Рішення № 82538473, 07.06.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

07 червня 2019 року № 826/1402/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Чудак О.М., за участю секретаря судового засідання Шарій А.А., представника позивача ОСОБА_1 , представника відповідача Аблішева В.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги та рішення,

встановив:

24.01.2018 фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (ФОП ОСОБА_2 ) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (ГУ ДФС у м. Києві), в якому просив суд визнати протиправними та скасувати: податкові повідомлення-рішення від 25.09.2017 №0008744203, №0008754203, №0008764203; вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-582615 від 25.09.2017 зі сплати єдиного внеску на суму 124835,16 грн; рішення №0008734203 від 25.09.2017 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в розмірі 16518,85 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що оскаржувані рішення відповідача прийняті на підставі висновків акту перевірки від 04.09.2017 №1370/25-15-13-10/НОМЕР_1, які позивач вважає необґрунтованими.

Так, підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення від 25.09.2017 №0008764203 слугував висновок відповідача про порушення позивачем вимог пункту 85.2 статті 85 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (ПК України) шляхом не надання документів, які стосуються перевірки. Позивач зазначає, що у нього наявні всі документи (з урахування строку давності зберігання документів), які стосуються його господарської діяльності, при цьому до закінчення перевірки він не отримував повідомлень контролюючих органів про надання таких документів. Також зазначив, що згідно із положеннями пункту 85.6 статті 85 ПК України у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови. Проте, відповідний акт відповідачем не складався.

Підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення від 25.09.2017 №000876420 слугував висновок відповідача про заниження позивачем оподатковуваного доходу у 2015 році на 231 565,68 грн та у 2016 році на 215 174,33 грн, що відповідно зумовило несплату до бюджету податку на прибуток у 2015 році в сумі 45 704,14 грн, у 2016 році - 38 731,38 грн. Так, позивач отримав дохід на загальній системі оподаткування: у період з 01.04.2015 по 31.12.2015 в сумі 231 565,68 грн від фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 та від приватного нотаріуса ОСОБА_5; в період з 01.01.2016 по 31.03.2016 в сумі 81 777,33 грн від фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 , від приватного нотаріуса ОСОБА_5 та від фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 . У період з 01.04.2016 по 31.12.2016 позивач здійснював господарську діяльність на спрощеній системі оподаткування з обраною ІІ групою платника єдиного податку, при цьому з 01.04.2016 по 30.06.2016 отримував дохід від самозайнятої особи приватного нотаріуса ОСОБА_5 , однак не перейшов на загальну систему оподаткування, чим порушив умови перебування на спрощеній системі оподаткування.

Також відповідач зазначив, що позивач у 2015 році не задекларував інвестиційний дохід в сумі 850 000 грн.

Позивач вказані висновки заперечує та зазначає, що інвестиційний дохід з продажу корпоративних прав ТОВ «НВП «Екотех» в сумі 850 000 грн він задекларував, зазначивши його у Додатку Ф2 до податкової декларації за 2015 рік, факт подачі якої не заперечується відповідачем. При цьому, відображення вказаного інвестиційного доходу не вплинуло на фінансовий результат у зв`язку із тим, що сума продажу корпоративних прав позивача у ТОВ «НВП «Екотех» дорівнювала розміру частки позивача у статутному капіталі ТОВ «НВП «Екотех».

Позивач зазначає, що при укладанні договору оренди квартири із ОСОБА_5 він не знав про її намір здійснювати діяльність нотаріуса у такій квартирі та уклав договір оренди із ОСОБА_5 як із фізичною особою, тому ним не порушено умови перебування на спрощеній системі оподаткування з обраною ІІ групою платника єдиного податку.

Висновки відповідача про заниження доходу під час взаємовідносин із фізичними особами-підприємцями ОСОБА_3 та ОСОБА_4 позивач вважає безпідставними, адже позивач взагалі заперечує здійснення будь яких господарських взаємовідносин із вказаними особами. При цьому, відповідачем не доведено факт здійснення таких відносин.

Вказаний висновок відповідача про заниження позивачем доходу у 2015 та 2016 роках також зумовив прийняття податкового повідомлення-рішення від 25.09.2017 №000875420 про визначення грошового зобов`язання із військового збору, а також донарахування ГУ ДФС у м. Києві єдиного внеску за вказаний період в сумі 124835,16 грн у зв`язку із чим відповідачем прийнято рішення №0008734203 від 25.09.2017 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в розмірі 16518,85 грн та сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-582615 від 25.09.2017 зі сплати єдиного внеску на суму 124835,16 грн. Тому, дані рішення позивач також вважає протиправними з огляду на наведені вище доводи щодо необґрунтованості висновків контролюючого органу щодо заниження позивачем суми оподатковуваного доходу.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.01.2018 відкрито провадження у справі і призначено справу до судового розгляду за правилами загального позовного провадження.

Відповідач подав відзив на адміністративний позов в якому заперечив проти задоволення позову ФОП ОСОБА_2 , посилаючись на висновки, викладені в акті перевірки від 04.09.2017 №1370/25-15-13-10/НОМЕР_1.

Зазначив, що ФОП ОСОБА_2 у 2015 році не задекларував інвестиційний дохід в сумі 850 000 грн від приватного нотаріуса Лазарєвої Л.І., в той час як факт отримання даного доходу підтверджено приватним нотаріусом Лазарєвою Л.І. Для перевірки даної обставини направлено лист ФОП ОСОБА_2 , який вручено позивачу. Однак, позивач не надав жодних пояснень щодо отримання вказаного доходу.

Крім того, позивач не надав контролюючому органу документів для проведення перевірки. Згідно відомостей з бази даних ДРФО встановлено отримання позивачем доходів у період з 01.04.2015 по 31.12.2015 в сумі 231 565,68 грн від фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 та від приватного нотаріуса ОСОБА_5; в період з 01.01.2016 по 31.03.2016 та з 01.07.2016 по 31.12.2016 в сумі 215 174,33 грн від фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 та від приватного нотаріуса ОСОБА_5.

До того ж, отримуючи дохід від приватного нотаріуса ОСОБА_5 позивач порушив умови перебування на спрощеній системі оподаткування з обраною ІІ групою платника єдиного податку з ІІ кварталу 2016 року, а тому з 01.07.2016 повинен був перейти на загальну систему оподаткування.

На підставі розпорядження керівника апарату Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.06.2018 №1066 та згідно з проколом повторного автоматизованого розподілу справ між суддями Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.06.2018, для її розгляду й вирішення визначено суддю Чудак О.М.

Відповідно, ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.06.2018 справу прийнято до провадження та призначено до розгляду.

Представник позивача в судовому засіданні заявлені вимоги підтримала з підстав та мотивів, викладених в позовній заяві, просила суд задовольнити позов в повному обсязі.

Представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши пояснення, надані учасниками судового процесу, а також докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, встановив наступне.

В період з 21.08.2017 по 29.08.2017 посадовими особами ГУ ДФС у м. Києві проведено документальна позапланову невиїзну перевірку підприємницької діяльності платника податків ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з питань дотримання вимог податкового законодавства, своєчасності та достовірності сплати податку на доходи фізичних осіб, військового збору та правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від підприємницької діяльності за період з 01.04.2015 по 31.12.2016.

За результатами перевірки складено акт від 04.09.2017 №1370/25-15-13-10/НОМЕР_1.

В ході перевірки встановлено та зафіксовано в акті перевірки порушення позивачем вимог:

- підпункту 49.18.5 пункту 49.18, пункту 49.2 статті 49 ПК України, шляхом неподання податкової декларації про майновий стан та доходи за 2016 рік;

- статті 36, підпункту 164.2.9. пункту 164.2 статті 164, підпункту 170.2.1 пункту 170.2 статті 170, пункту 176.1 статті 176 ПК України - заниження податку на доходи фізичних осіб з доходу, отриманого як інвестиційний дохід за 2015 рік у сумі 170000,00 грн.

- статті 177 ПК України - заниження суми чистого оподатковуваного доходу за 2015-2016 роки, у зв`язку з чим донараховано податок з доходів фізичних осіб у сумі 84435,52 грн, у тому числі за 2015 рік - 45704,14 грн, за 2016 рік - 38731,38 грн;

- пункту 4 частини другої статті 6 Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VI, неподання таблиці №1 додатку 5 про суми нарахованого єдиного внеску за 2016 рік;

- абзацу 1 пункту 2 частини першої статті 7, пункту 11 статті 8, пунктів 2, 8 статті 9, пункту 1 частини другої статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» - не нарахування та несплата до бюджету єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 124835,16 грн, у тому числі за 2015 рік - 80353,29 грн, за 2016 рік - 44481,87 грн;

- пункту 161 підрозділу 10 розділу XX ПК України - не нарахування та несплата до бюджету військового збору в сумі 1945,10 грн, в тому числі за 2015 рік -16223,49 грн, за 2016 рік - 3227,61 грн.

- пункту 85.2 статті 85 ПК України, не надання документів, які стосуються перевірки.

25.09.2017 на підставі висновків акту від 04.09.2017 №1370/25-15-13-10/НОМЕР_1 ГУ ДФС у м. Києві винесено:

- податкове повідомлення-рішення №0008744203, яким збільшено суму грошового зобов`язання позивача з податку на доходи фізичних осіб на 318 044,40 грн, в тому числі на 254 435,52 грн за податковим зобов`язанням та на 63 608,88 грн за штрафними санкціями;

- податкове повідомлення-рішення №0008754203, яким збільшено суму грошового зобов`язання позивача за платежем військовий збір на 24313,88 грн, в тому числі на 19 451,1 грн за податковим зобов`язанням та на 4 862,78 грн за штрафними санкціями;

- податкове повідомлення-рішення №0008764203, яким до позивача згідно пункту 121.1 статті 121 ПК України застосовано штрафну санкцію в сумі 510 грн за порушення пункту 85.2 статті 85 ПК України;

- рішення №0008734203 про застосування до позивача штрафних санкцій в розмірі 16518,85 грн за донарахування контролюючим органом своєчасно не нарахованого єдиного внеску в сумі 124835,16 грн;

- вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-582615 зі сплати єдиного внеску на суму 124835,16 грн.

Позивач не погодився із вказаними рішеннями та звернувся до суду із даним позовом.

Суд, визначаючись щодо заявлених вимог по суті, виходить з того, що підставою для прийняття податкових повідомлень-рішень від 25.09.2017 №000876420 та №000875420, рішення №0008734203 від 25.09.2017 про застосування до позивача штрафних санкцій та вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-582615 від 25.09.2017 слугував висновок відповідача про заниження позивачем оподатковуваного доходу у 2015 році на 231 565,68 грн та у 2016 році на 215 174,33 грн, отриманого позивачем на загальній системі оподаткування.

Відповідач зазначив, що позивач отримав дохід на загальній системі оподаткування: у період з 01.04.2015 по 31.12.2015 в сумі 231 565,68 грн від фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 та від приватного нотаріуса ОСОБА_5; в період з 01.01.2016 по 31.03.2016 в сумі 81 777,33 грн від фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 , від приватного нотаріуса ОСОБА_5 та від фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 . У період з 01.04.2016 по 31.12.2016 позивач здійснював господарську діяльність на спрощеній системі оподаткування з обраною ІІ групою платника єдиного податку, при цьому з 01.04.2016 по 30.06.2016 отримував дохід від самозайнятої особи приватного нотаріуса ОСОБА_5 , однак не перейшов на загальну систему оподаткування, чим порушив умови перебування на спрощеній системі оподаткування.

Також відповідач зазначив, що позивач у 2015 році не задекларував інвестиційний дохід в сумі 850 000 грн.

Тобто, надаючи правову оцінку вказаним висновкам відповідача суд звертає увагу, що у період з 01.04.2015 по 31.03.2016 ФОП ОСОБА_2 здійснював господарську діяльність на загальній системі оподаткування, особливості оподаткування доходів від обрання якої встановлено статтею 177 ПК України.

Згідно матеріалів справи, позивач як фізична особа перебував у складі засновників ТОВ «НВП «Екотех», йому належала частка в уставному капіталі ТОВ «НВП «Екотех» в розмірі 85%, що в грошовому еквіваленті складає 850 000 грн. Ще одним засновником ТОВ «НВП «Екотех» був ОСОБА_6 частка в уставному капіталі 15% або 150 000 грн. В матеріалах справи наявні копії платіжних доручень, які підтверджують внесення позивачем вказаних коштів в сумі 850 000 грн до статутного капіталу ТОВ «НВП «Екотех».

03.09.2015 між ОСОБА_2 (Продавець 1), ОСОБА_6 (Продавець 2) та ТОВ «Мережева компанія «Комод» укладено договір купівлі-продажу (відступлення) частки у статутному капіталі ТОВ «НВП «Екотех», на умовах якого продавці відступили ТОВ «Мережева компанія «Комод» належну їм частку у статутному капіталі ТОВ «НВП «Екотех» за винагороду в розмірі 1 000 000 грн.

Згідно пункту 177.2 статті 177 ПК України об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Відповідною до пункту 177.6 статті 177 ПК України у разі якщо фізична особа-підприємець отримує інші доходи, ніж від провадження підприємницької діяльності, у межах обраних ним видів такої діяльності, такі доходи оподатковуються за загальними правилами, встановленими цим Кодексом для платників податку - фізичних осіб.

Згідно підпункту 164.2.9 пункту 164.2 статті 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються інвестиційний прибуток від проведення платником податку операцій з цінними паперами, деривативами та корпоративними правами, випущеними в інших, ніж цінні папери, формах, крім доходу від операцій, зазначених у підпунктах 165.1.2, 165.1.40 і 165.1.52 пункту 165.1 статті 165 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 165.1.44 пункту 165.1 статті 165 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включається, зокрема, сума майнового та немайнового внеску платника податку до статутного фонду юридичної особи - емітента корпоративних прав, в обмін на такі корпоративні права.

За приписами підпунктів 170.2.1, 170.2.2 пункту 170.2 статті 170 ПК України облік загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами ведеться платником податку самостійно, окремо від інших доходів і витрат. Для цілей оподаткування інвестиційного прибутку звітним періодом вважається календарний рік.

Інвестиційний прибуток розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу, та його вартістю, що визначається із суми витрат на придбання такого активу з урахуванням норм підпунктів 170.2.4-170.2.6 цього пункту (крім операцій з деривативами).

Отже, дохід, отриманий фізичною особою внаслідок виходу з числа засновників (учасників) підприємства, включається до її загального місячного (річного) оподатковуваного доходу як інвестиційний прибуток та оподатковується податком на доходи фізичних осіб і військовим збором на загальних підставах.

Тому, суд вважає, що у зв`язку із укладенням вказаного договору від 03.09.2015 ОСОБА_2 отримав дохід в сумі 850 000 грн. При цьому, оскільки позивач придбав корпоративні права у ТОВ «НВП «Екотех» за 850 000 грн, суд переконаний, що внаслідок продажу такого інвестиційного активу позивач не отримав інвестиційного прибутку.

Суд враховує, що відповідачем не спростовано факту подання позивачем податкової декларації про майновий стан і доходи за 2015 рік, а в матеріалах справи наявна копія додатку Ф2 до такої декларації «Розрахунок податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб та військового збору з доходів, отриманих від операцій з інвестиційними активами». У зазначеному розрахунку позивач відобразив отримання доходу від продажу інвестиційного активу (корпоративних прав у ТОВ «НВП «Екотех») в сумі 850 000 грн, та витрати на придбання інвестиційного активу в сумі 850 000 грн.

З урахуванням викладеного суд вважає недоведеними, а тому й необґрунтованими, висновки відповідача про те, що позивач не задекларував інвестиційний прибуток в сумі 850 000 грн.

У період з 01.04.2016 по 31.12.2016 ФОП ОСОБА_2 здійснював господарську діяльність на спрощеній системі оподаткування з обраною II групою платника єдиного податку за ставкою 20% від мінімальної заробітної плати.

Згідно акту перевірки, що у період з 01.04.2016 по 30.06.2016 платник податків ОСОБА_2 надавав в оренду квартиру самозайнятій особі - платнику податків на загальних підставах, а саме: приватному нотаріусу ОСОБА_5. Позивач дану обставину не заперечує.

Так, 18.01.2011 між ФОП ОСОБА_2 та ОСОБА_5 укладено договір оренди квартири.

Згідно підпункт 2 пункту 291.4 статті 291 ПК України суб`єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, друга група - фізичні особи - підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв: не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб; обсяг доходу не перевищує 1500000 гривень.

Відповідно до підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 ПК України платники єдиного податку першої та другої груп зобов`язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, зокрема, у разі здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування, або невідповідності вимогам організаційно-правових форм господарювання - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності або відбулася зміна організаційно-правової форми.

Згідно вимог пункту 299.11 статті 299 ПК України у разі виявлення контролюючим органом під час проведення перевірок порушень платником єдиного податку вимог, встановлених главою 1 розділу XIV Кодексу, анулювання реєстрації платника єдиного податку проводиться з першого числа місяця, наступного за кварталом в якому допущено порушення.

Суд зазначає, що позивач уклав договір оренди квартири з ОСОБА_5 не як із самозайнятою особою приватним нотаріусом, а як з фізичною особою, що підтверджується змістом такого договору.

Позивач зазначив, що йому не було відомо, що ОСОБА_5 в орендованій квартирі буде провадити діяльність приватного нотаріуса. Разом з цим, відповідач не спростував даних доводів позивача.

Тому, суд вважає необґрунтованими доводи відповідача про порушення позивачем умов перебування на спрощеній системі оподаткування з обраною ІІ групою платника єдиного податку в період з 01.04.2016 по 31.12.2016. Як наслідок, є безпідставним висновок відповідача про наявність у позивача обов`язку з 01.07.2016 перейти на загальну систему оподаткування.

При цьому, суд враховує, що в матеріалах справи наявні копії податкових декларацій платника єдиного податку ФОП ОСОБА_2 за 2015 рік та за 2016 рік. На першій сторінці даних декларацій проставлено штамп про їх отримання ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві, а тому доводи відповідача про неподання позивачем декларації за 2016 рік є безпідставними. До того ж, відповідачем не доведено, що до складу доходу, задекларованого позивачем у 2015 та 2016 роках згідно вказаних декларацій, не включено дохід отриманий позивачем на умовах вказаного договору оренди від 18.01.2011.

Стосовно доводів відповідача про заниження позивачем суми оподатковуваного доходу у 2015 та 2016 роках шляхом не відображення доходів, отриманих від фізичних осіб-підприємців ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , суд враховує, що позивач заперечує отримання доходу від вказаних осіб та зазначає, що ці особи йому не відомі, жодних договорів з ними не укладено.

При цьому, відповідач вказані доводи позивача не спростував, не надав будь яких доказів наявності правовідносин позивача із вказаними особами та отримання позивачем доходу за результатом таких відносин, не конкретизував розмір такого доходу.

Тому, суд вважає такі висновки відповідача в цій частині необґрунтованими.

Суд акцентує увагу на тому, що відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Такий підхід узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23.07.2002 у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та «Вуліч проти Швеції» визначив, що адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.

З урахуванням наведених обставин у сукупності, суд вважає недоведеними та необґрунтованими висновки відповідача про заниження позивачем суми оподатковуваного доходу у 2015 та 2016 роках, а тому прийняті на підставі таких висновків податкові повідомлення-рішення від 25.09.2017 №000876420 та №000875420, рішення №0008734203 від 25.09.2017 про застосування до позивача штрафних санкцій та вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф-582615 від 25.09.2017 є протиправними та підлягають скасуванню.

Встановлено, що підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення від 25.09.2017 №0008764203 слугував висновок відповідача про порушення позивачем вимог пункту 85.2 статті 85 ПК України шляхом не надання документів, які стосуються перевірки.

Так, відповідно до пункту 85.2 статті 85 ПК України платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Відповідно до пункту 121.1 статті 121 ПК України незабезпечення платником податків зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів (крім документів, отриманих з Єдиного реєстру податкових накладних) чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 510 гривень.

Суд враховує, що матеріали справи містять докази направлення відповідачем 11.08.2018 засобами поштового зв`язку на адресу позивача повідомлення про проведення перевірки в якому, зокрема, зазначено про необхідність виконання вимог пункту 85.2 статті 85 ПК України шляхом не надання документів, які стосуються перевірки.

Однак, вказане поштове відправлення після закінчення перевірки повернулось на адресу відповідача неврученим позивачу, з відміткою «за закінченням терміну зберігання».

Разом з цим, суд зауважує, що згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань адресою позивача є: АДРЕСА_2. Згідно матеріалів справи за цією адресою відповідач направляв позивачу запит щодо надання пояснень та їх документальних підтверджень від 22.09.2016 №15931/М/26-59-13-02-31, який отримано позивачем. Водночас, повідомлення про проведення перевірки від 11.08.2018 направлено відповідачем за адресою: АДРЕСА_2. Отже, при оформленні поштового відправлення від 11.08.2018 відповідачем допущено помилку, яка могла спричинити неотримання позивачем зазначеного повідомлення.

Тому, суд вважає, що неналежне виконання відповідачем обов`язку щодо направлення позивачу повідомлення від 11.08.2018 позбавило позивача можливості виконати вимоги пункту 85.2 статті 85 ПК України.

Крім того, відповідно до пункту 85.6 статті 85 ПК України у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис.

За змістом даної норми належним та допустимим доказом невиконання платником податків вимоги пункту 85.2 статті 85 ПК України є відповідний акт, яким зафіксовано відмову платника подати документи для перевірки.

Водночас, матеріали справи не містять копії, а відповідачем не надано доказів складання такого акту.

З урахуванням викладеного, суд вважає протиправним податкове повідомлення-рішення від 25.09.2017 №0008764203.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, надавши оцінку з урахуванням усіх доказів у справі в їх сукупності, враховуючи те, що відповідачем не доведено обґрунтованості висновків перевірки та правомірності оскаржуваних рішень, суд вважає, що наявні підстави для захисту прав позивача у судовому порядку шляхом задоволення заявлених позовних вимог в повному обсязі.

Частинами першою, сьомою статті 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Оскільки даний позов сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, підлягає задоволенню повністю, а згідно наявної у справі квитанції №0.0.948493384.1 від 24.01.2018 позивачем за його подання сплачено судовий збір у розмірі 4837,11 грн, то вказана сума підлягає поверненню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

На підставі вище викладеного, керуючись статтями 2, 72-77, 139, 241-246 КАС України,

вирішив:

Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 25.09.2017 №0008744203, №0008754203, №0008764203.

Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-582615 від 25.09.2017 зі сплати єдиного внеску на суму 124835,16 грн.

Визнати протиправним та скасувати рішення №0008734203 від 25.09.2017 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в розмірі 16518,85 грн.

Стягнути з Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві за рахунок бюджетних асигнувань на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 4837,11 грн (чотири тисячі вісімсот тридцять сім гривень одинадцять копійок).

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Позивач - фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ).

Відповідач - Головне управління Державної фіскальної служби у місті Києві (місцезнаходження юридичної особи: 04213, місто Київ, вулиця Шолуденка, 33/19; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 39439980).

Повний текст рішення складено 20.06.2019.

Суддя О.М. Чудак