Рішення № 8255571, 14.12.2009, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"14" грудня 2009 р.Справа № 24/182-09-5347 За позовом: Державного підприємства „Іллічівський морський торгівельний порт”, Одеська обл., м. Іллічівськ

До відповідача: Дочірнього підприємства „МВ”, Одеська обл., м. Іллічівськ

про стягнення 138154,37 грн.

Суддя          О.Ю. Оборотова

За участю представників:

Позивач: Остапов В.В. на підставі довіреності №72 від 23.12.2008р.

Відповідач: Єзеров А.А. на підставі довіреності від 23.07.2009р.

Суть спору: Державне підприємство „Іллічівський морський торгівельний порт” звернулось до господарського суду з позовною заявою до Дочірнього підприємства „МВ” про стягнення 138154,37 грн.

05.11.2009р. до господарського суду Одеської області від представника відповідача надійшов відзив.

25.11.2009р. до господарського суду Одеської області від представника позивача надійшло заперечення на відзив відповідача.

У судовому засіданні 14.12.2009р. суд оголосив вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянув матеріали справи, оцінивши докази, що мають значення для справи, - суд встановив:

20.01.2005р. між Державним підприємством „Іллічівський морський торгівельний порт”, в особі начальника порту Бикова В.І. (Замовник) та Дочірнього підприємства „МВ”, в особі директора Несторова О.С. (Підрядник) було укладено генеральний контракт на будівництво “під ключ” №15-0, відповідно до умов якого Підрядник за завданням Замовника виконує безперервний комплексний процес будування Об’єкта “під ключ”, який включає в себе проектування Об’єкта, здійснення будівельних робіт, здачу Об’єкта в експлуатацію (Роботи), а Замовник оплачує Роботи Підряднику в порядку, передбаченому цим Контрактом.

Відповівдно до п. 20.1 генерального контракту на будівництво “під ключ” №15-0 від 20.01.2005р., Контракт набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та діє до повного виконання ними взятих на себе зобов’язань.

25.10.2007р. сторонами було укладено додаткову угоду №1 до генерального контракту на будівництво “під ключ” №15-0 від 20.01.2005р., якою внесені доповнення до пп. 6.1. Контракту “Зобов’язання замовника за свій рахунок здійснити демонтаж будівлі складу Відділу матеріально-технічного постачання порту, що розташована на земельній ділянці будівництва Об’єкту.” та 6.2. Контракту “Зобов’язання підрядника відшкодувати залишкову вартість будівлі складу матеріально - технічного постачання порту, що підлягає демонтажу Замовником за його рахунок відповідно до абзацу 5 т. 9.1. Контракту, а також всі обов’язкові платежі порту до державного та місцевого бюджетів, що пов’язані з демонтажем будівлі складу”.

Зобов’язання Замовника здійснити демонтаж складу відділу матеріально –технічного забезпечення на першому терміналі (2001р.в.е., інв, №13082) було виконано позивачем, що було оформлено актом на списання основних засобів, складеним комісією, призначеною наказом начальника порту від 25.06.2008р. №755.

Відповідно до інвентарної картки основних засобів, залишкова (балансова) вартість демонтованої будівлі складу ВМТС станом на 01.11.2008р. складала 96 875грн.

Відповідно до розрахунку вартості робіт порту з демонтажу складу (інв. 13082) № Є/17956 від 17.11.2008р., сума відшкодування залишкової вартості будівлі складу ВМТС, що підлягала сплаті позивачу відповідачем склала 116 250грн., з яких 96 875грн. –залишкова (балансова) вартість демонтованої будівлі складу ВМТС, 19375 грн. –ПДВ 20%.

На сплату зазначеної суми позивачем був виставлений відповідачу рахунок № Э/17956 від 17.11.2008р., який був вручений представнику Відповідача під розпис 25.11.2008р., що підтверджується реєстром пред’явлених рахунків по клієнту Державного підприємства “МП”.

Оскільки умовами Контракту строк та порядок оплати підрядником суми відшкодування залишкової вартості будівлі складу ВМТС не встановлено, відповідно до вимог ч. 2 ст. 530 ЦК України, Відповідач мав виконати свій обов’язок у семиденний строк від дня отримання рахунку № Э/17956 від 17.11.2008р., тобто 02.12.2008р.

Згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до вимог ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Вимогами ст.625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлено договором чи законом.

Сума інфляційних витрат за весь час прострочення оплати Відповідачем становить 12206,25 грн., а 3% річних –2742,23 грн.

Згідно ч. 2 ст. 193 ГК України, порушення зобов’язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до п. 16.1 Контракту, у випадку невиконання або неналежного виконання зобов’язань за цим договором, винна сторона несе відповідальність згідно норм діючого законодавства України.

Відповідно до ч. 6 ст. 231 ГК України встановлює, що Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Таким чином, за прострочення виконання спірного зобов’язання розмір штрафних санкцій, що нараховується на суму прострочення, визначається у розмірі облікової ставки НБУ за період прострочення і складає 6955,89грн.

Сума заборгованості відповідача перед позивачем становить 138 154,37грн., яка складається з суми основного боргу 116 250грн., сума інфляційних витрат 12206,25грн., 3 % річних 2742,23грн., штрафні санкції у розмірі 6955,89грн.

05.11.2009р. до господарського суду Одеської області від представника відповідача надійшов відзив, відповідно до якого відповідач не погоджується з вимогами, викладеними у позовній заяві позивача, і вважає, що вказана заява не підлягає задоволенню у повному обсязі з огляду на відсутність правових підстав для цього.

Відповідно до Додаткової угоди № 1 від 25.10.2007 року до Контракту Позивач зобов”язався за свій рахунок здійснити демонтаж будівлі складу Відділу матеріально-технічного постачання порту, що розташована на земельній ділянці будівництва, а Відповідач –відшкодувати балансову вартість будівлі складу матеріально-технічного постачання порту, а також всі обов”язкові платежі порту до державного та місцевого бюджетів, що пов”язані з демонтажом будівлі складу.

Відповідно до статті 838 Цивільного кодексу України підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником –як замовник. Отже, в роботі, пов’язаній із демонтажом складу Відділу матеріально-технічного постачання порту, Позивач виступав у якості субпідрядника Відповідача та виконував додаткові роботи, що, хоч і не передбачені кошторисною документацією, передбачені додатковою угодою № 1 до Контракту.

На пілставі ч.3 статті 877 Цивільного кодексу України Підрядник, який виявив у ході будівництва не враховані проектною документацією роботи і необхідність у зв’язку з цим проведення додаткових робіт і збільшення кошторису, зобов’язаний повідомити про це замовника. Але, оскільки замовник у цьому випадку сам виступав субпідрядником, який виконував цю роботу, у такому повідомленні не було сенсу, оскільки замовник не міг не знати про такі додаткові роботи, оскільки сам їх здійснював.

Відповідно до статті 837 Цивільного кодексуУкраїни за договором підряду одна сторона ( підрядник) зобов’язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони ( замовника), а замовник зобов’язується прийняти та оплатити виконану роботу. Відповідно до ч.3 статті 843 Цивільного кодексу України ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу. Тому вимога Позивача про відшкодування Відповідачем витрат, пов’язаних із демонтажом складу, виглядає абсурдною з точки зору правової природи договору підряду –підрядник здійснює роботу для замовника собі у збиток. Вважаємо, що витрати субпідрядника, пов’язані із демонтажом складу, у тому рахунку –його залишкова вартість, мають бути перевиставлені підрядником ( Відповідачем) замовнику ( Позивачу).

25.11.2009р. до господарського суду Одеської області від представника позивача надійшло заперечення на відзив відповідача, відповідно до якого позивач вважає викладеними у відзиві обставинами ткими, що не відповідають фактичним обставинам справи та не підлягаюь задоволенню. Такий висновок можна зробити виходячи з наступних підстав.

Відповідач намагається фактично перетворити додаткову угоду на договір субпідряду, проте така особиста думка відповідача ніяким чином не узгоджується з приписами чинного законодавства України та обставинами справи.

Так, Постановою КМУ від 01.08.2005 р. № 668 були затверджені Загальні умови укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві. Пункт 30 визначає субпідрядника, як третю особу в договорі підряду ( тобто - не замовник і не підрядник). Частина 2 ст. 838 ЦКУ та п. 61 «Загальних умов» встановлюють, що особа, яка виступає підрядником перед замовником за договором підряду, перед субпідрядниками за договором субпідряду виступає як замовник. Таким чином, об’єднання в одній особі замовника й субпідрядника створить абсурдну в правовім відношенні ситуацію, коли одна і та ж особа буде виступати перед замовником за договором підряду одночасно й підрядником і замовником. Крім того, п.62 «Загальних умов»регламентує, що підрядник несе перед субпідрядником відповідальність за дії замовника, що також припускає недопустимість об’єднання в одній особі замовника й субпідрядника ( інакше вийде, що підрядник несе перед замовником відповідальність за його ж дії! ).

Сама по собі додаткова угода № 1 від 25.10.2007 року є лише доповненням (додатком до договору підряду) та не може вважатися окремим договором, та ще й субпідряду. За своєю правовою природою договір субпідряду нічим не відрізняється від договору підряду. На договір субпідряду повною мірою поширюються норми Цивільного кодексу про договір підряду. Предметом даного договору є виконання субпідрядником за завданням генпідрядника певної роботи, результат якої генпідрядник зобов’язаний прийняти і оплатити. Іншими словами, відносини генпідрядник –субпідрядник тотожні відносинам замовник –генпідрядник.

За таких обставин сама по собі додаткова угода до договору підряду не може бути договором субпідряду, оскільки нею лише вносяться зміни у вже існуючий договір підряду, за яким відповідач є підрядником. В додатковій угоді зазначено, що порт за свій рахунок, як замовник здійснює демонтаж будівлі складу, а відповідач відшкодовує залишкову вартість будівлі, а не вартість робіт з демонтажу. Крім того, відповідно до п.2 ст.17 Закону України «Про інвестиційну діяльність»вартість будівництва визначається з використанням державних кошторисних норм, які є обов’язковими при здійсненні будівництва об’єктів із залученням коштів державних підприємств, установ та організацій. Той факт, що в додатковій угоді не має посилань на ДБН, а йде мова лише про компенсацію вартості ще раз підтверджує той факт, що додаткова угода ні яким чином не може вважатися договором субпідряду.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу свої вимог і заперечень.

Позивач свої зобов’язання за генеральним контрактом на будівництво “під ключ” №15-0 від 20.01.2005р., виконав у повному обсязі.

Суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі, з віднесенням судових витрат на рахунок відповідача, у відповідності зі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 33, 44, 49, 82–85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

                                                   ВИРІШИВ:

1.          Позов Державного підприємства „Іллічівський морський торгівельний порт” до відповідача Дочірнього підприємства „МВ" про стягнення 138154,37 грн. - задовольнити.

2.          Стягнути з Дочірнього підприємства „МВ" (68001, м. Іллічівськ, вул. Паркова,18 кв. 2, код ЄДРПОУ 33081579), р/р 2600431177401 у ФАБ «Південний», МФО 328663 на користь Державного підприємства „Іллічівський морський торгівельний порт” (68001, Одеська обл., м. Іллічівськ, вул. Праці, 6, код ЄДРПОУ 01125672), р/р 26009114761 у філії ВАТ «МТБ»м. Іллічівськ, МФО 388498 –заборгованість у розмірі 138 154,37грн., яка складається з суми основного боргу 116 250грн., сума інфляційних витрат 12206,25грн., 3 % річних 2742,23грн., штрафні санкції у розмірі 6955,89грн.

3.          Стягнути з Дочірнього підприємства „МВ" (68001, м. Іллічівськ, вул. Паркова,18 кв. 2, код ЄДРПОУ 33081579), р/р 2600431177401 у ФАБ «Південний», МФО 328663 на користь Державного підприємства „Іллічівський морський торгівельний порт” (68001, Одеська обл., м. Іллічівськ, вул. Праці, 6, код ЄДРПОУ 01125672), р/р 26009114761 у філії ВАТ «МТБ»м. Іллічівськ, МФО 388498 –витрати на ІТЗ судового процесу у сумі 236грн. та держмито у сумі 1381,55грн.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Накази видати згідно ст. 116 ГПК України.

Рішення підписано 18.12.2009р.

Суддя                                                                                 Оборотова О.Ю.