Рішення № 82536492, 21.06.2019, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/619/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 червня 2019 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Марина П.П.,

розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін справу за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної Фіскальної служби в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0026794003 від 12.10.2018 року,-

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної Фіскальної служби в Одеській області, в якій позивач просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області №0026794003 від 12.10.2018 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідачем за результатами перевірки складено Акт №1281/15-32-40-03/2347417717 від 14.09.2018 року та прийнято податкове повідомлення-рішення від 12.10.2018 року №0026794003. Із вказаним податковим повідомленням-рішенням позивач не погоджується та вважає його такими, що суперечить законодавству України адже податковим органом проведено перевірку позивача за його відсутності та відсутності уповноваженого позивачем представника, Контролюючим органом не було належним чином перевірено факт оформлення позивачем трудових відносин з особою, яка здійснювала розрахункові операції та не було ідентифіковано таку особу із зазначенням в акті перевірки реквізитів відповідного документа. Позивач зазначає, що ФОП ОСОБА_1 , не має відношення до роздрібної торгівлі алкогольними напоями та надання будь-яких послуг у сфері торгівлі, громадського харчування, оскільки основним видом його діяльності є організація будівництва будівель (КВЕД 41.10). Позивач взагалі заперечує проти реалізації ним будь-яких алкогольних напоїв через невстановлених осіб. Крім того, податковим органом не зазначено ні офіційної марки нібито алкогольних напоїв, ні вміст спирту. Позивач не отримував копію рахунку та прейскуранту послуг, вказаних в додатках до акту на підставі яких податковий орган прийшов до висновків про реалізацію алкогольних напоїв та у позивача наявні сумніви, що в них зазначено особою реалізатором ФОП ОСОБА_1 . На думку позивача за відсутності у висновках Акта експертних досліджень дійсного складу реалізованих невстановленою особою нібито алкогольних напоїв на розлив, відсутності підтверджуючих відомостей щодо вмісту спирту етилового, будь-які твердження податкового органу щодо здійснення позивачем роздрібної торгівлі алкогольними напоями без отримання ліцензії передбаченої положеннями ст.15 Закону №481/95-ВР, безпідставні. Враховуючи все вищенаведене, позивач вважає податкове повідомлення-рішення №0026794003 від 12.10.2018 року таким, що суперечить законам України і підлягає скасуванню.

Представником відповідача 19.03.2019 року до суду надано відзив на адміністративний позов (а.с.36-37), згідно якого відповідач зазначає, що за результатами перевірки ФОП ОСОБА_1 (ЄДРПОУ 2347417717) за адресою: АДРЕСА_1 ., встановлені порушення, а саме: відсутність ліцензії на право здійснення оптової чи роздрібної торгівлі алкогольними напоями та ГУ ДФС в Одеській області прийнято ППР від 12.10.2018 року №0026794003, згідно з яким застосовані до ФОП ОСОБА_1 , фінансові санкції у сумі 17000 грн. за роздрібну торгівлю алкогольними напоями без наявності ліцензії. З урахуванням зазначеного, відповідач вважає позовні вимоги повністю необґрунтованими, та такими, що не підлягають задоволенню.

У відповіді на відзив від 11.04.2019 року (а.с.48-50) представник позивача зазначає, що пояснення представника відповідача суперечать позиції податкового органу, викладеної в Акті перевірки. Відповідачем не надано власної оцінки викладеним позивачем фактам у позовній заяві, зокрема, щодо невстановлення особи, що нібито реалізувала алкогольні напої. Наведені факти залишені без будь-яких пояснень з боку відповідача.

В письмових поясненнях від 27.05.2019 року представник позивача зазначає, що у зв`язку з індивідуальними особливостями почерку особи, що заповнювала рахунок офіціанта, не можливо ознайомитись з його змістом в повному обсязі, а тому висновки відповідача, що в рахунку зазначено: «алкогольні напої пиво розливне 0,5 л по ціні 30 грн. та горілка немирів 50 гр. по ціні 20 грн.» є припущенням податкового органу. Додатково аналізуючи надану копію рахунку вбачається, що де співставленні воєдино клаптики паперу без підпису відповідної особи, що позбавляє можливості ідентифікувати особу, яка його склала. Таким чином, можливо зробити висновок, що цілісність «доказу» у вигляді рахунку порушена, тому відповідно до ст.73-75 КАС України не може вважатися належним, допустимим та достовірним доказом.

Ухвалою суду від 27.02.2019 року відкрито провадження по даній справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою суду від 18.04.2019 року зупинено провадження у справі.

Ухвалою суду від 19.06.2019 року занесеною до протоколу судового засідання, поновлено провадження у даній справі.

Представником позивача, 12.06.2019 року надано до суду клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

У зв`язку з відсутністю потреби заслухання свідка чи експерта, судом, керуючись положеннями ч.9 ст.205 КАС України, прийнято рішення про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши обставини та факти, якими обґрунтовувалися вимоги, перевіривши їх доказами, суд встановив наступні факти та обставини.

ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем, з 04.05.2007 року зареєстрований виконавчим комітетом Одеської міської ради за №25560000000057912, види діяльності, якими займається позивач є: код КВЕД 81.10 Комплексне обслуговування об`єктів; код КВЕД 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; код КВЕД 73.11 Рекламні агентства; код КВЕД 74.90 Інша професійна, наукова та технічна діяльність; код КВЕД 41.10 Організація будівництва будівель (основний).

Позивачу на праві приватної власності належить ? частини будівель та споруд за адресою АДРЕСА_2 (а.с.31).

Спеціалістами Головного управління ДФС в Одеській області Худик В.Р., Алалликіим ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , на підставі наказу від 04.09.2018 року №6614, направлень на перевірку від 04.09.2018 року №3304, №3305, №3306, №3307 та №1661 (а.с.67-68) проведена фактична перевірка з питань додержання суб`єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов`язковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами та пального ФОП ОСОБА_1 , (ЄДРПОУ 2347417717) за адресою: АДРЕСА_1 км.

Як вбачається з акту перевірки, перевірка розпочалась 05.09.2018 року о 14.45 год., та відбувалась за присутності ОСОБА_5 (адміністратора).

Суд зазначає, що доказів на підтвердження того, що ОСОБА_5 , є представником чи працівником ФОП Шурди ОСОБА_6 , відносно якого проводиться перевірка – відповідачем до суд не надано.

За результатами проведеної перевірками, перевіряючими 14.09.2018 року складено акт перевірки №1281/15-32-40-03/2347417717 (а.с.22-25).

При перевірці використано виписку з ЄДР та рахунок.

Як вбачається з даного акту, перевіряючими встановлено факт реалізації алкогольних напоїв, а саме пиво розливне 0,5л – 30 грн., горілка «Немирів» 50 г – 20 грн., та продукти харчування згідно рахунку на загальну суму 865,0 грн (а.с.23).

Розрахунок на суму 865,0 грн., проведено без використання реєстратора розрахункових операцій без видачі відповідного розрахункового документу.

Також, перевіркою встановлено реалізацію алкогольних напоїв без відповідної ліцензії, а саме пива розливного 0,5л – 30 грн., горілки «Немирів» 50 г – 20 грн.

Крім цього, перевіркою встановлено, що на базі відпочинку за адресою Одеська область, с. Удобне, автодорога Одеса-Рені, 43 км, обслуговування та проведення розрахункових операцій здійснювала адміністратор Люта Віра Іллівна, яка, як зазначено в акті перевірки, відмовилась від надання пояснень щодо трудових відносин з ФОП ОСОБА_1 Жодного документу, пов`язаного з прийняттям працівника на роботу, нарахуванням чи виплатою доходів адміністратора ОСОБА_5 , відображення сум утриманих з доходів ПДФО та військового збору, нарахування ЄСВ до перевірки не надано.

Відповідно до висновків акту перевірки порушено:

п.1 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»;

ст.15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів»;

ч.1 ст.6 та ч.3 ст.24 та ст.26 КЗпП.

Перевірку закінчено 13.09.2018 року о 16.40 хв.

Акт перевірки підписано перевіряючими, а стосовно підпису суб`єкта господарювання міститься запис: «ФОП ОСОБА_1 , для ознайомлення з актом перевірки та підписання не з`явився. ОСОБА_5 . адміністратор не з`явилась для ознайомлення та підпису акту перевірки».

Як вбачається з акту відмови від ознайомлення та підписання акта перевірки від 13.09.2018 року №1698/15-32-40-03 адміністратор бази відпочинку ОСОБА_5 та ФОП ОСОБА_1 після ознайомлення з актом перевірки відмовились від його підписання.

Податковим органом, на підставі порушень ч.13, ст.15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», 12.10.2018 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0026794003, яким до ФОП ОСОБА_1 , застосовано фінансові санкції в розмірі 17000,00 грн (а.с.26).

Вказане податкове повідомлення-рішення №0026794003 оскаржено ФОП ОСОБА_1 , до Державної фіскальної служби України, проте рішенням від 27.012.2018 року за №Ш//99-99-11-06-01-25 податкове повідомлення-рішення №0026794003 від 12.10.2018 року залишено в силі, а скаргу позивача – без задоволення (а.с.27-28).

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, адже переконаний, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0026794003 порушує права позивача та суперечить законодавству України.

Відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України (далі ПК України) контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Згідно із п.80.1 ст.80 ПК України, фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Відповідно до пп.80.2.5 п.80.2 ст.80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з підстав, які передбачені пп.80.2.1-80.2.7 п.80.2 ст.80 ПК України.

Фактична перевірка проводиться двома і більше посадовими особами контролюючого органу у присутності посадових осіб суб`єкта господарювання або його представника та/або особи, що фактично здійснює розрахункові операції (п.80.7. ст.80 ПК України).

Як встановлено судом, перевірка ФОП ОСОБА_1 , (ЄДРПОУ 2347417717) за адресою: АДРЕСА_1 км. проводилась за присутності адміністратора бази відпочинку ОСОБА_5 .

Проте відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження того, що ОСОБА_5 є представником ФОП ОСОБА_1 , під час здійснення перевірки як суб`єкта господарювання, а також не доведено, що ОСОБА_5 є працівником ФОП ОСОБА_1 ,

Також, відповідачем не доведено, що ОСОБА_5 , фактично здійснює розрахункові операції за адресою АДРЕСА_1 ., що в свою чергу, свідчило б про проведення фактичної перевірки за присутності уповноваженої особи суб`єкта господарювання .

Отже, фактично спеціалістами Головного управління ДФС в Одеській області проведено фактичну перевірку суб`єкта господарювання на об`єкті, який належить не тільки йому, за його відсутності та відсутності його представника та/або особи, що фактично здійснює розрахункові операції, чим порушено вимоги ПК України.

Крім того, в акті перевірки зазначається, що під час перевірки використано виписку з ЄДР та рахунок.

Як вбачається з рахунку офіціанта наданого відповідачем, останній містить перелік продуктів, зокрема сік, пиво розливне 0,5л, хліб, уха рибна, шашлик, овочі, горілка 50г на суму 865 грн.

Суд звертає увагу, що рахунок офіціанта до суду надано у вигляді копії з розірваного рахунку.

При цьому, вказаний рахунок не містить номеру, дати, підпису, що унеможливлює ідентифікувати та встановити ким саме виписано даний рахунок, якою датою та взагалі відсутня можливість встановити, що саме даний рахунок офіціанта було оформлено уповноваженою особою ФОП ОСОБА_1 , та на підставі нього здійснено реалізацію алкогольних напоїв, зокрема пива та горілки.

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами визначає Закон України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів».

Приписами ч.14 ст.15 розділу IV Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» передбачено, що роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами може здійснюватися суб`єктами господарювання всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій.

Судом встановлено, що ФОП ОСОБА_1 , є фізичною особою-підприємцем та займається наступними видами діяльності: код КВЕД 81.10 Комплексне обслуговування об`єктів; код КВЕД 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; код КВЕД 73.11 Рекламні агентства; код КВЕД 74.90 Інша професійна, наукова та технічна діяльність; код КВЕД 41.10 Організація будівництва будівель (основний).

При цьому, відповідач стверджує, що ФОП ОСОБА_1 , здійснює реалізацію алкогольних напоїв без відповідної ліцензії, проте, жодних доказів на підтвердження того, що перевіряючими встановлювалась наявність такої ліцензії у ФОП ОСОБА_1 , також до суду не надано. До того ж, судом раніше встановлено що факт реалізації ФОП ОСОБА_1 , алкогольних напоїв, як такий, відповідачем не доведено та належних до суду доказів не надано.

Суд звертає увагу, що п.13 ст.15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» передбачає відвантаження алкогольних напоїв та тютюнових виробів, що призначені для реалізації магазинами безмитної торгівлі, здійснюється суб`єктами господарювання, які отримали ліцензію на право експорту алкогольних напоїв або тютюнових виробів, з оформленням вантажної митної декларації, при цьому мінімальні оптово-відпускні ціни для алкогольних напоїв не застосовуються.

Саме на порушення даного пункту відповідач посилається в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні №0026794003 від 12.10.2018 року

Проте, відповідно до акту перевірки, перевіряючими встановлено порушення позивачем, зокрема ст.15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», а саме встановлення факту реалізації алкогольних напоїв без відповідної ліцензій, що передбачено п.14 ст.15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів».

Суд звертає увагу відповідача, що відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

Проте, відповідач не довів факт реалізації ФОП ОСОБА_1 , алкогольних напоїв без відповідної ліцензії та в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні послався на п.13 ч.15 IV Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», яким встановлено інше порушення ніж те, на встановленні під час перевірки якого наполягає відповідач, а тому притягнення позивача за такі дії до відповідальності у вигляді штрафу є незаконним.

Таким чином, встановлені судом обставини справи і наведені норми чинного законодавства свідчать, що відповідачем, при прийнятті спірного податкового повідомленні-рішенні, не дотримано зазначених принципів, зокрема, останнім було застосовано до позивача штрафні санкції без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття правомірного рішення.

З урахуванням зазначеного, суд приходить до висновку, що позивачем не порушено вимоги законодавства, а тому позовні вимоги заявлені в даному позову підлягають задовленню.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст. 242 КАСУ, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі “Серявін та інші проти України” від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Судові витрати розподілити відповідно до ст.139 КАС України.

Керуючись ст. ст. 9, 72-73, 77, 78, 90, 242, 245, 255, 295 КАС України суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної Фіскальної служби в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0026794003 від 12.10.2018 року – задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області №0026794003 від 12.10.2018 року.

Стягнути з Головного управління ДФС в Одеській області, за рахунок його бюджетних асигнувань на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 768,4 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень сорок копійок).

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст.255 КАС України.

Відповідно до ст.295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляд справи проводився в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ФОП ОСОБА_1 (РНКПО НОМЕР_1 , АДРЕСА_3 ).

Відповідач: Головне управління ДФС в Одеській області (код ЄДРПОУ 39398646, 65044, м.Одеса, вул. Семінарська, 5).

Суддя П.П.Марин

.