Рішення № 82536363, 20.06.2019, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/986/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2019 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Вовченко O.A.,

секретар судового засідання Іщенко С.О.,

за участю:

позивача – ОСОБА_1

представника позивача – Сігнаєвського А.О. (згідно ордеру),

представника відповідача – Пташинської А.О. (за довіреністю),

розглянувши у порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за позовом ОСОБА_1 до Одеської митниці ДФС, Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, стягнення переплати за митне оформлення,-

ВСТАНОВИВ:

20 лютого 2019 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Одеської митниці ДФС, у якому позивач просить суд:

1. Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №500000/2019/000127/2 від 11.01.2019 р.

2. Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 переплату за митне оформлення (різницю між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом та сумою митних платежів, згідно рішення про корегування митної вартості товарів №500000/2019/000127/2 від 11.01.2019 р.) у сумі 52500 грн.

Ухвалою суду від 25 лютого 2019 року позов ОСОБА_1 до Одеської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення, стягнення переплати за митне оформлення залишено без руху та встановлено позивачу 5-денний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання копії ухвали.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2019 року прийнято до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 (вх.№10912/19), відкрито провадження у адміністративній справі та визначено розглядати справу за правилами загального позовного провадження з викликом учасників процесу. Призначено підготовче засідання.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідно до поданої митної декларації №500650/2019/001060 позивач звернувся до митного органу щодо митного оформлення ввезеного на митну територію України легкового автомобіля марки - Volkswagen, модель – Jetta sport, ідентифікаційний номер - 3VWD17AJ1GM301587, тип двигуна - бензиновий, з робочим об`ємом циліндрів - 1798 см3, що має наступні пошкодження: деформація оббивки стелі, крила переднього правого, підкрилки передньої правої, двері передньої правої, задньої правої, петель передніх правих, задніх правих дверей, стійки центральної правої, стійки передньої правої, порога правого, підсилювача порога правого, замка заднього правого дверей, ущільнювача заднього правого дверей, механізму склопідіймача заднього правого дверей, спрацьовані подушки безпеки голови права та в сидінні переднього пасажира, порушення геометричних параметрів отвору передньої правої і задніх правих дверей. Одночасно з митною декларацією були надані передбачені ч.2 ст.53 Митного кодексу України документи, які посвідчують підстави придбання товару, його кількісні та якісні характеристики, цінове та вартісне обґрунтування, а саме: інвойс UA-301587 від 21.09.2018 року, копія митної декларації країни відправлення, висновок №2320/18 експертного автотоварознавчого дослідження по визначенню ринкової вартості автомобіля та ін. Митна вартість товару була визначена позивачем на підставі інвойсу. Також позивач 07.12.2018 р. сплатив мито в розмірі 41000 грн. За результатами перевірки вищевказаної митної декларації Одеською митницею ДФС прийнято рішення №500000/2019/000127/2 від 11.01.2019 року про коригування митної вартості товарів. В результаті коригування митна вартість збільшена з 1400 до 9625 дол. США. Із вказаним рішенням позивач не погоджується, вважає його незаконним та необґрунтованим, оскільки надані при митному оформленні товарів документи не містять розбіжностей та дають можливість визначити митну вартість товарів за ціною інвойсу або висновку №2320/18 експертного автотоварознавчого дослідження. Згідно зазначеного висновку даний автомобіль, з урахуванням його стану навіть на внутрішньому ринку України коштує 3497,48 дол. США, а отже в США значно менше, проте в жодному разі не більше. Зауваження, викладені відповідачем у рішенні про коригування митної вартості товарів не можна віднести до таких, які можуть слугувати підставою для відмови у визначенні митної вартості товарів за ціною договору (контракту), адже вказані обставини не впливають на формування митної вартості товару. Крім того, при застосуванні методу визначення митної вартості інспектором була взята ціна аналогічного товару що значно відмінний від товару позивача, оскільки автомобіль позивача має значні пошкодження, яких не мають аналоги, а отже аналоги мають значно вищу ціну. 11.01.2019 року ДМС України видала позивачу посвідчення про реєстрацію ТЗ, на підставі якого ОСОБА_2 може поставити авто на облік в Україні. В той же день ОСОБА_2 доплатив митних платежів, згідно квитанції №38136875 на суму 52500 грн. (біля 1875 дол. США). Отже з урахуванням платежів визначених митною декларацією в сумі 34984,31 грн. (біля 1250 дол. США), сукупна вартість автомобіля для позивача склала 4525 дол. США, що майже на 1000 дол. США вища, за її вартість на внутрішньому ринку України. Таким чином оскаржуване рішення є несправедливим по відношенню до позивача. Як вбачається з оскаржуваного рішення, обґрунтовуючи свої сумніви у правильності зазначеної митної вартості, митний орган посилався на те, що митна вартість імпортованих товарів не може бути визнана за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, у зв`язку із тим, що «заявлено не повні та/або недостовірні відомості про митну вартість КТЗ та заявлена митна вартість є меншою за індикатор ризику (нижньої межі діапазону вартості подібних КТЗ в країнах експорту). Відповідачем було безпідставно вказано у оскаржуваному рішенні, що подані позивачем документи містять розбіжності. Одеська митниця ДФС на підставі відомостей з бази даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Державної митної служби України (ЄАІС) про оформлення аналогічного товару за митними деклараціями МД від 08.11.2018 р. №UА00210/2018/443831 встановила, що митна вартість на даний товар складає - 9625 дол. США. Разом з цим, відомості, які містяться в ЄАІС, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митним органом відповідних рішень. Крім того взятий за аналог товар не є аналогічним, оскільки має значно інші споживчі характеристики - не має значних пошкоджень як товар позивача. Таким чином визначення відповідачем митної вартості товару та коригування її за резервним методом здійснено з порушенням вимог митного законодавства України, що є підставою для визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення, оскільки митницею безпідставно здійснено корегування митної вартості товару.

23 квітня 2019 року до суду від Одеської митниці ДФС за вх.№140897/19 надійшов відзив на позов (а.с.78-87), у якому відповідач зазначає, що для підтвердження митної вартості товарів до Одеської митниці ДФС разом з митною декларацією (МД) №UA500650/2018/066103 від 09.12.2018 уповноваженою особою декларанта (ТОВ «ПІК-ТАЙМ», 65122, м. Одеса, вул. Архітекторська, буд. 12, кв. 115) подані наступні документи: рахунок-фактура (інвойс) № UA-301587 від 21.09.2018, домашній коносамент №301587 від 21.09.2018, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_1 від 31.03.2017, висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією № 2320/18 від 30.11.2018 року. Під час митного контролю товарів за митною декларацією (МД) № UА500650/2018/066103 від 09.12.2018 програмним комплексом автоматизованої системи аналізу та управління ризиками (АСАУР) сформовані форми контролю, які у зв`язку з можливим заниженням митної вартості товарів, передбачали необхідність здійснення митницею перевірки правильності визначення митної вартості із зверненням уваги на митну вартість ідентичних або подібних (аналогічних) товарів; проведення перевірки відомостей, що містяться в документах, які підтверджують митну вартість товарів; здійснення запиту додаткових документів; а у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 Митного кодексу України - прийняття рішення про коригування митної вартості. Також під час здійснення Одеською митницею ДФС контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митною декларацією (МД) №UА500650/2018/066103 від 09.12.2018 було встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності, а також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей ш ю ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а саме: 1) частиною 2 статті 368 Митного кодексу України від 13.03.2012 №4495-VІ передбачено, що при визначенні фактурної вартості товарів, які переміщуються у несупроводжуваному багажі та вантажному відправленні, крім вартості самих товарів враховується вартість їх страхування. Проте, до митного оформлення не надано документів, які підтверджують вартість страхування, які підтверджують митну вартість товарів; 2) у наданих до митного оформлення документах (інвойсі, тощо) відсутня будь-яка інформація щодо здійснення або відсутні дані щодо витрат на навантаження оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до порту ввезення на митну територію України, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самих товарів; 3) до митного оформлення не надано жоден з документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Також відсутня інформація щодо перевезення внутрішньою територією країни відправлення, при цьому згідно інвойсу автомобіль куплено у населеному пункті Van Nuys, СА, а портом завантаження у коносаменті зазначено New York. Таким чином, ненадання декларантом та уповноваженою ним особою до митного оформлення документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, виключало можливість перевірки органом доходів і зборів числового значення заявленої митної вартості у відповідності до умов частини 1 статі 54 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI. Надані позивачем документи містили розбіжності та не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Зазначені обставини виключали можливість перевірки органом доходів і зборів числового значення заявленої митної вартості та обумовлювали необхідність запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості. Оскільки в документах, які надані позивачем до Одеської митниці ДФС разом з митною декларацією (МД) №UА500650/2018/066103 від 09.12.2018 містились розбіжності та були відсутні всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а декларантом або уповноваженою особою декларанта не подано додаткових документів, які були витребувані митницею згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах 2-4 статті 53 Митного кодексу України, то зазначені обставини, у відповідності до п.2 ч.6 ст. 54 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI, були підставою для прийняття митницею рішення про коригування митної вартості товарів та відмови органу доходів і зборів у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю. За результатом проведених консультації між органом доходів і зборів та декларантом було обрано метод визначення митної вартості - резервний, про що зазначено у рішенні про коригування митної вартості товарів № UА500000/2019/000127/2 від 11.01.2019. Заявлена декларантом вартість є меншою нижньої межі діапазону вартості подібних транспортних засобів у країні експорту. За допомогою інформації, отриманої за результатами здійснення митного контролю із зазначенням номерів відповідних митних декларацій, яка міститься у спеціалізованому програмно-інформаційному комплексі Єдиної автоматизованої інформаційної системи (ЄАІС) встановлено, що рівень митної вартості товарів (застосовано обґрунтовану гнучкість у застосуванні резервного методу), митне оформлення яких вже здійснено, є більшим та становить 9625 дол. США (митна декларація від 08.11.2018 №UА100210/2018/443831). Враховуючи вищезазначене, митну вартість товару скориговано до рівня 9625 дол. США. Одеською митницею ДФС прийнято рішення про коригування митної вартості № UА500000/2019/000127/2 від 11.01.2019. Не можуть бути прийняті до уваги посилання позивача на висновок експерта №2320/18 від 30.11.2018. У висновку експерта № 2320/18 від 30.11.20118 експерт всупереч положенням пунктів 52, 53 Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 № 1440, використав ТУ 017207-255.00497182934-2006. Кузова автомобилей LADA. Технические требования при приемке в ремонт, и выпуске из ремонта предприятиями сервисно-сбытовой сети ОАО «ABTОBАЗ». Тольятти, 2001 г., Трудоёмкости работ по техническому обслуживанию и ремонту автомобилей ВАЗ-2110 и их модификаций. Тольятти, 2006 г., в той час як дослідження проводилось відносно автомобіля VOLKSWAGEN JETTA SPORT, модельний рік 2016 та не надав належної оцінки наведеній у висновку інформацію про те, що ціна пропозицій до продажу аналогічних автомобілів VOLKSWAGEN JETTA SPORT, модельний рік 2016, бувших у використанні складає 12898.00 доларів США; 12905.00 доларів США; 12928 доларів США. Крім того, експерт не врахував положення частими 2 статті 368 Митного кодексу України, відповідно до яких при визначенні фактурної вартості товарів, які переміщуються у несупроводжуваному багажі та вантажному відправленні, крім вартості самих товарів враховується вартість їх страхування та перевезення (фрахту) до моменту перетинання ними митного кордону України.

Враховуючи викладене, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

25 квітня 2019 року у судовому засіданні усною ухвалою, внесеною до протоколу судового засідання, залучено до участі у справі в якості другого відповідача Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області (вул.Садова, 1-а, м.Одеса, 65023).

Ухвалою суду від 25 квітня 2019 року розгляд справи №420/986/19 за позовною заявою ОСОБА_1 до Одеської митниці ДФС, Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, стягнення переплати за митне оформлення почато спочатку за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання.

17 травня 2019 року до суду від Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області надійшов за вх.№17686/19 відзив на позов (а.с.183-187), у якому відповідач зазначає, що ОСОБА_1 вказує на те, що йому була завдана шкода через незаконні дії Одеської митниці ДФС та не зазначено жодної протиправної дії з боку ГУ ДКСУ в Одеській області. Щодо вимог позивача про стягнення надмірно сплачених коштів в розмірі 52500 грн., за повернення надміру сплачених митних платежів ГУ ДКСУ в Одеській області вважає, що вони є передчасними. ГУ ДКСУ в Одеській області вважає, що чинним законодавством України передбачений чіткий порядок повернення помилково або надмірно сплачених до Державного бюджету податків, що виключає унеможливлення виконання рішення, яке буде прийнято судом за результатами розгляду справи у майбутньому та встановлює необхідний ефективний захист або поновлених чи оспорюваних позивачем прав або інтересів. У зв`язку з чим посилання позивача, що судовий захист, як спосіб відновлення порушених прав позивача, є насправді передчасним. Якщо судом буде визнано рішення і дії митних органів із зазначених питань протиправними, зобов`язано вчинити певні дії відповідно до вимог митного законодавства і коли у рішенні суду буде констатована протиправність рішень чи дій митниці, які призвели до надмірної сплати сум митних платежів, ці платежі повертаються декларанту в порядку і на умовах, встановлених ст. 301 МК України, ст. 43 ПК України, з дотриманням процедури, врегульованої Порядком взаємодії територіальних органів Державної фіскальної служби України, місцевих фінансових органів та територіальних органів Державної казначейської служби України у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань та пені, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 15.12.2015 №1146. Однак, цей порядок не передбачає повернення помилково та/або надміру сплачених обов`язкових платежів у спосіб судового стягнення безпосередньо (водночас) із здійсненням судового контролю над рішеннями, діями чи бездіяльністю митних органів з питань, пов`язаних з розмитненням. справлянням митних платежів.

16 травня 2019 року ухвалою суду закрито підготовче провадження по справі та призначено справу №420/986/19 до судового розгляду по суті.

Позивач та його представник у судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити.

У судовому засіданні представник Одеської митниці ДФС просила відмовити у задоволенні позовної заяви.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Згідно з ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

ОСОБА_1 придбав в Сполучених Штатах Америки легковий автомобіль з пошкодженнями марки VOLKSWAGEN JETTA SPORT, 2016 року випуску за 1000,00 доларів США.

З метою здійснення митного оформлення придбаного та поставленого товару «Легковий автомобіль, з двигуном внутрішнього згоряння, з іскровим запалюванням та з кривошипно-шатунним механізмом, такий, що використовувався – 1 шт.; марка автомобіля – «VOLKSWAGEN», модель – «JETTA SPORT», ідентифікаційний номер - №3VWD17AJ1GM301587, тип двигуна - бензиновий, з робочим об`ємом циліндрів - 1798 см3, колір – сірий; КТЗ має пошкодження: деформація оббивки стелі, крила переднього правого, підкрилки передньої правої, двері передньої правої, задньої правої, петель передніх правих, задніх правих дверей, стійки центральної правої, стійки передньої правої, порога правого, підсилювача порога правого, замка заднього правого дверей, ущільнювача заднього правого дверей, механізму склопідіймача заднього правого дверей, спрацьована подушка безпеки голови права та в сидінні переднього пасажира, порушення геометричних параметрів отвору передньої правої і задніх правих дверей; календарний рік виготовлення – 2015, торгівельний рік виготовлення – 2016; вивантажено з контейнера ТЕМU6232267, виробник –VOLKSWAGENDE MEXICO S.A. DE C.V. MEXICO, країна виробник - МХ» уповноважена особа декларанта ТОВ «ПІК-ТАЙМ» подало до Одеської митниці ДФС митну декларацію № UA500650/2018/066103 (а.с.95, 102-103), а також документи на підтвердження заявленої митної вартості товарів:

- рахунок-фактуру (інвойс) (Іnvoice) № UA-301587 від 21.09.2018 року (а.с.14, 38, 97, 134);

- коносамент (billoflading) № НОМЕР_2 від 21.09.2018 року (а.с.96, 132);

- наряд №2341 від 07.11.2018 року (а.с.136);

- свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 від 30.11.2018 року (а.с.15,39,142);

- висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією № 2320-18 від 30.11.2018 року (а.с.16-27, 41-53, 104-129);

- договір про надання послуг митного брокера №1587 від 10.11.2018 року (а.с.143-145);

- декларація про походження товару №2320/18 від 30.11.2018 року;

- акт про проведення фізичного огляду товарів та інших предметів від 29.11.2018 року (а.с.131-121);

- паспорт громадянина України серії НОМЕР_4 ;

- довідку ТОВ «ЦЕНТР АВТО» №2018-15302 від 16.11.2018 року (а.с.133);

- реєстраційний номер облікової картки платника податків;

- платіжне доручення, що підтверджує сплату митних та інших платежів, квитанцію №37370205 від 07.12.2018 року (а.с.54, 141).

Згідно митної декларації № UA500650/2018/066103 митну вартість товару (автомобіля) визначено за основним методом, за ціною договору (контракту) щодо товарів які імпортуються (вартість операції), а саме 1400,00 доларів США (1000,00 доларів США вартість авто та 400,00 доларів США транспортування).

11 січня 2019 року Одеською митницею ДФС на підставі митної декларації №UA500650/2018/066103 прийнято рішення №UA500000/2019/000127/2 про коригування митної вартості товарів (23-24, 55-56, 100-101) та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500650/2019/00058 (а.с.146-147).

Одеська митниця ДФС своїм рішенням від 11.01.2019 року №UA500000/2019/000127/2 здійснила коригування заявленої позивачем митної вартості товару у сторону збільшення із застосуванням резервного методу.

Вказане рішення обґрунтоване наступним: «Подані документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо міни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за мі товари, які підтверджують митну вартість товарів, а саме: 1) відповідно до ч.10 ст.58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються, зокрема, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, втрати на страхування цих товарів. Пунктом 8 ч.2 ст.53 МКУ визначено, якщо здійснювалося страхування, документами, які підтверджують митну вартість товару, є - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Згідно статті 368 МКУ при визначенні фактурної вартості товарів, які переміщуються у несупроводжуваному багажі та вантажному відправленні, крім вартості самих товарів враховується вартість їх страхування та перевезення (фрахту) до моменту перетинання ними митного кордону України. Проте, до митного оформлення такі документи не надавались, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару; 2) відповідно до п.6 ч.10 ст.58 МКУ при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як витрати на навантаження оцінюваних товарів, пов`язана з їх транспортуванням до порту ввезення на митну територію України. Проте, у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару; 3) для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до ч. 2 ст. 63 МКУ подаються транспортні, (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Згідно наказу МФУ від 24.052012 № 593 до зазначених документів можуть належати: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури;калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту. Проте, до митного оформлення жоден з наведених документів не надано. Також, відсутня інформація щодо перевезення внутрішньою територією країни відправлення, при цьому, згідно інвойсу автомобіль куплено у населеному пункті Van Nuys, СА, а портом завантаження у коносаменті зазначено New York. Враховуючи вищезазначене, відповідно до частини 3 статті 53 МКУ декларанта було зобов`язано протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1)банківські платіжні документи, які стосуються сплати фактурної вартості ктз, перевезення, транспортно-експедиторських та Інших послуг за межами митної території України; 2) калькуляцію транспортних витрат за межами митної території України з урахуванням вартості фрахту, вартості інших складових вартості транспортування транспортного засобу, що декларується, у тому числі територією країни експортера; 3) копію митної декларації країни відправлення; 4) якщо здійснювалось страхування - страхові документи, а також документи, що містить відомості про вартість страхування. Декларантом надіслано листа про відмову у надання додаткових документів. … Отже, декларантом заявлено неповні дані про митну вартість КТЗ та заявлена митна вартість є меншою за індикатор ризику (нижньої межі діапазону вартості подібних КТЗ в країні експорту). … В органу доходів і зборів відсутня інформація щодо вартості операцій з ідентичними та подібними (аналогічними) товарами, тому відповідно до статей 59, 60 МКУ неможливо застосувати методи за ціною договору щодо ОСОБА_3 та подібних (аналогічних) товарів. … За результатом проведеної консультації між органом доходів і зборів та декларантом було обрано метод визначення митної вартості - другорядний: резервний. З метою забезпечення повноти оподаткування було проведено аналіз баз даних АСМО «Інспектор» та ЄАІС Держмитслужби України, враховано форму контролю, згенеровану АСАУР, відповідно до якої «Митна вартість товару нижча митної вартості ідентичних товарів. Обов`язково направлення запиту до спеціалізованого підрозділу, а також звернення до підрозділу ДФС для визначення MB за VІN-кодами: 3VWD17AJ1GM301587, валюта - EUR, вартість - 9300,00» та встановлено що рівень митної вартості подібних товарів є вищим (МД від 08.11.2018 №UA100210/2018/443831) і становить 9625 дол. США. Враховуючи вищезазначене, митну вартість товару № 1 скориговано до рівня 9625 дол. США/шт. Декларанту роз`яснено права викладені у ч.3 ст.52 МКУ та роз`яснено права на оскарження рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 МКУ або суду».

Згідно з ч.1 ст.49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ч.1 ст.50 Митного кодексу України відомості про митну вартість товарів використовуються для: 1) нарахування митних платежів; 2) застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; 3) ведення митної статистики; 4) розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Згідно з ч.ч.1-2 ст.51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч.1-2 ст.52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Згідно з ч.1 ст.53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Суд зазначає, що ч.2 вищезазначеної статті містить вичерпний перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення. До них відносяться: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до ч.ч.3-4 ст.53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. У разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Згідно з ч.ч.5,6 ст.53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Як вбачається з оскаржуваного рішення, на пропозицію митного органу ОСОБА_1 надати необхідні документи протягом 10-ти днів на підтвердження митної вартості товару, позивачем не було надано документів.

Суд зазначає, що факт неподання декларантом додаткових документів без належного обґрунтування митницею, що вони можуть усунути сумніви спірних відомостей, не є підставою для відмови в митному оформленні товару.

З інвойсу №UA-301587 від 21.09.2018 року вбачається, що вартість перевезення автомобіля з США до України становить 400 дол. США, що було задекларовано позивачем.

У постановах від 19.02.2019 року (справа №805/2713/16-а) та від 02.04.2019 року (справа №815/4150/14) Верховний Суд висловлював позицію, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. При цьому, витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Дослідивши матеріали справи суд встановив, що надані позивачем до митного оформлення документи містять всі необхідні реквізити та відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, відомостей щодо ціни, що була сплачена за цей товар.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що позивач для підтвердження обґрунтованості заявленої митної вартості товару подав до відповідача всі необхідні передбачені ст.53 Митного кодексу України документи.

Як вбачається з висновку №2320/18 від 30.11.2018 року експертного авто товарознавчого дослідження по визначенню ринкової ціни автомобіля VOLKSWAGEN JETTA SPORT, номер кузова НОМЕР_5 , модельний рік 2016, власник – ОСОБА_2 , згідно якого ринкова вартість автомобіля, який ввозиться на митну територію України з урахуванням його технічного стану та пошкоджень, станом на 29.11.2018 року становить 98870,51 грн., що згідно офіційного курсу НБУ на дату оцінки становить 3497,48 дол. США.

При цьому відповідачем скориговано вартість автомобіля VOLKSWAGEN JETTA SPORT, номер кузова НОМЕР_5 , модельний рік 2016 до 9625,00 прирівнявши її до вартості легкового автомобіля VOLKSWAGEN GOLF GTI, бувший у використанні, номер кузову/VIN – НОМЕР_6 , об`єм двигуна 1984 см3, колір – чорний, календарний рік виготовлення – 2014, модельний рік виготовлення – 2014, пошкодження, несправності та комплектація згідно акту митного огляду, ввезеного на митну територію України згідно митної декларації №UA100210/2018/443831 від 08.11.2018 року.

Суд зазначає, що моделі та дати виготовлення товарів згідно МД №UA500650/2018/066103 та МД №UA100210/2018/443831 є різними, порівняти пошкодження автомобіля позивача та порівняного з ним автомобіля VOLKSWAGEN GOLF GTI суд здійснити не має змоги, оскільки у МД №UA100210/2018/443831 такі пошкодження не відображені, а згаданий у вказаній МД акт митного огляду відповідачем до суду не надано.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно з ч.ч.4-5 ст.54 Митного кодексу України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний: 1) здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 2) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 3) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування; 4) випускати у вільний обіг товари, що декларуються: у разі визнання органом доходів і зборів заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу. Орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Відповідно до ч.6 ст.54 Митного кодексу України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Згідно з ч.7 ст.54 Митного кодексу України у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Відповідно до ч.1 ст.55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Згідно з ч.1 ст.57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Відповідно до ч.ч.2-8 ст.57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Як вже було зазначено судом вище, відповідач здійснив коригування заявленої позивачем митної вартості товарів із застосуванням резервного методу.

Відповідно до ч.ч.1-2 ст.64 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

Суд зазначає, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості, не є перешкодою для застосування основного методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за основним методом визначення його митної вартості.

Вказана позиція узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 26 березня 2019 року у справі №826/17973/14, від 16 квітня 2019 року у справі №815/2146/16.

Таким чином, враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що відповідач не підтвердив належними та допустимими доказами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, не зазначив ознак підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за цей товар.

Тобто, відповідач не довів неправильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору та неможливість застосування першого методу.

Відповідно до ч.3 ст.318 Митного кодексу України митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Ця норма також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 року № 3018-VI «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур», якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Крім того, це узгоджується з проголошеними у ст.8 Митного кодексу України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі, заохочення доброчесності та інших.

Згідно ч.ч.1,2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням зазначеного, суд прийшов до висновку, що митний орган не навів доказів того, що документи подані декларантом є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, невідповідності обраного позивачем методу визначення митної вартості товару. В поданих при митному оформленні товару документах відсутні розбіжності, оскільки вони містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару та щодо ціни, що підлягала сплаті та була сплачена за цей товар.

Відповідно до ч.ч.9-12 ст.264 Митного кодексу України орган доходів і зборів не має права відмовити у прийнятті митної декларації, якщо виконано всі умови, встановлені цим Кодексом. Відмова органу доходів і зборів у прийнятті митної декларації повинна бути вмотивованою, а про причини відмови має бути письмово повідомлено декларанта. Орган доходів і зборів відмовляє у прийнятті митної декларації виключно з таких підстав: 1) митна декларація не містить усіх відомостей або подана без документів, передбачених статтею 335 цього Кодексу; 2) електронна митна декларація не містить встановлених законодавством обов`язкових реквізитів; 3) митну декларацію подано з порушенням інших вимог, встановлених цим Кодексом. У разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою органу доходів і зборів заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі. Інформація про відмову у прийнятті для оформлення електронної митної декларації надсилається декларанту електронним повідомленням, засвідченим електронним цифровим підписом посадової особи органу доходів і зборів.

Враховуючи викладене суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача щодо визнання протиправним та скасування рішення Одеської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №500000/2019/000127/2 від 11.01.2019 р. та про доцільність їх задоволення.

При цьому щодо вимог позивача про стягнення з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 переплату за митне оформлення у сумі 52500 грн., суд зазначає наступне.

Частинами 1 та 3 статті 301 Митного кодексу України (далі - МК України) передбачено, що повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів здійснюється відповідно до Бюджетного та Податкового кодексів України. Помилково та/або надміру зараховані до державного бюджету суми митних платежів повертаються з державного бюджету в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Відповідно до пунктів 43.1 та 43.3 статті 43 Податкового кодексу України помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов`язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 МК України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

Обов`язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов`язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.

Заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов`язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування (пункт 102.5 статті 102 Податкового кодексу України).

Порядком повернення авансових платежів (передоплати) та помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів затверджений Наказом Міністерства фінансів України 18.07.2017 № 643 (далі – Порядок №643) визначено послідовність та порядок виконання дій посадовими особами митниць Державної фіскальної служби (далі - ДФС) при поверненні суб`єктам господарювання та/або фізичним особам (далі - платники податків) коштів авансових платежів (передоплати) та помилково та/або надміру сплачених сум митних, інших платежів, контроль за справлянням яких здійснюється митницями ДФС.

Згідно п.1 розд.ІІІ Порядку № 643 повернення з державного бюджету помилково та/або надміру сплаченої суми митних, інших платежів та пені здійснюється за заявою платника податків протягом 1095 днів від дня її виникнення.

Таким чином суд зазначає, що вимоги позивача щодо стягнення з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 переплату за митне оформлення (різницю між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом та сумою митних платежів, згідно рішення про корегування митної вартості товарів №500000/2019/000127/2 від 11.01.2019 р.) у сумі 52500 грн. є передчасними, оскільки позивачем не виконано обов`язкового порядку повернення вказаних коштів та відповідно не надано суду доказів відмови відповідача у їх поверненні, у зв`язку з чим у їх задоволенні слід відмовити.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Таким чином, з огляду на викладене, суд вважає, що позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст.7, 9, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 – задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №500000/2019/000127/2 від 11.01.2019 року.

В іншій частині позовних вимог – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Одеський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач – ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_7 ).

Відповідачі:

– Одеська митниця ДФС (вул.Гайдара, 21-а, м.Одеса, 65078, код ЄДРПОУ 39441717).

– Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області (вул.Садова, 1-а, м.Одеса, 65023, код ЄДРПОУ 37607526).

Повний текст рішення складено та підписано 20.06.2019 року.

Суддя О.А. Вовченко

.