Рішення № 8255435, 18.12.2009, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"18" грудня 2009 р.Справа № 22/193-09-5304 За позовом Відкритого акціонерного товариства Одеський "Облагрохім";

до відповідача Приватного підприємства Агрофірми "Золотий колос";

про стягнення 39356,58грн.

Суддя Торчинська Л.О.

Представники:

Від позивача: Фролова В.П. - представник за довіреністю № 9 від 28.01.2009р.;

Від відповідача:-не з'явився;

СУТЬ СПОРУ: Відкрите акціонерне товариство Одеський "Облагрохім" звернулося до господарського суду Одеської області з позовом до Приватного підприємства Агрофірми "Золотий колос" про стягнення 39356,58 грн.

Представник позивача в судове засідання з’явився та просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, з підстав викладених у позовній заяві.

Відповідач у засідання суду не з’явився, відзив на позов надав, у відповідності до якого позовні вимоги визнає та просить суд надати відстрочку повернення боргу до 01.05.2010р.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача суд встановив, що позовні вимоги підлягають задоволенню, при цьому суд виходив з наступного:

07.02.08р. між позивачем Відкритим акціонерним товариством Одеський "Облагрохім" та відповідачем Приватним підприємством Агрофірмою "Золотий колос" було укладено договір № 41. Відповідно до умов даного договору позивач зобов’язався відпустити, а відповідач прийняти та оплатити товар на умовах товарного кредиту, який передбачає відстрочку кінцевого розрахунку на визначений договором строк і з урахуванням відсотків за кредит, для виробництва сільськогосподарської продукції. Згідно накладної № 49 від 21.02.08р. відповідач отримав від позивача товар на суму 28980 грн. з відстрочкою платежу до 01.08.08р.

Однак, відповідач свої договірні зобов’язання щодо оплати вартості за доставлений товар виконав частково, згідно платіжних доручень №56 від 28.03.2008р. та №278 від 01.12.2008р. на загальну суму 3980 грн., у зв’язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем в сумі 25000грн.

Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Оскільки відповідач несвоєчасно виконав свої зобов’язання, позивач просить стягнути суму боргу із урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми, розмір яких за розрахунком позивача становить відповідно 4070,68 грн. та 375 грн.

За змістом ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів. Отже, позивачем правомірно нараховані втрати від інфляції та 3% річних.

Пунктом 4.2 договору № 41 від 07.02.08р. встановлено, що при несвоєчасній оплаті за поставлений товар відповідач повинен сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період за який сплачується пеня, від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочки.

Сума пені за порушення відповідачем термінів оплати складає 2722,50 грн. (згідно наданого розрахунку).

Крім того, 22.09.08р. між позивачем Відкритим акціонерним товариством Одеський "Облагрохім" та відповідачем Приватним підприємством Агрофірмою "Золотий колос" було укладено договір № 290. Відповідно до умов даного договору позивач зобов’язався відпустити, а відповідач прийняти та оплатити товар на умовах товарного кредиту, який передбачає відстрочку кінцевого розрахунку на визначений договором строк і з урахуванням відсотків за кредит, для виробництва сільськогосподарської продукції. Згідно накладної № 49 від 21.02.08р. відповідач отримав від позивача товар на суму 10080 грн. з відстрочкою платежу до 25.10.08р.

Відповідач свої договірні зобов’язання щодо оплати вартості за доставлений товар виконав частково, згідно платіжного доручення №142 від 17.07.2009р. на суму 5080 грн., у зв’язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем в сумі 5000грн.

Оскільки відповідач несвоєчасно виконав свої зобов’язання, позивач просить стягнути суму боргу із урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми, розмір яких за розрахунком позивача становить відповідно 1292,02 грн. та 106,28 грн.

Пунктом 4.2 договору № 290 від 22.09.08р. встановлено, що при несвоєчасній оплаті за поставлений товар відповідач повинен сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період за який сплачується пеня, від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочки. Сума пені за порушення відповідачем термінів оплати складає 790,10 грн.

Відповідно до статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов’язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори-основний вид правомірних дій –це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов’язків.

У відповідності зі ст.204 ЦК України договори укладені між сторонами по справі, як цивільно-правові правочини є правомірними на час розгляду справи, оскільки їх недійсність прямо не встановлено законом, та вони не визнані судом недійсними, тому зобов’язання за цими договорами мають виконуватися належним чином.

Відповідно до п. 1 ст. 509 ЦК України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, Цивільного кодексу України та інших правових актів.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При вказаних обставинах суд вважає що вимоги позивача документально обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Розглянувши клопотання відповідача про відстрочення виконання рішення господарського суду, суд дійшов висновку про його задоволення та вважає за доцільне відстрочити виконання рішення строком до 01.05.2010р.

Відповідно до правил ст.44,49 ГПК України витрати по сплаті державного мита та ІТЗ судового процесу покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85, 121 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства Агрофірма "Золотий колос" ( Дніпропетровська дорога, 78, кв.1, м. Одесса, 65086, р/р № 26009660034440 в Одеській обл. філії АКБ Укрсоцбанку, МФО 328016, код ЄДРПОУ 04529134) на користь Відкритого акціонерного товариства Одеський “Облагрохім” (65039, м. Одеса, Бісквітний провулок, 3, р/р 260061418 в ВАТООД “Райффайзен Банк Аваль” м. Одеса, МФО 328351, код ЄДРПОУ 05490196) борг у сумі –39356,58/тридцять дев’ять тисяч триста п’ятдесят шість грн. 58 коп./ держмито у сумі 393,57/триста дев’яносто три грн. 57 коп./, витрати на ІТЗ судового процесу у сумі 236/двісті тридцять шість грн./.

3. Відстрочити виконання рішення господарського суду Одеської області від 18.12.2009року по справі № 22/193-09-5304 строком до 01.05.2010р.

Рішення суду набуває законної сили в порядку ст.85 ГПК України.

Наказ видати в порядку ст. 116 ГПК.

Суддя