Рішення № 8254676, 16.02.2010, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" лютого 2010 р. Справа № 3/238/09

За позовом : Фермерського господарства «ОАЗИС»

Юридична адреса: Миколаївська область, Первомайський район, с. Івановка, вул.

Степова, 1а

Поштова адреса: 55200, м. Первомайськ, вул. Готвальда, 15

До: Виробничо-комерційного підприємства «КАРО»

56301, Миколаївська область, смт. Врадіївка, вул. Кооперативна, 21

про: стягнення заборгованості в сумі 186073,15 грн.

Суддя Смородінова О.Г.

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача: не з’явився;

Від відповідача: Апісарев С.О., за довіреністю.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся до суду з позовом стягнути з відповідача борг у сумі 125511,00 грн. та пеню із розрахунку 30% річних від суми боргу в розмірі 60565,15 грн.

Позовні вимоги ґрунтуються на підставі договору № 0503-1 купівлі-продажу від 05.03.08 р., норм Цивільного й Господарського законодавства України, та мотивовані відсутністю з боку відповідача проплат за отриману продукцію.

Позивач 16.02.10 р. в судове засідання не з’явився, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить поштове повідомлення № 5400111070217. Але, 16.02.10 р. через канцелярію суду передав телефонограму, в якій зазначає, що у зв’язку з погодними умовами не може прибути на судове засідання, тому просить відкласти розгляд справи.

За правилами статті 77 Господарського процесуального кодексу України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

За змістом статті 69 ГПК України спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви.

Враховуючи вищезазначені процесуальні норми та дату надходження позову до суду - 17.11.09р., задовольнити клопотання позивача про чергове відкладення розгляду справи суд не вбачає підстав та процесуальної можливості.

Відповідач в судовому засіданні 16.02.10 р. надав відзив, в якому просить суд прийняти рішення про відмову в позові в частині стягнення основного боргу в розмірі 21791,00 грн., оскільки згідно квитанції № 1588 від 01.12.08 р. ця сума була перерахована позивачу. Крім того, відповідач надав суду заяву про застосування позовної давності до вимог про стягнення штрафних санкцій (пені) у розмірі 60 565,15 грн.

При цьому, представник відповідача в судовому засіданні усно зазначив, що заборгованість в сумі 103720,00 грн. визнає.

Ознайомившись з матеріалами справи, вислухавши представника відповідача, суд –

встановив:

05 березня 2008 року між сторонами було укладено договір № 0503-1, згідно умов, якого, позивач, як продавець, зобов’язався передати у власність покупця, а відповідач, як покупець, взяв на себе зобов’язання прийняти та оплатити товар: насіння ячменю «Вакула»та «Сталкер»на загальну вартість в сумі 164406,00 грн.

Розділом 5 договору сторони обумовили, що покупець здійснює оплату товару шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок або до каси продавця наступним чином:

-          50% вартості товару, що складає 82203, 00 грн. у строк до 10 березня 2008 р.

-          50% вартості товару, що складає 82203, 00 грн. у строк до 01 серпня 2008 р.

Датою оплати вважається дата списання грошових коштів з рахунку покупця. У випадку прострочки оплати (п. 5.1 договору) покупець сплачує продавцю пеню із розрахунку 30% річних від вартості поставленого, але не сплаченого товару до повного виконання даного договору. Згідно п. 6.2 договору у випадку порушення покупцем строку, передбаченого п. 5.1 договору, покупець сплачує продавцю пеню в розмірі 0,5 % від несплаченої суми за кожний день прострочки оплати, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, діючого на момент прострочки виконання продавцем своїх зобов’язань.

Матеріали справи свідчать, що відповідно до накладних:

№ 2903/1 від 29.03.08 р. на 82830,22 грн. (довіреність № 401940 від 24.03.08 р. ); № 1403/1 від 14.03.08 р. на 42680,78 грн. (довіреність № 401938 від 08.03.08 р.) позивач поставив відповідачу насіння ячменю «Вакула»на загальну суму 125511,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач в свою чергу за поставлений товар оплату провів лише частково за насіння ячменю «Вакула»(еліта) на суму 21791,00 грн., що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру № 1588 від 01.12.08 р.

12.10.09 року позивач звертався до боржника з листом (вих. № 1210-1) з вимогою в триденний строк сплатити суму заборгованості.

01.11.09 р. позивач вдруге скерував відповідачу вимогу (вих. № 0111-1) на протязі семиденного терміну відшкодувати суму боргу в сумі 196031,00 грн. та нараховані відсотки по рахунку № 0111-2 від 01.11.09 р. в сумі 82590,57 грн.

Відповідач належним чином на вимогу позивача не відреагував, документальних доказів, які свідчать про неналежне виконання зобов’язань взятих на себе за договором, суду також не надав.

За приписами ч. 1 п.1, п.2 ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст.ст. 629, 525, 526 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач дійсно має заборгованість перед позивачем по спірним відносинам, але в розмірі 103720, 00 грн. (125511,00-21791,00)= 103720,00 грн.

Згідно ч.1 ст. 546, ст. 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За змістом ч.1 ст. 230, п.6 ст. 232 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до приписів ст.ст. 258, 259 Цивільного кодексу України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог:

1) про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін.

Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі. Позовна давність, встановлена законом, не може бути скорочена за домовленістю сторін.

Матеріали справи свідчать, що сторонами в договорі не збільшувався встановлений законом строк позовної давності.

Крім того, позивач не надав суду жодних пояснень щодо наявності поважних причин пропущення строку позовної давності по стягненню пені.

          Згідно з ч. 3,4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Отже, враховуючи вищенаведені норми та беручи до уваги дату надходження позову до суду –17.11.09 р. та кінцеві строки розрахунків –01.08.08 р., суд дійшов висновку про відмову позивачу в стягненні пені 60565,15 грн. в зв’язку зі спливом строку позовної давності.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд –

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Виробничо-комерційного підприємства «КАРО»(56301, Миколаївська область, смт. Врадіївка, вул. Кооперативна, 21, код ЄДРПОУ 20892727) на користь Фермерського господарства «ОАЗИС»(Миколаївська область, Первомайський район, с. Івановка, вул. Степова, 1а, код ЄДРПОУ 19292583) 103720,00 грн. основного боргу, 1 037,20 грн. державного мита та 236, 00 грн. витрат на інформаційне забезпечення судового процесу.          

3. В задоволенні позову щодо стягнення пені в сумі 60565,15 грн. відмовити.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя