Рішення № 82538001, 21.06.2019, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 червня 2019 року справа № 580/1856/19

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Білоноженко М.А.,

за участю:

секретаря судового засідання – Кучеренко І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Смілянського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області про скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

10.06.2019р. до Черкаського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з адміністративним позовом до Смілянського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області (далі - відповідач), в якому просить:

- скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 59140565 від 24 травня 2019 року Головного державного виконавця Смілянського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області Гребенюка Олександра Володимировича.

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначив, що відповідачем, на підставі виконавчого листа, виданого Смілянським міськрайонним судом, відкрито виконавче провадження, в ході якого у позивача виникла заборгованість зі сплати аліментів. Крім того, вказав, що відповідачем 26.09.2018р. винесено постанову про накладення на нього штрафу за несвоєчасну сплату аліментів. В подальшому, на підставі заяви стягувача, виконавчий лист повернуто стягувачу, а виконавче провадження ВП №30044470, по несплаті аліментів, закрито. Однак відповідачем відкрито виконавче провадження, згідно постанови про накладення на позивача штрафу за несвоєчасну сплату аліментів. Позивач вважаючи дії державного виконавця щодо відкриття окремого виконавчого провадження №59140565 протиправними, звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

До суду від представника відповідача 18.06.2019р., через відділ документального забезпечення (канцелярії), засобами електронного зв`язку надійшов відзив на позов, в якому представник зазначив, що при завершенні виконавчого провадження №30044470, штраф, згідно постанови про накладення штрафу від 26.09.2018р. не було стягнуто, у зв`язку з чим державним виконавцем виділено вказану постанову у окреме виконавче провадження №59140565. Також звернув увагу, що в ході виконання виконавчого провадження №59140565, 18.06.2019р. від стягувача надійшла заява про повернення без виконання постанови про накладення штрафу від 26.09.2018р., в зв`язку з чим державним виконавцем прийнято рішення про завершення виконавчого провадження з примусового виконання постанови про накладення штрафу та винесено відповідну постанову.

18.06.2019р. судом задоволено заяву представника відповідача та відкладено розгляд справи до 11:00, 20.06.2019р.

20.06.2019р. судом, в ході розгляду справи по суті, оголошено перерву до 14:10, 21.06.2019р. Позивачем подано до суду заяву, якою повідомив суд про неможливість явки в судове засідання 21.06.2019р.

21.06.2019р. представник відповідача і позивач належним чином повідомлені, у судове засідання не прибули, через канцелярію суду засобами електронного зв`язку представником відповідача надіслано клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідно до ч. 3 ст. 268 Кодексу адміністративного судочинства України (далі — КАС України), неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи. Відтак, суд розглядає справу за відсутності сторін.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

31.10.2011р. Смілянським міськрайонним судом Черкаської області видано виконавчий лист №2-1937, у відповідності до якого, з ОСОБА_1 стягнуто аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку, але не менше 30 відсотків від прожиткового мінімуму на утримання дитини, щомісячно до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 22.09.2011р.

26.09.2018р. головним державним виконавцем Смілянського міського відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області Педченко Альоною Сергіївною у виконавчому провадженні №30044470, при примусовому виконанні виконавчого листа №2-1937 винесено постанову про накладення штрафу на ОСОБА_1 , у розмірі 50 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів, а саме 37294,13 грн., на користь стягувана аліментів ОСОБА_2 .

16.05.2019р. головним державним виконавцем Смілянського міського відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області Педченко Альоною Сергіївною у виконавчому провадженні №30044470, на підставі заяви ОСОБА_2 , винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу.

24.05.2019р. Головним державним виконавцем Смілянського міського відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області Гребенюком Олександром Володимировичем, відкрито виконавче провадження №59140565.

Позивач, вважаючи оскаржувану постанову про відкриття виконавчого провадження протиправною, звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Оцінивши за правилами ст. 90 КАС України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, Черкаський окружний адміністративний суд вважає, що позов не підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Спірні правовідносини та умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначено Законом України “Про виконавче провадження” від 02.06.2016р. №1404-VIII, зі змінами та доповненнями, далі — Закон №1404-VIII), а також Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012р. № 512/5 (далі - Інструкція №512/5), що визначає окремі питання організації виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення), що відповідно до Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно вказаного Закону, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частини другої статті 74 Закону №1404-VIII, рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Пунктом 1 частини першої статті 3 Закону №1404-VIII, передбачено, що примусовому виконанню підлягають рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Так, згідно із статтею 4 Закону №1404-VIII, у виконавчому документі зазначаються:

1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім`я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала;

2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ;

3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи;

4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності);

реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків);

5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень;

6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню);

7) строк пред`явлення рішення до виконання.

У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв`язку та адреси електронної пошти.

Приписами статті 5 Закону №1404-VIII, визначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та, у передбачених цим Законом випадках, на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України “Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів”.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 3 Закону №1404-VIII, примусовому виконанню підлягають рішення на підставі, зокрема: постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди.

Також, відповідно до частини 1 розділу ІІІ Інструкції №512/5, примусовому виконанню підлягають виконавчі документи, визначені у статті 3 Закону №1404-VIII (примусовому виконанню підлягають рішення на підставі, зокрема: постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди).

Отже, постанова від 26.09.2018 р. №30044470 про накладення на позивача штрафу в розмірі 37294,13 грн. є виконавчим документом у розумінні пункту 5 частини 1 статті 3 Закону №1404-VIII.

Частиною першою статті 13 Закону №1404-VIII, встановлено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Частиною 1 статті 71 Закону №1404-VIII визначено, що виконавець стягує з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом, але не менше мінімального гарантованого розміру, передбаченого Сімейним кодексом України.

У відповідності до частини 14 статті 71 Закону №1404-VIII:

- за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за один рік, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 20 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів;

- за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за два роки, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 30 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів;

- за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 50 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів.

У подальшому постанова про накладення штрафу у розмірі, визначеному абзацом першим цієї частини, виноситься виконавцем у разі збільшення розміру заборгованості боржника на суму, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за один рік.

Суми штрафів, передбачених цією частиною, стягуються з боржника у порядку, передбаченому цим Законом, і перераховуються стягувачу.

При цьому, суд звертає увагу, що статтю 71 Закону №1404-VIII доповнено частиною чотирнадцятою у зв`язку з прийняттям 03.07.2018 року Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання” №2475-VIII, який вступив в дію з 28.08.2018 року.

Як встановлено судом під час розгляду даної справи та що підтверджується матеріалами, в ході виконавчого провадження №30044470, у зв`язку з наявною заборгованістю боржника (позивача) по сплаті аліментів, державним виконавцем винесено постанову від 26.09.2018 року №30044470 про накладення на позивача штрафу в розмірі 37294,13 грн., що, в свою чергу, відповідає нормам вищевказаного Закону та Інструкції, зокрема: пункту 5 частини 1 статті 3 Закону №1404-VIII та частини 1 розділу ІІІ Інструкції №512/5, згідно якої примусовому виконанню підлягає постанова про накладення штрафу.

Як вбачається з копії постанови 24.05.2019 року №ВП 59140565 (копія наявна в матеріалах даної справи (а.с. 48)), зокрема з резолютивної її частини, правомірність постановлення якої є предметом розгляду даної справи, нею відкрито виконавче провадження з виконання “постанови б/н від 26.09.2018 року”.

Згідно з постановою від 26.09.2018 року, виданої державним виконавцем Смілянського міського відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у Черкаській області (а.с. 48), на ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 50% суми заборгованості зі сплати аліментів за виконавчим листом Смілянського міськрайонного суду №2-1937, виданого 31.10.2011 року про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на користь ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі ? частини всіх видів заробітку, але не менше 30 відсотків від прожиткового мінімуму на утримання дитини, щомісячно до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 22.09.2011р. Крім того, у даній постанові вказано, що документ видано Смілянськиим міським відділом ДВС.

Підставою накладення вищевказаного штрафу стала наявна у ОСОБА_1 заборгованість по сплаті аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки, яка станом на 01.09.2018 р. становила 74 588,25 грн.

Також, як вбачається з матеріалів справи, 16.05.2019 р. головним державним виконавцем Смілянського міського відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області Педченко Альоною Сергіївною у виконавчому провадженні №30044470, на підставі заяви Рудинської Олени Миколаївни, винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу, а саме: виконавчого листа Смілянського міськрайонного суду №2-1937, виданого 31.10.2011р. про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на користь ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі ? частини всіх видів заробітку, але не менше 30 відсотків від прожиткового мінімуму на утримання дитини, щомісячно до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 22.09.2011р.

Таким чином, виконавчий лист, який став підставою для накладення на ОСОБА_1 штрафу в розмірі 50% суми заборгованості зі сплати аліментів було відкликано стягувачем, а виконавчий лист (підставу накладення на позивача вказаного штрафу) – повернуто стягувачу.

Згідно Інструкції 512/5, а саме пунктів 20, 21 Розділу ІІІ “Загальні умови та порядок здійснення виконавчого провадження” передбачено, що повернення виконавчого документа стягувачу здійснюється за наявності підстав та в порядку, визначеному в статті 37 Закону №1404-VIII. У постанові про повернення виконавчого документа стягувачу обов`язково роз`яснюється порядок повторного пред`явлення виконавчого документа до виконання.

У постанові про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу, виконавець зазначає підставу для цього з посиланням на відповідну норму Закону, результати виконання, розмір авансового внеску, який підлягає поверненню стягувачу, а також наслідки закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа, передбачені частиною першою статті 40 Закону №1404-VIII.

При закінченні виконавчого провадження, поверненні виконавчого документа стягувачу, виконавець залишає у матеріалах виконавчого провадження копію виконавчого документа, а на виконавчому документі ставить відповідну відмітку, у якій зазначаються підстава закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа з посиланням на відповідну норму Закону, залишок нестягненої суми, якщо за виконавчим документом проводилося стягнення, сума стягнутого виконавчого збору або сума стягнутої основної винагороди приватного виконавця.

Таким чином, у разі повернення виконавчого документа стягувачу, виконавчий документ може бути повторно пред`явлений до виконання.

Враховуючи вищевикладене, постанова про накладення штрафу є окремим виконавчим документом та у відповідності до пункту 5 частини 1 статті 3 Закону №1404-VIII та частини 1 розділу ІІІ Інструкції №512/5, підлягає примусовому виконанню. Крім того, аналіз положень Закону №1404-VIII та Інструкції №512/5, не містить прив`язки щодо неможливості примусового виконання у межах виконавчого провадження, у зв`язку з поверненням виконавчого документа стягувачу у виконавчому провадженні, де цей виконавчий документ винесено.

Як вбачається з матеріалів справи, 24.05.2019 р. Головним державним виконавцем Смілянського міського відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області Гребенюком Олександром Володимировичем, відкрито виконавче провадження №59140565.

Проте, 18.06.2019 року постановою Головного державного виконавця Смілянського міського відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області Гребенюка Олександра Володимировича постанову від 26.09.2018 року про стягнення з ОСОБА_1 штрафу в розмірі 50% суми заборгованості зі сплати аліментів, на підставі заяви стягувача про повернення виконавчого документа без подальшого виконання - також було повернуто стягувачу.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку про відсутність реальних наслідків оскаржуваної постанови для позивача, у зв`язку з поверненням стягувачу як виконавчого листа Смілянського міськрайонного суду №2-1937, так і постанови про накладення штрафу від 26.09.2018 р., що свідчить про формальний характер оскаржуваної в даній адміністративній справі постанови, станом на момент звернення до суду.

Крім того, відповідно до частини 5 статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, правова позиція суду узгоджується з висновками викладеними у постанові Верховного суду від 22 жовтня 2018 року в справі №401/1769/17(2-а/401/152/17), який зазначив:

“З аналізу положень Закону України “Про виконавче провадження” висновується, що при застосуванні виконавцем штрафів під час примусового виконання рішення на підставі виконавчого документа ці суми штрафів підлягають примусовому стягненню одночасно із виконанням такого рішення. У разі завершення виконавчого провадження з виконання рішення, за яким боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, якщо штрафи не стягнуто, виконавець відкриває виконавче провадження за відповідною постановою про накладення штрафу та вживає заходи примусового виконання рішення”.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова є такою, що винесена в межах повноважень державного виконавця, на підставі приписів Закону №1404-VIII та Інструкції №512/5, в зв`язку з чим позовні вимоги є такими, що не підлягають до задоволення.

Відповідно до положень статті 139 КАС України, у разі відмови у задоволенні позову, судові витрати понесені позивачем при зверненні до суду, не відшкодовуються.

Керуючись ст.ст. 6, 9, 14, 241-246, 255, 287, 295 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Смілянського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області про скасування постанови — відмовити повністю.

Копію рішення направити учасникам справи.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду. Якщо в судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя М.А. Білоноженко