Рішення № 82536076, 28.05.2019, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська

28.05.2019 Єдиний унікальний номер 205/9681/18

Єдиний унікальний номер судової справи: 205/9681/2018

Номер провадження: 2/205/362/2019

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2019 року м. Дніпро

Ленінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Мовчан Д.В.

при секретарі Волкобоєвої А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду у м. Дніпрі цивільну справу за позовомПершого заступника прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 , державного реєстратора Покровської районної державної адміністрації Замфір Олега Миколайовича, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Техноком», про визнання недійсним договору, скасування рішення та витребування майна,-

ВСТАНОВИВ:

І. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

Перший заступник прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради (далі – Позивач) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , державного реєстратора Покровської районної державної адміністрації Замфір Олега Миколайовича, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Техноком», про визнання недійсним договору, скасування рішення та витребування майна.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що в ході здійснення представницьких повноважень позивачем встановлено факт безпідставного вибуття з комунальної власності територіальної громади м. Дніпра нежитлового приміщення АДРЕСА_1 153, що розташоване за адресою: вул. Караваєва, 13, у м. Дніпрі, що створює загрозу порушення матеріальної та фінансової основи місцевого самоврядування. Позивач наголошує на тому, що при реалізації спірного майна не було дотримано процедури його відчуження, останнє вибуло від власника – територіальної громади міста поза волею останнього, а тому підлягає поверненню у власність територіальної громади м. Дніпра. Разом з цим, Дніпровською міською радою, яка є органом уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, не вжито заходів, направлених на повернення до комунальної власності міста нерухомого майна, що вибуло із власності територіальної громади поза її волею. Таким чином, вищевказане свідчить про бездіяльність Дніпровської міської ради у спірних правовідносинах, у зв`язку з чим прокурор звертається із зазначеним позовом до суду в порядку, передбаченому чинним законодавством.

Відповідач у встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження по справі строк, відзив на позовну заяву не подала.

Будь-яких інших заяв по суті справи до суду також не надходило.

ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи.

Представник Позивача Першого заступника прокурора Дніпропетровської області підтримала позовні вимоги та надала свою згоду на розгляд справи в заочному порядку (а.с.91).

Представник Позивача Дніпровської міської ради також підтримав позовні вимоги та надав свою згоду на розгляд справи в заочному порядку (а.с.93).

Від відповідача будь-яких заяв чи клопотань до суду не надходило. Такий учасник справи у судове засідання не з`явилася, про день та час розгляду справи повідомлялася належним чином, шляхом неодноразового та завчасного надсилання судових повісток за зареєстрованим місцем її проживання про дату, час та місце розгляду справи.

Представник третьої особи Товариства з обмеженою відповідальністю «Техноком» у судове засідання не з`явився, про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином, про що свідчать поштові повідомлення про вручення поштового відправлення у вигляді судової повістки з відміткою «сплив терміну зберігання» (а.с.61, 79, 81, 88).

ІІІ. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою від 04.01.2019 року клопотання позивача Першого заступника прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради про вжиття заходів забезпечення позову було задоволено. Вирішено накласти арешт на нежитлове приміщення АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1344068312101), яке належить на праві власності ОСОБА_1 . А також, заборонити ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) та будь – яким іншим особам, у тому числі суб`єктам державної реєстрації прав та державним реєстраторам прав на нерухоме майно вчиняти будь-які дії щодо відчуження, у тому числі шляхом укладання договорів купівлі – продажу, дарування, міни, іпотеки, передачу в оренду, тощо, вчиняти будь – які дії, що пов`язані з державною реєстрацією речових прав на спірне нерухоме майно - нежитлове приміщення АДРЕСА_4 4 кв АДРЕСА_5 за адресою: АДРЕСА_3 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1344068312101).

Будь-яких інших процесуальних дій у справі (витребування доказів, забезпечення доказів тощо) судом не вживалось.

У відповідності до ч. 4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, яка належним чином була повідомлена про день та час розгляду справи, і від якої не надійшло повідомлення про причини неявки або якщо зазначені нею причини визнанні неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Оскільки наявних у даній цивільній справі доказів достатньо для вирішення спору по суті та враховуючи, що належним чином повідомлена про дату, час і місце судового засідання відповідач в судове засідання не з`явилася, про причини неявки суд не повідомила та не подала відзив, а позивач не заперечує проти заочного розгляду справи, то суд у відповідності до норм ст. 280 ЦПК України ухвалив здійснювати заочний розгляд справи.

З огляду на викладені вимоги процесуального законодавства, враховуючи нижченаведені фактичні обставини справи, зміст спірних правовідносин, оцінку доказів та аргументів сторін, суд ухвалює заочне рішення про задоволення позову з огляду на наступне.

ІV. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Судом встановлено, що на підставі Договору дарування нежитлової будівлі,посвідченого 23.03.2015 рокуприватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Кошляк Н.Е. за реєстровим номером № 216, Дніпровській міській раді на праві приватної власності належить нежитлова будівля АДРЕСА_3 , (а.с.22).

Вказане речове право було зареєстровано за Дніпровською міською радою у встановленому законом порядку, що підтверджується відповідним витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 23.03.2015 року, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна № 557772212101 (а.с. 25)

Матеріалами справи підтверджено, що в цілому нерухоме майно складається з: будівлі гуртожитку, санаторію – профілакторію літ. А-5 з підвалом літ. під А-5, надбудовою літ. над А-5, прибудовою літ. А1-1, загальною площею 7388,6 кв.м., вхід в підвал літ. а-1, вхід в підвал літ. а2-1, ганок літ.а1, ганок літ. а2, ганок літ. а3, ганок літ. а4, приямок літ. а7, вхід в підвал літ. а8, № 1-4, І- споруди.

Судом також встановлено, що після набуття права власності на таке спірне майно Дніпровською міською радою, як власником, не ухвалювалось жодного рішення про необхідність відчуження у будь-який спосіб вказаної нежитлової будівліна користь третіх осіб.

Однак, матеріалами справи також підтверджено, що на підставі Договору купівлі-продажу б/н від 10.03.2000 року, укладеному між ТОВ фірма «Елва» (ЄДРПОУ 01546570) та ТОВ фірма «Техноком» (ЄДРПОУ 23931132), за останнім було зареєстровано 04.09.2017 року державним реєстратором Покровської районної державної адміністрації ОСОБА_2 О.М. право власності на спірне нежитлове приміщення АДРЕСА_6 (а.с. 11,31).

Також матеріалами справи підтверджено, що згідно Договору купівлі – продажу нежитлового приміщення від 07.09.2017 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Кононенко С.А., право власності на нежитлове приміщення АДРЕСА_6 , було відчужено Товариством з обмеженою відповідальністю «Техноком» на користь ОСОБА_1 , яка є власником такого нерухомого майна на даний час (а.с. 29-37).

Оскільки позивач наполягає на тому що вказане нерухоме майно вибуло з його власності поза його волею, то суд доходить висновку про наявність спору між сторонами із приводу речового права на таке майно, який підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

V. Оцінка суду доказів та аргументів сторін. Мотиви застосування норм права судом.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У відповідності до ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження, та також у разі відсутності такого органу.

Згідно ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до п. 8 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб`єктів.

Відповідно до ст. 327 ЦК України у комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, які належать територіальній громаді. Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.

Згідно вимог п. 5 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами комунальної власності. Відповідно до п. 1 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», до об`єктів комунальної власності належить житловий фонд.

Згідно з п.п. 1,2 п.«а» ст.30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання міських рад належать повноваження щодо управління об`єктами житлово-комунального господарства, побутового, торговельного обслуговування, транспорту і зв`язку, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, забезпечення їх належного утримання та ефективної експлуатації, необхідного рівня та якості послуг населенню; облік громадян, які відповідно до законодавства потребують поліпшення житлових умов; розподіл та надання відповідно до законодавства житла, що належить до комунальної власності; вирішення питань щодо використання нежилих приміщень, будинків і споруд, що належать до комунальної власності.

Відповідно до п. 31 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», до виключної компетенції пленарного засідання міської ради відноситься прийняття рішень про передачу іншим органам окремих повноважень щодо управління майном, яке належить до комунальної власності відповідної територіальної громади, визначення меж цих повноважень та умов їх здійснення.

Одночасно, згідно зі ст. 29 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до повноважень виконавчих органів міських рад належить управління, в межах, визначених радою, майном, що належить до комунальної власності відповідних територіальних громад.

Відповідно до статей 317, 319 ЦК України саме власнику належить право розпоряджатися своїм майном за власною волею. Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388 ЦК України пов`язується з тим, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача.

Відповідно до статті 387 ЦК України власник має необмежене право витребувати майно із чужого незаконного володіння.

Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.

Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі ч.1 ст.388 ЦК України пов`язується з тим, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Указана норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача.

Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом.

За змістом статті 388 ЦК України випадки витребування майна власником від добросовісного набувача обмежені й можуть мати місце за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза їх волею. Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі виключає можливість його витребування від добросовісного набувача.

Відповідно до правової позиції, викладеної Судовою палатою у цивільних справах Верховного Суду України у постанові від 16 вересня 2015 року по справі №6-1203цс15, вирішуючи спір про витребування майна із чужого незаконного володіння, суди повинні встановити, чи вибуло спірне майно з володіння власників у силу обставин, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України, зокрема, чи з їхньої волі вибуло це майно з їх володіння.

Суд зауважує, що добросовісне набуття в розумінні статті 388 ЦК України можливе лише тоді, коли майно придбане не безпосередньо у власника, а в особи, яка не мала права відчужувати це майно, то наслідком угоди, укладеної з таким порушенням, є повернення майна з чужого володіння.

Таким чином, оскільки вказане нерухоме майно у вигляді нежитлового приміщення № 153 площею 244, 4 кв.м. (реєстраційний номер 1344068312101), що розташоване за адресою: АДРЕСА_3 , буд. 13 у м. Дніпро, вибуло із власності Дніпровської міської ради поза її волі, без оформлення таким власником відповідного рішення, то суд доходить висновку про наявність застосування в даній цивільній справі норми ч.1 ст.388 ЦК України.

Суд зазначає, що згідно до п.26 Постанови № 5 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» роз`яснюється, що відповідно до положень ч.1 ст.388 ЦК України, власник має право витребувати своє майно із чужого незаконного володіння незалежно від заперечення відповідача про те, що він є добросовісним набувачем, якщо доведе факт вибуття майна з його володіння чи володіння особи, якій він передав майно, не з їхньої волі.

Таким чином, у відповідності до вимог ст. ст. 330, 388 ЦК України право власності на майно, яке було відчужено поза волею власника не набувається добросовісним набувачем, оскільки це майно може бути у нього витребуване. Право власності дійсного власника в такому випадку презюмується і не припиняється із втратою ним цього майна.

Крім того, на наявність права власності на майно не впливає також і та обставина, що воно було предметом відчуження, укладених іншими особами, оскільки дійсний власник не був стороною цих угод, а ст. 346 ЦК України не передбачає припинення права власності дійсного власника в зв`язку з реєстрацією договорів купівлі-продажу за іншими особами під час його неодноразового перепродажу, що відбувалося без участі та поза межами волі дійсного власника.

Аналогічна за своїм змістом правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 11.02.2015 року у справі № 6-1цс15.

Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, зважаючи на те, що органом приватизації рішення про відчуження спірного майна не приймалося, тобто не було волевиявлення законного власника на відчуження вказаного майна, суд приходить до висновку, що обставини, на які посилається позивач як на підставу для задоволення свого позову, знайшли підтвердження в судовому засіданні, а тому спірні житлові приміщення підлягають витребуванню у ОСОБА_1 на користь територіальної громади м. Дніпра в особі ніпровської міської ради, як розпорядника такого майна.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд зауважує, що відповідач не була позбавлена можливості подати докази по справі як особисто в обґрунтування заперечень на позовну заяву, так й через свого представника або за допомогою поштового зв`язку, оскільки вона повідомлялася судом про розгляд цивільної справи у встановленому чинним процесуальним законом порядку.

Однак, до судового засідання відповідач не з`явилася, належних та допустимих доказів щодо поважності причин неявки суду не представила, не надала жодного заперечення чи пояснення по суті спору. Небажання відповідача надавати докази в обґрунтування своїх заперечень проти позову, зокрема з причини ухилення від участі у судових засіданнях, надало суду право обмежитися доказами, наданими позивачем, що повністю відповідає вимогам ст. 280 ЦПК України.

VІ. Розподіл судових витрат між сторонами.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 141 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, тому з відповідача на користь позивача необхідно стягнути витрати по сплаті судового збору в розмірі 90 155 грн. 25 коп.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.317, 319, 387, 388 ЦК України, ст.ст.12, 13, 76-82, 141, 259, 263-265, 273 ЦПК України, Постановою № 5 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Першого заступника прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_7 ), державного реєстратора Покровської районної державної адміністрації Замфір Олега Миколайовича (юридична адреса: 53600, Дніпропетровська область, смт Покровське, вул. Дмитра Яворницького, 119), третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Техноком» (місце знаходження: 49044, м. Дніпро, вул. Шевченко, буд.18, код ЄДРПОУ 23931132), про визнання недійсним договору, скасування рішення та витребування майна– задовольнити.

2. Визнати недійсним договір купівлі – продажу б/н від 10.03.2000 року нежитлового приміщення АДРЕСА_8 , укладений між ТОВ фірма «Елва» (ЄДРПОУ 01546570) та ТОВ фірма «Техноком» (ЄДРПОУ 23931132).

3. Скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкритим розділом), індексний номер: 36930795 від 06.09.2017 року, державного реєстратора Покровської районної державної адміністрації Замфіром Олега Миколайовича про проведення державної реєстрації права власності на нежитлове приміщення АДРЕСА_6 за ТОВ фірма «Техноком» (ЄДРПОУ 23931132).

4. Витребувати від ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_7 ) на користь територіальної громади м. Дніпра в особі Дніпровської міської ради (місце знаходження: 49000, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 75, код ЄДРПОУ 26510514) нежитлове приміщення № 153 площею 244, 4 кв.м. (реєстраційний номер 1344068312101), що розташоване за адресою: АДРЕСА_3 .

5. Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_7 ) на користь прокуратури Дніпропетровської області (реквізити отримувача: 49044, м. Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, 38, МФО 820172, р/р 35217020000291 в ДКСУ в м. Київ, код ЄДРПОУ 02909938, код класифікації видатків бюджету – 2800) судовий збір у розмірі 90 155 (дев`яносто тисяч сто п`ятдесят п`ять) грн. 25 коп.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржувати заочне рішення до Апеляційного суду Дніпропетровської області, шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги через Ленінський районний суд м. Дніпропетровська.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя: Мовчан Д.В.