Рішення № 8253329, 04.03.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.03.10                                                                                           Справа№ 17/5

Господарський суд Львівської області у складі судді Ділай У.І.

При секретарі Хрунь І.Ю.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: ТзОВ “Торговий дім “ББМ-Київ”, м. Київ

до відповідача: ТзОВ “Підприємство “Дизайнбуд”, м. Львів

про: стягнення 60 702,58 грн..

Представники :

Від позивача: Ігнатова Т.О. –представник (Довіреність № 1 від 29.01.2010р.)

Від відповідача: не з’явився

Представнику позивача роз’яснено права і обов’язки передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Згідно клопотання технічна фіксація судового процесу не здійснюється.

Суть спору:

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява ТзОВ “Торговий дім “ББМ-Київ”, м. Київ до ТзОВ “Підприємство “Дизайнбуд”, м. Львів про стягнення 60 702,58 грн.

Ухвалою суду від 15.01.2010р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 02.02.2010р.

З підстав, викладених в Ухвалі суду від 02.02.2010р. розгляд справи відкладався.

В судовому засіданні представник позивача викладені у позовній заяві вимоги підтримав.

Відповідач явку представника в судове засідання з невідомих причин не забезпечив, відзиву на позовну заяву суду не надав, хоч і був належно повідомлений про час та місце розгляду справи.

Враховуючи те, що суду представлено достатньо доказів для вирішення справи по суті, відповідно до ст. 75 ГПК України, справу розглянуто у відсутності представника відповідача.

В процесі розгляду матеріалів справи судом встановлено:

01.04.2008р. між сторонами у справі укладено Договір поставки № 06/04-08 П, відповідно до п.п. 1.1., 1.2. якого позивач взяв на себе зобов’язання передати у власність відповідача товари, визначені у Специфікації, що є невід’ємною частиною Договору, а відповідач у свою чергу зобов’язався прийняти та оплатити вказаний товар.

Як стверджує позивач, на виконання зобов’язань за Договором поставки № 06/04-08 П від 01.04.2008р. ТзОВ “Підприємство “Дизайнбуд” було поставлено товар на загальну суму 145 953,41 грн.

Факт передачі відповідачу товару підтверджується підписаними повноважними представниками сторін Видатковими накладними, а саме: № РН-0089/ПЦ від 01.04.2008р., № РН-0090/ПЦ від 01.04.2008р., № РН-0098/ПЦ від 09.04.2008р., № РН-0131/ПЦ від 08.05.2008р., № РН-0172ЛЩ від 29.07.2008р., № РН-0203/ПЦ від 21.10.2008р., № РН-0374/ПК від 24.10.2008р., № РН-0375/ПК від 24.10.2008р., № РН-0377/ПК від 24.10.2008р., № РН-0378/ПК від 24.10.2008р., № РН-0379/ПК від 24.10.2008р., № РН-0386/ПК від 31.10.2008р., № РН-0387/ПК від 31.10.2008р., № РН-0399/ПК від 10.11.2008р., № РН-0426/ПК від 25.11.2008р. та № РН-0429/ПК від 27.11.2008р. Повноваження представника відповідача на отримання товару підтверджуються довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей (оригінали накладних та довіреностей оглянуті судом, копії долучено до матеріалів справи).

Згідно банківських виписок від 31.03.2008р., 01.04.2008р., 08.04.2008р., 22.07.2008р., 28.07.2008р., 28.07.2008р., 10.11.2008р., 14.11.2008р., 17.11.2008р., відповідачем були перераховані кошти в сумі 97 203,00 грн. та згідно Накладної № РН-0000029 від 01.04.2008р. повернуто піддони на суму 640,00 грн.

Решти вартості товару відповідач не оплатив і як вбачається із підписаного сторонами Акту звіряння розрахунків станом на 30.11.2008р. заборгованість ТзОВ “Підприємство “Дизайнбуд” перед ТзОВ “Торговий дім “ББМ-Київ” становить 48 110,41 грн.

09.12.2008р. позивач направив на адресу відповідача Претензію № 197 із вимогою сплатити заборгованість в сумі 48 110,41 грн. Однак, вказана претензія залишена відповідачем без задоволення та реагування, що стало підставою для звернення позивача до суду про стягнення суми боргу в примусовому порядку.

За неоплату поставленої партії товару позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в день надсилання претензії за кожний день прострочення. Згідно розрахунку позовних вимог сума пені становить 5 755,44 грн.

Окрім того, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України позивачем заявлено до стягнення 5 412,81 грн. інфляційних втрат та 1 423,92 грн. 3% річних.

Загальна сума позовних вимог становить 60 702,58 грн.

Суд заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши та дослідивши докази по справі та оцінивши їх в сукупності, прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково з наступних підстав:

Згідно ст. 509 ЦК України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, при цьому зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 174 ГК України господарські зобов’язання виникають з господарського договору та інших угод, передбачених законом.

Як стверджує позивач спірні правовідносини між сторонами виникли на підставі Договору поставки № 06/04-08 П від 01.04.2008р. Однак, як встановлено судом ні у видаткових накладних, згідно яких здійснювалася поставка товару, ні в довіреностях на отримання товарно-матеріальних цінностей, ні у банківських виписках про часткову оплату відповідачем отриманого товару, немає посилання на вищевказаний Договір. Таке посилання відсутнє і в Акті звіряння розрахунків, яким відповідач підтвердив існування заборгованості в сумі 48 110,41 грн.

Жодних інших доказів поставки товару на умовах Договору поставки № 06/04-08 П від 01.04.2008р. позивач суду не надав.

Окрім того, п. 1.2. Договору визначено, що найменування та асортимент товару, що підлягає поставці визначається Специфікацією, що є невід’ємною частиною Договору. Додатком № 1 до Договору – Специфікація № 1 передбачено поставку лише цегли рядової керамічної марки М-100 в стрічці та марки М-125 в стрічці. Як вбачається із представлених суду видаткових накладних позивачем поставлявся відповідачу також інший товар, не обумовлений Специфікацією № 1.

Із врахуванням вищенаведеного, суд прийшов до висновку, що спірні правовідносини можна вважати такими, що виникли за усною домовленістю сторін.

Згідно положень ст. 181 ГК України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень. Факт прийняття відповідачем до виконання замовлення підтверджується підписом повноважного представника відповідача на видаткових накладних, а також частковою оплатою отриманого товару.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), а у випадку, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вже зазначалося, позивачем направлялась на адресу відповідача Претензія № 197 від 09.12.2008р. із проханням сплатити заборгованість за поставлений товар в сумі 48 110,41 грн. Проте, обов’язку щодо оплати товару відповідач не виконав.

У ст. 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, а у відповідності до ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як встановлено в процесі розгляду справи відповідач зобов’язань щодо оплати отриманого товару належно не виконав, а відтак вимоги позивача про стягнення 48 110,41 грн. основного боргу є обгрунтованими, доведеними наявними в матеріалах справи доказами та підлягають до задоволення.

Порушенням зобов’язання, відповідно до ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Правова норма ч. 1 ст. 612 ЦК України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В силу ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на викладене позивачем підставно заявлено до стягнення 5 412,81 грн. інфляційних втрат та 1 423,92 грн. 3% річних, а відтак позов в цій частині слід задоволити.

Щодо позовних вимог в частині стянення 5 755,44 грн. пені, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. ст. 546, 549 ЦК України пеня є одним із видів забезпечення виконання зобов’язання.

У ст. 547 ЦК України передбачено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання вчиняється у письмовій формі.

Враховуючи те, що позивачем не доведено факту поставки товару саме на умовах Договору поставки № 06/04-08 П від 01.04.2008р., позовні вимоги в частині стягнення пені до задоволення не підлягають.

У відповідності з п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судові витрати згідно ст. 49 ГПК України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі наведеного та керуючись ст. 174, 181, 193, 216 ГК України, ст.ст. 509, 525, 526, 530, 546, 547, 549, 599, 625 ЦК України, ст. ст. 4-3, 33, 43, 49, 75, 82-84 ГПК України , суд

ВИРІШИВ :

1.          Позовні вимоги задоволити частково.

2.          Стягнути з ТзОВ “Підприємство “Дизайнбуд” (79044, м. Львів вул.. Княгині Ольги, 5в. Код ЄДРПОУ 31035520) на користь ТзОВ “Торговий дім “ББМ-Київ” (03067, м. Київ, вул. Гарматна 21/71. Код ЄДРПОУ 32910200) 48 110,41 грн. основного боргу, 5 412,81 грн. інфляційних втрат, 1 423,92 грн. 3% річних, всього –54 947,14 грн.; 549,47 грн. державного мита та 213,62 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В частині стягнення 5 755,44 грн. пені в позові відмовити.

4. Наказ видати згідно ст.116 ГПК України.

Суддя