процесу та обставина, що з лютого 2015 р. ОСОБА_1 не виконував належним чином взяті на себе зобов`язання за кредитним договором внаслідок чого виникла заборгованість.

Як свідчать матеріали справи, 23.08.2016 р. ОСОБА_1 звернувся до ПАТ «ВТБ Банк» з заявою розглянути можливість прощення залишку заборгованості за кредитним договором № 623/00812-0000007 від 11 червня 2008 року за умови погашення ним 20 000 доларів США.

06.09.2016 р. ПАТ «ВТБ Банк» повідомив позивача (лист № 10696/1-2) про можливість скористатися спеціальною пропозицією до 30.09.2016 р., умовою якої є внесення в рахунок погашення кредитної заборгованості не менше 20 000,00 доларів США та прощенням (списанням) залишку заборгованості по кредитному договору.

Крім того, Банк додатково повідомив, що обов`язковою умовою прощення залишку боргу є підписання позивачем повідомлення про анулювання боргу.

09.09.2016 р. ОСОБА_1 вніс до ПАТ «ВТБ Банк» суму у розмірі 20 000,00 доларів США, гривневий еквівалент 532 756,08 грн., що підтверджується квитанцією № 16118, копія якої долучена до матеріалів справи.

В цей же день ОСОБА_1 отримав повідомлення про анулювання (прощення) боргу, відповідно до якого ПАТ «ВТБ Банк» зазначив про звільнення позивача від виконання обов`язків по сплаті кредитної заборгованості, внаслідок припинення зобов`язань (прощення боргу) за кредитним договором № 623/00812-0000007 від 11 червня 2008 року на підставі статті 605 Цивільного кодексу України.

Відповідачем також зазначено. що загальна сума боргу, що підлягає анулюванню (прощенню) за кредитним договором № 623/00812-0000007 від 11 червня 2008 року станом на 09 вересня 2016 року складає 423 197, 19 грн., що є гривневим еквівалентом 15 887,09 доларів США, в тому числі сума заборгованості по основному боргу - 423 197,19 грн., що є гривневим еквівалентом 15 887,09 доларів США.

Також представником відповідача звернуто увагу ОСОБА_1 на необхідність дотримання ним вимог пункту «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України щодо декларування та сплати податку на доходи фізичних осіб з суми анульованої Банком заборгованості за кредитним договором, в також сплати військового збору, зобов`язання зі сплати якого передбачено п. 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України.

Позивач його представник зазначають, що дії банку є неправомірними, прощення (анулювання) боргу не було. Натомість фактично сторони змінили умови договору. Крім того, позивач не отримав від угоди будь - якого доходу, а отже вважати суму у розмірі 423 197,19 грн. додатковим благом не є можливим.

Вирішуючи по суті заявлені ОСОБА_1 вимоги, суд виходить з наступного.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку, відповідно до ст. 509 ЦК України.

При цьому, згідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно до положень ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до приписів ст. 605 ЦК України зобов`язання припиняється внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов`язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора.

Необхідно зазначити, що в судовому засіданні позивачем, його представником не заперечувався факт укладання кредитного договору та отримання грошових коштів у розмірі 50 000,00 доларів США, допущення прострочення виконання зобов`язнь, направлення до банку заяви щодо можливості прощення залишку боргу за певних умов, отримання пропозиції Банку її прийняття, сплати 20 000,00 доларів США та отримання повідомлення від банку про прощення суми заборгованості по основному боргу у сумі 423 197,19 грн.

Так, приписами ст. 627 ЦК України визначено - відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним, як це визначено положеннями ст. 204 ЦК України.

Під час розгляду справи не було встановлено обставин які б свідчили про те, що позивачем не надавалась згода на прощення боргу, позивач не розумів значення своїх дій або такі домовленості з банком не відповідають його справжньому волевиявленню.

Зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом, відповідно до ч. 1 ст. 651 ЦК України.

За ч. 1 ст. 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Також під час розгляду справи не було встановлено обставин, які б свідчили про зміну умов кредитного договору.

Відповідно до п. «д» п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 25 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов`язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов`язаний виконати всі обов`язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.

При цьому за п.п.14.1.47 п. 14.1 ст. 14 ПК України додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов`язаний з виконанням обов`язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

Також слід зазначити, що Верховний Суд у своїй постанові від 08.05.2018 р. у справі № 819/596/16 зазначив, що відповідно до положень Податкового кодексу України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) та усталеної практики Верховного Суду в аналогічних правовідносинах, суд приходить до висновку, що доходом платника податку є основна сума боргу та відсотки за кредитним договором, які були анульовані (прощені) кредитором.

За приписами ч.ч 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

При цьому за положеннями ч. 5 ст. 12 ЦПК України суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

В свою чергу за положеннями ч.ч. 1,2 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Разом з тим ч. 1 ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 6 зазначеної норми процесуального права доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

При цьому, відповідно до вимог ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання, відповідно до ст. 80 ЦПК України.

Також необхідно зазначити про те, що відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

З огляду на обставини встановлені судовому засіданні, докази отримані під час розгляду справи, суд приходить до висновку, що дії ПТ «ВТБ Банк» відповідають вимогам чинного законодавства України та погоджується з твердженнями відповідача, що банк виконував обов`язки покладені на нього податковим кодексом України.

Зважаючи на викладене підстави для задоволення позову ОСОБА_1 відсутні.

Розподіляючи судові витрати, суд керується положеннями ст. 141 ЦПК України.

Виходячи з наведеного, керуючись ст.ст. 2-5,11-13,133-141,196,200,258,259,263,268,352,354 ЦПК України, ст.ст. 598, 605 ЦК України, ст.ст. 14,164 ПКУ, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк», третя особа: Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити дії залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду, в порядку ст.ст. 353-357 ЦПК України з урахуванням п. 15.5. Перехідних положень цього Кодексу протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення .

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 13.06.2019 року.

Суддя: