Рішення № 82535901, 21.06.2019, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

21 червня 2019 рокуСєвєродонецькСправа № 360/2190/19

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Секрська А.Г., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Луганській області про визнання дій неправомірними, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

28.05.2019 до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі – позивач, ОСОБА_1 ) до Головного управління ДФС у Луганській області (далі – відповідач, ГУ ДФС у Луганській області), у якому позивач просить визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС у Луганській області про сплату боргу (недоїмки) № Ф-684-54 від 12 листопада 2018 року на суму 15 819,54 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 19 квітня 2019 року Біловодський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області надіслав на адресу керівника місцевої державної лікарні ветеринарної медицини м. Рубіжне для виконання та до відома постанову від 19.04.2019, винесену при примусовому виконанні Вимоги №Ф-684-54 від 12.11.2018, яку видало Головне управління ДФС у Луганській області. Вказана постанова винесена про стягнення недоїмки по єдиному соціальному внеску на загальну суму 15819,54 грн з боржника, ОСОБА_1 , яка працює та отримує дохід в міській державній лікарні ветеринарної медицини м. Рубіжне Луганської області. Резолютивна частина постанови містить вимогу звернути стягнення на доходи у міській державній лікарні ветеринарної медицини м. Рубіжне Луганської області та здійснювати відрахування із доходів боржника на користь стягувача - Головного управління ДФС у Луганській області у розмірі 20% до виплати загальної суми боргу 17505,29 грн. В матеріалах виконавчого провадження міститься вимога Головного управління ДФС у Луганській області про сплату боргу (недоїмки) № Ф-684-54 від 12.11.2018 в сумі 15819,54 грн.

Вказана вимога на адресу реєстрації і фактичного проживання позивача - АДРЕСА_1 , фактично не надсилалася. Зі змісту зазначеної вимоги, підставою для її надіслання є стаття 25 Закону України від 08.07.2010 № 2464-VІ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» та дані інформаційної системи органу доходів і зборів.

Позивач вважає, що вимога відповідача про сплату боргу (недоїмки) № Ф-684-54 від 12.11.2018 в сумі 15819,54 грн прийнята відповідачем всупереч нормам законодавства, яке регулює спірні правовідносини, а тому підлягає скасуванню.

Зокрема, позивач зазначила, що з 12.11.2003 по теперішній час працює на посаді лікаря місцевої державної лікарні ветеринарної медицини, і не здійснювала в цей період будь-якої діяльності як фізична особа – підприємець. Перелік платників єдиного внеску міститься у статті 4 Закону № 2464, такими є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством (п.1 ч.1 ст. 4 Закону).

Згідно із п.1 ч.1 ст. 7 Закону № 2464 єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у п.1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону – на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно – правовими договорами.

На виконання вимог Закону № 2464 роботодавець, а саме міська державна лікарня ветеринарної медицини в м. Рубіжне, з якою позивач перебуває у трудових відносинах та від якої отримує дохід у вигляді заробітної плати, здійснює нарахування та сплату єдиного соціального внеску в розмірі 22% від суми нарахованої заробітної плати.

Всього за спірний період з 01.01.2017 по 30.04.2019 нараховано та сплачено єдиний соціальний внесок в сумі 40458,32 грн, що перевищує розмір мінімального страхового внеску на місяць, що підтверджується довідкою вказаної установи від 23.05.2019 № 86.

Обов`язки платників єдиного внеску виникають з початку провадження відповідної діяльності згідно із абз.3 п.4 ст. 5 Закону. За визначенням п.п.14.1.226 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України самозайнята особа – платник податку, який є фізичною особою – підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.

На думку позивача, нею доведено ті обставини, що вона має основне місце роботи, є найманим працівником, який перебуває у трудових відносинах, і своє право на працю та отримання доходів реалізує не як самозайнята особа, тобто фізична особа – підприємець, а як найманий працівник.

Згідно із п. 3 ч.1 ст. 1 Закону № 2464 застрахована особа – це фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Тобто, в тексті зазначеної норми вжито сполучники «та/або», що однозначно вказує на існування альтернативного способу сплати єдиного внеску за застраховану особу: особисто чи через платника єдиного внеску, або вчинити обидві дії одночасно.

Тому, за твердженням позивача, в розумінні Закону № 2464 вона є застрахованою особою, і єдиний внесок за неї регулярно нараховує та сплачує роботодавець в розмірі не менше мінімального, що виключає обов`язок по сплаті єдиного внеску позивачем як особою, що має право провадити підприємницьку діяльність в той час, коли вона є найманим працівником, а не самозайнятою особою.

Ухвалою суду від 29.05.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, визначено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, зобов`язано відповідача надати докази (арк.спр. 1-2).

18.06.2019 за вх. № 32371/2019 від представника позивача надійшов відзив на позовну заяву (арк.спр. 29-31), у якому останній заперечував проти позовних вимог з огляду на таке.

З 03.10.1995 по 26.04.2019 ОСОБА_1 була зареєстрована Біловодською районною державною адміністрацією Луганської області у якості фізичної особи- підприємця.

03.10.1995 позивача взято на податковий облік у Біловодській державній податковій інспекції (Біловодський район) Станично-Луганського управління Головного управління ДФС у Луганській області за основним місцем обліку - «фізична особа, яка отримувала доходи від підприємницької діяльності». 06.10.1995 ОСОБА_1 взято на облік у податковому органі як платника єдиного внеску.

Пунктом 1 частини другої статті 6 Закону № 2464 передбачено, що на платника єдиного внеску покладений обов`язок своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. Згідно частини 12 статті 9 Закону № 2464 єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника. Відповідно до ч.8 ст. 9 Закону № 2464 платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5 і частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Пунктом другим частини першої статті 7 Закону № 2464 передбачено, що для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону єдиний внесок нараховується на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

З огляду на вищезазначені норми Закону № 2464, ОСОБА_1 є платником єдиного внеску, та відповідно до вимог цього Закону несе обов`язки з нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску в установлені строки та в повному обсязі.

В свою чергу, за змістом статті 9 Закону № 2464 та відповідно до Інструкції «Про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449 «Про затвердження Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 07.05.2015 за № 508/26953, обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок. Разом з тим, відповідно п.1 розділу VI Інструкції № 449 до платників, які не виконали визначені Законом обов`язки щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, застосовуються заходи впливу.

Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені Законом № 2464, є недоїмкою та стягується з нарахуванням пені та застосуванням штрафів (ч. 3 ст.25). Частиною четвертою статті 25 Закону № 2464 передбачено, що орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Згідно облікових даних інформаційної системи «Податковий блок» в інтегрованій картці з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування станом на 31.10.2018 за ОСОБА_1 рахувалася заборгованість (недоїмка) з єдиного внеску на загальну суму 15819,54 грн. Недоїмка у сумі 15819,54 грн складається з нарахованих сум єдиного внеску, що підлягають обов`язковій сплаті згідно вимог Закону № 2464, а саме: за 2017 рік на загальну суму 8448,00 грн, за перший, другий та третій квартали 20І8 року у сумі 2457,18 грн за кожен квартал.

За таких обставин, на підставі частини четвертої статті 25 Закону № 2464 та Інструкції № 449 ГУ ДФС у Луганській області винесено вимогу про сплату боргу форми «Ф» від 12.11.2018 № 684-54 на загальну суму 15819,54 грн, яку направлено поштою рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу платника ОСОБА_1 04.12.2018.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) повернута до податкового органу з причин «закінчення встановленого строку зберігання» 05.01.2018.

Також відповідач зазначив, що станом на день формування оскаржуваної вимоги позивачка не перебувала в процесі припинення та відповідно перебувала на обліку в ГУ ДФС у Луганській області як фізична особа-підприємець. Таким чином, у ГУ ДФС у Луганській області були законні підстави для формування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 12.11.2018 № Ф-684- 54 та направлення на податкову адресу ФОП ОСОБА_1 відповідно до вимог Закону №2464 та положень Інструкції №449.

На підставі вищевикладеного відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст. 72-77,90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов наступного.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , з 03.10.1995 по 26.04.2019 була зареєстрована Біловодською районною державною адміністрацією Луганської області у якості фізичної особи- підприємця за № 23630170000001697, перебувала на податковому обліку у Біловодській державній податковій інспекції (Біловодський район) Станично-Луганського управління Головного управління ДФС у Луганській області за основним місцем, що підтверджується копією виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (арк. спр. 36-37), витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань від 20.06.2019 за № 1005466746 (арк.спр. 47-48).

06.10.1995 ОСОБА_1 взято на облік у податковому органі як платника єдиного внеску (арк. спр. 37).

Згідно з даними інтегрованої картки позивача за кодом класифікації доходів бюджету 71040000 станом на 31.10.2018 обліковувалась недоїмка по сплаті єдиного внеску в сумі 15 819,54 грн, яка виникла у період 2017 року та у І-ІІІ квартали 2018 року (арк. спр. 32-34).

ГУ ДФС у Луганській області 12.11.2018 сформовано та направлено позивачу вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 12.11.2018 № Ф-684-54, в якій зазначено, що сума боргу позивача становить 15819,54 грн, у тому числі, недоїмка – 15819,54 грн (арк. спр. 12,35).

Вказана вимога була направлена позивачу рекомендованим поштовим відправленням із повідомленням про вручення за адресою: 92800, Луганська обл., смт АДРЕСА_2 Біловодськ, вул. Леніна, 8, однак на поштове відправлення було повернуто на адресу податкового органу із позначкою «за закінченням встановленого строку зберігання» (арк. спр, 35 зв.).

Позивач звернулася 03.05.2019 на урядову гарячу лінію зі зверненням № СИ-9305542/2140 щодо правомірності нарахування суми єдиного внеску в розмірі 15819,54 грн, у відповідь на яке отримала лист ГУ ДФС у Луганській області від 16.05.2019 № СИ/25/112-32-54-06, з зазначенням, що позивачеві необхідно сплатити єдиний внесок за 2017 рік у сумі 8448,00 грн, за 2018 рік – 9828,72 грн, за І квартал 2019 року – 2754,18 грн та за квітень 2019 року – 918,06 грн, станом на 15.05.2019 загальна сума заборгованості зі сплати ЄСВ складає 21948,96 грн (арк.спр. 16-17).

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 4 Закону України від 08.07.2010 № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі – Закон № 2464-VI) платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 6 Закону № 2464-VI платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Статтею 9 Закону № 2464-VI визначено таке:

- сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів для його зарахування, крім єдиного внеску, який сплачується в іноземній валюті розташованими за межами України підприємствами, установами, організаціями (у тому числі міжнародними) за працюючих у них громадян України та громадянами України, які працюють або постійно проживають за межами України, відповідно до договорів про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - договір про добровільну участь) (частина п`ята);

- єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку (частина сьома);

- платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця. Платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок (частина восьма);

- єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника (частина дванадцята).

Відповідно до частини четвертої статті 25 Закону № 2464-VI орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

З вищевикладеного слідує, що за загальними правилами орган доходів і зборів, у разі наявності недоїмки у платника єдиного внеску, надсилає такому платнику вимогу про сплату боргу.

Стосовно доводів позивача на те, що єдиний внесок за неї як застраховану особу у спірний період був сплачений у більшому, ніж зазначено у оскаржуваній вимозі, її роботодавцем – міською державною лікарнею ветеринарною медициною м. Рубіжне, і що Закон № 2464 передбачає існування альтернативного способу сплати єдиного внеску за застраховану особу – особисто чи через платника єдиного внеску, або вчинити обидві дії одночасно, суд зазначає таке.

Згідно із копією трудової книжки НОМЕР_2 , виданої на ім`я Мирошник, ОСОБА_1 , позивач з 12.11.2003 працює на посаді лікаря ветеринарної медицини у лікарні ветеринарної медицини (арк.спр. 10-11)

Відповідно до відповіді відділу ведення державних реєстраційних дій Біловодської районної державної адміністрації Луганської області від 25.04.2019 № 9 на звернення ОСОБА_1 від 25.04.2019 № 8, фізична особа – підприємець ОСОБА_1 зареєстрована 03.10.1995 Біловодською районною державною адміністрацією, до Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб підприємців станом на 25.04.2019 не включена. ОСОБА_1 статусу підприємця не позбавлена (арк.спр. 19).

Згідно із довідкою міської державної лікарні ветеринарної медицини м. Рубіжне від 23.05.2019 № 86, ОСОБА_1 дійсно працює в Міській державній лікарні ветеринарної медицини, єдиний соціальний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування нарахований на фонд оплати праці ОСОБА_1 та перерахований повністю за період з січня 2017 року по квітень 2019 року на загальну суму 40458,32 грн (арк.спр. 22).

Пунктом 1 частини другої статті 6 Закону № 2464 передбачено, що на платника єдиного внеску покладений обов`язок своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. Згідно частини 12 статті 9 Закону № 2464 єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника. Відповідно до ч.8 ст. 9 Закону № 2464 платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5 і частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Пунктом другим частини першої статті 7 Закону № 2464 передбачено, що для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону єдиний внесок нараховується на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Тобто, ОСОБА_1 як фізична особа – підприємець була платником єдиного внеску, та відповідно до вимог цього Закону несла обов`язки з нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску в установлені строки та в повному обсязі. А у відносинах з роботодавцем ОСОБА_1 є застрахованою особою, за яку сплачує єдиний внесок роботодавець як податковий агент, і така не сплата не нівелює обов`язку нарахування та сплати єдиного внеску ОСОБА_1 як фізичною особою – підприємцем.

Разом з тим, особливістю даної справи є те, що на час виникнення спірних правовідносин – 2017-2018 роки, позивач перебувала на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території проведення антитерористичної операції, а тому норми Закону № 2464-VI необхідно застосовувати з урахуванням пункту 9-4 Прикінцевих та перехідних положень цього Закону, відповідно до якого платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов`язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов`язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.

Відповідно до статті 1 Закону України від 02.09.2014 № 1669-VII «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» (далі – Закон № 1669-VII) період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

Згідно з абзацом 3 пункту 5 статті 11 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1669-VII перелік населених пунктів, на території яких здійснюється антитерористична операція визначається Кабінетом Міністрів України.

Розпорядженнями Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція» та від 02 грудня 2015 року № 1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України» затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, до яких, зокрема, віднесено Біловодський район та місто Рубіжне.

З огляду на вищевикладене судом встановлено, що, як на час виникнення заборгованості по сплаті єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, так і на час формування спірної вимоги про сплату боргу, позивач перебував на обліку як платник єдиного внеску в органах доходів і зборів, розташованих на території проведення антитерористичної операції. Відповідно, позивач є суб`єктом правовідносин, на якого поширюється дія положень пункту 9-4 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464-VI.

З огляду на дію зазначеної норми, судом встановлено, що позивач звільнявся від виконання обов`язків платника єдиного внеску, встановлених частиною другою статті 6 Закону № 2464-VI, на період, починаючи з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції.

Суд зауважує, що як на час виникнення спірних відносин, так і на час розгляду та вирішення даної справи Президентом України Указ про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України не приймався. Відповідно, у розумінні статті 1 Закону № 1669-VII проведення антитерористичної операції триває, і позивач має право надати заяву про звільнення від сплати ЄСВ протягом тридцяти днів з дня закінчення антитерористичної операції.

Оскільки судом встановлено, що вимога про сплату боргу (недоїмки) від 12.11.2018 № Ф-684-54 охоплює період, в якому позивач звільнявся від виконання обов`язків платника єдиного внеску, суд дійшов висновку, що за цей період орган доходів і зборів не мав повноважень формувати та направляти позивачу таку вимогу.

Крім того, слід зазначити, що оскаржуване рішення органом доходів і зборів прийнято з посиланням на статтю 25 Закону № 2464-VI, абзацом 2 частини першої якої визначено, що положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов`язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. Оскільки, як вже вищевказано, позивач на період проведення антитерористичної операції звільнений від виконання обов`язків платника єдиного внеску, орган доходів і зборів позбавлений можливості застосовувати заходи впливу та стягнення до такого платника за період його звільнення від виконання обов`язків, встановлених частиною другою статті 6 Закону № 2464-VI.

Наявність заборони у застосуванні до позивача заходів впливу та стягнення, визначених статтею 25 Закону № 2464-VI, за невиконання обов`язків платника єдиного внеску на період проведення антитерористичної операції, унеможливлює й формування та направлення позивачу вимоги про сплату боргу за цей період.

Щодо відсутності заяви позивача про звільнення його від виконання обов`язків платника єдиного внеску, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до пункту 9-4 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464-VI платник єдиного внеску має подати таку заяву не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції. Оскільки, як вже вище вказано, антитерористична операція триває, то граничний строк подання заяви про звільнення від обов`язків платника єдиного внеску ще не настав та позивач має право звернутися з такою заявою до контролюючого органу за місцем обліку у будь-який час. Відповідно, відсутність такої зави на час розгляду адміністративної справи, за умови що таке право позивач може реалізувати у будь-який час протягом дії особливого періоду, визначеного Законом № 1669-VII, жодним чином не підтверджує правомірність вимоги відповідача про сплату боргу (недоїмки) від 12.11.2018 № Ф-684-54.

За таких обставин, судом встановлено, що вимога відповідача про сплату боргу (недоїмки) від 12.11.2019 № Ф-684-54 не відповідає критеріям правомірності, закріпленим у частині другій статті 2 КАС України, та підлягає скасуванню. Відповідно, позовні вимоги визнаються судом обґрунтованими та задовольняються.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем при зверненні до суду з даним позовом сплачено судовий збір у розмірі 768,40 грн (арк. спр. 3).

Оскільки позов підлягає задоволенню у повному обсязі, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача суму судового збору, сплачену позивачем при зверненні до суду з даним позовом – 768,40 грн.

Керуючись статтями 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДФС у Луганській області (код за ЄДРПОУ 39591445, місцезнаходження юридичної особи: 93400, Луганська область, місто Сєвєродонецьк, вулиця Енергетиків, будинок 72) про визнання протиправною та скасування вимоги від 12 листопада 2018 року № Ф-684-54 задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДФС у Луганській області від 12 листопада 2018 року № Ф-684-54, якою вимагається від ОСОБА_1 сплатити суму боргу з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі 15 819,54 грн.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Луганській області судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 768,40 грн (сімсот шістдесят вісім гривень 40 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя А.Г. Секірська