Ухвала суду № 825476, 04.07.2007, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04.07.07 р.№ 28/393-А

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Куровського С.В.

суддів:

при секретарі:

За участю представників:

від позивача - Пасічник К.М. довіреність №01 від 13.11.2006 р.

від відповідача - Головецька Н.М. довіреність №11/1-21/12231 від 30.10.2006 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Асоціації підприємств скляної промисловості "Скло України"

на постанову Господарського суду м.Києва від 19.01.2007

у справі № 28/393-А

за позовом Асоціації підприємств скляної промисловості "Скло України"

до Державної митної служби України

провизнання дій неправомірними та зобов"язання вчинення дій

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду м. Києва від 19.01.2007 р. в справі №28/393-А в позові Асоціації скляної промисловості “Скло України” (далі по тексту АСП “Скло України”, позивач) до Державної митної служби України (далі по тексту відповідач) про визнання дій неправомірними та зобовязання вчинення дій було відмовлено повністю.

Позивач не погодившись із зазначеною постановою, звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати зазначену постанову і прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. В обґрунтування апеляційних вимог позивач зазначає, що оскаржувана постанова прийнята з неповним зясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також в процесі розгляду справи не були доведені окремі обставини, які мають значення для справи, а суд визначив їх як встановлені, що призвело до неправильного вирішення спору.

У запереченнях на апеляційну скаргу відповідач зазначив, що вважає, вимоги позивача не обґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню, тому просить постанову суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача без задоволення.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.03.2007 р. було відкрито провадження за апеляційною скаргою СТОВ “Десна”, а ухвалою від 24.04.2007р. - справу призначено до розгляду в судовому засіданні на 30.05.2007 р.

В судовому засідання неодноразово оголошувалась перерва.

Відповідно до ст. 195 КАС країни суд інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи. Суд апеляційної інстанції може дослідити нові докази, які не досліджувалися у суді першої інстанції, з власної ініціативи або за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до суду першої інстанції або необґрунтованим відхилення їх судом першої інстанції. Суд апеляційної інстанції може дослідити також докази, які досліджувалися судом першої інстанції з порушенням вимог цього кодексу. Суд апеляційної інстанції не може розглядати позовні вимоги, що не були заявлені в суді першої інстанції.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, судова колегія Київського апеляційного господарського суду встановила наступне:

Асоціація підприємств скляної промисловості "Скло України" (далі за текстом - АПСП "Скло України) зареєстроване виконавчим комітетом Ірпінської міської Ради Київської обл. 10.11.97 року за №13571050001001026, код ЄДРПОУ 25296208.

Відповідно до п.3.1 Статуту позивача, метою діяльності Асоціації є постійна координація господарської діяльності її учасників без права втручання в їх виробничу і комерційну діяльність та без прийняття управлінських рішень, забезпечення захисту прав і представництво інтересів учасників в державних та інших підприємств, установ, організацій.

13.12.05 року заступником голови відповідача підписано лист №11/4-29/15910-ЕП адресований начальникам регіональних митниць, митниць, начальникам лабораторій з експертного забезпечення митних органів щодо класифікації згідно з Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності термічно полірованого скла.

Зазначеним листом Державна митна служба України для врахування в практичній роботі повідомила підпорядковані організації про кодування товарів.

Позивач вважає, що зазначені дії відповідача стосовно написання та направленням зазначеного листа є фактично діями з прийняття рішення щодо необхідності декларування імпортованих в Україну товарів за іншим кодом , ніж ті саме товари декларуються в країні експортера і на думку позивача вони є неправомірними.

Колегією суддів встановлено, що позивачем фактично під рішенням, по прийняттю якого оскаржуються дії відповідача, мається на увазі лист Державної митної служби України від 13.12.05 року № 11/4-29/15910-ЕП.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів поширюється , зокрема, на спори юридичних осіб із субєктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно - правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Відповідно до положень Наказу Міністерства Юстиції України від 12.04.05 року №34/5 "Про вдосконалення порядку державної реєстрації нормативно - правових актів у Міністерстві Юстиції України та скасування рішення про державну реєстрацію нормативно - правових актів" та Постанови Кабінету Міністрів України №731 від 28.12.92 року "Про затвердження Положення про державну реєстрацію нормативних актів міністерств та інших органів державної виконавчої влади", під нормативно - правовим актом слід розуміти офіційний письмовий документ, прийнятий уповноваженим на це субєктом нормотворення у визначеній законодавством формі та за встановленою законодавством процедурою, спрямований на регулювання суспільних відносин, що містить норми права, має неперсоніфікований характер і розрахований на неодноразове застосування.

Правовий акт індивідуальної дії - це офіційний письмовий документ, який не містить норми права, але породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обовязковий характер тільки для того субєкта (чи визначеного певного кола субєктів) якому він адресований.

Форми, найменування і порядок прийняття актів державними органами регламентуються Конституцією України, відповідними законами України, положенням (статутом) про такий орган.

Таким чином сам лист не підпадає під зазначені визначення і не може бути оскаржений в порядку .адміністративного судочинства.

Суд апеляційної інстанції вважає вірним висновок про те, що фактично позивачем оскаржуються дії Державної митної служби України по написанню і направленню інформаційного листа на адресу підпорядкованих їй структур. Однак, в адміністративному позові не зазначено в чому саме полягає неправомірність зазначених дій відповідача.

Відповідно до пункту 4 Порядку ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.12.02 року № 1863, для забезпечення ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності (надалі УКТЗЕД) Державна митна служба України поширює інформацію про застосування УКТЗЕД та здійснює розроблення пояснень до товарних підкатегорій УКТЗЕД (національний рівень деталізації товарів) з метою забезпечення однакового тлумачення та застосування УКТЗЕД, які мають рекомендаційний характер.

Таким чином, інформаційні листи Державної митної служби України щодо класифікації товару не є визначальними для такої класифікації при митному оформленні, а носять інформаційний (довідковий) характер.

Позивачем помилково зазначається, що вищевказаний інформаційний лист Державної митної служби України є рішенням про класифікацію товарів згідно УКТ ЗЕД.

Рішення про визначення коду товару згідно УКТ ЗЕД оформлюється за формою, встановленою Порядком роботи відділу номенклатури та класифікації товарів регіональної митниці, відділу контролю митної вартості та номенклатури митниці, затвердженого наказом Державної митної служби України від 01.10.03 № 646 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 31.10.03 року за №996/8317) та приймаються посадовими особами відділу номенклатури та класифікації товарів регіональної митниці або відділу контролю митної вартості та номенклатури митниці.

Саме такі рішення і є обовязковими для виконання при митному оформленні товару.

Зазначені норми кореспондуються з положеннями ст. 313 Митного кодексу України в яких зазначено, що митні органи класифікують товари, тобто відносять товари до класифікаційних групувань, зазначених в УКТЗЕД; рішення митних органів щодо класифікації товарів для митних цілей є обовязковими для підприємств і громадян.

Позивачем до матеріалів справи не додано жодного рішення митного органу щодо визначення коду товару та зобовязання позивача при ввезенні скла декларувати його саме за кодом визначеним в листі Державної митної служби України від 13.12.05 року № 11/4-29/15910-ЕП.

Таким чином в діях відповідача щодо написання та направлення на адресу підпорядкованих йому структур інформаційного листа, порушення норм діючого законодавства, прав та законних інтересів позивача немає.

Крім того, відповідно до ст. 312 Митного кодексу України ведення УКТЗЕД здійснює спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади в галузі митної справи в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

У пунктах 4 і 5 Порядку ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності міститься вичерпний перелік повноважень Державної митної служби України по забезпеченню ведення УКТЗЕД. Безпосереднє прийняття рішень щодо класифікації та кодування товарів в УКТЗЕД не відноситься до компетенції Державної митної служби України.

Пунктом 4 даного Порядку визначено, що Державна митна служба України лише визначає процедуру та встановлює форму рішення щодо класифікації товарів в УКТЗЕД.

Порядком роботи відділу номенклатури та класифікації товарів регіональної митниці, відділу контролю митної вартості та номенклатури митниці, затвердженого наказом Державної митної служби України від 01.10.03 року № 646, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 31.10.03 року за №996/8317, визначено, що вирішення питань класифікації товарів здійснюється посадовими особами відділу номенклатури та класифікації товарів регіональної митниці (відділу контролю митної вартості та номенклатури митниці) згідно з чинним законодавством на основі поданих до митного оформлення документів, які передаються до ВНК (ВКМВ та Н) разом із запитом. Рішення про визначення коду товару оформлюється за встановленою цим порядком формою, доводиться до підрозділу і є обовязковим для виконання при митному оформленні товару.

При цьому, згідно пункту 2.9 цього Порядку рішення про визначення коду товару приймається ВНК (ВКМВ та Н) на підставі встановлених характеристик товару, які є визначальними для класифікації товару згідно з вимогами УКТЗЕД.

Код товару, зазначений у будь-яких документах, наданих разом із запитом, не є визначальним для класифікації при митному оформленні товарів, а носить інформативний (довідковий) характер.

В своїй позовній заяві позивач просить суд фактично зобовязати відповідача прийняти попереднє рішення про класифікацію термічно полірованого скла. Однак, слід зазначити, що прийняття попередніх рішень щодо класифікації та кодування товарів в УКТЗЕД згідно Порядку прийняття попередніх рішень щодо класифікації та кодування товарів в УКТЗЕД, затвердженого наказом Державною митною службою України від 04.04.05 року N 238 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 28 квітня 2005 р. за N 449/10729) покладено на Центральне митне управління лабораторних досліджень та експертної роботи, а не на відповідача.

Тому місцевим господарським судом вірно відхилені вимоги позивача про зобовязання Державної митної служби України прийняти рішення про класифікацію термічно полірованого скла згідно УКТ ЗЕД.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Таким чином, позивачем в суді першої інстанції не доведено належними доказами обґрунтованість своїх вимог, зокрема яким саме чином порушені його права та інтереси як юридичної особи у звязку з виданням та направленням Державною митною службою України інформаційного листа на адресу підпорядкованих їй структур.

Таким чином, враховуючи викладене, судова колегія дійшла висновку про те, що місцевий господарський суд повно зясував всі обставини справи та дав їм належну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішення по справі, судовою колегією не встановлено.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 200, 205, 206 та 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Київський апеляційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Асоціації підприємств скляної промисловості “Скло України” - залишити без задоволення, а постанову Господарського суду м. Києва від 19.01.2007 р. у справі № 28/393-А без змін.

Справу № 28/393-А повернути до Господарського суду м. Києва.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя

Судді