Рішення № 82540770, 13.06.2019, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 18/28/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.06.2019 справа № 908/467/19

м.Запоріжжя Запорізької області

за позовом приватного підприємства “Злагода Плюс” (12336, Житомирська область, Черняхівський район, село Зороків, вул. Перемоги, буд. 57А)

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю “Агрікомаш” (71112, Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Правди, буд. 80А, офіс 404)

про стягнення 197250,00 грн.

господарський суд Запорізької області у складі судді Носівець В.В.

при секретарі судового засідання Непомнящій Н.П.

учасники справи:

від позивача: Кучер І.П., наказ № 6 від 31.01.2018;

від відповідача: Марчевський Д.І., ордер ЗП № 105554 від 21.03.2019; Хорошко С.В., ордер ЗП № 094672 від 12.06.2019 (при оголошення вступної та резолютивної частин рішення був відсутній, попередньо повідомивши суд про свою відсутність)

В господарський суд Запорізької області 26.02.2019 надійшов позов приватного підприємства “Злагода Плюс” від 21.02.2019 до товариства з обмеженою відповідальністю “Агрікомаш” про стягнення 197250,00 грн. неустойки на підставі п. 5.4 договору поставки № 1700 від 24.07.2018.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.02.2019 справу № 908/467/19 передано на розгляд судді Носівець В.В.

Ухвалою суду від 28.02.2019 відкрито спрощене позовне провадження у справі № 908/467/19, присвоєно справі номер провадження 18/28/19, розгляд справи по суті, призначений на 27.03.2019, відкладався на 15.04.2019.

Ухвалою від 15.04.2019 постановлено розглядати справу за правилами загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження у справі з 15.04.2019, замінити судове засідання 15.04.2019 з розгляду справи по суті підготовчим засіданням, відкласти підготовче засідання на 21.05.2019.

Ухвалою суду від 21.05.2019 підготовче провадження закрито та призначено справу до судового розгляду по суті на 13.06.2019.

До початку відкриття судового засідання з розгляду справи по суті представник відповідача клопотав про долучення до матеріалів справи письмових доказів, які отримані відповідачем пізніше ніж закрито підготовче провадження у справі (що вказано поважною причиною неподання їх у підготовчому провадженні), про що подав 13.06.2016 відповідну заяву; крім того усно клопотав про огляд доказів в місці їх знаходження та про огляд електронних доказів в місці їх знаходження.

Представник позивача заперечив проти залучення письмових доказів до матеріалів справи, вказавши, що вони подаються до закриття підготовчого провадження та призначення судового розгляду справи по суті; заперечив проти клопотань про огляд доказів та електронних доказів у місці їх знаходження з тих самих підстав.

Розглянувши заяву відповідача про долучення до матеріалів справи письмових доказів, перевіривши дату отримання зазначених доказів представником відповідача та враховуючи їх надання на виконання ухвали суду від 21.05.2019, суд визнав вказані обставини поважними та задовольнив клопотання про їх долучення до матеріалів справи. Усні клопотання представника відповідача про огляд доказів та електронних доказів у місці їх знаходження залишені судом без задоволення, оскільки подані представником відповідача без дотримання вимог ст.ст. 82 ГПК України, необґрунтовані належним чином відносно неможливості їх доставки до суду під час підготовчого провадження та заявлені без дотримання строку, необхідного для вчинення таких процесуальних дій для забезпечення участі в огляді всіх учасників справи, про поважність причин пропуску якого не зазначено.

В судовому засіданні 13.06.2019 суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у 24.07.2018 ТОВ “Агрікомаш” та ПП “Злагода Плюс” уклали договір № 1700 про поставку двох жниварок для збирання соняшнику (надалі – договір та товар, відповідно). Після здійснення позивачем 25.07.2018 105200,00 грн. передоплати в 35-денний термін товар мав бути переданий позивачу. Відповідач в обумовлений договором термін жниварки не поставив позивачу. Після направлення позивачем листів і претензій щодо виконання умов договору відповідачем та після прибуття 12.09.2018 представника позивача за товаром безпосередньо до відповідача жниварки також не були надані відповідачем. Позивач повідомив відповідача про відмову від договору та вимагав повернення передоплати, звернувся до суду із позовом про повернення передплати (справа № 908/1957/18). Відповідач повернув передплату 13.11.2018, в зв`язку із чим провадження у справі № 908/1957/18 закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України. Керуючись пунктами 5.1, 5.4 договору позивач нарахував неустойку (пеню) за 75 календарних днів прострочення виконання зобов`язання з поставки товару за період з 30.08.2018 (наступний день за 35-денним терміном поставки з моменту передплати) по 12.11.2018 (день, що передує поверненню суми передплати). Посилаючись на ст.ст. 208, 218, 386, 530, 655, 656, 662, 663 Цивільного кодексу України, ст.ст. 179, 193, 199, 216-218, 220, 224-225, 230-232 Господарського кодексу України позивач просив позов задовольнити.

Відповідач 27.03.2019 подав до суду відзив, в якому проти заявлених позовних вимог заперечив. Крім того, відповідач 20.05.2019 подав додаткові пояснення щодо дійсних обставин справи. Відзначив, що позивач спотворює фактичні обставини, неправильно визначився із правовою природою виниклих правовідносин та безпідставно намагається стягнути штрафні санкції з відповідача після відмови від договору. Позивач та відповідач домовилися про поставку товару зі складу відповідача (пункти 2.1, 2.2 договору) на умовах EXW згідно з правилами ІНКОРЕРМС в редакції 2010 року. Отримавши 25.07.2018 суму попередньої оплати, відповідач мав намір протягом 35 банківських днів здійснити поставку товару, тобто по 13.09.2018, на своєму складі. Листами від 06.09.2018 та 10.09.2018 відповідач повідомляв позивача про місце поставки товару, а саме 12.09.2018. У листі № 87 від 24.07.2018 та пізніше у претензії № 69 від 04.09.2018 позивач просив поставити жниварки на свою адресу, всупереч пунктам 2.1, 2.2 договору. Представник позивача, який з`явився 12.09.2018 для отримання жниварок, прибув не на склад відповідача, а в офіс, та не мав при собі довіреності на отримання товару та документів на перевезення жниварок (їх транспортування передбачає наявність великогабаритного транспорту, та, як правило, вимагає супроводження органами поліції, оскільки при транспортуванні автотранспортом займає більш ніж одну смугу автомобільного руху). Відповідач не відмовляв позивачу у поставці товару, натомість позивач 07.09.2018 листом № 159 вимагав повернути попередню оплату, вказуючи на невиконання відповідачем своїх зобов`язань за договором. Вимога про повернення передоплати та відмова від виконання відповідачем його обов`язку поставити товар тягне за собою настання правових наслідків у вигляді зміни правовідносин сторін та вказує, що покупець товару задовольняється поверненням грошей, що виключає обов`язок постачальника нести відповідальність за порушення строків поставки у вигляді неустойки за період часу з виникнення у позивача права вимоги повернення попередньої оплати до заявлення про це вимог. Посилаючись на ст.ст. 6, 207, 208, 549, 610, 611, 626, 627 Цивільного кодексу України ст.ст. 231 Господарського кодексу України відповідач просив в позові відмовити.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Агрікомаш ” (постачальник, відповідач у справі) та приватне підприємство “Злагода Плюс” (покупець, позивач у справі) 24.07.2018 уклали договір поставки № 1700 (надалі – договір).

Сторони договору, відповідно до п. 1.1. домовилися про передачу постачальником у власність покупця та прийняття і оплату покупцем на умовах договору однієї жниварки для збирання соняшнику ЖНС-7,4 м та однієї жниварки для збирання соняшнику ЖНС – 9,1 м (надалі – товар, жниварки).

Найменування, одиниці виміру, термін поставки та загальна кількість товару, що поставляється, його часткове співвідношення, відображаються у специфікації № 1, яка є невід`ємною частиною договору (п. 1.2.).

Специфікацією № 1 до договору визначені найменування, маркування, одиниця виміру, кількість, ціна без ПДВ, сума вартості товару: жниварка для збирання соняшнику ЖНС-9,1 1 шт., ціна 23833,33 грн. без ПДВ, сума 235833,33 грн.; жниварка для збирання соняшнику ЖНС – 7,4 1 шт., ціна 202500,00 грн. без ПДВ, сума 202500,00 грн.; разом 526000,00 грн. з ПДВ. Також пунктом 2 Примітки Специфікації № 1 визначений строк поставки товару – 35 днів з моменту передплати.

Передплата за товар, згідно п. 3.2. договору та п. 1 Примітки Специфікації № 1 складає 20% від вартості товару та перераховується протягом 3-х (трьох) банківських днів з дати укладення договору.

За умовами пунктів 2.1. та 2.2. договору постачальник приймає письмові заявки покупця на поставку товару та поставляє покупцеві товар на умовах EXW (склад Виробника) згідно з правилами ІНКОРЕРМС (в редакції 2010 р.). Продукція відпускається зі складу постачальника при наявності оригіналу довіреності.

Позивач письмовою заявкою № 87 від 24.07.2018 просив поставити на його адресу жниварки, гарантував оплату (арк.с. 104).

Платіжним дорученням № 440 від 25.07.2018 позивач перерахував 105200,00 грн. (20%) передплати відповідачу, виконавши в цій частині умови договору належним чином.

З переписки сторін, що надана суду, (арк.с. 105-112) вбачається:

- претензією вих. № 69 від 04.09.2018 позивач повідомив відповідача, що 35-денний термін виконання ним зобов`язання сплив, триває 41 день після перерахунку передплати, відвантаження товару на адресу позивача не відбулося, повідомлень не надходило, позивач просив надати письмові роз`яснення щодо причин невиконання договору;

- листом від 06.09.2018 відповідач повідомив позивача, що поставка товару відбудеться 12.09.2018 згідно умов EXW (склад Виробника) згідно з правилами ІНКОРЕРМС (в редакції 2010 р.);

- листом № 159 від 07.09.2018 позивач просив відповідача повернути передоплату, оскільки з телефонних розмов з`ясував, що на адресу позивача жниварки поставлені не будуть;

- листом вих. № 10/09-1 від 10.09.2018 відповідач нагадав позивачу про умови поставки на склад виробника, визначені саме договором, підтвердив, що поставка не має виконуватися постачальником за адресою підприємства покупця, зазначив додатково адресу складу, а також вказав, що вважає 35-денний строк обрахований виходячи із банківських та робочих днів.

- претензією вих. № 161 від 12.09.2018 позивач повідомив відповідача про невиконання умов договору, вимагав повернення передплати та сплати інших вказаних в претензії сум для чого надав час до 17.09.2018;

- листом вих. № 13/09-1 від 13.09.2018 відповідач повідомив позивача, що змушений розірвати договір, оскільки замовлений товар був готовий на 12.09.2018, проте за ним позивач не відправив транспорт на завантаження та не оплатив його;

- листом вих. № 17/09-1 від 17.09.2018 відповідач вказав на невиконання позивачем умов договору відносно прибуття його представника з належними документами для відвантаження та отримання товару, вимагав негайно забрати товар, попереджав про нарахування штрафних санкцій.

- листом вих. № 175 (176) від 11.10.2018 позивач втретє просив відповідача повернути передоплату.

Щодо розбіжностей у змісті (наявність останнього речення та його різний зміст в декількох копіях) та вихідній нумерації листа № 175 (176) від 11.10.2018 (арк. с. 59, 128, 178), суд зазначає, що оглянувши оригінальні примірники цього листа, один з яких наявний у позивача, а інший у відповідача, суд констатує, що вони дійсно мають різний зміст і вихідну нумерацію, їх фотокопії завірені судом та залучені до матеріалів справи 13.06.2019. Примірник позивача містить виправлення вихідного номеру з 175 на 176, а примірник відповідача має номер 175 (без виправлення) та містить речення: «Після повернення передоплати, фінансових та матеріальних претензій, не маємо», якого в примірнику позивача немає. Встановлення та з`ясування обставин існування різних оригінальних примірників даного листа не входить в предмет доведення у даній справі, кожна із сторін має технічні можливості внесення коригувань до існуючого документу, про те оцінка наявності, законності таких коригувань, ким вони вчинені та термін давності таких дій судом не досліджувалися, враховуючи предмет та підстави виникнення даного спору. Обидві сторони спору підтвердили однакове розуміння змісту даного листа, а саме: позивач фактично втретє вимагав повернення передоплати за договором. Щодо наявності фінансових та матеріальних претензій до відповідача, то розгляд судом даного позову вказує на збереження такого права за позивачем, незалежно від наявності або відсутності у листуванні сторін фрази: «Після повернення передоплати, фінансових та матеріальних претензій, не маємо», оскільки таке право передбачено законом (на стягнення неустойки, завданих збитків тощо через неналежне виконання зобов`язання однією з його сторін), є інструментом захисту майнових інтересів особи і не залежить від волі/бажання іншої зобов`язаної сторони та не може бути обмежене.

Таким чином, оцінюючи умови договору та надане листування, суд вбачає, що сторони договору при виконанні його умов не однаково розуміли зміст договору відносно місця його виконання і строків його виконання, а саме, позивач очікував доставки жниварок на свою адресу впродовж 35 днів з моменту передоплати, а відповідач вважав, що має надати в розпорядження позивача товар на своєму складі впродовж 35 робочих/банківських днів, оскільки працює за Кодексом законів про працю України.

Стаття 11 ЦК України передбачає, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Згідно ст. 509 ЦК України зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов`язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов`язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов`язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.

Приписи ст.ст. 627, 628 ЦК України передбачають, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Доводи відповідача про здійснення поставки жниварок впродовж 35 банківських, а не календарних днів, суд визнав хибними. Застосування до встановлення строку поставки в даних правовідносинах сукупності визначень строків у договорі, аналогії, звичаю тощо суперечить умовам договору сторін та ст.ст. 6, 252-254, 530, 627, 663 ЦК України, оскільки для різних обов`язків як позивача, так і відповідача за волевиявленням сторін у договорі визначені різні строки їх виконання (в днях та банківських днях, відповідно).

За правилами ІНКОРЕРМС в редакції 2010 року умови поставки EXW (синоніми: EX WORKS (... named place), ФРАНКО-ЗАВОД (... назва місця) означають, що продавець вважається таким, що виконав свої зобов`язання щодо поставки, в момент, коли він надав товар у розпорядження покупця на площах свого підприємства чи в іншому названому місці (наприклад, на заводі, фабриці, складі і т. ін.), без здійснення митного очищення товару для експорту та завантаження його на будь-який приймаючий транспортний засіб. Таким чином, цей термін покладає мінімальні обов`язки на продавця, а покупець несе всі витрати і ризики у зв`язку з перевезенням товару з площ продавця до місця призначення.

Статті умов поставки EXW:

А.4. Поставка. Продавець зобов`язаний надати товар у розпорядження покупця в названому місці поставки, без завантаження на будь-який приймаючий транспортний засіб, в узгоджений день чи в межах погодженого періоду або, якщо такого часу не обумовлено, у строк, звичайний для поставки аналогічних товарів. Якщо сторони не узгодили конкретної точки в межах названого місця поставки, і наявні декілька придатних для цього точок, продавець може вибрати таку точку в межах місця поставки, яка найбільш відповідає його цілям.

А.7. Повідомлення покупцю. Продавець зобов`язаний дати покупцю достатнє повідомлення щодо часу і місця, коли і де товар буде наданий у розпорядження останнього.

Б.4. Прийняття поставки. Покупець зобов`язаний прийняти поставку товару, як тільки її здійснено у відповідності з статтями А.4 і А.7/Б.7.

Б.7. Повідомлення продавцю. Якщо покупець має право визначати час у рамках погодженого періоду та/або місце прийняття поставки, то він зобов`язаний надати продавцю необхідне повідомлення щодо них.

Відповідно до ст. 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування. Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов`язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв`язку для доставки покупцеві.

Відповідно до ст. 532 ЦК України місце виконання зобов`язання встановлюється у договорі. Якщо місце виконання зобов`язання не встановлено у договорі, виконання провадиться: … 3) за зобов`язанням про передання товару (майна), що виникає на підставі інших правочинів, – за місцем виготовлення або зберігання товару (майна), якщо це місце було відоме кредиторові на момент виникнення зобов`язання; … 5) за іншим зобов`язанням – за місцем проживання (місцезнаходженням) боржника. Зобов`язання може бути виконане в іншому місці, якщо це встановлено актами цивільного законодавства або випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Згідно зі ст. 197 ГК України господарське зобов`язання підлягає виконанню за місцем, визначеним законом, господарським договором, або місцем, яке визначено змістом зобов`язання. У разі якщо місце виконання зобов`язання не визначено, зобов`язання повинно бути виконано: за іншими зобов`язаннями – за місцезнаходженням (місцем проживання) зобов`язаної сторони, якщо інше не передбачено законом.

З огляду на встановлене, жниварки мали бути надані у розпорядження позивачу у строк 35 днів з моменту передплати – по 29.08.2018 включно, на складі відповідача, про готовність передачі яких відповідач мав поінформувати позивача.

Про місце виконання зобов`язання позивач був обізнаний – склад виробника, як і про місцезнаходження зобов`язаної сторони – відповідача, хибно очікуючи поставки товару на свою адресу; проте відповідач, зі свого боку, не поінформував позивача про готовність товару до передання у розпорядження із зазначенням адреси свого складу (що відмінна від наявної адреси постачальника в договорі та місцезнаходження відповідача) у 35-денний термін з моменту отримання передплати.

Таким чином, обома сторонами договору не належно виконані умови договору відносно місця його виконання і строків його виконання.

Позивач 07.09.2018 та 12.09.2018 вимагав від відповідача повернення попередньої оплати.

Не отримавши повернення передоплати ПП “Злагода Плюс” у вересні 2018 року звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення з ТОВ “Агрікомаш ” 105200,00 грн. передоплати. Господарським судом Запорізької області за вказаним позовом відкрито позовне провадження у справі № 908/1957/18. В процесі розгляду справи № 908/1957/18 відповідач 13.11.2018 повернув передоплату позивачу, в зв`язку із чим провадження у справі закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України за відсутністю предмету спору.

Керуючись п. 5.4 договору, згідно з яким у випадку прострочення поставки, постачальник сплачує пеню в розмірі 0,5% від загальної суми договору за кожний день прострочення, позивач нарахував 197250,00 грн. неустойки (пені) за 75 календарних днів прострочення виконання зобов`язання з поставки товару за період з 30.08.2018 (наступний день за 35-денним терміном поставки з моменту передплати) по 12.11.2018 (день, що передує поверненню суми передплати).

Встановивши дійсні умови поставки, передбачені договором, поведінку сторін при виконанні своїх зобов`язань за договором, наслідки зроблених заяв в результаті його невиконання та недосягнення мети укладеного договору, суд виходить з наступного.

Стаття 610 ЦК України передбачає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно зі ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов`язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Відповідно до ст. 615 ЦК України у разі порушення зобов`язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання. Внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов`язання або воно припиняється.

Приписи ст. 622 ЦК України передбачають, що боржник, який сплатив неустойку і відшкодував збитки, завдані порушенням зобов`язання, не звільняється від обов`язку виконати зобов`язання в натурі, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі відмови кредитора від прийняття виконання, яке внаслідок прострочення втратило для нього інтерес (стаття 612 цього Кодексу), або передання відступного (стаття 600 цього Кодексу) боржник звільняється від обов`язку виконати зобов`язання в натурі. У разі відмови кредитора від договору (стаття 615 цього Кодексу) боржник звільняється від обов`язку виконати зобов`язання в натурі.

Стаття 693 ЦК України передбачає, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Позивач перерахував відповідачу 25.07.2018 попередню оплату, але останній в обумовлений строк – по 29.08.2018 товар позивачу не надав у розпорядження, що надає позивачу можливість скористатися правом, наданим йому ст. 693 ЦК України, зокрема на власний розсуд вимагати передання замовленого товару, але не наданого у встановлений строк, або ж вимагати повернення суми попередньої оплати.

Позивач тричі 07.09.2018, 12.09.2018, 11.10.20118 у листах та претензії вимагав повернення попередньої оплати відповідачем, хоча протягом 30.08.2018-17.09.2018 сторони ще намагалися виконати договір, не зважаючи на порушення умов та строків, встановлених договором.

Згідно зі ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини прибуття представника позивача 12.09.2018 до відповідача за отриманням жниварок, повідомлення про вчинення кримінальних правопорушень за наслідками прибуття представника позивача 12.09.2018 до відповідача, наслідки їх розгляду не стосуються предмету та підстав заявленого позову, тому їм оцінка в межах даної справи судом не надавалася, так як позивач з 30.08.2018 мав право вимагати повернення попередньої оплати і вже 07.09.21018 скористався своїм правом та вимагав її повернення листом вих. № 159.

Обрання передбаченого нормою ст. 693 ЦК України способу захисту своїх майнових інтересів є правом позивача, яке не може бути обмежене судом чи бажанням іншої сторони у зобов`язанні.

Вимагаючи повернення попередньої оплати покупець тим самим задовольняється виконаним, відмовляється від поставки та прийняття товару і виконання договору постачальником, що звільняє останнього від обов`язку виконати зобов`язання в натурі та виключає обов`язок нести відповідальність за порушення строків поставки у вигляді неустойки (штрафу, пені) за період з часу виникнення у позивача права вимоги повернення попередньої оплати до заявлення про це вимог. (Дана правова позиція висловлена у наступних справах: 908/2306/13, 910/15435/17, 910/22337/17, 910/2827/18, 917/237/19).

Відповідно до ст.ст. 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 86 ГПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, оцінивши зібрані докази, суд дійшов висновку про необґрунтованість та безпідставність позовних вимог, в зв`язку із чим в позові відмовляється.

Судовий збір на підставі пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на позивача повністю.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 46, 74, 76-80, 129, 207, 233, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. В позові відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п. 17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст.ст. 240, 241 ГПК України 21.06.2019.

Суддя В.В. Носівець