Рішення № 8253459, 03.03.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.03.10 Справа № 31/12

Господарський суд Львівської області, розглянувши матеріали справи

за позовом:Промислово-технічної компанії у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю „Агромат”, м. Київ

до відповідача:Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м. Червоноград Львівської області

про:стягнення 6450,18 грн.

Суддя Артимович В.М.

При секретарі Митник М.Б.

Представники

від позивача:не зявився;

від відповідача:не зявився. Суть спору: На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Промислово-технічної компанії у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю „Агромат”, м. Київ, надалі позивач, до Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м. Червоноград Львівської області, надалі - відповідача, про стягнення заборгованості в сумі 6450,18 грн.

Ухвалою суду від 09.02.2010 р. позовну заяву прийнято до провадження та призначено її розгляд на 18.02.2010 р.

В судове засідання 18.02.2010 р. відповідач не з”явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі не виконав. Позивач, що прибув в судове засідання, позовні вимоги підтримав повністю. Для надання можливості сторонам виконати вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі розгляд справи відкладався.

В судове засідання 03.03.2010 р. представники сторін не зявилися, пояснень суду щодо позовних вимог не надали. Проаналізувавши матеріали справи, суд вважає, що в задоволенні заяви позивача про забезпечення позову слід відмовити, оскільки позивача всупереч нормам ст.ст. 33, 34 ГПК України за допомогою належних і допустимих доказів не довів, яким чином невжиття судом заходів забезпечення позову може утруднити чи унеможливити виконання рішення суду в майбутньому.

Суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами згідно вимог ст. 75 ГПК України.

Розглянувши документи і матеріали, подані позивачем, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для справи, в їх сукупності, суд встановив наступне:

Між позивачем та відповідачем 14.09.2009 р. було укладено договір-заявку № 20 на перевезення вантажним транспортом, відповідно до якого ПТК ТОВ „Агромат”, згідно якої відповідач, як замовник, замовив, а позивач, як перевізник, прийняв на себе зобовязання по перевезенню вантажу по маршруту м. Івано-Франківськ-Німеччина. В даному договорі сторони встановили вартість перевезення в сумі 720,00 євро по курсу НБУ на день розвантаження. При цьому відповідач зобовязався сплатити 2000,00 грн. в день завантаження, а решту суми в строк до 7 днів по розвантаженню автомобіля.

У відповідності до ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Аналіз судом норм чинного законодавства та матеріалів справи свідчать, що у спірних правовідносинах відповідач виступав перед позивачем як експедитор. Згідно ж ч. 1 ст. 932 Цивільного кодексу експедитор має право залучити до виконання своїх обов'язків інших осіб.

Матеріалами справи підтверджується, що позивачем на виконання умов договору-заявки було надано послуги з перевезення вантажів, що підтверджується товарно-транспортною накладною (СМR) серії А № 0177927, що знаходиться в матеріалах справи з відміткою вантажоотримувача про одержання вантажу, що згідно вимог ч. 3 ст. 909 Цивільного кодексу підтверджує факт укладення договору перевезення.

Відповідно до вимог ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Абзац 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Узгоджена сума фрахту згідно договору-заявки на перевезення вантажним транспортом № 20 від 14.09.2009 р. складала 8450,18 грн. Відповідач частково оплатив вартість наданих позивачем послуг у сумі 2000,00 грн., у звязку з чим заборгованість складає 6450,18 грн.

Слід зазначити, що позивачем вживались заходи щодо добровільного врегулювання спору, зокрема, надсилалася на адресу відповідача претензія № 1938 від 27.10.2009 р. про сплату боргу, яка залишена відповідачем без відповіді та реагування.

Відтак, позовні вимоги про стягнення боргу в сумі 6450,18 грн. є підставними та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.ст. 33, 34, 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи, що позивачем надано достатньо належних і допустимих доказів на підтвердження своїх позовних вимог, а також те, що відповідач відзиву на позов не подав, доказів оплати боргу не представив, суд прийшов до висновку, що позов обґрунтований та підлягає до задоволення.

У відповідності до ст. 49 ГПК України судові витрати слід покласти на відповідача.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 1, 12, 33, 34, 43, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Промислово-технічної компанії у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю „Агромат”, м. Київ, задоволити повністю.

2. Стягнути із Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Промислово-технічної компанії у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю „Агромат” (03115, пр-т Перемоги, 89-А, м. Київ; код ЄДРПОУ 21509937) заборгованість в сумі 6450,18 грн., 102,00 грн. сплаченого державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Наказ видати відповідно до ст.ст. 116, 117 ГПК України після набрання рішенням законної сили.

Суддя