Постанова № 825475, 03.07.2007, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.07.2007 № 22/316

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Кондес Л.О.

суддів:

при секретарі:

За участю представників:

від позивача - не зявився;

від відповідача - Приступа Ю.М. довіреність №665 від 21.05.2007 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Страхова компанія "АРМА"

на рішення Господарського суду м.Києва від 06.02.2007

у справі № 22/316

за позовом Закритого акціонерного товариства "Страхова компанія "АРМА"

до Закритого акціонерного товариства "Страхова компанія "Інкомстрах"

простягнення суми боргу

та за зустрічним позовом

Закритого акціонерного товариства “Страховакомпанія “Інкомстрах”

до Закритого акціонерного товариства “Страхова компанія “АРМА”

про визнання недійсним частини правочину

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду м. Києва від 06.02.2007 р. в справі №22/316, в позові Закритого акціонерного товариства “Страхова компанія “АРМА” (далі ЗАТ “СК “АРМА”, позивач) до Закритого акціонерного товариства “Страхова компанія “Інкомстрах” (далі ЗАТ “СК “Інкомстрах”, відповідач) про стягнення 24072 грн. було відмовлено повністю, а зустрічний позов Закритого акціонерного товариства “Страхова компанія “Інкомстрах” до Закритого акціонерного товариства “Страхова компанія “АРМА” про визнання недійсним правочину задоволений повністю. Визнано недійсним з поменту підписання пункт 89 Бордеро ризиків, переданих у перестрахування за період з 01.12.2005 р. по 31.12.2005 р. щодо передачі у перестрахування автомобіля БМВ 5401, 1998 року випуску, держномер АА 0059 АС, до Генерального договору від 18.08.2002 р. №13/08/02-АРМА про облігаторне перестрахування. Стягнуто з Закритого акціонерного товариства “Страхова компанія “АРМА” на користь Закритого акціонерного товариства “Страхова компанія “Інкомстрах” 85 грн. витрат по сплаті державного мита і 118,19 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погодившись із зазначеним рішенням позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить Рішення Господарського суду м. Києва скасувати і прийняти нове, яким первісний позов задовольнити у повному обсязі, а в зустрічному позові відмовити. Свої вимоги позивач мотивує тим, що оскаржуване рішення прийняте при неповному зясуванні обставин, що мають значення для справи, висновки, викладені в рішенні суду не відповідають обставинам справи, а також неправильно застосовано норми матеріального права.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач зазначив, що апеляційні вимоги не визнає, вважає їх надуманими і безпідставними, тому просить рішення Господарського суду м. Києва залишити без змін, а апеляційну скаргу позивача без задоволення.

Ухвалою від 25.05.2007 р. апеляційна скарга прийнята до провадження і призначена до розгляду на 12.06.2007 р.

12.06.2007 р. в судове засідання зявились представники сторін. В судовому засіданні була оголошена перерва на 03.07.2007 р.

В судове засідання 03.07.2007 р. зявився представник відповідача, а представник позивача не зявився. Про дату, час та місце слухання справи повідомлявся належним чином. Враховуючи те, що в матеріалах справи мають місце докази належного повідомлення представника про дату, час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги та керуючись ст. 77 ГПК України, колегія вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представника відповідача.

Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України (далі по тексту ГПК України) апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, судова колегія встановила наступне.

18.08.2002 між ЗАТ “СК “АРМА” (Перестрахувальник) та ЗАТ “СК “Інкомстарх” (Перестраховщик) був укладений Генеральний договір №13/08/02-АРМА про облігаторне перестрахування наземних транспортних засобів на базі ексцедента сум (далі Договір).

Відповідно до пункту 1.1 Договору предметом цього Договору є угода про пропорційне облігаторне перестрахування ризиків та встановлюються умови обовязкового перестрахування Перестраховиком ризиків, прийнятих на себе Перестрахувальником.

Як вказано у пункті 1.2 Договору Перестрахувальник страхує у Перестраховика ризик виконання частини своїх зобовязань за договорами страхування наземних транспортних засобів, укладеними Перестрахувальником. Частки відповідальності сторін за цим Договором зазначені в Додатку № 1 до цього Договору. Включення Перестрахувальником ризиків у Договір та відповідальність Перестраховика по всім ризикам, що підпадають під дію цього Договору, здійснюються на облігаторній (обовязковій) основі, тобто відповідальність Перестраховика починається відразу після укладення в належній формі Перестрахувальником договорів страхування наземних транспортних засобів.

Позивачем був застрахований автомобіль марки BMW 5401, д.н. АА 0059 АС. Страхування відбулося на підставі Полісу №022-72800104 від 22.07.2005 р. Вказаний автомобіль був переданий відповідачу у перестрахування згідно рахунку-бордеро за період з 01.12.2005 р. по 31.12.2005 р. Частка відповідальності перестраховика складала 60%.

16.12.2005 р. із вказаним автомобілем стався страховий випадок і згідно видаткового касового ордеру №1077 від 29.06.2006 р. Вигодонабувачу було виплачено 34840,92 грн.

Відповідно до пункту 4.4 Договору перестрахувальник зобовязаний сплатити свою частку касового збитку, зазначеного в пункті 2.1. цього Договору, протягом десяти робочих днів після отримання від перестрахувальника розрахунку частки страхового відшкодування та документів, вказаних в п.п. 4.1. 4.2. цього Договору, не дочікуючись сплати страхового відшкодування.

Відповідно до п. 4.3. Договору Перестрахуваня, перестраховщикбере участь у виплаті страхового відшкодування, а також несе витрати по відшкодуванню витрат які поніс Перестрахувальник під час встановлення збитків, рослідуванням страхової події, за винятком адміністративних витрат і витрат на виплату заробітної плати співробітників. Витрати відшкодовуються пропорційно частці отриманої Перестрахувальником перестраховочної премії в загальній сумі страхової премії по певному договору страхування.

Оскільки частка відповідальності відповідача, згідно Договору, становить 60%, то сума частки касового збитку, яку останній повинен сплатити позивачу, становить 21144,55 грн. ((34840,92 грн.+350 грн.) х 60%, де 34840,92 грн. сума страхового відшкодування; 350 грн. вартість проведення товарознавчого дослідження.).

Позивач повідомив відповідача про те, що страхова подія, що трапилась із застраховани автомобілем 16.12.2006 не була внесена до рахунку-бордеро заявлених, але відповідно до п. 7.1. Договору про облігаторне страхування №13/08/02-АРМА від 18.08.2002 р. “будь-які виявлені помилки та упущення повинні бути усунуті або виправленні негайно після їх виявлення”, що і було ним зроблено в наступному Бордеро ризиків, шляхом внесення до нього цього страхового випадку”.

Також позивач повідомив відповідача про те, що ним згідно видаткового касового ордеру №1077 від 29.06.2006 р. Вигодонабувачу було виплачено 34840,92 грн. і тому просив перерахувати позивачу 60 % від сплаченої суми.

Відповідач листом № 1894 від 04.09.2006 р. відповів на лист позивача, в якому відмовився від сплати свої частки страхового відшкодування, з посиланням на те, що вищезазначений автомобіль застрахований позивачем 23.07.2005 р., 16.12.2005 р. з автомобілем стався страховий випадок; в січні 2006 р. цей автомобіль був переданий відповідачу в перестрахування (згідно Бардеро ризиків, переданих в перестрахування за період з 01.12.2005 р. по 31.12.2005 р.), а в липні 2006 р. збиток по вказаному страховому випадку був заявлений відповідачу (згідно з Бардеро ризиків за період з 01.06.2006 р. по 30.06.2006 р.).

Заперечення відповідача про те, що так як позивач повинен був включити, але не включив вказаний збиток до Бордеро ризиків за грудень 2005, що є підставою для відмови у виплаті частки страхового відшкодування згідно п. 3.3.3. Договору, колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на наступне.

Відповідно до статті 12 Закону України „Про страхування” перестрахування - страхування одним страховиком (цедентом, перестрахувальником) на визначених договором умовах ризику виконання частини своїх обовязків перед страхувальником у іншого страховика (перестраховика) резидента або нерезидента, який має статус страховика або перестраховика, згідно з законодавством країни, в якій він зареєстрований.

В Договорі сторони обумовили підстави для відмови у виплаті своєї частки страхового відшкодування.

Відповідно до пункту 3.3.3. Договору перестраховщик має право відмовити у виплаті своєї частки страхового відшкодування або зменшити її, якщо перестрахувальник:

?якщо перестрахувальник уклав договір страхування на умовах, які відрізняються від вказаних п.. 1.1. або порушив умови п. 2.1. даного Договору;

?якщо перестрахувальник приховав від перестрахувальника зміни умов договору страхування, умисно здійснив неправдиве інформування перестраховщика. Наявність умислу в діях перестрахувальника повинен бути доведений в судовому порядку;

?при відмові перестрахувальника в допуску уповноважено представника перестраховщика до участі у розслідуванні причин і обставин страхового випадку по певному договору страхування, в разі коли бажання такої участі було висловлено у письмовій формі;

?при наявності підстав для відмови у страховій виплаті по певному договору страхування у відповідності до Закону України “Про страхування”.

Перестраховик вправі посилатись на вищевказані обставини, як на причину відмови у виплати своєї частки страхового відшкодування.

Отже, з вищевикладеного вбачається, що Договором не передбачено відмови у виплаті частки страхового відшкодування, якщо страховий випадок зазначено у Бордеро збитків наступного періоду, зазначений пункт договору не містить посилання на п. 3.3.3. Договору як на підставу для такої відмови.

При цьому колегія суддів приймає до уваги п. 7.1. Договору передбачає, що будь-які виявлені помилки та упущення повинні бути усунуті або виправленні негайно після їх виявлення”, що і було ним зроблено в наступному Бордеро ризиків, шляхом внесення до нього цього страхового випадку. Згідно пункту 7.2. Договору Перестрахувальник не повинен позбавлятися своїх прав через випадкові упущення, помилки виконавця, якщо ці помилки виправляються і про них був проінформований Перестраховик.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачу було надіслано Бардеро ризиків за період з 01.06.2006 р. по 30.06.2006 р., в якому був внесений спірний страховий випадок.

Колегією суддів також не приймається заперечення відповідача щодо застосування для спірних правовідносин пункту 5 статті 26 Закону України „Про страхування”.

Відповідно до пункту 5 статті 26 Закону України „Про страхування” підставою для відмови страховика у здійсненні страхових виплат або страхового відшкодування є несвоєчасне повідомлення страхувальником про настання страхового випадку без поважних на це причин або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків.

Згідно статті 3 Закону України „Про страхування” страхувальниками визнаються юридичні особи та дієздатні громадяни, які уклали із страховиками договори страхування або є страхувальниками відповідно до законодавства України.

Норма статті 12 Закону України „Про страхування” регулює взаємовідносини між страховиками щодо перестрахування на визначених договором умовах.

Отже, посилання відповідача на пункт 5 статті 26 Закону України „Про страхування” як на підставу для відмови у виплаті перестрахового відшкодування є неправомірним.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

П.п. 6.2. та 6.3 встановлює, що За порушення строків виконання будь-яких грошових зобовязань, передбачених цим договором, винна сторона виплачує іншій стороні пеню із розрахунку подвійної облікової ставки НБУ від невнесеної у строк суми за кожен день прострочки платежу. За порушення інших зобовязань, передбачених даним Договором, сторони несуть відповідальність у відповідності до діючого законодавства України.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, відповідно до Договору перестрахування, пеня за прострочення Відповідачем виконання зобовязання по Договору (прострочення платежу на 70 календарних днів) склала 739,00 грн., 3% річних склали 118,45 грн. і оплата, проведена по Договору про надання юридичної допомоги, в сумі 2100 грн.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В даному випадку позивач повністю довів доводи первісного позову і апеляційної скарги, тому посилання відповідача на ст. 229 ЦК України, яка встановлює: “Якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним”.

В звязку з викладеним, судова колегія вважає, що первісний позов підлягає задоволенню в повному обсязі, а в зустрічному має бути відмовлено.

Відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати при задоволенні позову покладаються на відповідача.

З огляду на вищевикладене суд прийшов до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, оскаржуване рішення скасуванню.

Керуючись статтями 49, 99, 101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства “Страхова компанія “АРМА” на рішення Господарського суду м. Києва від 06.02.2007 р. в справі №22/316 задовольнити.

Рішення Господарського суду м. Києва від 06.02.2007 р. в справі №22/316 скасувати та прийняти нове рішення, яким:

Первісний позов задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Закритого акціонерного товариства “Страхова компанія “Інкомстрах” (р/р 2600801196980 в КБ “Фінанси та Кредит” м. Києва, МФО 300131, код ЄДРПОУ 31282951) на користь Закритого акціонерного товариства “Страхова компанія “АРМА” (р/р 26506001 в ТОВ “КБ “АРМА” м. Київ, МФО 380300, код ЄДРПОУ 21265671) 21114,55 грн. (двадцять одну тисячу сто чотирнадцять грн. 55 коп.) основного боргу, 739,00 грн. (сімсот тридцять девять грн.. 00 коп.) пені, 118,45 грн. (сто вісімнадцять грн.. 45 коп.) розмір індексації з урахуванням 3 %річних, 2100,00 грн. (дві тисячі сто грн. 00 коп.) витрати на послуги адвоката; 240,72 грн. (двісті сорок грн.. 72 коп.) суми державного мита сплаченого за подання позовної заяви; 120,36 грн. (сто двадцять грн.. 36 коп.) - суми державного мита сплаченого за подання апеляційної скарги; 118,00 грн. (сто вісімнадцять грн. 00 коп.) витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу.

В задоволенні зустрічного позову відмовити.

Видати наказ. Видачу наказу доручити Господарському суду м. Києва.

Справу № 22/316 повернути до Господарського суду м. Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена протягом одного місяця до Вищого Господарського Суду України.

Головуючий суддя

Судді

24.07.07 (відправлено)