Рішення № 8253332, 04.03.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.03.10 Справа№ 17/8

Господарський суд Львівської області у складі судді Ділай У.І.

при секретарі Хрунь І.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: ВАТ “Львівобленерго”, м. Львів

до відповідача: СПД-ФО ОСОБА_1, м. Львів

про: стягнення 1 226,50 грн.

Представники :

Від позивача: Горбунова О.Л. представник (Довіреність № 502-6600/2 від 30.12.2009р.)

Від відповідача: не зявився

Представнику позивача розяснено права і обовязки передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України. Згідно клопотання технічна фіксація судового процесу не здійснюється.

Суть спору: На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява ВАТ “Львівобленерго”, м. Львів до СПД-ФО ОСОБА_1, м. Львів про стягнення 1 226,50 грн.

Ухвалою суду від 29.01.2010р. вказана позовна заява прийнята до провадження та призначена до розгляду на 18.02.2010р.

З підстав, викладених в Ухвалі суду від 18.02.2010р. розгляд справи відкладався.

В судових засіданнях представник позивача викладені у позовній заяві вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач явку представника в судове засідання з невідомих причин не забезпечив, відзиву на позовну заяву суду не надав, хоч і був належно повідомлений про час та місце розгляду справи.

Враховуючи те, що суду представлено достатньо доказів для вирішення справи по суті, відповідно до ст. 75 ГПК України, справу розглянуто у відсутності представника відповідача.

В процесі розгляду матеріалів справи судом встановлено:

17.11.2006р. між сторонами у справі укладено Договір № 68887 про постачання електричної енергії, відповідно до умов якого позивач взяв не себе зобовязання продавати електроенергію відповідачу для забезпечення потреб електроустановок, а відповідач у свою чергу зобовязався оплачувати вартість використаної електричної енергії та здійснювати інші платежі згідно з умовами цього Договору.

Порядок розрахунків за спожиту електроенергію врегульовано Додатком № 2 до Договору. Так, у п. 2. Додатку № 2 сторони визначили, що розрахунковим періодом вважається період з 16 числа попереднього місяця до 15 числа поточного місяця та прирівнюється до календарного. Згідно п. 4 Додатку № 2 відповідач зобовязався до 6 числа, що передує розрахунковому періоду, здійснювати платіж на наступний розрахунковий період у сумі вартості 100% прогнозованого (очікуваного) обсягу споживання електричної енергії.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач зобовязань щодо оплати спожитої електричної енергії належно не виконав і станом на 01.07.2009р. у нього перед позивачем склалася заборгованість в сумі 1 062,80 грн.

02.09.2009р. позивачем направлено на адресу СПД-ФО ОСОБА_1 Повідомлення №30/2294 про розірвання договірних відносин та припиненя постачання електричної енергії, в якому зазначається, що у звязку з закінченням терміну дії договору постачання електричної енергії відповідачу буде припинено з 11.09.2009р.

Як встановлено в процесі розгляду справи заборгованість в розмірі 1 062,80 грн. за спожиту електричну енергію відповідачем залишилася не сплаченою.

За порушення строків оплати на підставі п. 4.2.1. Договору, Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань”, ст.ст. 549,625 ЦК України, ст.ст. 230, 231, 343 ГК України позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення, що згідно розрахунку позовних вимог становить 117,87 грн.

Окрім того, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України позивачем заявлено до стягнення 29,76 грн. інфляційних втрат та 16,07 грн. 3% річних.

Загальна сума позовних вимог становить 1 226,50 грн.

Суд заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши та дослідивши докази по справі та оцінивши їх в сукупності, прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення з наступних підстав:

Згідно ст. 509 ЦК України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, при цьому зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 174 ГК України господарські зобовязання виникають з господарського договору та інших угод, передбачених законом.

У відповідності до ст. 526 ЦК України, 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобовязання, відповідно до ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Правова норма ч. 1 ст. 612 ЦК України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В силу ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У ст. 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, а у відповідності до ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

У відповідності з п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Із врахуванням викладеного, позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними наявними в матеріалах справи доказами та підлягають до задоволення. Відповідач доводів позивача не спростував, доказів оплати заборгованості за спожиту електроенергію суду не надав.

Судові витрати згідно із ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача у повному обсязі.

На підставі наведеного та керуючись ст. 174, 193, 216 ГК України, ст.ст. 509, 526, 599, 610, 612, 625 ЦК України, ст. ст. 4-3, 33, 43, 49, 75, 82-84 ГПК України , суд

ВИРІШИВ :

1.Позов задоволити.

2.Стягнути з СПД-ФО ОСОБА_1 (АДРЕСА_1. Ідентифікаційний № НОМЕР_1) на користь ВАТ “Львівобленерго” (79026, м.Львів, вул. Козельницька, 3. Код ЄДРПОУ 00131587) 1 062,80 грн. основного боргу, 117,87 грн. пені, 29,76 грн. інфляційних втрат, 16,07 грн. 3% річних, всього 1 226,50 грн.; 102,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Наказ видати згідно ст.116 ГПК України.

Суддя