Рішення № 82535997, 28.05.2019, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська

28.05.2019 Єдиний унікальний номер 205/5064/18

Провадження № 2/205/671/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2019 року м. Дніпро

Ленінський районний суд м. Дніпропетровська в складі:

головуючого судді Шавули В.С.

за участю секретаря Далакян Л.А.

за участю адвоката Бондаренка О.Г.,

прокурора Овчар Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Прокуратури Дніпропетровської області, Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, Державного казначейства України, Головного управління Державного казначейства у Дніпропетровській області про відшкодування моральної шкоди, завданої органами досудового розслідування та прокуратури,- –

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 20.07.2018р. звернулась до Ленінського районного суду м. Дніпропетровська з позовом, у якому просить суд визнати заподіяну їй моральну шкоду в наслідок незаконних дій ГУ НП України в Дніпропетровській області та прокуратури Дніпропетровської області в розмірі 600 000,00 грн. та стягнути ці кошти з Державної казначейської служби України. Позовна заява мотивована тим, що внаслідок незаконних дій з боку прокуратури Дніпропетровської області та ГУНП в Дніпропетровській області, які виразились в безпідставних обшуках за місцем мешкання позивача, витребуванні пенсійної справи, незаконному припинення виплати пенсії, обранні запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання та під час судового розгляду, ОСОБА_1 завдано моральну шкоду. Окрім того, позивач зазначає, що всі ці дії призвели до погіршення стану її здоров`я.

Представником ГУНП в Дніпропетровській області надано суду відзив на позов, у якому він посилаючись на те, що досудове слідство діяло в межах наданих йому повноважень, а також на недоведеність розміру завданої моральної шкоди, просить суд відмовити у задоволенні позову.

Представником прокуратури Дніпропетровської області надано суду відзив на позов, у якому він, зокрема, посилаючись на значно завищений позивачем розмір завданої їй моральної шкоди, а також на те, що позивачем невірно розраховано строк перебування під кримінальним слідством, а саме не 44 місяці, а 6 місяців, просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представником Державної казначейської служби України надано суду відзив на позов, у якому він посилаючись на те, що ДКСУ не порушувала права позивача, на необґрунтовано завищений розмір завданої моральної шкоди, а також на те, що відповідно до пункту 3 розділу 2 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України від 06.12.2016р. № 1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат, а відтак до внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона повинна застосовуватись у розмірі 1 600,00 грн., просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Позивач у судове засідання не з`явилась, проте її представник у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити.

Представник прокуратури Дніпропетровської області у судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив відмовити у їх задоволенні.

Представник Державної казначейської служби України 17.05.2019р. надав суду клопотання про відкладення судового засідання з посиланням на її відпустку, проте підстави для задоволення такої заяви відсутні з огляду на те, що ДКСУ як юридична особа має можливість забезпечити представництво своїх інтересів через іншого представника.

Представник ГУ Державного казначейства у Дніпропетровській області у судове засідання не з`явився, хоча про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Заслухавши пояснення учасників справи, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи по суті, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що 02.09.2015р. слідчим Дніпропетровського МУ ГУМВС України в Дніпропетровській області внесено відомості до ЄРДР за № 12015040030000784 щодо скоєння ОСОБА_1 кримінального правопорушення, кваліфікованого за ч.2 ст.190 КК України (а.с.34).

Відповідно до реєстру матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12015040030000784 в ході проведення досудового розслідування, зокрема, за фактичним місцем мешкання та за зареєстрованим місцем проживання ОСОБА_1 23.09.2015р. проведено обшуки під час яких вилучено документи (а.с.35-36).

Проведено інші процесуальні дій в ході яких в УПФУ в Ленінському районі м. Дніпропетровська та за місцем роботи позивача в КП «Дніпропетровській метрополітен» проведено обшуки з подальшим вилученням речей і документів.

01.10.2015р. УПФУ в Ленінському районі м. Дніпропетровська припинено виплату пенсії ОСОБА_1 та подано позовну заяву у кримінальному проваджені щодо стягнення з останньої матеріальної шкоди у розмірі 91 661,29 грн. (а.с.37).

Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 21.10.2015р. обрано ОСОБА_1 запобіжний захід у кримінальному провадженні № 12015040030000784 у вигляді особистого зобов`язання.

Вироком Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 17.03.2016р. № 205/7762/15-к ОСОБА_1 визнано невинуватою у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.190 КК України та виправдано в зв`язку з відсутністю в її діях складу зазначеного кримінального правопорушення. Цивільний позов УПФУ у Ленінському районі м. Дніпропетровська залишено без розгляду (а.с.16-22).

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 29.03.2017р. у справі № 205/7762/15-к вирок Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 17.03.2016р. залишено без змін(а.с.23-33).

Постановою Верховного Суду № 205/7762/15-к від 31.05.2018р. вирок Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 17.03.2016р. та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 29.03.2017р. стосовно ОСОБА_1 залишено без змін.

Відповідно до ч.6 ст.82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Згідно з ч.1 ст.319 ЦПК України (в редакції яка була чинна на момент постановлення Апеляційним судом Дніпропетровської області ухвали від 29.03.2017р.) рішення або ухвала апеляційного суду набирають законної сили з моменту їх проголошення.

Таким чином, ОСОБА_1 безпідставно була підозрюваною та обвинувачуваною у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.190 КК України протягом 18 місяців та 27 днів, в період з 02.09.2015 року (дата внесення відомостей до ЄРДР) до 29.03.2017р. (дата постановлення Апеляційним судом Дніпропетровської області ухвали), а не 44 місяці як вказує позивач у позовній заяві.

Згідно з статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, їх посадових і службових осіб, при здійсненні ними своїх повноважень.

Частинами 2, 3 ст. 23 ЦК України передбачено, що моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із протиправною поведінкою щодо неї самої та у зв`язку із приниженням її честі, гідності, а також ділової репутації; моральна шкода відшкодовується грішми, а розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом з урахуванням вимог розумності і справедливості.

Частиною 2 ст. 1167 ЦК України встановлено, що моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, якщо шкоду завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування, як запобіжного заходу, тримання під вартою.

Відповідно до ч.1 ст.1173 ЦК України Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Згідно з ч.1 ст.1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, відшкодовується Державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу дізнання, досудового слідства, прокуратури або суду; право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу дізнання, досудового слідства, прокуратури або суду виникає у разі закриття кримінальної справи органом попереднього (досудового) слідства.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» передбачено, що підлягає відшкодування шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного притягнення як обвинуваченого, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході розслідування чи судового розгляду кримінальної справи обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.

Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку постановлення виправдувального вироку суду.

Відповідно до ст.13 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду" розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи, але за час незаконного перебування громадянина під слідством чи судом він має бути не меншим однієї мінімальної заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством або судом.

Європейський суд з прав людини зауважив, що оцінка моральної шкоди за своїм характером є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, § 62, ЄСПЛ від 12 липня 2007 року).

Відповідно до пункту 5 статті 3 «Про порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» громадянинові відшкодовується моральна шкода у наведених в статті 1 цього Закону випадках.

Тобто, законом прямо передбачено, що розмір відшкодування моральної шкоди повинен визначатися судом із врахуванням мінімального розміру заробітної плати.

Вищевикладене дає підстави для висновку, що у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподаткованого мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи, при цьому, визначений законом розмір - є мінімальним, який гарантований державою, а суд, виходячи із обставин конкретної справи може визначити і більший розмір відшкодування.

Таким чином, суд не бере до уваги посилання відповідачів на пункт 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016р., відповідно до якого мінімальна заробітна плата не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі 1600 гривень., оскільки відшкодування моральної шкоди заподіяної позивачу не є його посадовим окладом, заробітною платою чи іншою виплатою.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 25.07.2018р. в справі № 607/14493/16-ц (провадження № 61-12051св18) та від 26.09.2018р. у справі № 636/2986/16-ц (провадження № № 61-428св17).

Враховуючи період часу перебування позивача під досудовим слідством та судовим розглядом справи, який склав 18 місяців та 27 днів, характер правопорушення, глибину фізичних та душевних страждань ОСОБА_1 , які були викликані зміною її нормального життєвого ритму, нормальних життєвих зв`язків, що в свою чергу призвело до припинення виплати їй пенсії, яка після набрання чинності виправдувальним вироком була її нарахована та виплачена у повному обсязі, беручи до уваги, що відновлення нормального способу життя вимагало від неї додаткових зусиль, суд доходить висновку про достатність правових підстав для відшкодування позивачу шкоди, завданої посадовими та службовими особами органів державної влади у розмірі 180 000,00 грн., а відтак і про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст.23, 1167, 1173, 1176 Цивільного Кодексу України, ст.ст1, 2, 13 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду ст.ст.4, 6, 10, 12, 13, 81-83, 141, 247, 263-264, 268, 430 Цивільно-процесуального кодексу України, суд –

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Прокуратури Дніпропетровської області, Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, Державного казначейства України, Головного управління Державного казначейства у Дніпропетровській області про відшкодування моральної шкоди, завданої органами досудового розслідування та прокуратури – задовольнити частково.

Зобов`язати Державне казначейство України за рахунок коштів державного бюджету із Державного бюджету України відшкодувати на користь ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 шкоду, завдану органами досудового розслідування та прокуратури у сумі 180 000 грн. (сто вісімдесят тисяч грн.00 коп.)

В іншій частині вимог – відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено 13.06.2019р.

СуддяВ.С. Шавула